рестʼ🃏театр.

як щеня безнадійно і страшно привʼязаний лише до почуттів минулого. щоденно, погодинно, системна постійність — розумію, що більше не стрічаю обличчя господаря в кошмарах, він більше не лається гнівно, більше не пʼє, він більше не мій господар, то більше не мій дім. так само безнадійно, здається, я дозволю скрутити моє тіло знову, поки не набридне. ця історія не має чіткого початку, так само як і омріяного кінця. я так хочу в нікуди. назавжди, без тебе - з тобою, щоб не існувало у світі нікого, навіть цього набридливого хвостика-хвоста. врешті, свавілля долі ось ця її, знаєте, злість, відбивається в моєму відображені не вперше. (15)