Сучукрлітр 🦄

До Дня Києва, на сайті у Євгенії Кужавської зʼявилась безкоштовна екскурся для інтровертів за мотивами роману «Боги мого краю дуже люблять кров»🔥 ☘️ 16 зупинок на маршруті, який ви можете пройти самостійно у комфортному темпі ☘️ аудіо-гід, що розповідає цікавинки про визначні локації з роману і події з життя Рони Черняхівської ☘️ повне занурення в історичну атмосферу роману і знайомство з тими з персонажів, хто існував реально Все отут за посиланням у відкритому доступі. Пару років тому я гуляла із Женею по Чернівцях по локаціях з її іншої книги, і це був незабутній досвід, тож я точно планую пройтись і цим маршрутом у найближчі дні.

А от тільки запостив розпаковку (зокрема) книжки Євгенії Кужавської "Боги мого краю дуже люблять плов кров", а тут бачу екскурсію Києвом за нею. До речі, у Світлани Тараторіної є екскурсія Києвом за "Лазарусом". І не менш до речі, усіх киян з Днем міста, хай життя вам смакує малиново-маковою булкою від Завертайла ♥️

Особливий момент. Я зазвичай не роблю такого, не розпаковочна я людина. Але це вперше мені прийшли книжки на огляд від видавництва за весь хай короткий час існування цього скромного каналу. Як великий фанат першого Лазаруса дуже сподіваюся, що не розчаруюся його продовженням, ну й щодо іншої книжки, від непозбуввно скандальної авторки, теж маю великі сподівання. Спокійною в цей момент вдалося залишитися лише моїй Бриндзі.

Той момент, коли треба бути у Львові через лікування, а тим часом у Києві на Арсеналі події, яких хотілося не пропустити. От буквально скоро Юлія Лаба, авторка найкращих у світі ромкомів, а потім Вікторія Фещук, яку я ще не читав, але планую, як мінімум тому, що я людина книжки і їжі, а вона написала книжку зі словом "пиріг" у назві. І ще я б залюбки сходив на дискусію про культурну колонізацію о 14.00 А що ви сьогодні ловите / пропускаєте з жалем на Книжковому Арсеналі?

Бляха, забув нагадати, що підписав на Книжковому Арсеналі на стенді видавництва Віхола кілька Фантастичних історій української кухні. Так, ніби мені їх не треба рекоамувати і продавати. А мені ж капець як треба, бо оце вчора з Видавництвом старого Лева затвердили обкладинку збірки історичного фудфікшн "Коньяку для містера Черчилля". Влітку вийде і треба буде ще й її просувати. А при цьому ж уже майже погодили верстку детектива "Орден Лева і Ключа. Путівник Львовом для тих, хто не боїться темряви". Вийде восени, знову у Віхоли. І ще десь цього ж року вийде моє оповідання "Релепесник" у збірнику міфологічної еротики "Химераріум 3" (курує Мирослава Кривуца). А оповідання "Надія" — в українсько-бритагському проекті Witness, який курує номінантка Букера Елісон Маклеод. Ну а якщо дуже пощастить , ще цього року вийде мій феміністичний роман, передостанній розділ якого почну писати просто відразу, як тільки закину цей допис. А поміж тим ще плануємо зробити влітку спільну подію у Києві з Євгенією Кузнецовою та видавництвом Віхола. До речі, я вже вам казав, що Євгенія редагувала одне з оповідань у збірці "Коньяку для містера Черчилля"? Так от, кажу. Там загалом багато допомоги від чудових українських авторів та авторок (крім Жені, також Дереш, Бабкіна, Лозовик, Безкрай, Душар), а також від письменників з Британії та Австралії і крутих українських шеф-кухарів (кожне оповідання можна з'їсти, якшошо). Хочеться сподіватися, що я їхні правки та поради не звів на пси.

Коли хотів написати коротке перше враження про Книжковий Арсенал, а вийшло щось схоже на мем 🤪

Оце так попердолило на темі Кідрука. Побачив я в Енн з зелених дахів, що якийсь читач став популярним у Тредсі, бо мотлошить Кідрука. Але бляха, мотлошить він його за те, що росіяни на Марсі живуть як свині, їхня долина називається орк, а їх називають свинособаками. І я точно так само не знаходжу у цьому мінусів 🤷 . . . А, ну і на противагу, може хтось іще не дивився інтерв'ю з самим Кідруком. Навіть якщо ви не любите Кідрука, інсайти про видавничий ринок там цікаві.

