Iryna Klekit

Мені на днях буде 46 років. Ніврочку так. Звісно, що я активніше стала думати про вік і його вплив на життя. Ось недавно захотілось мені спонтанно сексу. Натягнула звабливу білизну, панчохи, приховала це все штанами та пальто і велосипедом помчала до Коханого. Взяла те, за чим прийшла, а назад їхати уже холодно. Весняні вечори пощипують зимою. І що? Вдягла підштаники Коханого замість панчіх і поїхала собі додому. Їду, сміюсь та й думаю. З віком я не перестала любити секс і спонтанність, але комфорт стає все більш актуальним. Та й чоловіка обрала такого, що прагне мене і у панчішках, і у підштаниках. Або ж цікава деталь – тести на вагітність. Та я за все життя стільки не купувала, як тепер. Часті затримки, зміни циклу. І от не знаєш, чи то ти знову мамою стала, чи навпаки – це менопауза. А ще, мене все менш хвилює думка інших. Я більше експериментую з одягом. Накупила всяких цікавих плать, бо попередні всі чомусь стали меншого розміру. Моє тіло міняється, збільшується, жмакається, морщиться, а коханий каже – що стає ще прекраснішим. Мій розум хотів перепочити, а я йому – хоп! – тримай нову освіту і професію, та ще й на польській мові. То що міняється з віком? От вирішила з вами про це поговорити. Про зрілий вік, сексуальність, стосунки, ідентичність, а також про страхи, упередження зв’язані із віком. 10.04 (п’ятниця) з 11:00-13:00 (київський час). Ціна 400 грн. Онлайн “Зрілість без цензури” Пишіть @IrynaKlekit

3 способи розпалити пристрасть. Довгі стосунки і пристрасть – не «якось воно буде», а треба трохи зусиль докласти. Приємних, але все ж зусиль. Бо ж воно як? На початку емоції заскалюють, гормони заливають, тіло палає. Все так гаряче, що аж ліжка ламаються. А потім, ви трохи заспокоюєтесь, відчуваєте себе рідними, коханими, життя стає розміреним, спокійним. Бурхлива, мов гірська ріка, пристрасть стає повноводною, глибшою, тихішою. Щоб не завести пристрасть у тихе озеро а навіть болотце байдужості, тримайте 3 прості рецепти: 1🔥 Перегляди фільмів з сильною еротичною складовою. Це дасть нові теми для інтимної розмови і натхнення у ліжку 2 🔥 Вийдіть з дому. Винайміть готель на 1 ніч. Змінивши щоденне оточення, ви додаєте відчуттям новизни. 3 🔥 Забороніть собі секс! Ага, не логічно? Але працює, що аж! Оберіть собі день, коли можна все-все, окрім проникнення. Це розірве шаблони звичайного еротичного сценарію. Заборонений плід поверне вас у відчуття перших побачень, коли так збудливо було цілуватись, пестити одне одного і бути у передчутті. Час від часу використовуйте котрийсь із цих пунктів, і ви відчуєте як розпалюється пристрасть

Є у мене маркер для початку стосунків – його колишні. От прям дуже чітку діагностику яка людина переді мною, можна зробити одним питанням: «Чому ви розійшлись із колишньою?» Якщо у відповіді будуть суцільні звинувачення Екс – для мене це велетенський червоний прапор. Скоріш за все кожна наступна теж буде звинувачена всіх проблемах. А нашо воно мені треба? Якщо ж я чую про повагу, свідомість відповідальності обидвох сторін - мням! Хлоп стає подвійно привабливий.

