Листи Примарного Автора
Открыть в Telegram
Творчий канал, українського автора, який розповідає про фентезі, історію та різні штуки з творчої кухні. Зараз працюю над своєю другою книго,"дзвінкий меч, гостре перо". Буду радий, якщо ви завітаєте. https://www.threads.com/@mishakosiuk?igshid=NTc4
Больше562
Подписчики
Нет данных24 часа
Нет данных7 дней
+1230 дней
Архив постов
Ну гаразд, може я погарячкував про те, що хороша гра, не може обійтися без сюжету, але будьмо чесні. Хороший сюжет не часто шкодить.
Благі наміри, які обернулися крахом.
Коли той, хто поклався захищати свою домівку, знищує її , це трагічно. Захисник невинних, що став їх погибеллю. І ніхто не винний крім нього самого.
Історія падіння Артаса Менітіла, принца Лордерона, це прекрасна розповідь про те, як прагнення знищити ворога за будь яку ціну, не рахуючись із супутніми жертвами, це погана ідея.
Падіння принца почалося із спустошення Стратхольма. В прагненні зупинити розповсюдження чуми за будь яку ціну, Артас вирішив знищити населення міста. Наслідком цього стало втрата соратників, які покинули його, лиха слава, і поступове падіння у темряву.
Усі подальші його дії лише більше наповнювали його темрявою. Крижа скорбота, проклятий клинок, лише став закінченим цього падіння і початком його переродження в лицаря смерті.
P.S Чим мені подобається третій Варкрафт, це те, що він дещо довів. Без хорошого сюжету, гра не залетить. Без хорошого лору, фентезі не побудуєш. Без хорошої драматургії, навіть найкрасивіші модельки, це просто модельки.
Всі брешуть. Далі не буде краще.
Життя проходить. І я відчуваю його рух. Повільний, болючий та не відворотній. Часто чую, що з часом все змінюється, якось все налагодиться саме собою, але я вже давно не вірю в це.
Я відчуваю свій ресурсний занепад. І почалося це ще в до ковідні часи. Продуктивність в творчому плані падала, мислення тупиться, мотивація зникає, заміщуючись демотивацією.
Я відчуваю, що не стаю кращим, радше навпаки. Повільно я скочуюся в низ , не знаючи що зробити. Ні довгі відпочинки, ні занурення в роботу або колись у навчання. Нічого не допомогло.
Я стаю гіршим, і я не знаю як це зупинити, тому творю поки ще не все атрофувалося.
я просто граю в рімку, і напат морських свинок це часто гірше ніж напад термінаторів
Варварство та вандалізм.
В девʼятому столітті нашої ери був заснований Будинок мудрості. Велика ісламська академія, яка зібрала в собі найкращі уми та знання золотої доби ісламу. Там були древні тексти античності, історичні хроніки, документи і багато чого ще.
12 лютого 1258 року монгольські війна спалили академію а всі знайдені тексти втопили у річці. І дана подія є великою трагедією. На відміну від Олександрійської бібліотеки, яка на момент спалення була напів покинутою і її знищення, а деякі тексти все ж зберігалися, тут все гірше.
Дім мудрості і його бібліотека була працюючою структурою, яка в тому числі мала в собі тексти які врятували із Олександрії, і ціле направлене знищення всіх учених і текстів стало справді катастрофою.
Там було спалено минуле.
Що ж, хтось хоче драми та емоцій. Буде вам це.
Тиждень трагедій у фентезі та житті. Усім надобраніч.