Давно не був розчарованим настільки. От пишеш, пишеш ті книжки, а в списку під назвою "найкращі письменники України", які сфррмували 20-ку суперзірок BestsellerFest у Львові 7-9 серпня, чомусь не ти, а Чех, Дронь, Павлюк, Дерев'янко, Карпа, Кідрук, Кузнєцова, Безпала, Белянський, Агеєва, Горіха Зерня, Крапивенко, Криштопа, Курико, Лаюк, Люко Дашвар, Лягушонкова, Мокрик, Станчишин та Стяжкіна. А якщо серйозно, тішуся, що знову буде Бестселер фест і там буде стільки крутих людей. А я оце видам до кінця цього року тои художні книжки — і вже наступного року буду плакати, якщо не потраплю у список 🙈 Зірок фестивалю обирала незалежна експертна рада від “Читомо”, а критерієм були книжки, які стали подіями. Окрім їхніх виступів та автограф-сесій, BestsellerFest 2026 — це публічні дискусії, зустрічі з книжковими блогерами; ярмарок за участю понад 50 видавництв; концерти під відкритим небом, фудкорти, майстер-класи та розваги для дітей. Традиційно фестиваль підтримує українське військо. Цього літа фестиваль проведе великий збір для бригади “Азов” у межах масштабної кампанії АЗОВ.ONE — “Східний Бар’єр”. Ще одна важлива складова фестивалю - книжкова підтримка для бібліотек України. Квитки можна придбати тут. Плануєте похід/поїздку на фест?

Після такої ночі гріх не задонатити, а в дівчат тут ще й розіграш https://t.me/bezkhvosta_books/6268 Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/78GyhwbNtC

Книжки, які я буду нещадно критикувати й одночасно всім наполегливо радити, а також обов'язково читати всі інші твори авторки — дилогія Леобург Ірини Грабовської. По-третє, стиль і мова. Чудовий баланс простоти і зрозумілості (що особливо важливо при стімпанковому сетингу, де й без складної мови є багато термінів і понять, які вимагають пояснення, виходячи з самого жанру) із дозованим використанням зворотів, порівнянь і метафор, які нагадують, що сполучення "художня література" складається з двох слів. По-друге, побудова альтернативного світу і його взаємозв'язку з нашим, тут тупо нема до чого домахатися, хоча я дуже хотів, бо як автор відверто заздрю успіхам і таланту Ірини. Особливо ж — зараз уже мало хто знає, але я вісім років вивчав міжнародні відносини і три роки працював журналістом-міжнародником і політичним оглядачем — я прокайфував від геополітичної карти тамтого світу. Австро-Боснія — це красота, Українське Королівство — бімба-ракета, та і все решта тупо рогалики з вишнями. Єдине (обережно, починається критика!) чого я не зауважив, а хотілося б — пояснення, як і чому Українське королівство нормально (і навіть позитивно) сприймає наявність на історично українських землях мультинаціонального вільного міста-держави. Адже українці у книжці не описані як якісь добродушні теці-пеці, а радше як бультер'єри, котрі за своє в шию вгризуться. Може, я чогось не помітив, а може "щось мав на увазі автор", але це здалося певним пробілом у логіці. Але давайте по-перше, що мене захопило у книжці. Це робота з персонажами. Їх доволі багато, їхні долі, думки і банально "я" в кількох ситуаціях переплітаються, це дуже, як на мене, складне завдання — зробити таких героїв легко розрізнюваними, особливо тих, яких сам світ намагається зробити тотожними. Я захоплений тим, як із завданням впоралася Ірина Грабовська. Нюансування Феді та Тео, Джекі та Агнеси — просто філігранна робота, наче японські скульптури з рисових зернят. Десь рука могла би здригнутися і давайдопобачення, персонаж без половини шарму, чи страху, чи надії на його здібності. А тут же ж не просто окремі скульптури, а складна композиція, яка ще й має рухатися завдяки тому, що ці нелінійні об'ємні образи зачіпаються один за інший, як шестерні в механізмі, от тільки дуже непрості, з купою випуклостей та вдутостей шестерні. Це справжнє мистецтво, яке потребує не лише таланту, але й терпіння, наполегливості і щирої любові (часом в суміші з ненавистю) до персонажів. Щодо інших моїх питань. Окрім політичної ситуації, описаної у "по-друге", я зачепився ще за два моменти (далі обережно, я намагаюся не спойлерити, але навряд чи вийшло) Перший — це поява в другій книжці "ширм" у свідомості. Вони дуже вибиваються з того, що розповідається про співіснування двійників у першій книжці і на початку другої. Трошки попахує "богом із машини". Утім, мене перестало це відволікати, коли авторка через якийсь час подала пояснення, чому так. Формально це не можна вважати якоюсь "діркою". І взагалі, може я просто домахуюся. Другий — герої вирушають в альтернативний світ задля того, щоби врятувати одного персонажа та повернути певні артефакти. І ось ти читаєш-читаєш-читаєш другу книжку, доходиш до 62 відсотків (я читав у читалці Якабу), а тут жоднісінької згадки що про персонажа, що про артефакти. Герої влаштували революцію, війну і ще хз знати що, а про те, заради чого переміщалися в інший світ — не згадують і не згадують, аж поки це не стало ну вже зовсім необхідно для розвитку сюжету. Оце вже я крутив і так і сяк і воно мене все одно бентежить. Класно було б якось поговорити про це з авторкою, або може хтось бачив пояснення від неї (я не знайшов). Утім-утім, це нюанси, які хіба на одну тисячну відсотка зменшили задоволення, яке я отримав від книжки. Як я й написав на початку, я й сам планую перечитати всі книжки авторки, і вам раджу. П. с. Забув згадати про серцедавильні відсилки до Майдану і до нашої війни. Це також дуже сильний момент.

