Михайло Драпатий

Завершив піврічну роботу на посаді Командувача Сухопутних військ. Йду з посади зі спокійною совістю — і з надією, що все важливе, що ми почали, буде продовжено і доведено до кінця. Командування Сухопутних військ на момент мого призначення перебувало в стані управлінської стагнації. Працював над тим, щоб зрушити цю систему. Що вдалося досягти на посаді командувача та які процеси запустити детально можна прочитати тут. Не жалкую за жоден день своєї роботи. Все, що вмів, знав і міг — я віддав тут. Командування Сухопутних військ лише на початку змін. Система не змінюється за кілька місяців, але вектор уже задано, команда зібрана, підходи — переглянуто. Я залишаю не лише посаду — залишаю після себе людей і процеси, які точно зрушили з місця. Це не фінал. Це – перехід до наступного етапу. Працюємо далі! До перемоги.

Мав тривалу розмову з Президентом. Доповів усе, що наразі відомо про трагедію на полігоні. Про кожен крок — хто був на місці, хто відповідав за людей, хто мав діяти. Пояснив Главі держави причини свого рішення. Президент почув, підтримав і запропонував зосередитись на головному — війні, фронті, перемозі. Я вдячний Верховному Головнокомандувачу за довіру, за єдине розуміння відповідальності й бачення змін, яких потребує наша армія. Маємо змінювати культуру всередині війська. Культуру ставлення командирів до своїх бійців, до виконання обовʼязків, до цінності кожного життя українського воїна, який взяв зброю, щоб захистити Україну. Отримав від президента завдання. Я залишаюсь у строю. На передовій. Там, де маю бути. Там, де можу найбільше. Слава Україні!

Я прийняв рішення подати рапорт про відставку з посади командувача Сухопутних військ Збройних Сил України. Це усвідомлений крок, продиктований моїм особистим відчуттям відповідальності за трагедію на 239-му полігоні, внаслідок якої загинули наші воїни. Як командувач, я не зміг у повній мірі забезпечити виконання своїх наказів. Не дотиснув, не переконав, не змінив ставлення до людини в строю. Це моя відповідальність. Поведінка бійців має значення, але головна відповідальність - завжди на командуванні. Саме командири визначають правила, ухвалюють рішення і відповідають за наслідки. Кругова порука та безкарність - отрута для армії. Я намагався викорінити її з Сухопутних військ. Але якщо трагедії повторюються - значить, моїх зусиль було недостатньо. Ми не маємо права жити в системі, яка не вчиться. Якщо не робити висновків, не змінювати ставлення до служби, не визнавати свої помилки - ми приречені. Без особистої відповідальності - немає розвитку. Без розвитку - немає перемоги. Армія, в якій командири несуть особисту відповідальність за життя людей, - живе. Армія, де за втрату не відповідає ніхто, - вмирає зсередини. 12 загиблих. Є поранені. Це молоді хлопці з навчального батальйону. Більшість із них перебували в укриттях. Вони мали вчитись, жити, боротися - не гинути. Мої глибокі співчуття родинам загиблих і всім, хто постраждав. Я ініціював перевірку всіх обставин трагедії: дій командирів, стану укриттів, ефективності систем оповіщення. Усім постраждалим надається допомога. Але жодна перевірка не поверне тих, кого ми втратили. Ми не виграємо цю війну, якщо не побудуємо армію, де честь - не слово, а дія. Де відповідальність - не покарання, а основа довіри. Де кожен командир щодня відповідає — за наказ, за рішення, за людину.

Шановні воїни Сил спеціальних операцій. Сьогодні ваш день — день тих, хто працює не стільки на лінії фронту, скільки за нею. Ваша робота може бути непомітною для більшості, але її результат змінює хід війни. Ви — ті, хто діє точно, швидко й безпомилково. Ви ризикуєте та знищуєте ворога там, де він не чекає удару. Я дякую кожному бійцю ССО за мужність, професіоналізм і рішучість. Україна бореться — бо ССО завжди на крок попереду. Зі святом.

Шановні морські піхотинці, побратими й посестри! Сьогодні ваш день, вітаю вас! Честь для Сухопутних військ тримати разом стрій та пліч-о-пліч бити ворога на суходолі й морі. Вірні завжди. Сучасні. Технологічні. Зухвалі. Виявляйте, знищуйте. Це у вас виходить! Слава Морській піхоті! Слава Україні!