Запрошую в терапію. Зі мною безпечно, тепло, підтримуюче. Найголовніше чим володію – це досвід, як власний так і в роботі із клієнтами. - Мені відомо як будувати стосунки: і довготривалі, і короткі. Як робити помилки в них, зноходити силу, проходити кризи, та наступні етапи відносин. - Я вмію у стосунки, де більше ніж двоє. Поліаморію та етичну немоногамію знаю і з наукової сторони, і з власного життя. - Теж, я знаю як це – завершувати відносини. Коли болить, а також коли це можна робити з повагою і ніжністю. - Я захоплена багатогранністю сe.ксуальності. Чуттєву сферу життя я вивчаю без осуду а з цікавістю. - Я знаю, що таке бідність, і як це впахуватись та не мати гарантії, що завтра матиму де жити і що їсти. І як вийти у достаток. - Я добре знаю, як це поєднувати роботу та материнство, де є і втома, і сором, і вина що «не достатня», і роздратування і любов. - Мені відомо як це, все покинути і переїхати до іншого міста, країни, а потім знову і знову, при цьому маючи дітей та відповідальність за них. - Я маю досвід кардинальної зміни професії у різному віці. - Мені відомо як це - коли рідна людина хворіє, а ти маєш попри жах втратити її, боротись за неї і залишатись поруч. - Мені 45. Знайомо - помічати зміни тіла, входити у етап менопаузи, відкидаючи стереотипи про згасання і відкриваючи у цьому етапі новий смак життя. Цих досвідів назбиралось нівроку. Тож коротко підсумую із чим до мене можна приходити у терапії: - Сексуальність, пробудження чуттєвості, якість 0pгазмів, фантазіями будь-якими, тривалістю та якістю статевого акту, 0pгазму, з немоногамними експериментами… - Стосунки сe.ксуальні, романтичні, дружні, батьки-діти. - Комунікація сe.ксуальна та партнерська. - Самоцінність, пошук себе, довіра до себе та життя без постійного порівняння з іншими. - Пошук справжніх бажань та натхнення. - Робота з тривожністю, страхами. - Досвід міграції. - Прийняття тіла та вікових змін. Освіта: магістр психології, гештальт-терапевт в процесі сертифікації, сексолог-консультант. Працюю онлайн Вартість: еквівалент 220 польських злотих

В період Tinder-пошуків була у мене смішна історія. Один кавалер дуже домагався уваги. Жив він доволі далеко від мене, та запевняв, що приїде на крилах любові. Домовились, про зустріч. За кілька годин пише – прости, не можу, «хомячок захворів». Чи щось типу того, вже і не згадаю причину. Ок, назначаємо іншу дату. І знову, майже останньої хвилини він відміняє. Тут я вже усміхнулась, бо один раз випадковість, а два – тенденція. Для підтвердження своєї гіпотези назначила ще одну дату, але в календарі навіть не розчищала цей день. Передбачувано, хлопчина знову відмінив зустріч. Такі історії – дуже поширені в онлайн знайомствах. Назначити зустріч і не прийти. Я хоча б отримала відміну до побачення. А загалом кавалери часто назначають, але не доходять, ще й телефон можуть заблочити. Чому це відбувається? Ну то зараз розкажу про можливу причину. Продовжую цикл текстів #Tinder_кохання_та_розчарування Частина 3 – азартна гра. Наш мозок любить несподівані і швидкі нагороди. Викид дофаміну приємний що аж! Ти свайп-свайп- І ратом – МЕТЧ – кайф, міні насолода. Бо метч вискакує у непередбачуваний момент. А тут іще і повідомлення! А тут іще і каже ТАК на побачення! Оооо! А вже реальне побачення вимагає зусиль: вмитись, поголитись, найти чисті шкарпетки, ще ж треба говорити, зачаровувати.. та ну його. Нашо стільки трудитись, коли ось же в руці є джерело дофамінової насолоди – вистарчить насвайпити наступну людину. Подібну систему непередбачуваних нагород і викиду дофаміну використовують азартні ігри, соцмережі. Це може затягувати у повторюваний цикл користування Tinder, без заморочування реальними стосунками. Решту текстів на тему Tinder шукайте за #Tinder_кохання_та_розчарування

