✙CONFLICT CAPITAL✙

🇺🇸Трохи про майбутнього генсека НАТО ➡️На початку березня на каналі виходив пост про можливі кандидатури на цю посаду та про те, хто стане наступником Столтенберга. І все ж таки, мої очікування стосовно Рютте виправдалися. Учора його офіційно призначили на посаду генерального секретаря НАТО. До виконання своїх обов'язків він приступить з 1 жовтня, коли закінчується мандат Єнса Столтенберга, теперішнього очільника Альянсу. ➡️Фактично більшість може зараз сказати коротко та ясно: нічого не зміниться, новий генсек так само буде підтримувати Україну. Чесно кажучи, не можу не погодитися, але на ділі підтримка від генсека на тлі сучасного політичного "хаосу" (президентські вибори в Штатах, "оновлений" Європарламент) — це далеко не легка робота. На щастя, Марк Рютте — один з найкращих кандидатів, враховуючи все вище сказане, оскільки:⤵️ ➡️Потрібно мати справу з роздробленістю та фрагментарною політикою членів Альянсу, тобто постійно шукати компромісні рішення та обхідні шляхи. Яскравий приклад — діалог Рютте з Орбаном, а якщо точніше, те, як майбутній генсек фактично звів нанівець блокування від прем'єр-міністра Угорщини (єдина країна, котра наклала вето на Рютте) обіцянкою щодо "документу з гарантіями" про неучасть угорців у допомозі Україні. 💬Трохи теорії для кращого розуміння — відповідно до процедури призначення на посаду генсека, за його кандидатуру проголосували всі 32 країни-члени Альянсу. І фактично, Орбан отримав нічого, окрім "ендорфіну", оскільки Рютте лише зобов’язався письмово підтвердити, що Угорщина сама визначає рівень своєї участі у можливих майбутніх операціях Альянсу — це право, яке угорцям вже гарантує Північноатлантичний договір, основна угода НАТО. ➡️Тепер слід звернути увагу на його досвід — Рютте "старий вовк" у політиці, й окрім уміння працювати у фрагментарному політичному середовищі, він 14 років займається політичними справами та має неабиякий досвід спілкування з різними лідерами (в тому числі й з Трампом, про що згодом). ❗️На посаді генсека — це якраз і є формула для успішного управління та ефективності виконання поставлених завдань. Хоч для більшості він залишається обличчям Альянсу або, простими словами, головою, що говорить, Генсек НАТО — це тіньова особа, котра діє де-факто як радник та налаштовує внутрішні зв'язки з членами Альянсу для прийняття відповідних рішень. ➡️Щодо впливу Рютте на майбутній вектор Америки в питаннях допомоги Україні, то незалежно від того, хто буде наступним президентом США, новий генсек може вести діалог з обома. Згадайте 2018 рік, коли він різко заперечив Трампу з питань трансатлантичної торгівлі, що мало хто наважувався зробити. 👤Тому поки що ситуація навколо цієї посади залишається для нас позитивною, але все ж не варто "покладати на генсека всі очікування" стосовно допомоги, адже, як я вже сказав раніше, він не приймає рішення, що, коли та скільки ми отримаємо та на що можна розраховувати. Чекаю на ваші думки у коментарях... 🚀Conflict Capital |Підтримати

🔔І будь ласка, прошу включити кляті сповіщення. Так ви зможете швидко дізнаватися про нові пости. Від себе скажу: останні місяці півтора відчувається контраст в статтях. Вони виходять рідше й не охоплюють усі важливі теми. Пояснював, що зараз із часом й доступом до мережі величенькі проблеми. Але це не на завжди. 🗂На каналі часто висвітлюються проблеми в оборонному секторі й міжнародному просторі. Але ставлю собі за мету 🛑швидше реагувати 🛑більше приділяти увазі міжнародному простору й подіям, які мають пряме або опосередковане відношення до України. Останнім часом цього поменшало. ➡️Працюємо далі, не омину можливості подякувати усім нашим спонсорам. Ви круті, низький уклін. Дякую тим, хто пишуть коментарі. Усе читаю й беру до уваги

