Видавництво РХ

Сигналка книги подъехала, тиражик будет через две-три недели. Я обязательно напишу.

Ну що, друзі, ви чекали цього давно. Абсолютно чорна книга про наше чорне буття. З лісу, який вже навіть не чорний.

Ще один чудовий відгук на книгу про Лавкрафта, від одного з наших улюблених читачів. На книгу, яких вже залишилося кілька десятків на складі.

Наближення до Говарда Лавкрафта Олександра Артамонова Не пантруй сторожцю світ Шість і двадцять тисяч літ Пролетять у танці сфер Я постану як тепер. Будуть інші зорі теж Лити світло в вікна веж Сяйво спокою і сну Ти забудеш про вину. Але знай – вернусь з пітьми З привидом минувшини. Г.Ф. Лавкрафт ‘’Полярис’’ (пер. Абрахам Хосебр) Перекладів Лавкрафта в нас вже назбиралося вдосталь і є з чого повибирати. Не забарились видавництва і з тематичними коміксами, наприклад, уже вийшов “Неономікон” та “Провіденс” Алана Мура – чергове переосмислення лавкрафтівський жахів. Тим не менш, антологію Олександра Артамонова “Наближення до Говарда Лавкрафта”, я вважаю насправді унікальним та оригінальним проектом. Перш за все, тут можна прочитати повний переклад поетичного циклу Лавкрафта “Гриби з Юґґота” та ще кількох його поезій. По друге – структурована збірка таким чином, що всі наведені в ній переклади ілюструють уміщені статті та есеї. Базою виступають вступні статті Артамонова в яких він окреслює основні характеристики творчості Лавкрафта. Висувається ідея так званих “Чорних Сократів” та “Чорних Гомерів” – головні герої вміщених прозових текстів (“Безіменне місто”, “Інші боги”, “Сни у відьомському домі”, “Той,що у пітьмі сидить”, “З потойбіччя, Неназиване”) інсценізують той самий Платонів міф про печеру, їм наче відкривається нове бачення Істини і, очевидно, що в незабутні манері Лавкрафта, ці істини “Неназивані, моторошні, надприродні та нелюдські”. Наприклад, в оповіданні “З потойбіччя”, за допомогою певної машини, головний герой отримує здатність бачити істот з паралельних вимірів, котрі існують разом з людьми. За цією логікою, поки люди їх не бачать, той вони не бачать людей і таким чином цей новий зір стає прокляттям – слимакоподібні безформні монстри починають також бачити спостерігача й пожирати його. Quis custodiet ipsos custodes? Наступний цікавий аспект Лакрфата – його прихильність до консерватизму, расизму й у певній мірі до фашизму. Цікаво, що Артамонов вдається до широкого порівнювання ідей Лавкрафта з думками українських діячів, наприклад із Дмитром Донцовим. Ще повніше про це можна дізнатись з есею Керрі Болтон “Політичні погляди Говарда Лавкрафта”. Тим не менш, для мене, найцікавішим текстом в цілій книзі виявилась інша стаття Керрі Болтон, а саме – “Вплив Лавкрафта на окультизм”. Надзвичайно містка, насичена посиланнями та вражаючими фактами робота. Тут насправді я почерпнув дуже багато нового. Наприклад про основні окультні спільноти, що взяли за базис міфологію Лавкрафта, такі як Культ Тіфона Кеннета Ґранта і його ідея поєднати Ктулху та Телему, знаходячи відповідники в системах Кроулі та Лавкрфта. Далі представник гностичного вуду Мішель Бертьо та Культ Шуб-Ніґґурат і поклоніння Глибоководним. Аквіно і церемонія “Поклику Ктулху” в обрядах Церкви Сатани. І на закінчення Езотеричний Орден Даґона – дуже схожий на ту спільноту, яку зобразив Мур у “Неономіконі”. Закінчується стаття описом відворення та видання “Некрономікона” – вигаданої праці Абдулла Альхазреда – черговим втіленням міфу Лавкрафта у життя. Як відомо, Лавкрафт ніколи не вважав свої твори чимось більшим за фікцію. Для нього вони були метафорами, ілюстрацією його поняття про те, що найсильнішою емоцією людини є страх. У них багато незрозумілих космічних та нелюдських обширів з їх недосяжними істинами. Тому окультистам прийшлося назвати Лавкрафта пророком поневолі, який не розумів дійсної цінності своїх ідей. Так воно, чи інак, але вплив цього письменника на культуру, літературу, а тепер вже й окультизм неможливо переоцінити. Антологія Артамонова дозволить читачеві трохи наблизитися до ідей цього таємничого автора і поглянути на них з неочікуваних точок зору. P.S. Окремо хочу оцінити підбір ілюстрацій. Новими фарбами заграли роботи Пауля Клее. Чого лиш вартує “Чорний принц” – ідеальне зображення Ньярлатхотепа, або ж химерний “Angelus novus” з пальцями-мацаками, дуже влучно підійшли роботи Клінт та Дотторі.

Останнім часом взагалі немає бажання писати будь-які розгорнуті відгуки. Хоч іноді трапляються цікаві книги, як от ця. Утримаюся на зараз від усякої оцінки поглядів ГФЛ на суспільне врядування, так само утримаюся від дивного уведення у контекст його творчості Артамоновим міфу про Платонову печеру. Скажу, що "Наближення..." - справді варта збірка для кращого розуміння Лавкрафта як персони (яка мене відштовхувала вже віддавна). Саме видання - розкішне. Дуже прикро, що такий малий наклад.

Сходіть і почитайте повну рецензію одного з наших відданих читачів і встигніть і собі замовити книжку (можна навіть тут, у коментарях)!

У нас сьогодні гарна новина. Завершили переклад книги італійського 🇮🇹тибетолога Джузеппе Туччі "Nepal: alla scoperta dei Malla". Тепер нас чекає складна і тривала робота наукового і літературного редакторів, коректора. Також потрібно віднайти фотографії самого Туччі, де він мандрує по Непалу 🇳🇵 в хорошій якості. Однак процес пішов. Сподіваємося, що він не буде провисати і наступного року книга вийде в друкованому форматі. Тому, з такої нагоди, пропонуємо Вам переглянути архівні кадри, що були зроблені під час експедиції Джузеппе Туччі до Тибету, 1934 р.

Гарна новина і у нас :)

https://www.youtube.com/watch?v=zbFmQo6fGJk Слухаємо й пам’ятаємо пролиту кров і велику мету боротьби.