Tinder – джерело кохання, сексу та розчарування Частина 2 Сидиш собі вдома під плєдиком, в телефоні з хлопцями знайомишся. Файно? Ніби так, але і ні. Бо щось воно нормально не знайомиться. Чому? Продовжую розказувати: Отже 2. Онлайн love-шопінг Колись було так - обирали із маленької жменьки претендентів: «Той блондин непоганий із кількох у нічному клубі», «О, Василь, сусід, більш-менш на фоні решти нашого району», «із 20 старшокурсників Петро і Юра мені навіть подобаються»… Тобто, процес порівняння і вибору кандидата був простіший. Далі ми уже починали фліртувати, ходити на побачення, потроху розкривати одне одного, пізнавали а там і закохатись можна було. А тепер шо? В аплікації ми в океані вибору. У гігантському онлайн магазині. Розглядаємо безкінечні полички із профілями кандидатів. Ми самі теж лежимо на такій безкінечній поличці. І все таке смачне, і все таке кольорове. Хочеться іще подивитись, а може там далі буде ліпше. Уявіть собі, є тисячі різних цукерок. Якщо ви оберете одну, то решти уже спробувати не можна. Ага! Важко вирішити яка буде найкращою? Чим більший вибір тим важче прийняти рішення. Отже: - Парадокс вибору. Через відчуття, що може бути краще, є спокуса далі продовжувати. Не «купувати» перший же "товар у магазині" в якому так багато різного. - Оцінка іде за секунди, часто за поверхневі принади профілю. - Кожен старається зробити свій профіль особливим, і парадоксально, цим створюємо шаблон оригінальності. Багато у профілях «подорожую», «тренуюсь», «люблю каву, книги»… Ми не помічаємо як шукаючи оригінальності створюємо подібне. - Ми ведемо переписку із кількома людьми. Вони ведуть переписку не тільки із нами. (я сама якось переплутала чати і не з тим пішла на каву) Тож важливо усвідомлювати - тут нічого особистого. Якщо хлоп щось переплутав у повідомленнях, або перестав відписувати – це не про мене. Це НЕ я якась не така, не те сказала, не таке фото поставила. На цьому етапі я все ще на поличках онлайн-магазину і йде вибір обкладинки. Далі будуть ще пости про специфіку @Tinder_кохання_та_розчарування Поки можете почитати попередній про «Вселенська змова алгоритму»

Tinder – джерело кохання, сексу та розчарування №1 Чому так складно знайти у аплікації пару? Доки з кимось толковим познайомишся, то всі пальці зітреш у переписках. Чому стільки треба того піску перебрати доки свою коштовність знайдеш? Ото я вам трохи зібрала про це інформації наукової, попереробляла на людську мову і осьо дам в кількох постах. Отже 1. Вселенська змова алгоритму. Tinder як усілякий комерційний продукт цікавлять заробітки. А шо йому з того, якщо ви швиденько спаруєтесь і житимете довго і щасливо? Хто буде в аплікації сидіти? Га? От і починаються цікаві пригоди алгоритму. Якщо у профілю на старті не густо метчів, то його тихо відсовують на глибину. Де той профіль ніхто взагалі не бачитиме. Все як і у соцмережах. Так як жінки взагалі уважніше перебирають чоловічі профілі, і вправо пересувають взагалі мало кого, то і виходить несправедливість алгоритмів. В результаті ті 10-15% хлопів, що постарались над анкетою матимуть сотню метчів, а решта 90-85% – тільки 1-2 і не факт, що дійде до переписки. Ті, що мають сотню, то попадають у пастку надто великого вибору жінок, в результаті мають спокусу вибором і дофаміном від новизни, а не йти у глибину. Розбалуються =) Тобто перескакують із переписки в переписку, перебирають, різко зникають, не приходять на побачення. (не всі) А решта – фруструються, зневірюються, озлоблюються на несправедливий світ і «злих» жінок. (теж не всі) І перші, і другі в результаті частенько не можуть збудувати стосунки, бо або поверхнево ставляться до жінок, або починаються спілкування з образи. Тому і появляється у обох гендерів враження: «У Тіндері одні негідники» (не тільки). Ось так хитро алгоритми нас розсварюють замість творити пари. Це тільки шматок про Tinder_кохання_та_розчарування Скоро буде наступний пост