Сьогодні Україна відзначає День памʼяті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Протягом 10 років ми робимо це 8 травня - разом з усім цивілізованим світом і правильними сенсами. Ми не святкуємо, ми вшановуємо пам’ять тих, хто віддав життя за свободу та мир. Тих, хто боровся з нацизмом на фронтах і в тилу. Український народ знає ціну перемоги. Ми пам’ятаємо, що свобода — це не подарунок, а результат боротьби. Пам’ятаємо. Перемагаємо.

Завдяки Культурним Силам зʼявився музичний альбом, присвячений українським піхотинцям. Кожна пісня в ньому написана спеціально до цього дня, а всі виконавці – військовослужбовці Сил Оборони з різних підрозділів. Вважаю, що це правильна ініціатива, бо наша піхота абсолютно точно заслуговує на повагу та вдячність. Україна стоїть, бо стоїть піхота.

Шановні піхотинці, воїни. Сьогодні святкуємо ваш день. Завдяки стійкості та силі духу, яку ви щодня проявляєте на полі бою, тримається сучасний світ, а не тільки наша держава. Ваша робота настільки ж складна та виснажлива, наскільки й необхідна. Я дякую кожному військовослужбовцю-піхотинцю, який докладає надлюдських зусиль, щоб не пустити загарбника далі. Україна стоїть, бо стоїть піхота.

Шановні воїни-прикордонники, бойові побратими та посестри! Дорогі ветерани прикордонної служби! Від імені Сухопутних військ Збройних Сил України та від себе особисто щиро вітаю вас із професійним святом – Днем Прикордонника України! Ви – справжні вартові державних рубежів, перший і непохитний наш бастіон. Але ви також і відважні воїни — пліч-о-пліч з нами на передовій тримаєте позиції під шквальним вогнем. Дякую кожному з вас за самовіддану службу, за те, що ви є надійною опорою для України в найскладніші часи. Ваша мужність надихає, ваша правда укріпляє, а ваша стійкість наближає нас до справедливої перемоги. Бажаю вам міцного здоров’я, незламної віри та витривалості. Слава Україні!

Дорогі воїни, шановні українці! Щиро вітаю всіх із Воскресінням Христовим! Великдень — це свято перемоги життя над смертю, символ віри та непохитної надії. Для нас - надії на те, що в Україні запанує довгоочікуваний та справедливий мир. Але надії не буває без дії. Віра в перемогу — наш фундамент, але лише щоденна боротьба наближає нас до мети. Життя переможе смерть, якщо кожен із нас докладе зусиль та боротиметься за свою свободу. Перемога — це наша спільна справа. Мир в Україні не прийде сам собою, його не здобути без єдності. Осторонь Збройних Сил його не здобути. Лише разом, пліч-о-пліч із Силами оборони, ми здатні здолати ворога. Окремо хочу звернутись до родин наших воїнів із словами вдячності. Ваші близькі, які нині на передовій, на бойових чергуваннях чи полігонах, а не за Великоднім столом, — справжні герої України. Ваша підтримка — їхня міць, ваше терпіння — їхня опора. Дякую вам за наших захисників! Бажаю всім нам незламності духу та мужності продовжувати двобій за правду і справедливість! Нехай Великдень надихає нас на подальшу боротьбу! Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Дорогі побратими, воїни Національної гвардії України! Сьогодні, у День Національної гвардії, всією країною дякуємо вам за службу! Ви стали на захист України ще в 2014-му, коли ворог тільки показав свій вишкір, і з того часу ви — наші брати по зброї, які щодня боронять країну від ворожої чуми. Ваше гасло — “честь, мужність, закон” — ми бачимо щодня, у кожній вашій дії та кожному кроці. Від Сухопутних військ дякую вам за це. Слава вам, наші захисники! Слава Україні!

