Ґрати

Печерський райсуд Києва узяв під варту на два місяці без права застави другого підозрюваного у вбивстві Анастасії Березовської — Віталія Жиковича. Про це повідомляє кореспондент «Ґрат» із суду. Березовську вбили пострілами у потилицю — її тіло знайшли на Київщині. Жінка була у розшуку Інтерполу за підозрою у замаху на бізнесмена Вадима Єрмолаєва у Монако. Коли вона повернулася в Україну, її вбили. Слідство вважає причетними до цього Віталія Жиковича та Владислава Реута. Реут під час обрання йому запобіжного заходу вказав, що стріляв у жінку Жикович, а він йому допомагав ховати тіло. Адвокат Жиковича Анатолій Іванов заявив у суді, що докази слідства наразі не доводять причетність його підзахисного до вбивства. Щодо показів Реуса адвокат заявив, що він їх змінив: спершу говорив, що він вчинив убивство, а після одержання підозри переклав відповідальність на Жиковича. Захист наполягав, що Жикович як цивільна особа не міг вплинути на службовця ГУР, яким начебто є Реус. Адвокат просив обрати Жиковичу запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з використанням електронного засобу контролю. За словами адвоката Іванова, Жикович є учасником бойових дій, а після 2022 року певний час проходив службу в СБУ, хоча станом на липень цього року вже був звільнений. Підозрюваний Віталій Жикович. Фото: Ґрати

Печерський райсуд Києва узяв під варту на два місяці без права застави Владислава Реута. Його разом із Віталієм Жиковичем, підозрюють у вбивстві Анастасії Березовської, яку перед тим Інтерпол оголосив в розшук у звʼязку із причетністю до замаху на бізнесмена Вадима Єрмолаєва у Монако. Про це повідомляє кореспондент «Ґрат» із зали суду. Як пояснив прокурор Дмитро Ткачук, 6 липня відбувся допит Реута як свідка в іншому кримінальному провадженні, під час якого він розповів про вбивство Анастасії Березовської. За даними слідства, вранці 3 липня Владислав Реут зустрівся у Білогродці на Київщині з Віталієм Жиковичем, після чого вони вирушили трасою у напрямку Житомира. На визначеній точці в автомобіль до них сіла Березовська. Поруч з селом Юріївка всі троє вийшли з машини, після чого жінку застрелили — виконали щонайменше два постріли у потилицю. Її тіло закопали, а частину речей вбитої, як і пістолет, викинули до озера. За словами самого Реута, фактично всі дії у той день координував Жикович, який не повідомив, що планував вбивство Березовської. За словами підозрюваного, у жінку стріляв саме Жикович, а він лише був присутній при цьому та допомагав йому закопувати тіло, оскільки не мав у цей час при собі зброї та боявся, що Жикович почне стріляти й у нього. За словами Реута, Жикович погрожував йому та життю його рідних у разі, якщо він вирішить розповісти про ці події, тому він не одразу повідомив про вбивство правоохоронцям. За свідченнями самого Владислава Реута і словами його адвокатів, він є службовцем ГУР, а раніше також брав участь у російсько-українській війні. Прокуратура наразі очікує на офіційну відповідь розвідки щодо цієї інформації та не може її підтвердити чи спростувати. Обвинувачення просило суд обрати Владиславові Реуту запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права застави. Адвокати Реута натомість просили суд визначити для їхнього підзахисного заставу та, зокрема, звернули увагу на те, що підозра передусім будується на свідченнях самого Реута. Реут заявив у суді про готовність співпрацювати зі слідством, зокрема відповісти на всі запитання з поліграфом. Також підозрюваний зазначив, що не заперечує проти тримання під вартою без права застави, якщо це необхідно для слідства. Невдовзі суд обиратиме запобіжний захід Віталію Жиковичу. 📷 Підозрюваний Владислав Реут (в капюшоні). Фото: Ґрати