Я з тих, хто ще ніжками ходив шукати стосунки. Щоб з кимось познайомитись треба було кудись вибиратись: до нічного клубу, кафе, вечірки, робота, вулицю, поїхати потягом, піти на пляж… Щоб найти пригоду треба було напрацюватись. А так як я дівчина, то я ще й не дуже могла активно обирати, ну не ок сприймалась жіноча ініціатива, тож обирала із тих хто обрав мене. А це добряче зменшувало вибірку. Онлайн знайомства вже потроху з’являлись, але сприймались як щось дивне і небезпечне. Бо хто зна, шо там сидить на другому кінці інтернету. І взагалі, то «тільки якісь невдахи шукають в інеті пару», «там одні збоченці». «А тепер усе інакше. Просто-просто навпаки» (хто проспівав ці слова, той такий же старенький як і я). Більшість саме у аплікаціях і знайомляться. Але цікаво вираховувати хто давненько не шукав собі пригод. Такі, коли ми кажемо із партнером що познайомились у Тіндері, починають випучувати очі, йорзати із незручності. Теж цікаво спостерігати, як ті, що вже встигли розчаруватися від клікання вправо-вліво і дивних переписок у Тіндері, дивляться на нас і: «то шо, там можна дійсно когось зустріти?». Можна. Бо тіндер та інші аплікації – це просто ще одне місце де збираються люди. Дуже різні люди. Треба час і терпіння аби відсіяти і знайти свою коштовність. Я точно знаю, що в аплікаціях можна найти класних людей, а ще супер-секс і навіть глибоке кохання. От тільки треба знати деякі нюанси. Хочу наступним постом розказати про специфіку тіндеру і чому часом оте відсіювання дійсно важке.

Воно як було? Підлітковий вік ввійшла/шов, тобі уже швиденько підбирають пару. Так аби плюс-мінус здоровий був, міг працювати і щоб по соціальному статусу не сильно відрізнявся. Шлюб. Діти. Праця-праця-праця (вдвох дійсно легше). Не встигли оком кліпнути як «смерть розлучила вас». Не було часу і сил на любов. Треба було вижити і дітей виростити. У ті часи пару отримували 98% населення. Частенько це вирішувалось без усіляких там люблю-нелюблю, а досить практично. Якщо пару не підібрали, ну то вже точно щось геть погано було із претендентом – наприклад явна хвороба чи сильне зубожіння. Звідси ми і взяли стереотип: «неодружена/ний – щось із людиною не те» Важливий момент, тоді без пари людина не мала голосу в житті громади. Потім якість та тривалість життя покращилась, але підхід до стосунків мало змінився. Хоч, додалось право кохати. Ще в інституті парувались, одружувались, швидко вагітніли мало рефлексуючи, чи саме цього обоє потребують. До «смерть їх розлучила» часу проходило доволі багато і тут починалось... Виявляється не всі себе почували добре у шлюбі взагалі, або із цією конкретною людиною. Але пам’ятаємо стару установку: «самотній/ня – погано». Викручувались як могли. Хтось ішов у пригоди наліво, хтось у алкоголь, найсміливіші – розлучались. Чому найсміливіші? Ну бо людина в шлюбі і надалі мала дещо вищий статус соціальний ніж неодружена. З часом і це змінилось. Світ став ще більш динамічним. Все менше когось хвилює чи людина одружена і скільки разів. Правила гри змінюються – це класно, але водночас вони ускладнюються. Ми стали усвідомлювати потреби в емоційній близькості, сексі, пристрасті, партнерстві, турботі, цікавості життя… та ще й хочемо аби це тривало довго-довго. Пам’ятаєте як воно колись було (див. перший абзац) із тими вимогами? Аби вижити і дітей виростити. Було просто. Тепер складніше, але більше вибору. Ми можемо: - пошукати все у одній людині - мати кілька партнерів - емоційну близкість із однією людиною, секс - із іншою, а партнерство – іще з кимось - кохати когось та жити в окремо. - жити самі огорнувши себе друзями. - і ще багато комбінацій. Правила міняються. Наявність партнера вже не зумовлює яка ти людина. Ти можеш обирати як хочеш