Не думав такого робити, але ось Юля з каналу На запах книги каже, нібито читачам блогів та каналів подобається більше, коли вони бачать хто знаходиться по ту сторону екрану. А я дуже поважаю Юлю, хоча вона й безжально розкритикувала мою книжку. Тому взяв приклад і свічу свою блискучу (в прямому сенсі 🤣) голову з улюбленою полтавською вишиванкою, куплену в рідній Вінниці, на тлі коханого Львова. Зі святом усіх! З Днем вишиванки!

Спочатку письменників довбали за мжичку і схожі рідко вживані, але цілком літературні слова. Потім заборонили порівняння. Тепер ось у Кідрука вимагають не шукати синонімів до дивитись, мовчати, казати, хоча це завжди вважалося базою в роботі письменника. Ви знаєте, я сам не дуже люблю метафори чи багато порівнянь, як автор використовую лише в крайніх випадках. Але я знаю, що є читачі,які це люблять, і автори, які використовують, і це просто один із варіантів норми. І так, і так правильно, питання власного стилю автора та особистого смаку читача. І до того ж, у мене є свої улюблені "фішки". Наприклад, неологізми. І діалектизми. І так, рідко вживані слова, особливо де стосується теми їжі. І я не хотів би, щоб від мене вимагали їх позбутися. Навпаки, я вважаю, що це непозбувна частина поклику письменника: творити нову лексику і повертати з забуття рідкісну, збагачувати мову та підтримувати її різноманітність. Бо так виглядає, що скоро загальноприйнятними залишаться лише комікси. Багато картинок і коротенькі тексти, для сприйняття яких вистачить 400 слів особистого словника.

Про хороше. Друг звернувся по допомогу, на День прикордонника хотілося в одному з госпіталів почати створення бібліотеки. Я якраз розмовляв про свою книжку з Наталею Шнир з Віхоли, запитав, чи вони можуть організувати трохи української класики, трохи медичного й психологічного, трохи чтива для тих поранених, які просто хочуть відволіктися. Раз, два, приїхало. Захотів поділитися. Дякую дуже 🤗

Читаю "Останню війну імперій" Ірини Грабовської, аж на 22-ій сторінці другої книжки дилогії нарешті знайшов до чого домахатися. А це, знаєте, рівень. Цитат "що мені не так" сьогодні не буде, не мрійте 😂 Усе позитивне і домахувальне напишу в одному відгуку. Поки що скажу, що книжку взявся читати, бо мені треба було перевірити дещо по деталях і сюжету, щоб зробити правильну відсилочку на авторку у книжці, яку зараз пишу. І оце десь на середині першої книжки перевірив усе, що треба, але сам не помітив, як дочитав першу і наче хтось керував моєю рукою, коли відразу по завершенню купив в аплікації Якабу (на жаль, електронка цієї книжки тільки так доступна) другу 🙈 І тепер замість того, щоб писати і писати, мушу вишуковувати час на писання поміж читанням 😂 А винна в усьому моя далека родичка Owl's reading vibes

