Holistic Translator

👆 Хто уважно читав попередній пост, бачив, що нова книжка нарешті намалювалася на горизонті, наступного року маємо розродитися) Перетворювати цей канал на письменницький не буду, бо письменницька писанина про себе нудна, як порожня трилітрова банка в погребі Баби Сраки, але якісь анонси, фанфакти й красиві картиночки закидуватиму, бо вас тут майже в 2,5 рази більше, ніж наклад моєї першої книжки (that must not be named), а без балаканини, пісень і відбивання чечітки в дурноверхому капелюсі в епоху соцмереж нічого не продаси. Одразу, звісно, хочеться перепросити в людей, які вже чекають на нову книжку (й наступні за нею) довше, ніж на нову частину Elder Scrolls: мені ліньки мене зжерли переклади й навчання, можливо, я виправлюся й колись повірю в себе, ну або мене викраде фанатка і прикує ланцюгом до ліжка, так точно буде швидше. Ідеї є, плани є, треба тільки трохи більше мотивації й тайм-менеджменту. Про «Примари Менґура» для тих, хто ще про них узагалі не чув, скажу поки тільки, що видавництво визначило жанр як «горорний неонуар з азійським сетингом», а це значить, що в тексті будуть атмосфера, чорнуха, драма і поєднання двох моїх найулюбленіших тропів, про які згодом, звісно, розкажу. Але можете для затравки послухати цю пісню, заплющивши очі й уявляючи собі сомнамбулічний плин темним, вогким і захаращеним коридором, матимете трохи уявлення)

У це світле свято представляємо вам ще одну суддю конкурсу любовного горору «Цілунок Темряви»🎃 Ната Гриценко — письменниця, перекладачка, голос гурту Casa Ukrania, оповідачка цікавого на тг-каналі Holistic Translator, призерка бабайських конкурсів, учасниця міжавторських збірок та авторка прийдешнього роману «Примари Менґура»🔥 Її рекомендації гарно пасують не тільки до теми конкурсу, а й щоб ідеально провести вечір Геловіну😈 #цілунок_темряви

Друкарня повідомляє, що книгу привезуть значно швидше😱 Передпродаж "Ягня" Люсі Роуз триватиме тільки до понеділка❤️‍🔥 Якщо шукали атмосферну новинку – ще встигаєте передзамовити😉

👀👀👀

Набрали з запасом, всім дякую ❤️

Картинка для привернення уваги, а від мене прохання. Подруга пише магістерську роботу з психології (тема – Роль культурних образів у становленні національної ідентичності), і їй потрібні респонденти для опитування – ще хоча б двадцятеро людей. Ми з нею будемо дуже вдячні, якщо ви приділите ввечері трохи часу поклацати на відповіді за лінком. Усім, хто зголоситься, від мене цьом.

Також обов'язкове щорічне осіннє нагадування, що свята Сам(х)айн у природі не існує, ірландською воно називається Савін (можна зустріти Савань, це буде більше діалектична вимова), так само як Лунаса, а не, прости г-ди, Лугнасад. Оцей набір букв, до якого ви звикли у двотисячні-десяті – це намагання транскрибувати складну кельтську мову через англійську, а воно так не робе. І якщо оці накручені сполучення літер в ірландській вас конфузять, то це вони вже в середині ХХ століття написання спростили, було ще громіздкіше)

Колеги вже писали, напишу і я: якщо вам писали з пропозиціями перекладу/видання такі собі Cowper Publishing, це базована в Берліні русня (нєкто Анастасія Ридаєва), що дуже намагається зійти за європейку, але має активні зв'язки з історичною батьківщиною (скріни 3 і 5), плюс вірогідно перекладає твори ШІ-шкою, допрацьовуючи потім через живих редакторів. І незважаючи на відверте "хлопци, я свий" на перших двох скрінах, жадібні до видання будь-якою ціною автор_ки вже починають товктися в коментарях і теґати Дерев'янка, так що побачите десь цих товаришів — стріляйте на звук.

У блокноті, заведеному десять років тому, знайшлися записи про гонорари за перші книжки. З метою збереження комерційної таємниці видання не називатиму, але за переклад однієї в принципі популярної книжки в проміжку 2018-2020 року я отримала 10,5 тисяч, за переклад популярної – 9600, а за редактуру дуже популярної – 3300. Я готова підписатися під будь-яким із ранніх перекладів, бо пам'ятаю роботу над ними, пам'ятаю командні перекладацько-редакторсько-коректорські зусилля, і пам'ятаю, що незважаючи на мізерні гонорари з затримкою в декілька місяців, ми їбашили і робили добре. Так що, знаєте, читати потім від колег, що переклад за маленькі гроші апріорі хуйовий, не дуже приємно. Говоріть за себе, будь ласка.

Раз на п'ятирічку виходила на фейсбук, бачила срач, що в жодному разі не можна заміняти дюжини на десятки, бо це не одне й те саме! Ну тобто якщо в нас півдюжини людей, і кожен називається поіменно, тоді, звісно, міняти не можна (але можна написати шестеро, і дупа не відвалиться), а якщо на площі стояло декілька дюжин людей, то яка різниця, як цю абстрактну величину рахувати, якщо зазвичай ми це робимо десятками? Я ще страшну думку скажу, я і ярди часто до метрів округлюю, бо якщо це не точні військові величини якісь, великої різниці між 9 і 10 метрами найчастіше немає, а "він стояв у 9 метрах від мене" звучить weirdly specific (напишіть "метрах у десяти" та й видихніть). Коротше, випадків саме в худліті, у яких ці дюжини прям критично зберегти, не так багато, щоб вимагати за заміну на десятки страшенних санкцій. Взагалі педантизм – то не завжди добре, бо, як казала мені розумна людина з видавничої сфери, ми тут не підручник з української робимо.