Цей блог був про мене, сексуальність та мій поліаморний, незвичний шлюб. Я була однією із перших в Україні хто писав про досвід немоногамії. Багато говорила про секс, та ще більше про те як будувати стосунки. Говорила впевнено, бо досвід показував – це працює. Коли пішла навчатись психології, то знайшла купу підтверджень тому, до чого прийшла методом проб та помилок. Але поволі мій шлюб змінювався. Останні роки між мною і Дереком почала створюватись напруга. Ми дуже старались почути одне одного, знайти знову НАС. Боролись за наше МИ. Довго. Напруга росла. Аж врешті визнали: «Так більше не буде». Ми прийняли рішення роз’їхатись. Було страшно. Була образа «Ти не достатньо старався/лась». 25 років разом – і ось кінець. Поразка. Але водночас, напруга зменшилась. Ми видихнули. Вже 1,5 роки як ми живемо окремо. І через стільки часу я можу сказати, якщо ми мали «ненормальний» шлюб, то тепер ми знову якісь «ненормальні» розлучені. Ми близькі. Як партнери, батьки спільних дітей, і , найголовніше, ми найближчі друзі. Майже щодня зідзвонюємось, сміємось, коли він приїжджає, обіймаємось і разом втикаємо у серіали. Нам добре. Що змінилось? Ми живемо окремо. Ми повністю припинили секс. Ми потроху розбираємось із фінансами, розділяючи їх. Я будую нові стосунки. Дерек, має легкі пригоди з дівчатами. Я не знала, що так можна! Розійтись і при цьому далі бути ніжними до себе. Тепер знаю, що це можливо. Розійтись, щоб стати ближчими. Колись я теж про це писатиму – про досвід ніжного завершення стосунків. Бо це не сталось саме собою. Це те, що нам вдвох вдалось акуратно створити. І я вдячна собі, вдячна Дереку, що ми так вміємо Розійтись, щоб стати ближчими. #ми_після_МИ #розійтись_щоб_стати_ближчими

Це було надто. Є така шкала вимірювання стресу - Social Readjustment Rating Scale (SRRS). Можна сісти і прокалькулювати життєві події, вирахувати рівень стресу, та вірогідність нагрібання болячок після цього. Так от, якщо підсумувати всі події із мого минулого року, то я вилітаю за її межі. Більше 300 балів – надкритичний рівень. Те, що я не йобнулась, а тільки легко відбулась додаткоми кілограмами і надірваними коліном та спиною – це успіх. Ось підрахуємо: 1) Захист магістерської роботи, та завершення мною університету. Це було дуже-дуже складно, але вдалось, та ще й на найвищий бал. 2) Завершення спеціалізації у Гештальт-терапії 3) Завершення школи донькою з надстресовими екзаменами. 4) Завершення технікуму сином 5) Встановлення інвалідності доньки. Навіть, коли ти вже знаєш, які труднощі у твоєї дитини, та це важко почути в офіційній формі. 6) Сепарація із Дереком. Так, ми довго йшли до цього. І зробили все в найм’якший спосіб. Ми залишились близькими друзями, партнерами та батьками. Але це кінець історії чоловіка та дружини. 7) Вступ сина до університету із купою емоційних гойдалок, бо в Польщі в останні дні на ходу міняли правила вступу для іноземців. 8) Вступ доньки до ліцею. Попри труднощі, вона справилась! 9) Племінник, котрий мені як син, і до цього жив із нами, переїхав у власне доросле життя. 10) В той самий тиждень - переїзд сина до іншого міста 11) Мій власний переїзд із донькою до нового міста. Різко, із великої гучної родини, я опинилась маленькій квартирі тільки вдвох із донькою та котом у новому місті. 12) Смерть коханого пса 13) Смерть бабусі 14) Пошук та отримання офіційної роботи в Польщі, збирання всіх папірчиків із 7 років навчання в Гештальт-терапії, аби довести що я справжній психотерапевт. Отримати співпрацю із державним страхуванням. Приватну практику теж залишаю за собою. 15) Розрив та примирення із моїм теперішнім хлопцем. І здається, ця історія стає все більш серйозною. ЦЕ БАГАТО. Для одного року, для однієї людини всіх цих подій надто. І це я ще не розписую скільки болю за деякими із цих пунктів стоїть. Це рік втрат, становлення та переходів. Я вдячна собі, своїй психологічній міцності, уважності до себе. Я вмію себе пітримувати та опікуватись собою. Мало тепер пишу в каналі, мушу видихнути, прийти до тями із режиму виживання в життя. Хай наступний рік принесе перемогу та трохи менше подій. Всім цьом

