Будем всех бамбить!

Вчора вся стрічка ФБ дружно жахалася крокодила, мармурових колон та позолоти. Пшонка-стайл, несмак, вульгарність, жах-жах-жах. Я навіть почав хвилюватися за крокодила — тварина ж не винна, що опинилася в такому інтер'єрі. А сьогодні з'ясувалося, що в цій історії є значно цікавіший елемент декору. Кар'єрна драбина. На Київщині підрядники отримали близько 1,8 мільярда гривень на захист енергетичних об'єктів. За повідомленнями журналістів, частину контрактів укладали без конкурсів, а тепер правоохоронці розбираються, що відбувалося з роботами та бюджетними грошима. І от тут з'являється прекрасна деталь. Коли ці контракти укладалися, Київську обласну військову адміністрацію очолював Микола Калашник. А зараз Микола Калашник — міністр відновлення, інфраструктури та транспорту України. Розумієте? Міністр. ВІДНОВЛЕННЯ. Ні, я не стверджую, що він особисто крав гроші. Це нехай встановлюють слідчі. Мене цікавить значно простіше питання: хто відповідав за вибір підрядників, за мільярдні контракти, за аванси та за результат? Бо в нас, нагадаю, ВІЙНА. Не якась абстрактна надзвичайна ситуація. Не навчання з цивільного захисту. Росія системно знищує нашу енергетику. Люди сидять без світла, без води, без тепла. Військові воюють, енергетики під обстрілами відновлюють пошкоджене, а держава виділяє мільярди на захист об'єктів, які ворог намагається знищити. І якщо ці мільярди не перетворилися на належний захист, то питання не лише до власника крокодила. Питання до всієї системи, яка обирала підрядників, підписувала документи, перераховувала гроші, контролювала роботи. І, звісно, призначала керівників. А тепер мені дуже цікаво, що саме знав наш Бубочка, коли ухвалювалися кадрові рішення. Бо в країні вже кілька років один корупційний скандал наздоганяє інший. І кожного разу виникає те саме питання: а нагорі знову нічого не знали? Не знали, кого призначають. Не знали, що відбувається з бюджетними мільярдами. Не знали, хто контролює підрядників. Я не звинувачую Зеленського в особистій участі в цих схемах. Але, вибачте, якщо президент роками нічого не знає про те, що відбувається в системі, за яку він політично відповідає, то навіщо нам такий президент? Бо виходить якась дивовижна модель державної кар'єри. Спочатку ти відповідаєш за область, де укладаються мільярдні контракти на захист критичної інфраструктури. Потім навколо цих контрактів виникають кримінальні провадження та питання на мільярди. А ти вже керуєш відновленням інфраструктури всієї країни. І от тепер повернімося до крокодила. Вчора всі обговорювали, наскільки вульгарно виглядає позолота в чужому пентхаусі. А мене значно більше цікавить інша вульгарність. Коли під час війни навколо мільярдних контрактів на захист енергетики виникають питання, на які досі немає переконливих відповідей, а чиновник, який керував областю, вже сидить у міністерському кріслі. Оце вже справжній Пшонка-стайл. Тільки замість золотого батона — кар'єрний ліфт. І крокодил, здається, знову найменш винна істота в цій історії.