Офіс генпрокурора України заявляє, що на сьогодні не встановлена причетність держави України до підриву газогонів «Північний потік 1» та «Північний потік 2». Розслідування цього резонансного інциденту триває у Німеччині. Там у слідчому ізоляторі Гамбурга сім місяців тримають під вартою 50-річного українця Сергія Кузнєцова, котрого обвинувачують у пошкодженні газопроводів у Балтійському морі у 2022 році, після початку російського повномасштабного вторгнення в Україну. Як інформує Офіс генпрокурора, українські правоохоронні органи здійснюють свої слідчі дії стосовно підриву газогонів у межах кримінального провадження за фактом ведення Росією війни проти України. «За результатами вже проведеної роботи та отриманої інформації, на даний час, не встановлено жодних фактів, які б свідчили про причетність до вчинення цих протиправних дій держави Україна, її уповноважених органів чи посадових осіб, а також про надання ними від імені України будь-яких наказів, доручень, розпоряджень або вказівок щодо вчинення підриву зазначених газопроводів», — мовиться у повідомленні. В Офісі генпрокурора додають, що дослідження цих обставин ще не завершене та триває збір доказів. Ця заява стала реакцією на обвинувачення Федеральної прокуратури Німеччини, яка завершила своє досудове розслідування, і 2 липня 2026 оприлюднила інформацію про обвинувальний акт щодо колишнього офіцера ЗСУ Кузнєцова. Німецькі правоохоронці інкримінують тепер українцю співучасть у воєнному злочині (раніше йшлося про акт антиконституційної диверсії) та вказує, що він спільно з групою військовослужбовців розробив план знищення російсько-німецької труби «за дорученням державних органів України». Про це «Ґрати» писали детальніше. Генпрокуратура України, відхиливши причетність держорганів до підриву міжнародної газоструктури, інформує про «готовність допомогти встановити всі правдиві обставини». Задля цього із Києва до відповідних органів Німеччини скерують запит створити спільну слідчу комісію, щоб оперативно обмінюватися інформацією. Арештований Сергій Кузнєцов з часу затримання в Італії у серпні 2025 року заперечує свою провину. Адвокати закликають звільнити його як військовополоненого. Наразі заяву Офісу генпрокурора захист не коментує. У разі визнання винним українцю загрожує від пʼяти до 15 років увʼязнення. Дата початку судового процесу наразі невідома.

24 червня Конституційний Суд України підтримав скаргу військового Сергія Гнезділова та визнав неконституційною частину 8 статті 176 Кримінального процесуального кодексу, що передбачає безальтернативне застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до військовослужбовців, підозрюваних чи обвинувачених у СЗЧ, дезертирстві та низці інших кримінальних правопорушень під час дії воєнного стану.  Суд дійшов висновку, що ця норма КПК не лише дискримінує військовослужбовців, але й порушує принцип поділу державної влади, оскільки обмежує спроможність суддів ухвалювати рішення під час розгляду справи. Відповідна норма КПК втратить чинність через три місяці. «Ґрати» вивчили рішення КСУ, оприлюднене 25 червня, і детальніше розповідають про аргументи військовослужбовця 56-ї мотопіхотної бригади Гнезділова, держави, правозахисників та чим керувався суд.   📷 Українські військові на Донеччині, ілюстративна світлина. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Нещодавно завершився Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA. Це були дні, сповнені глибоких сенсів, складних питань та чесних відповідей. Медіа «Ґрати» виступило інформаційним партнером правозахисної програми RIGHTS NOW у межах фестивалю. І сьогодні зранку ми вже розіслали ексклюзивний тематичний випуск нашого вісника, присвячений Docudays UA. Шукайте його у своїх поштових скриньках! А якщо ви ще не з нами, це легко виправити: Будьте в курсі того, що справді важливо. Підписуйтеся на щотижневу розсилку «Ґрат». Читайте про головне, що стосується правосуддя та справедливості за тиждень.

