Иняз to be like

Привіт, сонечки. Ми вважаємо, що вибачень недостатньо. Напишіть нашому боту, будь ласка, якщо ви вважаєте, що вибачень недостатньо, наші адміни зв‘яжуться із вами https://t.me/iniazkaraga

Доброго дня всім, хто мене знає, і всім тим, хто дізнався про мене від інших людей, котрі коментували пости, написані про мене. Я Денис Сидоров, студент факультету іноземних мов Каразінського університету. На початку квітня було викладено моє особисте листування з одногрупницею, в якій першого дня війни я, намагаючись її заспокоїти, написав не те, що я реально думав і відчував, а те, що, як мені здалося, дасть їй можливість зібратися з думками і впоратися зі стресом. Це листування стало надбанням різних каналів. Я дуже жалкую про написане, і я пишу свою відповідь (може бути не дуже вчасно) на все те, що з'явилося в мережах і обросло, як снігова куля, несправедливими звинуваченнями на мою адресу, наприклад, такі як нібито розповсюдження фейків у соц.мережах. Можливо, я виявив слабкість, що одразу не відреагував на те, що потім з'явилося у зв'язку з цією ситуацією. Мені одразу треба було б пояснити те, що сталося, і визнати, що таке неприпустимо ні говорити, ні писати, ні думати. Справді, написане мною в тому особистому листуванні прозвучало абсолютно непатріотично і по-цивільному негідно. У відповідь на це в мережах з'явилося дуже багато неприємних та необ'єктивних коментарів і домислів на мою адресу, і я зараз розумію, що потрібно було своєчасно відреагувати на все і написати те, що я думаю насправді, а не залишити всі канали, щоб не вислуховувати все те, що там почали писати. Я – громадянин України. Я завжди був, є, і буду патріотом своєї Батьківщини. Я ніколи не збирався втікати зі своєї країни, і вірю, що справжній патріот у такий тяжкий час для Батьківщини повинен залишатися тут і робити все можливе для перемоги. Я і зараз залишаюся в рідному місті, живучи в артилерійській канонаді (РСЗВ, градів, смерчів та ін.), і не тікаю, як це зробили багато хто, покинувши місто і країну, а залишаюся разом з улюбленим містом, щоб допомагати тим, хто цього потребує (старим та інвалідам, які залишилися тут і безпорадні у своїй самоті). Я з династії Каразинців у третьому поколінні. Я люблю свій факультет і наш університет, а також я потомствений харків'янин, і дуже люблю своє місто і пишаюся тим, що я тут живу. Я хочу висловити свою справжню громадянську позицію, те, що я насправді відчуваю і думаю. Я ніколи не чекав і не чекаю ніякого Руського миру на нашій землі. Наша земля належить моїм предкам - українцям і належатиме їм завжди. Я хочу бути гідним найвищого імені громадянина України. Мої батьки, мої діди та прадіди були справжніми патріотами. Один мій прадід загинув, захищаючи свою рідну Україну, а другий залишився інвалідом після війни. Я завжди ставився до людей і ставлюся щиро і з глибокою довірою, прагну допомагати і підтримувати тих, хто поруч. Я вірю і сподіваюся, що все моє подальше життя доведе, що я щирий патріот своєї Батьківщини і просто гідна людина. Я хочу очистити своє ім'я від тих ярликів, які прикріпили до нього. Життя варте того, щоб не бути сволотою і зрадником. Я хочу, щоб моя країна пишалася мною, і я робитиму все, щоб довести свою любов і відданість моїй Батьківщині. Я жодною мірою ніколи не підтримував і не підтримую вторгнення Росії в нашу країну та її агресію проти України! Я люблю свою країну і щиро вірю в перемогу нашої Батьківщини, вірю в силу та міць нашої армії, у патріотизм нашого народу, у те, що у такий тяжкий для країни час люди повинні об'єднатися заради спільної справи – нашої Перемоги! Я знаю, що крах та поразка ворога неминучі! З нами весь світ! Перемога буде за нами! Слава Україні! Все буде Україна!

Ой, Денисе, а хто ж перевзувся?)

Як вже писали, ми зконтактували офіційні канали університету, а відповіді не отримали🤷 Пройшло більше тижня, а адміністрація нічого не може вирішити, хоча, за словами, однієї із задіяних осіб адміністрація «вирішує» це питання. Як довго вона його вирішуватиме?

«Украина уже почти проиграла»: так описав війну у рідному Харкові 24 лютого студент Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, 3 курсу, факультету іноземних мов, групи ЯІ-31 Сидоров Денис. Поки українці боряться за свою країну, права і свободи на різних фронтах, Денис пише у соцмережах про програш України, розповсюджує фейки про ЗСУ, які збивають ракети на житлові будинки, називає фото потерпівших від російської агресії «постановою» та розповідає байки про «аккуратнейшую операцию, в ходе которой вообще не трогают мирное население». Навіть радить своїм одногрупникам підготуватися до «переобувания». Цікаво, на що ж він натякає? Також Денис вважає, що така поведінка є вираженням «свободы слова», коли коментує подібні записи про колаборантів. Ми вважаємо, що така неповага до рідної країни та народу не може залишатися безкарною та потребує розголосу. Після поширення в «місцевих» пабліках факультету Денис видалив свою сторінку в телеграмі та зробив приватним акаунт в інстаграмі. Можливо, він боїться, що вже не матиме змоги навчатися за державні кошти та брати участь в університетському хорі?

Ми не розкрили особу, це вже зробили за нас 🤷‍♂️

📌Всім привіт! Терміново необхідний перекладач із іспанської мови 🇪🇸 на українську/російську в Харкові для волонтерів із Іспанії. Увага! Обов’язково знаходитися в Харкові. Зацікавленим писати @sherrstiuk

До речі, у чєла стоїть статус «Лок‘тар» у біо 🙃 Що ж, ну то хай іде до орків

Про мораль, булінг та зраду Коли адміністрація каналу вирішувала, чи публікувати подібне чи ні, перед нами постало питання моралі. А чи це нормально розпочинати булінг проти люди із власною позицією? Відповідь: ні. Але власної позиції в умовах війни не існує. От просто бамс, і ти вже не можеш, ти не маєш просто морального права виправдовувати звірства росєян. Ти можеш виправдати смерті в Бучі, Маріуполі та навіть у нашому улюбленому Харкові? Як це ти можеш виправдовувати зруйнування шкіл, садків, лікарень та навіть нашого університету? Очевидно, що це неможливо. В умовах війни не діє «я тут ніпрічом» і не діє «ми адін народ». Є лише три позиції: «Я підтримую Україну», «я нейтральний» та «я проти України». Причому, громадяни України, справжні громадяни, не мають розкоші другої та третьої позиції. А ті, хто насмілюється казати, що расєяни харошіє той має зустрічати російські танки та разом із їхнім екіпажем їхати на Московію (у чорному пакеті). І вибачте, коли ваші рідні, друзі, знайомі помирають, то це і відповідальність тих, хто сміє виправдовувати армію ерефії та намагатися дискредитувати нашу. Ви — колаборанти у такому разі, а із колоборантами розмова коротка.

Контактні дані цієї людини відомі, із радістю поділимося, щоб побачити її у списках на відрахування через численні дисциплінарні порушення, бо підтримка ворожої армії – це моральний злочин.