27 SHADOW STRIKE

🥳🥳🥳

Бажаємо усім тихого вечора 🫡💪🇺🇦

Дякуємо всім, збір закрито❤️💪 Ви неймовірні 🫡🫡🫡 Скоро буде розіграш подарунків від нас і звіт від хлопців 🫡 Разом-сильніші 🫡

900 грн залишилось, давайте дотиснемо сьогодні 💪💪💪🫡🇺🇦 https://send.monobank.ua/jar/9L6e2Ptfxu

27‑ма окрема артилерійська бригада імені кошового отамана Петра Калнишевського відзначила 18‑ту річницю з дня створення! 🎉 Командир бригади особисто вручив нагороди військовослужбовцям за відданість, професіоналізм і сумлінну службу. Це день гордості для всього особового складу та підтвердження сили нашої команди. Разом до Перемоги! 💛💙 #27ОАБр #18Річниця #ВійськоваСлужба #зсу

Друзі давайте дотиснемо 2000 грн і закрито важливий збір🇺🇦🫡 https://send.monobank.ua/jar/9L6e2Ptfxu

Військовий за покликом, зв’язківець за досвідом, рибалка в душі. Колись, у зовсім іншому, мирному житті, Руслан знав прикордоння Сумщини як власну долоню. Працюючи торговим представником, він часто долав кілометри тутешніх доріг, знав кожен поворот і кожне село, куди їздив у професійних справах. Тоді він і гадки не мав, що доля готує йому крутий віраж: він повернеться на ці самі вулиці й шляхи вже не з накладними на товар, а зі зброєю в руках у складі 117-ї бригади ТрО. Те, що раніше було просто робочою логістикою, раптом стало питанням виживання та оборони рідного краю. Випускник ХНУВС із вищою юридичною освітою, Руслан ніколи не проходив строкову службу - її в його житті просто не було. Ба більше, за станом здоров’я чоловіка взагалі списали з військового обліку. Він був «чистим цивільним», який за законом не підлягав мобілізації. Але життя має специфічне почуття гумору. Ще у 2018 році він раптом відчув непереборне бажання піти до армії та мріяв підписати контракт із 27-ю артилерійською бригадою, де служили його товариші. «Виникли певні проблеми з обліком, - усміхається чоловік, - довелося навіть «домовлятись», щоб мене таки поставили на облік. Хтось шукає способів, як «відкосити», а я навпаки - щоб стати. Тоді в останню мить плани змінилися, але фраза «ніколи не кажи ніколи» виявилася пророчою. Я і військовим став, і до 27-ї таки потрапив, хоч і через чотири роки». Передчуття великої війни не залишало Руслана - він каже, що точно знав навіть день, коли все почнеться. Речі були зібрані заздалегідь. Напередодні вторгнення зателефонували знайомі із силових структур із коротким запитанням: «Ти готовий? Бо відлік іде на години». 24 лютого 2022 року він діяв без вагань: першим ділом вивіз родину за межі області, а коли повертався назад, російські танки вже стояли на околицях міста. Його батько, який пройшов службу в прикордонних військах та правоохоронних органах, тоді сказав: «Мине тиждень-два, і ці колони тікатимуть назад». Руслан спочатку не повірив, надто великою здавалася та залізна орда, але батько мав рацію. Отримавши гідну відсіч, розбиті й пошарпані окупанти невдовзі справді накивали п’ятами до кордону. Той період став часом відчайдушного спротиву та народної ініціативи. Руслан пишається, що разом із побратимами був теж причетний до тієї втечі ворога. Вони перекривали дороги, збирали координати техніки й передавали артилерії, яка влучно громила загарбників. Були й дивні, майже абсурдні моменти: через спиляні дерева, якими добровольці барикадували шлях ворожим колонам, виникли непорозуміння із місцевою владою. Мовляв, війна війною, а дерева в заповіднику пиляти не можна. І байдуже, що це робили добровольці, серед яких був навіть чоловік із третьою групою інвалідності, котрий попри все взяв до рук зброю. «Немає пророка у своїй вітчизні», - філософськи підсумовує Руслан ці метаморфози. Далі була служба у територіальній обороні. У складі свого батальйону воював на Донеччині: Лиман та пекельний Серебрянський ліс. Саме там, у самому вогні, закарбувався епізод, який важко назвати «геройським» у класичному розумінні. «Ми на Уазику проривалися через Торське під мінометним вогнем, - згадує Руслан. - Я виходжу на зв’язок із командним пунктом: «Це «Крава»! У нас «Хмара»!». А у відповідь почув лише коротке: «Хлопці, бережіть себе». І все, рація замовкла, зв’язок урвався. У ті хвилини все залежало від водія - Григорія. Це бойовий хлопець, який за кермом старенького Уазика творив справжні дива. Якби не його майстерність і холоднокровність, чи й була б сьогодні ця наша розмова взагалі… Саме в такі моменти розумієш: без надійного плеча поруч на війні дуже важко». Цікавість до дротів та частот з’явилася не одразу. Поступово Руслан почав цікавитися зв’язком, хоча раніше такої тяги не мав. Сьогодні він - старший сержант, начальник апаратної взводу зв’язку. За півтора року в цій бригаді він жодного разу не пошкодував. Цей спокій та внутрішня впевненість підказують йому головне: попри всі випробування, ми переможемо. Бо якщо людина здатна вибороти право захищати свою землю навіть у обставин, таку волю не зламати жодному ворогу.

З паном Євгеном Мурзою, бажаємо тихого дня та гарного настрою 🫡🇺🇦

Наш реб мінусує з самого ранку 2 підарські крила на Сумщині 🇺🇦💪

Підтримайте хлопців ранковою кавою💪🇺🇦 https://send.monobank.ua/jar/9L6e2Ptfxu

🥳💪

Хлопці продовжують нищити ворога💪🫡 Давайте їм допоможемо https://send.monobank.ua/jar/9L6e2Ptfxu

Наш реб поклав 2 підарських крила сьогодні на Сумщині 🫡

Друзі, залишилось зовсім трішки, давайте разом закриємо важливий збір для наших воїнів 🇺🇦💪🤝 https://send.monobank.ua/jar/9L6e2Ptfxu

Дуже гарно коли всі 16 заряджені і чекають на свій вихід в бік ворога 💪🇺🇦

Думаю підари не зраділи візиту екіпажа фпв-дрона Чугайстер з подарунком тротиловим🫡🥳

Захистимо Сумщину разом 🤝

https://send.monobank.ua/jar/9L6e2Ptfxu Кожен донат — це не просто цифра. Це заряджена батарея, справний транспорт, зв’язок, дрон у небі та шанс для наших військових виконати завдання і повернутись живими. 27 ОАБр щодня працює там, де найгарячіше. І зараз хлопцям потрібна наша підтримка. Навіть 5, 10 чи 50 гривень мають значення, коли тисячі людей об’єднуються заради спільної мети. Не проходьте повз. Долучайтесь до збору, поширюйте інформацію, підтримуйте наших воїнів. Разом — сильні. Разом — до перемоги 🇺🇦