Відомо вже про загибель 30 людей внаслідок масованої російської атаки по Києву в ніч на 2 липня. Ще сто людей постраждали, серед них троє малолітніх та неповнолітня дитина. Такі дані публікує ДСНС, Нацполіція та Київська міська військова адміністрація.  Атака тривала понад 11 годин. Її наслідки розслідують як вчинення військовими РФ воєнного злочину, що спричинив загибель людей (частина 2 статті 438 КК України) — повідомила Київська міська прокуратура.  Всього у столиці уражено понад 20 житлових будинків у шести районах: Голосіївському, Дарницькому, Деснянському, Оболонському, Печерському, Шевченківському. Найбільше пошкоджень зазнали житлові будинки у Дарницькому районі Києва: частково зруйновано 5-поверховий та 9-поверховий будинки, верхні поверхи 16-поверхового будинку. Рятувальні роботи в районі досі тривають.  Також пошкоджені будівлі підстанції швидкої медичної допомоги (серед постраждалих є працівники швидкої) і Інституту біохімії імені Палладіна, АЗС, готель, приватні будинки. Червоний Хрест повідомив, що знищено його гуманітарний склад у столиці. Також відомо про знищення головного складу й офісу мережі техніки MOYO.  ДСНС усуває наслідки й в акваторії озера Кирилівського, куди потрапили пально-мастильні матеріали. Витік стався через займання внаслідок обстрілу на одному зі столичних підприємств, звідки нафтопродукти через зливову систему відведення дісталися водойми. Київ був основним напрямком удару по Україні цієї ночі. Повітряні сили повідомили, що зафіксували влучання 25 балістичних ракет та 12 ударних БпЛА на 33 локаціях. Росіяни одночасно застосували засоби повітряного нападу різних типів із різних напрямків, зокрема, великої кількості балістики та реактивних БпЛА. За даними київського метрополітену, у метро цієї ночі ховалися 52,5 тисячі людей — найвищий показник за останні роки.  Президент Володимир Зеленський також повідомив, що не всі засоби нападу вдалося збити. Він наголосив, що постачання ППО для України — «це абсолютно першочергове і критичне питання».  «Важливо, щоб партнери не спостерігали просто без дій, коли руйнуються людські життя», — заявив Зеленський та подякував усім світовим лідерам, які допомагають.  А Міністр оборони Михайло Федоров звернувся з листами до майже 40 країн-партнерів із проханням невідкладно передати Україні ракети Patriot із наявних запасів уже цього місяця. Моніторингова місія ООН з прав людини констатує, що кількість жертв серед цивільних осіб в Україні зростає щомісяця протягом 2026 року і є значно вищою порівняно з аналогічними періодами попередніх трьох років. У пʼятницю 3 липня у столиці оголосили день жалоби за загиблими внаслідок атаки.  📷 Фото та відео: ДСНС Києва

Після шести місяців досудового слідства стосовно пошкодження німецько-російських трубопроводів «Північний потік» прокуратура Німеччини 2 липня 2026 повідомила про обвинувальний акт проти громадянина України, колишнього офіцера ЗСУ Сергія Кузнєцова. Він заперечує свою причетність до інкримінованого злочину. Захист закликає звільнити українця як військовополоненого та анонсував створення ТСК щодо ситуації з обвинуваченим українцем.  Що інкримінують Кузнєцову — розповідаємо деталі 📷 Сергія Кузнєцова заводять до будівлі суду, 22 серпня 2025. Скріншот з відео Rai - Radiotelevisione Italiana Spa Sede legale

«Вимагаємо звільнення перших». Як родини військових протестують проти нових контрактів

«Мій тато пішов до війська, коли я ще не вмів навіть ходити, за рік я йду до школи».