It's one of those days 🫠

📚 Книжковий клуб видавництва Богдан за горором Айри Левіна «Дитина Розмарі» 📖 Поговоримо про атмосферу параної, психологічну напругу, маніпуляції та про те, чому цей роман досі залишається одним із найвпливовіших трилерів у світовій літературі. 🎁 Найуважніший читач зможе отримати подарунок від видавництва. 🎤 Модерує зустріч перекладачка Ната Гриценко. 🗓 8 листопада (неділя), 17:30 📍 Книгарня-кав'ярня «Паперове життя» (м. Одеса, вул. Грецька, 7) 🎟 Вхід вільний за попередньою реєстрацією. Кількість місць обмежена. 🔥 Після реєстрації на вас чекатиме промокод зі знижкою 30% на книжку «Дитина Розмарі»

Якщо мене колись попросять провести перекладацький курс, я повішу на екран цю картинку, і можемо розходитися. (Срачу з конкретикою не буде, мені ліньки, але якщо цікаво, можете почитати старий пост про те, як редактори КСД вирішили накласти мовні реалії XXI століття на культурні реалії XX, вбивши взагалі весь сенс епізоду.)

Тільки пару днів тому дізналася про існування терміну immediacy й про, судячи з усього, цілком реальну сучасну тенденцію до абсолютної суб'єктивізації творчості, що само собою могло би бути непогано, якби суб'єктивний досвід багатьох авторів не був би настільки прісним. Типу, не те що я закликаю всіх бути Берроузами, але якщо мені доведеться перекладати ще хоча б одну книжку від "звичайної дівчини, яка любить котів, гарячий шоколад і прогулянки під місяцем", то я вийду на вулицю і буду вити вервольфом. Тобто, якщо ви не знали, писати в третій особі, на тему, до якої ви особисто не дотичні (а просто провели рісьорч), і не вкладаючи туди свою особисту дитячу травму, а спираючись на осмислений чужий досвід – це, виявляється, в наші часи розкіш і може сприйматися як заскладна література. Десь по дорозі ми втратили розуміння факту літературної вигадки і того, що для авторів це такий самий спосіб проживати чуже життя, як і для читачів, і що не з будь-яким досвідом треба себе ототожнювати. Б-же поможи.

Забула показати тексти, над якими ми працювали в червні в рамках Академії перекладу і міжкультурної комунікації в УКУ. Програма щороку міняє фокусну мову, цього разу був їдиш, і ми робили групові переклади львівських їдишських авторів (конкретно наша група, під керівництвом однієї з моїх викладачок і кураторки програми, Оксани Сікорської – два оповідання Ісроеля Ашендорфа). Отут можна почитати, що вийшло.

Як відчувається вести видавничий бізнес в Україні:

На паркані хуй написано, а за парканом дрова лежать Вчора слухала хороше відео про медіаграмотність, давно хочу зібрати думки з цього приводу в купу, бо якщо популярна література і далі буде рухатися в напрямку Ребеки Кван, яка панічно боїться дати читачу самому подумати, то в нас будуть ще більші проблеми зі сприйняттям текстів (і реальності), ніж уже є, а воно вже й так невесело. А так загалом, звісно, варто було б перш ніж писати коментарі, докладати до них дрібку осмислення (а раптом, ну просто на секундочку уявімо, дизайнерка, перекладачка і видавництво подумали, перш ніж придумувати обкладинку, а не просто втулили туди шо попало. Революційна думка, я знаю). Але маємо що маємо, це я ще з часів "овердрайву" зрозуміла 🤷‍♀️

"Ягня" Люсі Роуз – це похмурий дебютний роман на межі фолк-горору, темного екологічного трилера та психологічної драми❤️

Марґо з матір’ю усамітнено живуть біля лісу, однак завжди радо вітають у гостях незнайомців, що час від часу стукають у їхні двері. Мама називає їх безпритульними, зігріває і пригощає, а потім вгамовує голод, патраючи їхні тіла... Та коли на порозі з’явиться Іден, зовсім не схожа на інших гостей, Марґо доведеться зіткнутися зі зміною порядків у домі, зрозуміти власні бажання й, можливо, вперше в житті запрагнути свободи.

У дебютному романі «Ягня» про дорослішання та неминучу сепарацію Люсі Роуз показує, як жадання, гнів і тваринні інстинкти штовхають жінок на немислимі вчинки, а стосунки матері й доньки пишуться кров’ю. ✍️Переклад з англійської Нати Гриценко 🖌Обкладинка Саші Павлової

Всіх колег вітаю з професійним святом! Хочу сказати, що перекладацтво, звісно, ніколи не буде ідеально простим: якби ж тільки можна було просто сидіти вечорами під ковдрочкою й клацати по клавішах собі на втіху без усяких дедлайнів, нервів, правок, затримок грошей і претензій до мжичок! Ну але завжди є й інший бік: відчуття свіженадрукованого перекладу в руках, кайф від вдало підібраного відповідника, підтримка колег і коліжанок, фестивалі, клуби, вдячні читачі, тож хай цього всього у вас буде побільше! Цьомаю в носа 💋