Кривая Планка

Настав час офігітєльних історій. https://t.me/Lekarzp/1522

Патріарх Кирил (с) виступив проти святкування 14 лютого дня закоханих, бо це пропагує "вільне кохання" та інші страсті-мордасті. Прикольно, що, по перше, це свято на честь св.Валентина, який таємно вінчав римських солдат, за що і поплатився головою (було чи не було - інше питання). А по-друге, це свято було запроваджено церквою для заміщення язичницьких Луперкалій - святкувань жіночої плодовитості на честь богині Юнони. Та що ж таке. Що б патріарх Кирил не робив - виходить крінж.

Тільки тепер зрозуміла, навіщо патріарх Кирил так затято бореться за його поминання УПЦ саме в якості господина і отця. Бо це є додатковим джерелом Божих енергій для нього, а він сам стає "намоленим місцем", як ікона або храм. Патріарх Кирил - відомий адепт такої джуновщини. Мабуть, уявляє себе банкою води, яку заряджають через телевізор. "Еще раз выражаю глубокую благодарность за молитву обо мне. Я чувствую силу этой молитвы, и говорю это вам не как дежурную фразу. Иногда, задавая себе вопрос, а как такое могло произойти, как я с этим справился, я не нахожу рационального ответа. И понимаю: это получилось именно потому, что тысячи и тысячи людей молятся за Патриарха. Поэтому особенно прошу клир города Москвы, а через вас и весь наш верующий московский народ искренне молиться о Патриархе, чтобы Господь давал силы, разумение и оградил от принятия неправильных, а иногда и опасных решений".

Когда прожженные политики поколения Х становятся заложниками избирателей поколения снежинок, происходит перманентная мировая бавовна.

«Основой существования России и Украины всегда была вот эта общая принадлежность к единому духовному корню — к русскому православию. Вот и этот корень они [власти Украины] хотят вырвать без остатка. И это невозможно сделать, не уничтожив Украинскую православную церковь». Так вип'ємо ж за розкол між вершками і корешками! Якщо без жартів, то автокефальні вершки УПЦ не мають насправді розвиненого коріння - надто багато вкладено в демонізацію автокефальної ідеї. А коріння УПЦ - оте саме російське, про яке кричить Кіпшидзе - зараз ховається з землі і не поспішає випускати на поверхню гілки. Так що, боюсь, за теорією подвійної конвергенції генетична пам'ять УПЦ потужніша, аніж її здатність до виживання в неприродніх умовах.

Оце читаю і не можу намилуватись. Всі як одна сім'я. "Єпархії Росії і України". Окремі акції, але спільна статистика. Що б це значило, а? Гублюсь в здогадках.

Все ясно, понятно. "Грузинский политик, экс-депутат парламента Леван Пирвели: "Ровно десять лет назад у меня с патриархом Илией был разговор про Сталина. Я был у него в Патриархии, в резиденции. У него есть такая маленькая комнатка, где его кабинет. И там я видел полно фотографий Сталина. Я не буду пересказывать весь наш разговор, мы говорили о Сталине. Я скажу одну вещь. Патриарх Илия II Сталина считает верующим человеком". Отсюда

І паки на тему "камо грядеши, УПЦ?". Є така теорія подвійної детермінації (конвергенції), відповідно до якої поведінка людини визначається двома факторами: спадковістю (modus operandi) і оточуючим середовищем (кон'юнктурний modus vivendi). Щоби спрогнозувати напрямок розвитку дитини, дуже важливо визначити пропорції впливу. Так от. Вплив оточуючого середовища на modus vivendi УПЦ наочний і зрозумілий: війна притиснула до стінки навіть найупоротіших. А от яка у неї спадковість? А це, імхо, з одного боку, російськомірна екзальтація Зосими Сокура (який, здається, став невід'ємним додатком до Грамоти патріарха Алексія ІІ про незалежність в управлінні УПЦ), і махровий обскурантизм митрополита Онуфрія, тобто, Троїце-Сергієвої лаври. Це сформувало і буде ще довго впливати на modus operandi УПЦ. Недарма там дуже популярна "присяга" саме митрополитові Онуфрію як своєму предстоятелю ("наш предстоятель - митрополит Онуфрій!").

Директор Інституту країн СНГ Костянтин Затулін дав інтерв'ю. В перервах між автобіографічним самозамилуванням він поділився таким "секретом": "Как только в 2014 году произошел переворот на Украине, а затем возвращение Крыма и Севастополя, я понял, что первой жертвой расхождения между Россией и Украиной будет как раз судьба Украинской Православной Церкви – будут попытки именно там нанести удар по нашему общему наследию. Более того, когда я ещё в 90-е годы формулировал, что важнее всего для России в отношении Украины, я сказал, что важнее всего три вещи. Первая – чтобы Украина стала федеративной республикой... Вторая – это государственность русского языка... И третья – мы не должны допустить разрыва между Русской и Украинской Православными Церквями, чтобы не возникло такого расхождения, когда одна часть Церкви будет поддерживать Россию, а другая благословлять тех, кто с ними (так в оригіналі, мабуть, малося на увазі "з нами") воюет". Тобто, ще в 90-х роках вони готувались до війни з Україною, і готували УПЦ до підтримки цієї агресії. Але чомусь (ой, а що сталось?) все пішло не за планом. Спойлер: ні, я не вірю, що "він не мав на увазі війну в прямому сенсі, мова тільки про ідеологічних ворогів РПЦ чи Росії". До речі, він дуже класно сказав, в яких стосунках знаходяться РПЦ і УПЦ: "Занимаясь Украиной, мы всячески поддерживаем единство Русской и Украинской Церквей в рамках Московского Патриархата, выступаем против попыток его разрушить". Тобто, вони бачать Московський патріархат як якусь наднаціональну парасольку, під яку ховаються і РПЦ, і УПЦ :) За цією логікою, УПЦ не є частиною РПЦ (тобто, РПЦ мислиться вже як національна церква в межах РФ), але є частиною Московського патріархату. Хто б міг подумати :) І, так: вони не втрачають надії знайти приводи замиритись з греками (Хьюстон (ПЦУ), у нас проблеми!).

Ксения Лученко (тгк "Православие и зомби") очень остроумно перефразировала пассаж патриарха Кирилла об отношении к релокантам, которые хотели бы вернуться в Россию: "Уехавших из России надо принимать через покаяние". Правильно, как новациан. Которые были недовольны властями, объявившими мобилизацию. А я предлагаю нециих релокантов принимать и через покаяние, и через перекрещивание - как манихеев. Ибо они против СВО в принципе, что есть ересь и искажение вероучения о русском Боге и его наместнике на земле.