З такими плакатами 21 червня, у День батька, у Києві пройшла чергова акція за чіткі терміни служби. Родини військовослужбовців вийшли на пікет, аби висловити протест проти запропонованих урядом нових контрактів та умов відстрочки, затверджених у червні 2026 року в межах реформи Сил оборони. Учасники та учасниці акції привернули увагу до соціальних наслідків затяжної служби: на плакатах та асфальті перед будівлями держінституцій вони фіксували час, проведений військовими на фронті — від 2014 року до сьогодні, ставлячи питання про межі відповідальності держави перед тими, хто став на захист країни першими. 🎙 У випуску подкасту СИРЕНА — історії тих, хто чекає на своїх рідних з фронту. 📷 Фото: Анна Кравець, Ґрати

«Вимагаємо звільнення перших». Як родини військових протестують проти нових контрактів

«Мій тато пішов до війська, коли я ще не вмів навіть ходити, за рік я йду до школи». З такими плакатами 21 червня, у День батька, у Києві пройшла чергова акція за чіткі терміни служби. Родини військовослужбовців вийшли на пікет, аби висловити протест проти запропонованих урядом нових контрактів та умов відстрочки, затверджених у червні 2026 року в межах реформи Сил оборони. Учасники та учасниці акції привернули увагу до соціальних наслідків затяжної служби: на плакатах та асфальті перед будівлями держінституцій вони фіксували час, проведений військовими на фронті — від 2014 року до сьогодні, ставлячи питання про межі відповідальності держави перед тими, хто став на захист країни першими. 🎙 У випуску подкасту СИРЕНА — історії тих, хто чекає на своїх рідних з фронту.

Україна повернула ще 160 своїх захисників, що перебували у росйському полоні з 2022 року. Про це повідомив сьогодні Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими. Серед звільнених, зокрема, 115 оборонців Маріуполя. Окрім солдатів і сержантів, — 58 офіцерів.

«Додому повернулися військовослужбовці ЗСУ, зокрема представники Сухопутних військ, Сил підтримки, ДШВ, ТрО, Повітряних Сил, Медичних сил, ВМС, а також бійці Національної гвардії України, Державної спеціальної служби транспорту та Державної прикордонної служби», — зазначили у Коордштабі.

Водночас бригадний генерал Денис Прокопенко повідомив на своїй сторінці у фейсбуці, що з полону повернули 16 військовослужбовців 1-го корпусу НГУ «Азов», який він очолює. Однак серед них лише один азовець, який брав участь в обороні Маріуполя.

«Понад 600 азовців понад чотири роки перебувають в нелюдських умовах», — заявив Прокопенко, закликаючи владу шукати нові підходи, щоб звільняти бійців «Азову».

За інформацією проєкту Координаційного штабу «Хочу жить», Україна передала російській стороні 160 військових Збройних сил РФ. Це 76-й обмін з початку широкомасштабного вторгнення. Відтоді з полону та незаконного утримання у РФ визволили вже 9606 військових та цивільних українських громадян. Посередниками в обміні виступали США та ОАЕ. Після травневої заяви президента США Дональда Трампа про обмін у форматі «тисяча на тисячу», обмін відбувається втретє: 15 травня з російської неволі повернули 205 оборонців, й 5 червня — ще 186 українських громадян. Фото: фейсбук Президента України Володимира Зеленського

Колишнього керівника штабу Антитерористичного центру СБУ Дмитра Козюру засудили до довічного ув’язнення за державну зраду в умовах воєнного стану та незаконне поводження зі зброєю та боєприпасами (частина 2 статті 111 та частина 1 статті 263 Кримінального кодексу України). Про це сьогодні, 25 червня, повідомили в пресслужбі Офісу генерального прокурора, пресслужбі СБУ. Полковник і кадровий офіцер СБУ Козюра, котрий мав доступ до державної таємниці та координував боротьбу з тероризмом, за даними слідства, був завербований російським ФСБ у березні 2018 року під час перебування у Відні. З 2018 року і до кінця грудня 2024 року він був «законсервований», після чого російські спецслужби розпочали з ним роботу. У період з 2024 по 2025 роки засуджений передавав ворогу інформацію про наслідки ракетних ударів по об’єктах у Києві, місцях дислокації підрозділів СБУ, дані військових частин, службові документи, аналітичні матеріали. Також він передавав документи з грифом «таємно» щодо планів з посилення ППО на об’єктах критичної інфраструктури, зокрема газотранспортної системи. За даними СБУ, зв’язок з РФ тримався через експомічника колишнього нардепа від забороненої Партії регіоні Юрія Шаталова.