Багатокомпонентність жіночої сексуальності

Велич маленького. Ви знали, що у всьому цьому виверженні чоловічого оргазму сперматозоїди це всього 3-5%. Все решта то купа допоміжних рідин, та речовин. І не дивлячись на такий невеличкий об’єм, в ньому може бути від 39 мільйонів сперматозоїдів. Чуєте? 39 мільйонів і навіть більше у цих 3-5% еякуляту. А що казати про нас, дівчат. Всі ми знаємо, яких розмірів досягає живіт на 9 місяці. Яким же був мій шок, коли гінеколог показав мені розмір матки у спокійному стані. Це такий собі манюнький кілька-сантиметровий скромний орган який важить всього 40 грам. Котрий вміє так потужньо розростатись під потреби дитини, ну і ще, дідько, шалено боліти під час менструації. От що не кажіть, а людське тіло захоплює і дивує

Запрошую в терапію. Зі мною безпечно, тепло, підтримуюче. Вмію побачити і вашу біль, і радість. Найголовніше чим володію – це досвід, як власний так і в роботі із клієнтами. Мені відомо як будувати стосунки, і довготривалі, і короткі. Як робити помилки в них, проходити кризи, та наступні етапи відносин. Я вмію у відносини, де більше ніж двоє. Поліаморію та етичну немоногамію знаю і з наукової сторони, і з власного життя. Теж, я знаю як це – завершувати стосунки. Коли болить, а також коли це можна робити з повагою і ніжністю. Я захоплена багатогранністю сексуальності. Чуттєву сферу життя я вивчаю без осуду а з цікавістю. Я знаю, що таке бідність, і як це впахуватись та не мати гарантії, що завтра матиму де жити і що їсти. Я добре знаю, як це поєднувати роботу та материнство, де є і втома, і сором, і вина що «не достатня», і роздратування і любов. Мені відомо як це, все покинути і переїхати до іншого міста, країни, а потім знову і знову, при цьому маючи дітей та відповідальність за них. Я маю досвід кардинальної зміни професії у різному віці. Мені відомо як це – коли рідна людина хворіє, а ти маєш попри жах втратити її, боротись за неї і залишатись поруч. Мені 45. Я знаю як це – помічати зміни тіла, входити у етап менопаузи, відкидаючи стереотипи про згасання і відкриваючи у цьому етапі новий смак життя. Цих досвідів назбиралось нівроку. Тож коротко підсумую із чим до мене можна приходити у терапії: - Сексуальність, пробудження чуттєвості, якість оргазмів, фантазіями будь-якими, тривалістю та якістю статевого акту, оргазму, з немоногамними експериментами… - Стосунки сексуальні, романтичні, дружні, батьки-діти. - Комунікація сексуальна та партнерська. - Самоцінність, пошук себе, довіра до себе та життя без постійного порівняння з іншими. - Пошук справжніх бажань та натхнення. - Робота з тривожністю, страхами. - Досвід міграції. - Прийняття тіла та вікових змін. Освіта: магістр психології, гештальт-терапевт в процесі сертифікації, сексолог-консультант. Працюю онлайн Вартість: еквівалент 220 польських злотих. Пишіть @IrynaKlekit