Сьогодні, у день професійного свята співробітників Служби безпеки України, ми вшановуємо тих, хто проводить зухвалі спецоперації там, де ворог почувається в безпеці, і організовує масштабну ліквідацію тих, хто посягнув на нашу рідну землю. Дорогі побратими, Ви — невловима сила, чий шепіт лунає громом у ворожих тилах. Ваша робота — це мистецтво, що відтворюється у тиші. Поки ми, Сухопутні війська, громимо ворога на передовій, ви проникаєте в його серце та викорінюєте плани тих, хто у своїх рожевих мріях прагнуть нас зламати. Ваші імена не завжди публічні, ваші подвиги не завжди озвучені в новинах, але ваші дії — це саме той щит, який захищає державні інтереси України. На суші, на морі, у будь-якому куточку світу — немає місця, де б ви не дістали ворога. Ви довели, що для Служби безпеки України немає недосяжних цілей. Ваші руки — довші, ніж може уявити ворог у своїх найстрашніших снах, а ваші очі бачать те, що ховається у самій темній темряві. Дякую вам за те, що наближаєте нашу справедливу Перемогу, за те, що очищуєте Україну від скверни зрадників і колаборантів. Для мене, як Командувача Сухопутних військ, велика честь стояти пліч-о-пліч із вами — тими, хто б’є ворога не лише силою, а й розумом, мудрістю та відвагою. Нехай кожен ваш крок буде точним, як постріл снайпера, і невідворотним, як наступ наших механізованих бригад! Слава Службі безпеки України! Слава Українським героям!

Сьогодні маю за честь привітати усіх причетних із Днем Добровольця! Цей день є символом вашої мужності, патріотизму та невтомної боротьби за свободу й незалежність України. Ваш внесок у захист нашої держави є неоціненним, і я вдячний кожному з вас за відданість, сміливість і жертовність. Я особливо пишаюся тим, що добровольці, які уклали контракт у віці від 18 до 24 років, обирають бригади Сухопутних військ. Ці молоді люди - приклад сміливості та відповідальності, ознака того, що нове покоління готове ставати на захист України. Проте ми прагнемо, щоб добровольців у наших рядах ставало ще більше. Кожен новий захисник наближає нас до перемоги та зміцнює нашу армію. Закликаю всіх, хто готовий разом змінювати хід подій, приєднуватися до контракту 18-24 або до інноваційного проєкту "Лінія Дронів", який відкриває двері до світу новітніх технологій, де кожен охочий зможе освоїти керування дронами — ключовим інструментом сучасної війни — і зробити свій внесок у нашу спільну справу. Також запрошуємо усіх охочих на YouTube-канал Сухопутних військ, де сьогодні відбулася прем’єра документального фільму про чотирьох добровольців. Ці історії розкажуть про їхню відвагу, силу духу та любов до України — те, що надихає нас усіх. Дякую персонально кожному добровольцю за службу, віру та незламність. Бажаю міцного здоров’я, витримки й перемоги. Разом ми — незламна сила України! Разом – до перемоги!

Трагедія на полігоні — це жахливий наслідок ворожого удару. Війна вимагає швидких рішень, відповідальності та нових стандартів безпеки, інакше ми втрачаємо більше, ніж маємо. Від усього серця висловлюю найщиріші співчуття родинам загиблих, побратимам і всім, хто знав наших воїнів. Наразі триває розслідування обставин трагедії. Я особисто стежу за кожним кроком, щоб з’ясувати все посекундно. Бо мені теж болить. Бо зсередини розʼїдає гнів. Чекав на перші дані, щоб не бути голослівним, і тепер маю попередити: кожен, хто ухвалював рішення в той день, і кожен, хто не ухвалював їх вчасно, — усі понесуть відповідальність. Ніхто не сховається за поясненнями чи формальними рапортами. Передбачаю, що правду намагатимуться приховати в тумані бюрократії. Але я цього не допущу. Призначив незалежну перевірку за участі військової контррозвідки, щоб жодна деталь не залишилася поза увагою, а винні були названі і не змогли «відмазатися». Я вимагатиму найсуворішого покарання. Тих, хто роками війни продовжує халатно та формально виконувати свої обов’язки, тих, хто “затягує” військових у застарілі процедури, нехтуючи їхньою безпекою, тих, хто самостверджується не в бою, а гноблячи підлеглих, — усі вони ганьблять Збройні Сили України. Ми є свідками несвоєчасно ухвалених рішень і незасвоєних уроків. Закликаю ще і ще раз всіх генералів, офіцерів, сержантів та солдатів Сухопутних військ Збройних Сил України: ми повинні позбутися формалізму, бюрократії та легковажності. Кожен із нас несе відповідальність за життя своїх побратимів. І в бою, і в тилу.

