ЧИ БУДЕ ВАША СІМʼЯ СВЯТКУВАТИ ПЕРЕМОГУ?
Ми живемо в Хмельницькому. Від початку повномасштабного вторгнення рф в Україну, наше місто пережило кілька ракетних атак, гинули і травмувалися люди. Діти в школі та коледжі під час численних повітряних тривог ховались в бомбосховища. Відсутність світла і часом тепла сильно додавали смутку до загального емоційного фону від війни. Зима була, скажем, не простою.
АЛЕ!
Станом на кінець зловісного 2022 року, на Хмельниччині зареєстровано майже 120 000 людей, котрі сюди переїхали з небезпечних територій. В самій Хмельницькій громаді тільки понад 62 000 людей!
Що б це означало?
Те, що тут, та в інших багатьох областях України, можна жити відносно безпечно! Як і будь де на планеті - відносно безпечно.
Постійно чую історій про те, що дружини з дітьми живуть десь за кордоном, а чоловіки живуть в Україні.
Я чув вже десятки виправдань на користь такого рішення, типу:
Дітям в Європі добре.
Там в Україні багато стресів. Страшно.
Це ж тимчасово.
Там немає роботи… а тут дають продукти і житло.
У нас тут вже все облаштовано, залишилось тільки чоловіку приїхати після війни.
І т.д.
Я бачив і чув чоловіків, котрі страждають від того, що живуть без своїх сімей. Я бачив і чув їх розпач. Але також спілкувався і з тими чоловіками, котрі зацікавленні в тому, щоб їх сімʼя жила далеко.
Я не розумію ні чоловіків, ні дружин, котрі на жертовник поклали цілісність своєї сімʼї!
Який би мотив не був, те що я напишу нижче, стосується всіх, що живуть далеко одне від одного. Які б виправдання і аргументи ви б не вигадували, ваші сімʼї з кожним днем все ближче до краху. Ви рухаєтесь до червоної лінії, перетнувши яку, шансів відновити свою сімʼю у вас не буде! Багато з вас вже на межі! Багатьом не вдасться відновити стосунки вже ніколи. Не грійтесь ілюзіями, що “все буде добре”, коли ви якимось чином, колись позʼїжджаєтесь!
Як? І Коли?
Кожне ваше рішення має наслідки. Ці наслідки діють на вас і ваші сім'ї. І 100% торкнуться України і українського народу в цілому.
Напишу всього кілька наслідків від вашого життя окремо одне від одного. І ці наслідки стосуються всіх членів сімʼї в тій чи іншій мірі. А позбутись їх деяких дуже важко, а деяких неможливо.
Відчуття покинутості і зради від найближчих людей. Це про чоловіків, жінок і дітей, котрі змушені жити згідно ваших дорослих рішень.
Глибока гіркота образи на найрідніших людей.
Адаптація - пристосування жити одне без одного.
Ви ваші цінності передаєте вашим дітям. Якщо коротко, то це - “є важливіші речі як наша сімʼя”…
Зради - емоційні і фізичні.
Хвороби - фізичні, душевні і духовні.
Залежності - починаючи від порно, закінчуючи алкоголем чи наркотиками.
Втрата змісту жити.
Накінець - ви не тільки руйнуєте вашу сімʼю - а й країну, за котру триває війна. Бо немає країни без сімʼї.
Можливо, що у вас зʼявиться думка в мій бік про те, що не все так просто… але нам всім приходиться обирати між “дуже складно” і “дуже складно”.
Точно знаю, що Бог не змінив Свого бачення для сімʼї “двоє стануть одним” - в тому числі в умовах війни. Ви - ті, що живете окремо одне від одного - живете поза Божого бачення. Відстань і час вас точно не поєднують. А якщо не поєднують, то тільки розʼєднують.
Але Бог сприяє тим, котрі беруть на себе свою відповідальність - жити разом в щасті і горі, в багатстві і бідності, у хворобі і в здоров'ї, в хороші часи і погані… - ось де єднання і перемога. Коли разом, тоді сімʼя міцнішає навіть у найскрутніші часи.
Будьте чесними з собою і одне з одним. Говоріть про свої страхи, про болі, про переживання. Говоріть про те, як ви це можете долати всі труднощі разом. І з надією на Бога робіть все, щоб бути вкупі. Докладіть до цього всі сили!
Коли після перемоги в Україні буде довгоочікуваний мир, чи буде він для вас милим, якщо ви втратите свою сімʼю?
ЧИ БУДЕ ВАША СІМʼЯ СВЯТКУВАТИ ПЕРЕМОГУ?