Патріархат – смертельно небезпечний для чоловіків. Ви це знали? Справжній чоловік має бути сильнім, ніколи не плакати, їсти тільки великі шматки м’яса із вбитого мамонта, весь час хотіти сексу і багато заробляти. Так нам говорить культура? А якщо чоловік інакший? Якщо вдягне спідницю, буде емоційно чутливим, бавити дітей і не будувати кар’єри? То у патріархальній країні за це йому може добряче прилетіти. Ще у садочку, якщо хлопчики граються ляльками, то вже мають проблеми. А далі гірше – в школі булінг, в дорослому житті може бути сильне насилля як психологічне так і фізичне за «нечоловічу» поведінку. Тобто система карає будь-кого, хто не відповідає образу “справжнього мужика” Маскулинність настільки вбудовують в голови, що чоловіки несвідомо потребують відвойовувати свою мужність. Вчені досліджували це десятки разів. Є серія експериментів, де чоловікам штучно повідомляли, що вони “менш мужні”, то в наступному тесті вони починали запихатись м’ясом, або проявляти більшу агресію, гомофобію, декларували інтерес до позашляховиків, зброї. Тобто, це капець як страшно – почути, що ти немужній. Правда, чим сильніший патріархат – тим більше влади, грошей, сили у чоловіків. Гарно? Та насправді, не дуже. Смертельно погано. Дивіться, чоловіки реально менше живуть в країнах із гендерною нерівністю. На добрих 6 років менше. І тут причин кілька: «Хлопчики не плачуть» - тож емоції заливають алкоголем, або переносять у хронічні болячки. Звідси сердечні приступи, тиски і інсульти та інші болячки. «Я доведу, що мужик» - у чоловічих колективах частіше стаються нещасні випадки. Адже «засоби безпеки для слабких» Чим більша нерівність, тим більший шанс бути побитим іншим маскулінним дядьком. Тим часом, в країнах з вищою гендерною рівністю чоловіки мають: - Більший рівень щастя. Менший ризик депресії та самогубства - Нижчий кров'яний тиск - Більшу задоволеність стосунками - Більша задоволеність сексом - Менший ризик стати жертвою жорстокого вбивства - Більшу тривалість життя. Патріархат ніби створений для чоловіків, та насправді їм у ньому теж складно. Тож гендерна рівність не «проти чоловіків», а за те, щоб усім було легше бути собою

Усвідомила, що я ніколи не обирала чоловіка. Тобто не було такого: «Осьо, гарненький. Йду фліртувати». Як правило я вибирала тільки з тих які перші проявляли ініціативу. Тобто це ніби прийти до вітрини із величезним вибором морозива, але брати/небрати тільки те, що пропонує продавець. І це ще добре, що видів морозива мені багато пропонували, тож я не одразу помітила власно-створене обмеження. І це доволі сумне усвідомлення. Чому я так робила? Хм, тут схована проста причина: Можливий осуду, а з цим і небезпека за активну сексуальну поведінку. Небезпека – от це, дідько, досі явище яке супроводжує жінку у сексі. Тільки, коли появився тіндер, я відчула насолоду обирати. Можна, і треба було клікати тих, хто сподобався. Файна штука – той ваш Тіндер.

Щодо вологи та сексу. Ну мало її у мене було завжди. А кохатись люблю багато, тож тертя я собі ніврочку влаштовую, а це не ок для піхви та й задоволення зменшує. Благо, люди вигадали лубриканти. Їх тепер до кольору до вибору. І так багато, аж забагато. Важко вибрати, тим більше, що я перебірлива з тим, хто/що буде у мені всередині. Хоч бері і роби лубрикантові дегустації із лабораторним аналізом складників. Та тепер стало простіше, бо вже у рідненькій Україні виробляють лубриканти. Із соковитою назвою Zhaga. Я сумлінно потестила два: на водній основі для проникнення, і їстівний. Що я вам скажу – то воно! При тривалому використанні консистенція залишається приємною, зручний дозатор - тиць, і все полилось куди треба. Та ще й рідненький, український. А от їстівний – то для мене трохи як забавка, я люблю оригінальний смак тіла. Але назва мене підкупила «Кава з корицею». Ну, цікаво було спробувати пеніс із кавою. Але лубрикант виявився просто солоденький, смачний та не кавовий. Буде для проникнення. Тож потестила, і ви можете спробувати. Зрештою, кохатись з українським лубрикантом – це особлива насолода, бо «свій до свого по своє». Тут ще й вам знижку обіцяють 10% якщо вкажете промокод klekit Кохайтеся 💋