Сьогодні минає три роки від початку повномасштабного вторгнення. Але велика війна триває не три роки, - одинадцять років ми відстоюємо своє суверенне право бути собою. Наші Сухопутні війська тримають стрій. Вони стають сучаснішими, технологічнішими. Сьогодні це сила, якій немає рівних у Європі. Ми зростаємо,вчимося, вдосконалюємося. І все це — під щоденним ворожим вогнем. Так, дуже важко. Але легко не було ніколи — ні в 2014-му, ні в 2022-му, ні зараз. Ми знали, на що йдемо. І знаємо, за що боремося. За право жити у своїй державі. Бути своїм народом. На своїй землі. За те, щоб наші діти росли вдома, а не в чужих підвалах чи таборах. За те, щоб наш голос не заглушили ворожі танки та гармати. Ми здобудемо перемогу. Бо іншого шляху немає. Зараз зима. На фронті це завжди найтяжчий період — холод, втома, сирість, бруд. Ворог намагається додати ще й інформаційний шум, сіючи серед нас зневіру й внутрішню ворожнечу. Але ми маємо триматися разом. Нашим воїнам потрібен міцний тил. Не лише гаряча їжа чи теплий одяг, а й розуміння, що вдома їх чекає не тільки родина, а вся країна. Кожен із громадян, хто підтримує фронт, тримає нас усіх. Пам’ятайте про це. Я пишаюся кожним і кожною, хто виборює свободу. Тими, хто воює з 2014-го. Тими, хто став до строю у 2022-му. Тими, хто прийшов у 2024-му і вже тримає позиції. Тими, хто у тилу надає посильну допомогу Силам оборони. Ви — серце та щит нашої рідної землі. Пишаюсь тим, що можу стояти поруч із вами. Ми разом йдемо вперед. Ми вистоїмо. Ми переможемо! Слава Україні! Слава Українським героям!

Вбивства військових у тилу — це червона лінія, яку не можна перетинати. Ми не маємо права мовчки спостерігати за наростаючою хвилею зневаги до захисників України — це за межею того, що можна толерувати. Все не стається раптово. Ми вже бачили випадки приниження та агресії щодо наших захисників, але я не бачив гострої реакції суспільства на це. Тепер маємо прямі збройні напади. Так діє ворог. Він працює з нами і поміж нас, поки ми роздивляємось, хто що лайкнув. Немає жодних виправдань вбивству військовослужбовця і нападу на ТЦК. Блискавична і жорстка реакція влади – єдина можлива в ситуації свавілля проти військових. Без справедливого покарання вбивць, зловтішників і зрадників, ми отримаємо ще більше вбитих в тилу побратимів. В інших містах. В інших кварталах. На заправках, у супермаркетах, у під’їздах, на вулицях, які ми називаємо іменами Героїв. Якщо суспільство перетравить ці напади, погані симптоми стануть діагнозом. Хочу вірити, що в тій точці, де ми зараз, це не є можливим. Бо єдине, що відділяє нас від ворога – це Сили оборони України, Збройні Сили. Поки ми втрачаємо найкращих наших людей на фронті, в тилу не маємо втратити совість. Зневага до людини в пікселі починається там, де закінчується гідність. Ми зобовʼязані поважати тих, хто взяв до рук зброю і ціною власного життя боронить наші міста, людей у них, кордони, небо і землю, нашу державу, наш прапор, наш дім.  Світла пам’ять загиблому воїну. Щирі співчуття рідним, близьким і побратимам.

За понад століття, що минуло з часу героїчної оборони Крут, багато чого змінилося. Змінилися технології, еволюціонували методи ведення бою, але одне залишається сталим – наша жага до свободи. Незмінна цінність вільного життя та прагнення до справедливого миру об'єднують нас через роки і покоління. У той же час, духовна спадщина героїв Крут нагадує нам про те, що наша єдність і рішучість можуть творити історію. Пам’ятаймо, наша воля - тверда як скеля і саме на ній стоїть наша віра, потужна сила та світле майбутнє нашої держави. Разом до перемоги! Слава Україні!