🇷🇸🔫Деталі щодо сербський боєприпасів в Україні ➡️Нещодавня стаття від FT про сербський реекспорт боєприпасів до України говорить про близько 800 млн євро з початку повномасштабного вторгнення. 💬Одразу забіжу наперед — це більше "новина", аніж щось грандіозне з точки зору військової допомоги. Так, у нашому випадку "дарованому коню в зуби не дивляться", але все ж, якщо детально розглянути процеси передачі боєприпасів, то можна зробити наступні висновки: 🛑1. Вигода для обох. Перш за все, як з політичної, так і з економічної сторони, Сербія виграє, адже реекспорт боєприпасів — чудова можливість покращити імідж на західному політичному полі та покращити економічні показники ОПК за рахунок збільшення темпів виробництва. ➡️Однак варто зазначити проукраїнські погляди, котрі видно "крізь пальці": Вучич ще у 2023 році чітко окреслив позитивну позицію щодо сербського озброєння в Україні. ➡️Крім того, очевидно, що продаючи боєприпаси Чехії (на тлі ініціативи снарядів для України) та Штатам, у сербів було усвідомлення того, куди потрапить їхня військова продукція. 🛑2. Кількість снарядів, котру отримала Україна. Якщо відштовхуватися від цифри 800 млн євро й вартості боєприпасів (ціна активно змінювалась з 2 тис. євро у 2022 році до 4 тис. євро у 2024 році), то Сербія у сумі "передала" нам близько 240 тис. боєприпасів за 2,5 роки. 📈Для кращого розуміння це запас для нормальної роботи артилерії на ЛБЗ на місяць (8 тис. боєприпасів) або ж на 2 місяці з урахуванням сьогоднішніх реалій. ➡️Але це розрахунки при ідеальних умовах (тільки 155 мм снаряди). Насправді кількість проданих боєприпасів ще менша, оскільки треті країни, котрі закуповували снаряди у Сербії та передавали їх нам, купляли не тільки "великий калібр". Яскравий приклад — сербські 122-мм снаряди M-21 для комплексу РСЗО "Град", котрі пройшли через Туреччину. ➡️До того ж не можна заперечувати, що певна частина артилерійських боєприпасів не проходила через реекспорт, а залишалась у європейських країнах. 👤Тому від себе скажу, що таке, на перший погляд, цікаве повідомлення від FT несе більше політичний характер. Й такий прояв капіталістичний підхід від Сербії виявляється лише "краплею в морі" допомоги від країн-партнерів. ➡️Проте на ділі ми маємо цінувати кожну таку "краплю" та налаштовувати діалоги з подібними сценаріями (у квітні Боснія і Герцеговина заявила про розпродаж боєприпасів з складів). 🚀Conflict Capital |Підтримати

📍Чи стане Торецьк новою Авдіївкою? За останній тиждень російські військові на Торецькому напрямку просунулися на ~2,4-2,6 км по фронту, зайнявши ~8,5 км². ➡️Російські мотопіхотні підрозділи просунулися у двох напрямках від контрольно-пропускного пункту «Майорське». Вони змогли просунутися на: 🛑~1,83 км на північний захід, захопивши наш ключовий опорний пункт на фільтрувальній станції Сіверсько-Донецького каналу; 🛑 ~3,06 км на захід, увійшовши до околиць Дружби та Північного, закріпившись на позиціях у будинках на провулку Гірницькому та вулиці Залізничній. ➡️До того ж, підрозділи РФ з початку червня активізувалися на рубежі Прогрес-Новоолександрівка-Калинове (зараз більша частина м. Новоолександрівка знаходиться під контролем противника, але не повністю). Оперативне завдання ворожих сил — "вирівняти фронт" та вийти на рубіж Покровськ-Костянтинівка, поступово рухаючись до Торецька з правого флангу з метою створення кільця й просування до траси Н20 з боку Новоолександрівки.⤵️ Стосовно самого виконання задачі, то наразі ми активно відбиваємо штурми на обох напрямках, і основні досягнення ворога базуються на тактичних успіхах, що беруть свій початок з переваги рельєфу місцевості. 📼Проте, незважаючи на "відносну стабілізацію" та відсутність просування з боку Московії, потрібно враховувати декілька важливих моментів: ➡️ КАРТА №1. Якщо розглядати імовірні дії до траси Покровськ-Костянтинівка, то ситуація виглядає доволі стабільною, адже противник не зайняв панівних висот, чого не скажеш про Шуми перед Торецьком (там різниця у 20-40 м не в нашу користь). 🛑Проте невтішним залишається відстань до самої траси — близько 7 км (фактично, обстріл мінометами малоімовірний, але за умови просування військ, логістичне сполучення може піддаватися ударам артилерії). ➡️КАРТА №2. Стосовно Торецька, то ключовий фактор тут — місцевість (Торецьк з сусідніми населеними пунктами утворює суцільну мініагломерацію, забудови аж до самого міста). Фактично, у сучасних умовах (постійна робота авіації та FPV-дронів) для нас такий варіант є доволі сумнівним та важким для ведення оборони, адже важко контролювати ЛБЗ, оскільки кожен будинок — місце для засідки та розташування підрозділів противника. 🛑Це ускладнює як розвідку, так і виявлення та ураження цілей, оскільки артилерією працювати у місті доволі проблематично, і "залітати дронами до кожної хати" теж не варіант. 🛑Однак з позитивного відзначу те, що підрозділи РФ майже не використовують техніку для таких штурмів (досвід під час захоплення Шумів показав таку тенденцію), адже у вуличних боях це мішені для наших розрахунків. Наше завдання — не допустити Авдіївського сценарію, а саме просування підрозділів противника по міській агломерації на фоні роботи авіації (така комбінація, на жаль, поки що є найефективнішою). 💬Поки що стан справ знаходиться під контролем Сил Оборони, однак все залежить від роботи командирів на місцях, адже слід брати до уваги фактори ротацій на бойових позиціях та оперативне реагування на нові методи штурмів противника. ➡️Дії противника виглядають доволі прогнозованими та логічними (після де-факто провалу на Харківському напрямку поновили зусилля на Покровському), тому сподіваюся, що командування відповідально віднеслось до облаштування та ведення оборони. 🚀Conflict Capital |Підтримати

