Long Telegram

The Verge зробили шикарний репортаж із Чемпіонату світу з екселю у Вегасі: * цікавий текст — хто ці дивні люди, які перетворили електронні таблиці для роботи на спорт, і як взагалі може виглядати спортивне змагання з екселю? * круте оформлення — матеріал зверстали як електронну таблицю (краще дивитися з десктопа, у мобільній версії не так цікаво).

Компанія Anthropic, яка розробляє ШІ-чатбот Claude, випустила нову модель Claude 3.5 Sonnet. Це одна з найкращих доступних моделей зараз, вона загалом на рівні з GPT-4o, а з деякими завданнями справляється краще. Останнім часом частіше користуюся саме Клодом, а не ChatGPT — він краще аналізує документи і створює якісніші тексти.

Учора вийшов Digital News Report від оксфордського Reuters Institute, найбільше щорічне дослідження онлайн-медіа у кількох десятках країн. На жаль, як і раніше, Україна там лише як тема, а не як досліджуваний ринок. Але все одно є багато цікавого про медіа в Європі, США й інших країнах. Кілька ключових тез: ▪️ Роль Фейсбуку у споживанні новин продовжує падати (що є результатом свідомого рішення платформи Цукерберга — менше фокусу на новинах, більше на розважальному контенті). У нього немає одного очевидного замінника, але зростає роль месенджерів (WhatsApp, Телеграм) і особливо відео платформ (YouTube, TikTok, Instagram Reels). ▪️ Відео стає все більш важливим форматом для споживання новин. Традиційним медіа складно боротися із індивідуальними інфлюенсерами, які розповідають про новини легко і неформально. ▪️ Зростає відсоток людей, які уникають новин (у дослідженні 2024 року це 39% респондентів, що на кілька відсотків більше, ніж минулого року). Одна з причин — люди «втомилися» від теми України🙃 (і також війни в Газі). ▪️ Відносно небагато людей платять за доступ до новин онлайн. Загальний показник — 17% серед респондентів з-поміж 20 заможніших країн. Лідирує, як і у всьому іншому, Скандинавія. ▪️ Новинні подкасти — «bright spot» для медіа. Вони все ще досить нішеві, але приваблюють цінну аудиторію: молодшу, більш заможну. Детальніше: 📍 Повне дослідження 📍 Мій огляд для The Fix

​​📖 «Потяг прибуває за розкладом» Укрзалізниця, велика бюрократична машина на 200 тисяч людей, не лише встояла у війні, а й стала рятівним колом для України. Вона допомогла евакуювати мільйони на початку 2022 року, уможливила міжнародну дипломатію у воєнному Києві, допомагає військовим… І при цьому потяги прибувають за розкладом і стають комфортнішими. Як їй це вдалося? Марічка Паплаускайте шукає відповідь розповідаючи історії людей, які зробили це можливим. Наприклад: ▫️ провідниці поїзда Київ-Ужгород, який нон-стоп евакуйовував людей у перші тижні російського вторгнення; ▫️ машиніста інтерсіті Київ-Краматорськ, який возить солдатів на війну; ▫️ топ-менеджерів, які організовували в Україну приїзд Бориса Джонсона і Джо Байдена. Обрамлює книжку персональний досвід Паплаускайте: збираючи матеріал для неї, вона сама потрапила під російський обстріл на херсонському вокзалі. Книга вміло написана і сконструйована; видно, що за справу взялася професійна авторка і репортажистка. Особливості, які можуть як притягувати, так і відштовхувати: 🔸Це книга про Укрзалізницю, але також це багато в чому книга про перші місяці повномасштабної війни у 2022 році. Особисто я про чимало з цього вже читав, писав, рефлексував і переживав сам. Люди, які менше у контексті, особливо міжнародні читачі, мають знайти для себе значно більше нового. (Не знаю, чи плануються переклади, але було б дуже доречно). 🔸Тут немає напівтонів: герої — або невтомні і хоробрі прості люди, які віддано роблять свою роботу попри важкі умови і низьку зарплату, або талановиті менеджери, які горять реформою залізниці і теж працюють 24/7.  Раджу почитати, але подвійно раджу подарувати друзям з інших країн, якщо вийде англомовна версія. 📍Якщо хочете щось коротше натомість — багато цікавого матеріалу на тему є у великій статті The New York Times, яка вийшла у кінці 2022 року (я робив короткий переказ українською).   #LT_BookReview Фото: видавництво «Лабораторія»