«Для зв’язку з російською спецслужбою «щур» використовував конспіративну квартиру в Києві, з якої контактував із резидентом з РФ за допомогою окремого мобільного телефону та Wi‑Fi роутера», — йдеться у матеріалі СБУ.

У лютому 2025 року за результатом спецоперації під кодовою назвою «Щур» Дмитра Козюру викрили, а згодом у суді він визнав свою провину. Детальніше про розслідування «Ґрати» писали у попередньому матеріалі. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Арешти суден, підозри капітанам і санкції — як Україна бореться із «тіньовим флотом» РФ У грудні 2025 року в Одеський торговельний порт зайшло судно GLADIUS під прапором однієї з африканських країн. Але цей суховантаж декілька років тому був офіційно російським і мав назву PERESVET. Він служив РФ, зокрема вивозив вантажі через окуповані порти Криму, що є порушенням міжнародного законодавства.  Це — не перший арешт суден так званого тіньового флоту РФ. Водночас Росія володіє розширеною мережею як танкерів, так і суховантажів, які їй допомагають уникати санкційного тиску і врешті фінансувати агресію проти України. Як цьому протидіє Україна та її партнери — у матеріалі «Ґрат».  📷 Судно «тіньового флоту» РФ суховантаж GLADIUS. Фото: Інго Сейдліц, Marinetraffic

Багато українських дітей та молодих людей залишається на окупованих територіях, зазнає незаконного переміщення або депортації та територію РФ. Там вони стикаються з машиною пропаганди та мілітаризації, спрямованою на зміну ідентичності та залучення до ворожої армії.  Щоб не допустити цього, громадські організації та державні інституції працюють, аби допомогти молоді повернутися на підконтрольну Україні територію та адаптуватися у нових для неї умовах. На заваді стає дедалі складніший доступ до інформації та можливостей спілкуватися в окупації. Попри значний прогрес з 2014 року, українська державна політика залишається на роздоріжжі між заходами безпеки та реінтеграційними програмами, а підтримка молоді потребує ще більшої системності та зусиль. Поточні виклики та досягнення у цій сфері представники громадського та державного секторів, а також молоді люди, які виїхали з окупації, обговорили у межах двох панельних дискусій правозахисної програми Rights Now! на фестивалі документального кіно Docudays UA. «Ґрати» відвідали лекторії та поспілкувалися з окремими їх учасниками, тож тепер розповідають головне про роботу щодо повернення та реінтеграції молодих українців та українок з окупованих територій. 📷 Учасники дискусії «Всюди вороги. Межа між безпекою та реінтеграцією людей з окупованих територій» на кінофестивалі Docudays UA. Фото: Євгеній Завгородній, Docudays UA

Чергова акція за чіткі терміни служби у Києві стала реакцією на нові контракти, умови відстрочок та програму трансформацій у силах оборони, затверджені урядом у середині 2026 року. Акція проходила на День батька, 21 червня, а деякі з жінок, котрі чекають своїх близьких з війни, взяли з собою й дітей. У них були плакати зі слоганами на зразок: «Мій тато пішов до війська, коли я ще не вмів навіть ходити, за рік я йду до школи». Учасниці малювали на асфальті класики з роками участі у війні, починаючи з 2014, й закінчуючи: «Скільки ще?». Спекотного недільного дня у середмісті столиці перехожі здебільшого були зайняті дозвіллям, лише інколи зупинялись. 🎙 Слухайте подкаст СИРЕНА про акцію – на сайті «Ґрат» 📷 Фото: Анна Кравець, «Ґрати»

Двох захисників Маріуполя — Василя Дмитрюка та Івана Терещенка — так званий Верховний суд окупованого Криму покарав за вірність присязі та службу у Силах оборони України. Пояснюємо, чому цей «вирок» можна вважати міжнародним злочином РФ. 📷 Українські військовополонені Іван Терещенко (ліворуч) та Василь Дмитрюк (праворуч) в російському суді. Фото надано родиною