🇺🇦"Кожен постріл засікається". Хто такі артилерійські розвідники та чим вони займаються? ➡️Нове відео, з начальником розвідки однієї з бригад, вже на ютуб SLON FM 🛑Де готують арт.розвідників? 🛑Як відбувається контрбатарейна боротьба? 🛑Чому рівні газони критично важливі для випуску бойових офіцерів? ➡️Все це і трошки більше вже доступно до перегляду за посиланням. 🫠SLON FM

🇺🇦🏭Що означатиме для України "пожвавлення" роботи ОПК Заходу? ➡️Почнемо одразу з сенсаційної новини, яка, мабуть, звучала всюди. Якщо точніше, то німецький оборонний концерн «Rheinmetall» отримав замовлення на виробництво 155-мм снарядів на суму €8,5 млрд. Головні питання — скільки боєприпасів припаде Україні та який термін отримання. Якщо брати середню ціну на 155-мм артснаряд у €3,6 - 4 тис., то можна розраховувати на близько 2,12-2,36 млн боєприпасів (залежно від ціни за контрактами). 📈Цифри дійсно вражають, однак потрібно враховувати річні темпи виробництва — а саме з 2025 року «Rheinmetall» планує виготовляти 700 тис. боєприпасів щорічно. Тому терміни виконання контракту становитимуть від 3 років до 3 років і одного кварталу. Також слід брати до уваги, що поставки мають розпочатися на початку 2025 року, тобто наступні півроку відбуватиметься підготовка для виконання контракту. +До кінця не відомо, як будуть розподілені поставки допомоги від Німеччини, котра є головним замовником (частина піде на відновлення запасів Бундесверу). Тому оптимальний варіант — 1,5 млн впродовж 3-х років, що означає близько 41 тис. щомісяця за умови «виготовили — відправили». 🇳🇱🇪🇪🇩🇰Крім того, в замовленні також беруть участь країни-партнери — Нідерланди, Естонія та Данія, котрі також можуть слугувати умовними логістичними хабами для транспортування в Україну («отримали — відправили»). Однак очевидно, що на величезні цифри надіятися також не потрібно. 🇺🇦⚙️Тепер поглянемо з іншого боку — тенденції відкриття іноземних підприємств ОПК в Україні. Цей сценарій "допомоги-співпраці" виглядає вже більш позитивно, адже в першу чергу підприємства відкриваються у нас, що дає нам змогу коригувати темпи виробництва, постачання, ремонту та розбудовувати власних ОПК на базі західних компаній. Якщо детальніше, то за останні 50 днів підписано угоди з 6 компаніями, з них 4 — за червень: ➡️19.06 - Thales — ремонт, випробування, обслуговування засобів РЕБ та анонс відкриття спільного підприємства в Україні, що займатиметься постачанням та експлуатацією РЛС, систем зв'язку та систем ППО; ➡️19.06 - Northrop Grumman — снаряди (155 мм). Поки що мова йде лише про плани створення виробництва, все ж таки це американська компанія (необхідно транспортувати обладнання, працівників тощо); ➡️13.06 - Amentum Services (також компанія зі США), але призначення інше — обслуговування і ремонт американської бронетехніки, що дозволить нам не гаяти час, відсилаючи техніку безпосередньо до США, як це було з гаубицями та танками; ➡️07.06 - KNDS — обслуговування САУ, виробництво запчастин та постачання артилерійських систем з Франції; ➡️16.05 - Rheinmetall — виробництво систем ППО. Цього місяця запрацював німецький цех з ремонту бронемашин Marder і танків Leopard 1. Крім того, на ньому також можна виробляти БТР Fuchs та БМП Lynx; ➡️09.05 - Roshel — виробництво MRAP, яке планують почати в Україні та у Європі (попередньо в Польщі). Це також важливий крок для використання цих машин не тільки в окремих підрозділах, а й для запровадження повноцінного механізму постачання MRAP до ЗСУ. 👤Локомотив партнерства із Заходом починає "розганятися" з великою швидкістю, однак потрібно лише нарощувати темпи та прикладати максимальні зусилля щодо переорієнтації виробництв в Україну (отримання ліцензій на власне виготовлення, залучення потоку інвестицій та, власне, довгоочікувана робота з правовою базою для "великого будівництва" власного ОПК). Друзі прохання підняти активність на каналі. Чекаю ваших думок у коментарях! 🚀Conflict Capital |Підтримати