Як ти хочеш? Ви знали, що ваше бажання особливе? У мене це ніби бульбашки шампанського лоскочуть в животі. Енергії стає більше, тіло пританцьовує. Я помічаю як багато навколо чоловіків. Граюсь фантазією: дивлюсь на незнайомця і уявляю який він у найгарячішу мить самого сексу і від цього лоскітки стають ще сильнішими. Часом я навіть відчуваю, як легкий стогін виходить із мене. Ось як описав своє знайомий чоловік: «Від бажання загострюються органи чуття. Зір, запах, слух. Я, мов звір, починаю бачити вени під шкірою жінок. Навіть найгірші жіночі парфуми починають притягувати. Відчуваю в паху напруження, хоч і без ерекції» Як по різному ми відчуваємо ще тільки на етапі бажання! А що із збудженням? Так-так, бажання і збудження це різні етапи. В книгах пишуть, що жінки мокріють. У мене ж, наприклад, трохи інакше. Я відчуваю поміж ногами не вологу, а набухання. Часом аж не дуже комфортно з цим. Волога рідко одразу є, то вже потім тіло наганяє "зрошування" Мою подругу вже в момент збудження заливає вологою, і вона відчуває в цей момент набухання грудей. Тож і на етапі збудження знову інакше. А це тільки маленькі вступні частинки всього великого сексу. Уявляєте, як по різному ми сексуальні?

Від хороших дівчаток ідуть. Хороші дівчатка викликають комфорт, потім звикання, а згодом скреготіння на зубах піском роздратування. Оці всі казочки про Попелюшку, Русалоньку та Білосніжку вчили дівчат, що бути милою, скромною та покірною дасть винагороду царством та коханням. Мовляв, дівчатка, бутьте чемними, хорошими і буде вам щастя. От тільки Попелюшка одружилась із хлопом котрий мав фіксацію на стопах і банально не міг впізнати обличчя своєї «коханої». Білосніжку 2 рази намагались вбити. А Русалонька, не діснеївська, а з оригінальної книги, так та ж дійсно померла в момент коли її коханий був у ліжку із іншою жінкою. А що в реальному житті? Щойно почула дві історії. В одній, дівчина роками працювала на мізерну зарплату, чемно виконувала і свої, і чужі обов’язки, аж доки одного для її все це не дістало і вона пішла звільнятись. Виявилось, що раптом і гроші на вищу зарплату знайшли, і обов’язки у 2,5 рази зменшили. Міг роботодавець раніше це зробити? Так, але нашо, якщо хороша дівчинка все це приймала. І друга історія про жінку, котра роками жила шлюбі. Готувала, прибирала, заробляла, виховувала дітей. Чемно виконувала всі забаганки чоловіка. Роками він не мав часу поїхати із нею на відпочинок, та ще й вічно вона була якась недостатня. Аж раптом виявилось, що є інша жінка, котра десь там мала готування, прибирання, догоджання. І тепер він їздить з нею по курортам-подорожам. І час знайшов і бажання. Бо чого, бо то нехороша дівчинка. Чим далі живу, тим більше переконуюсь, що концепт «чемна дівчинка» – це велика теорія змови, вигідна всім от тільки не дівчатам. Мабуть час переходити на другу сторону казок. Там де злі королеви захоплювали світ. Дорощувати собі зуби, вчитись казати «сам собі приготуй», і любити себе, шанувати себе