Сьогодні відрекомендував особовому складу нового начальника Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного – полковника Романа Качура. Це була не традиційна церемонія, а щирий і професійний діалог про майбутнє вищої військової освіти та якісні перетворення у підготовці офіцерів Збройних Сил України. Перед полковником Качуром стоїть складне, але надзвичайно важливе завдання - забезпечити якісну підготовку офіцерів, які не тільки володітимуть теоретичними знаннями, але й будуть готові до ведення сучасної маневреної війни, командуватимуть підрозділами в умовах високотехнологічного поля бою та швидкої зміни обстановки. Національна академія Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного має стати не лише центром військової освіти, а й справжнім серцем нашої армії, де формується еліта Сухопутних військ, де народжуються лідери, які приймають рішення і визначають долю битв. Окремо наголошу: у нас є все для того, аби перетворити Академію на один із найкращих закладів сучасної військової освіти у світі. У зв’язку з цим хочу вкотре звернутися до викладачів та особового складу Академії. Ваша місія – формувати не лише військових професіоналів, а й справжніх патріотів, лідерів, які своїм прикладом надихатимуть підлеглих та весь вільний демократичний світ. Окремо звертаюсь до шановних курсантів, пам’ятайте: кожен із вас – майбутнє нашого війська. На ваших плечах лежить відповідальність за тих, кого ви поведете за собою у бій. Використовуйте кожен день у стінах Академії, щоб здобувати знання, розвивати свої навички та гідно служити українському народові. На завершення, ми живемо в час великих викликів, але також і великих можливостей. Разом, завдяки вашій наполегливій праці, відповідальності й відданості, ми зможемо забезпечити незламність і міць Збройних Сил України. Разом до перемоги! Слава Україні!

Цінність, яка робить нас непереможними. Цінність, через яку ворог не зміг зламати нас ні за три дні, ні за рік, ні за три роки, ні за десять. Це наша Єдність. Наша спільна віра в перемогу. Наша впевненість, що всі українці з роду в рід збиратимуться під одним синьо-жовтим прапором. Це наша Соборність! Зі святом, Україно! З Днем Соборності! Разом до перемоги!

Днями доповів Верховному Головнокомандувачу Збройних сил про ситуацію в 155 бригаді та рішення, які ухвалюються Командуванням Сухопутних військ для підтримки підрозділу та вирішення проблемних питань, озвучених як самими військовослужбовцями, так і журналістами. Роз’яснив ситуацію, назвав причини, відповідальних. Також зустрічався з командуванням бригади та французькими журналістами, які зараз працюють в підрозділі, відвідують позиції, щоб на власні очі побачити, як воїни “Анни Київської” виконують бойові задачі та оперують наданим Францією озброєнням. Вважаю, що було зарано виходити в публічну площину до встановлення всіх обставин, однак станом на сьогодні уже можу поінформувати суспільство про заходи, які вживаються в КСВ, для стабілізації ситуації в 155 бригаді. Всі події зі створенням 155 бригади сталися до мого призначення в КСВ. Однак вважаю своїм обов'язком реагувати на проблеми підпорядкованого підрозділу та вирішувати їх системно - на всіх рівнях, які від мене залежать. Більшість системних недоліків, допущених Командуванням Сухопутних Військ, Генеральним Штабом ЗСУ, Оперативним командуванням на всіх етапах формування 155 бригади наразі проаналізовані, їм надана оцінка, по окремих питаннях вже реалізуються рішення. Бригада на фронті менше місяця. Це – той період, коли проявляються всі недоліки у комплектуванні та підготовці особового складу. Коли розкривається дух воїна. Я дуже вдячний бійцям, які адаптуються до непростих умов і воюють. Попри всі складнощі, бригада зайняла смугу, виконує бойові завдання, тримає позиції, і паралельно – працює над усуненням помилок та покращенням боєздатності. Це відбувається в трьох напрямках: підготовка та бойовий дух; забезпечення; управління та керованість особовим складом. Новому командиру бригади надається підтримка КСВ, у нього працює робоча група від Командування. Наразі фокус – на комплектуванні досвідченими офіцерами та командирами всіх ланок. Я цим питанням займаюсь особисто. Готовий розглянути всіх, звертайтеся за цією електронною адресою 155bde@mil.ua. За моїм рішенням відсьогодні діятиме спеціальна гаряча лінія Командувача Сухопутних Військ для військовослужбовців 155 бригади. Окрім офіційних щоденних доповідей хочу мати прямий контакт та чути бійця, розуміти, наскільки наші рішення впливають на його мотивацію та реальний стан справ. Телефон: 0800-500-410 (після прослуховування – цифра 5). Працює з 09.00 до 18.00 щоденно. І наостанок. Вважаю, що 155 бригада імені Анни Київської – перспективна і ще проявить себе. Так, потрібен час і зусилля багатьох для виправлення помилок, допущених під час формування. Але українська новостворена бригада імені Анни Київської може і має стати справжнім “гальським півнем” - символом Франції: гордою, незламною, та готовою до бою за свободу. Повний текст за посиланням.