19 червня у Приморському районному суді Одеси оголосили вирок Сергію Шалаєву, обвинуваченому у вбивстві громадського активіста Дем’яна Ганула. Колегія суддів у складі Лариси Єршової, Анатолія Деруса та Дмитра Осіїка засудила Шалаєва, який раніше визнав свою вину, до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна та позбавленням військового звання «старший лейтенант». За словами захисниці Шалаєва Валерії Гайсіної, вони планують оскаржити цей вирок, оскільки довічне ув’язнення не передбачає повернення до військової служби.  Також у травні 2026 року вирок  отримала Ольга Пшонка, яка передала Шалаєву зброю для вбивства Дем’яна Ганула. «Ґрати» дослідили та розповідають деталі обох цих справ. 📷 Сергій Шалаєв, обвинувачений у вбивстві одеського активіста Демʼяна Ганула, у Приморському районному суді Одеси. Фото: Олена Чернишова, Ґрати

Шевченківський районний суд міста Києва розпочав розгляд по суті справи Людмили Чемерської, яка у травні минулого року стріляла в активіста та волонтера, а нині — також радника міністра оборони Сергія Стерненка. Її обвинувачують у  замаху на вбивство, державній зраді та незаконному поводженні зі зброєю, вчинених за попередньою змовою. Сама Чемерська не заперечує, що здійснила напад, але не погоджується з формулюванням обвинувачення щодо наміру вбити активіста. Вона стверджує, що люди, які давали їй завдання, ввели її в оману. Потерпілий своєю чергою заявив їй цивільний позов на відшкодування матеріальних та моральних збитків на суму в понад мільйон гривень.  «Ґрати» побували на засіданні і розповідають деталі. 📷 Обвинувачена у замаху на Сергія Стерненка Людмила Чемерська з адвокатом Анатолієм Юрченком під час засідання Шевченківського райсуду Києва, 19 червня 2026 року. Фото: Михайло Тюнькін, Ґрати

Приморський районний суд Одеси виніс вирок Сергію Шалаєву, обвинуваченому у вбивстві громадського активіста Дем'яна Ганула. Його засудили до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна та позбавленням військового звання «старший лейтенант». Також Шалаєв має заплатити 129 тисяч гривень за проведення експертиз у справі. Про це повідомляє кореспондентка «Ґрат» із зали суду. Вирок оголосили 19 червня, а днем раніше Шалаєв, який визнав провину, попросив пробачення у потерпілих — батька загиблого Вадима Ганула та вдови Жанни Вознюк. Після засідання адвокатка обвинуваченого Валерія Гайсіна розповіла «Ґратам», що вони мають намір подати апеляцію, аби оскаржити довічний вирок, що дозволило б підзахисному піти на фронт. Дем’ян Ганул, відомий в Одесі активіст та волонтер, загинув 14 березня 2025 року від вогнепальних поранень. Того ж дня правоохоронці повідомили про затримання стрільця. Більше про перебіг справи та вирок — незабаром на «Ґратах» 📷 Сергій Шалаєв слухає вирок у суді. Фото: Олена Чернишова, Ґрати