Британія готується до виборів, і The Guardian написали про цікавий тренд — мікротаргетинг у політичній рекламі вийшов з моди. 🗣 «Мікротаргетинг ґрунтується на ідеї, що реклама є більш ефективною, якщо вона гіпер-релевантна інтересам і політичним поглядам людини. Теоретично, політичні партії можуть використовувати дані користувачів Facebook, щоб показати одну рекламу власнику собаки, який голосує за ліберальних демократів, не любить велодоріжки і стурбований вивезенням сміття, і показати зовсім іншу рекламу його сусіду того ж віку і статі, який симпатизує консерваторам і якого найбільше хвилюють медична система і імміграція. Особливої уваги ця тактика набула після перемоги Дональда Трампа та кампанії за Брекзит у 2016 році». Але з того часу багато змінилося: 🗣 «Діджитал-стратег Том Едмондс каже, що Facebook заборонив політичним кампаніям використовувати чимало з тактик, які застосовувалися в минулих виборах. “[Рекламні] кампанії на 500 осіб не давали їм багато грошей, а лише приносили тонни хейту”. Едмондс, який організовував цифрові кампанії для консерваторів у 2010-х роках, каже, що визначальною особливість цих загальних виборів [у Британії в липні] буде те, що партії витрачатимуть десятки мільйонів на рекламу в інтернеті, покликану охопити якомога більше людей…»

Цікаві деталі із статті The Guardian: ▫️ Мінімум 7 мільйонів британців отримують пуш-сповіщення про новини із додатку BBC. Це робить його одним із найвпливовіших каналів розповсюдження інформації в країні. ▫️ «Проте процес прийняття рішень щодо того, що буде надіслано читачам, досить ситуативний. Тексти [заголовків новин у тексті сповіщення] залежать від того, хто з редакторів зараз на зміні або доступний у Microsoft Teams, щоб відкоригувати формулювання».

Цікава можливість для медіаменеджерів і журналістів, які мають амбіції стати медіаменеджерами — новий курс від The Fix про роботу з аудиторією: як її будувати, як комунікувати з нею, як правильно аналізувати дані. Курс англомовний, безкоштовний і в форматі імейл-розсилки. Складається із семи текстових випусків. Перший вийде у наступний четвер 6 червня. Реєструйтеся за посиланням — https://newsletter.thefix.media/audience

З початку повномасштабної війни «Українська правда» заробляла більшість грошей із англомовної версії. Але інтерес до теми України за кордоном падає, тому падають і доходи із західної аудиторії. Один із способів, як УП сподівається диверсифікувати доходи — нові тематичні вертикалі. На початку цього року вони купили видання Mezha.Media про технології і Чемпіон про спорт. Для нової статті The Fix я поговорив про це з виконавчим директором УП Андрієм Боборикіним.

Розвиток ШІ-сервісів загрожує новинним медіа. Якщо відповідь на запит можна отримати напряму в ChatGPT / сторінці видачі Google, це зменшує трафік, а отже й доходи від реклами та потенціал залучати платних підписників. У великих західних медіа зараз два варіанти, як поводитися з великими ШІ-компаніями — або судитися з ними за несанкціоноване використання їхнього контенту, або укласти угоду і отримати хоч якісь гроші напряму від них. The New York Times у кінці минулого року обрала перший варіант. Але наразі це скоріше виняток. Усе більше видань обирають другий. Найновіший і, можливо, найбільш помітний приклад — News Corp, компанія Руперта Мердока, у власності якої The Wall Street Journal і низка найбільших газет у Британії і Австралії. За повідомленням тієї ж WSJ, вартість угоди — орієнтовно 250 мільйонів доларів протягом п'яти років. Маленькі медіа не можуть собі дозволити ні судитися, ні домовлятися напряму із техногігантами, тому їм залишається створювати оригінальний контент і будувати більш стійку модель монетизації і взаємодії з аудиторією. Наприклад, розсилки, подкасти і месенджери — канали, які досягають читачів і слухачів напряму, без втручання алгоритмів.

Антиутопічна сторона ШІ-інструментів (яку гугл гордо рекламує)