Сподіваюсь ви в порядку. Кілька зборів: Збір Регіни Банка: https://send.monobank.ua/jar/4KuqSUNouk Збір Крипти Архівіста Банка: https://send.monobank.ua/jar/8GS3N33kBt Збір Оксани Павленко Банка: https://send.monobank.ua/jar/A6Euki3aTk

Щодо останніх срачів скажу так: — Як письменник, я вважаю, що ті всі блогери вже начисто втратили совість і такт 🙊 — Як блогер, я вважаю, що ті всі письменники взагалі берега не бачать 🤣 — Як людина, я краще піду допишу пару сотень слів у книжку, а потім дочитаю "Останню війну імперій". Там у мене якраз далі в планах дочитати "Шляхи Еврідіки" і саме повернулася з мандрівки до Лондона "Мертва жива вода". А потім я вас буду питати, що першим далі: "Інакшу", "Боги мого краю", "Керамічні серця", "Бульбону" чи "Промені Аласі". Ну а "Залишену" я вже дочитав і відгук тут у каналі вже є.

Жадан, Кузнецова, Любка, Михед, багатьо інших українських авторів, чимало дискусій про літературу військових, трохи поезії і музики, розмова про хліб як пам'ять + (роблю виняток і згадую несучукрлітавторку через її грандіозну роботу на підтримку України за кордоном) Нобелівська лавреатка Ольга Токарчук — у програмі Книжкового Арсеналу: https://book.artarsenal.in.ua/podii-2026/

Вітаю усіх із Днем матері цим спостереженням і невеличким переліком українських книжок про маиеринство: Мами, Марія Матіос Матіос розповідає історії п’яти дуже різних жінок, яких об’єднує одне: втрата єдиного сина. Як завжди у Матіос, глибоке занурення в любов та біль. Матера вам не наймичка, або Чому діти це... Прекрасно. Катя Бльостка Блогерка Бльостка у часом іронічному, часом саркастичному стилі розповідає про материнство і сім'ю як реальність без рожевих окулярів Ми знайдемо свого Марселя. Шлях до кар’єри, материнства та усиновлення. Інна Мірошниченко Інна Мірошниченко, адвокатка, громадська діячка та мама чотирьох дітей, ділиться досвідом усиновлення (як юридичними, так і емоціними аспектами і побутом теж) та поєднання материнства і кар'єри. Мам. Каріна Саваріна Художня книжка, але на основі власного досвіду авторки. Після п'яти років невдалого планування вагітності Хрусталина усиновлює тримісячне немовля. Сувора реальність материнства виявляється дещо складнішою, ніж уявлялося, незважаючи на довгий шлях до нього. Мова не лише про внутрішні проблеми стосунків матері та дитини, але й про (не)прийняття суспільства, непристосовані для немовлят громадські простори, непривітних лікарів та просто косі погляди. Дім, який ти любила, мамо. Надійка Гербіш. Щемке внутрішнє переживання героїні, яка, втративши маму, намагається втримати пам’ять про неї — не через гучні дії, а через прості щоденні речі: запах випічки, звук старого дверного замка, вигляд вицвілого рушника на стіні. ... Доповнення від @Mila_Umakhanova :

Про материнство, доведене до крайнощів, «Ідол» Анатолія Дімарова і «Мати все» Люко Дашвар. Сприяють глибоким роздумам і попереджають тих мам, хто дещо захопився своїми вишеньками й черешеньками.

Додавайте ваші варіанти, будь ласка.

Усі пишуть про тур Єшкілєва з Фаренго, і я просто мушу написати. По-перше, тому, що він дуже круто пише (я не читав саме Фаренго, це в планах, але його книжка про молодого Григорія Сковороду — це винос мозку. По-друге, ще 22 роки тому ми перетиналися, коли він вів колонку у газеті Поступ, а я був там спочатку випусковим, а потім головним редактором. А по-третє, рік тому він викладав (і то чудово) курс письменницької майстерності. А цього року вже подавав мою першу книжку як зразок на цьому ж курсі (кину в коментарях скрін). "Політика та наука, рептилоїди та клони, змови та інтриги. Володимир Єшкілєв, автор першої української космоопери «Фаренго». Ви готові до контакту?" Так презентує тур видавництво Жорж. Міста і дати — на зображенні, більше інфо в каналі видавництва.