Велика палата Верховного суду залишила чинним рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про звільнення Павла Вовка з посади голови Окружного адміністративного суду Києва (ОАСК). Про це повідомляє кореспондент «Ґрат» з зали суду. На початку засідання суд розглянув клопотання Павла Вовка про тимчасову зупинку розгляду його справи Великою палатою. Як пояснила адвокатка скаржника Валерія Лутковська, наразі Верховний суд розглядає іншу адміністративну справу, що стосується змін до регламенту Вищої ради правосуддя. За її словами, Касаційний адміністративний суд визнав порушенням закону внесення зміни до регламенту ВРП, які передбачали, що участь у пленарному засіданні ВРП забороняється брати лише тим членам дисциплінарної палати, які ухвалювали безпосередньо оскаржуване рішення. На переконання Вовка, його звільнення відбулося з порушенням, оскільки суддя Ольга Попікова не мала права брати участь у пленарному засіданні ВРП, на якому вирішувалось питання про його звільнення, оскільки вона належала до дисциплінарної палати, що вже розглядала цю справу на попередньому рівні. А без її участі у пленарному засіданні не було б кворуму, аби ухвалювати рішення. Натомість представники ВРП стверджують, що Попікова мала таке право, оскільки не брала участі в ухваленні остаточного рішення своєї дисциплінарної палати. Зважаючи на це, Павло Вовк та його адвокатка пропонували дочекатися, коли згадане рішення Касаційного адміністративного суду розгляне Велика палата й остаточно визначить, як потрібно трактувати відповідний пункт закону про роботу ВРП. Тим не менш, колегія суддів не задовольнила це клопотання й продовжила розгляд справи. У своєму подальшому виступі адвокатка Лутковська також стверджувала, що ВРП не мала права використовувати матеріали з прослуховування у кабінеті її клієнта, оскільки, на її думку, вони можуть бути використані лише у межах кримінального провадження, а саме здійснення запису є втручанням у приватне життя. Також адвокатка зазначила, що Вища рада правосуддя порушила у справі Вовка терміни розгляду. Натомість представник ВРП Артем Брінцов на засіданні стверджував, що Вища рада правосуддя дотрималась усіх правил і термінів протягом розгляду дисциплінарного порушення Павла Вовка. Зокрема, за його словами, суддя Попікова могла брати участь у засіданні ВРП, що забезпечувало кворум. Колегія суддів заслухала виступи Лутковської та Брінцова, після чого ухвалила рішення не задовольняти скаргу Павла Вовка. ВРП звільнила його з посади голови суду 18 березня 2025 року. У тексті рішення вказано, що записи розмов у кабінеті Вовка, які Національне антикорупційне бюро оприлюднило у липні 2020 року, свідчать, що Павло Вовк та інші судді ОАСК планували скористатися своїми зв’язками та встановити контроль над Вищою кваліфікаційною комісією і Вищою радою правосуддя. Вовк відкидає ці звинувачення. Раніше «Ґрати» уже детально писали про справу Павла Вовка 📷 Павло Вовк. Фото: фейсбук Вовка

На п’ятий рік широкомасштабного вторгнення Росії українське суспільство опанувало базову культуру вдячності, але досі не знає, що робити з ветеранами за межами ритуальних жестів — кивків чи прикладання долоні до серця. Про це каже Олександр Будько на псевдо «Терен». Він дістав важке поранення на фронті, внаслідок якого втратив обидві ноги. Після реабілітації чоловік зіштовхнувся з новою реальністю — життям у містах, які виявилися непристосованими для людей з інвалідністю. Своїм баченням інтеграції ветеранів у суспільство він поділився під час лекторію правозахисної програми Rights now! на фестивалі документального кіно Docudays UA. Відверто і з гумором Терен розповів про феномен «кастрованої» безбар’єрності: коли ідеально облаштована вулиця на Оболоні відрізана від решти світу, а міські пандуси проєктуються «так, наче користуватися ними має лише Джекі Чан». Також він звернув увагу на  невисловлену вимогу відповідати суспільному запиту на «правильного» ветерана з умовного мотиваційного плаката — завжди усміхненого і міцного, що  немовби позбавляє реальних людей права на втому, злість чи депресію. «Ґрати» послухали лекцію ветерана і публікують його монолог як спробу  змінити оптику суспільства та запропонувати йому зазирнути за завісу офіційних звітів і паперових реформ. Чому державні програми інклюзії часто залишаються лише точковими рішеннями, «прикладеним до системи подорожником»? Де пролягає межа між щирою повагою та побутовою жалістю, яка стигматизує ветеранів, і чому безбар’єрність — це не благодійність для поранених військових, а базова інфраструктура для всіх? 📷 Олександр (Терена) Будько на кінофестивалі Docudays UA. Фото: Андрій Цикота, Docudays UA