Терміновий та великий збір для двох бригад. Для 💣 43 ОАБр та 🦅 81 ОАеМБр. Просимо всіх кинути грошей, бо то дуже важливо. Для 💣 43 ОАБр: • Комплекс контрбатарейної боротьби «Сова» - 2 шт. - 280 000 • Кабеля до «Сов» - 8 бухт по 300м. - 45 000 • Обладнання на СП (комплектуючі дронів,облаштування СП, кабеля Starlink та ремонт антен) - 60 000 • Ремонт 3 авто (один евакуаційний і два бойових) - близько 95 000 Для 🦅 81 ОАеМБр. • Прилад нічного бачення AGM PVS-14 NW1 • Тепловізор AGM Rattler TS25-384 • Обладнання для збору FPV дронів • Ремонт авто: мотор + коробка + роздатка Загальна сума — 850 000 гривень 🔗Посилання на банку https://send.monobank.ua/jar/3xtHccMm98 💳Номер картки банки 5375411218852544

🇰🇵🇷🇺Трохи роздумів про "стратегічну співпрацю" Путіна та Кіма ➡️Учора голова РФ прибув до КНДР для офіційної зустрічі з очільником Північної Кореї. Під час візиту було підписано новий договір про партнерство, що включає угоду про взаємну допомогу, якщо одна з цих країн зіткнеться з «агресією». 💬Передумови зустрічі двох "диктаторів" та чому для Путіна був важливий візит саме зараз? Останній візит Путіна проходив ще у 2000-му році, коли КНДР знаходилася "у руках" батька Кім Чен Ина. Однак сприймати це як передумову зовсім не слід, адже сам Кім приїздив до РФ минулого року. Головний зміст зустрічі будувався не на дипломатичних процесіях, а на виключно капіталістичній основі. Якщо детальніше, то у РФ назрів ряд питань та намірів, у вирішенні яких "ізольована Корея" могла б допомогти: ➡️Військовий момент, а саме продовження та нарощування постачання боєприпасів і ракет до Московії. Питання звучить доволі актуальним, адже на фоні тривалості війни в Україні та санкцій з боку Заходу виробництво озброєння займає більше часу і ресурсів. 🛑Найшвидший спосіб забезпечити війська снарядами — отримувати поставки зі складів КНДР. Нагадаю, що у 2023 році Кім надав 6700 контейнерів з боєприпасами. Цієї кількості достатньо для розміщення приблизно 3 млн артилерійських снарядів калібру 152 мм або 500 тис. снарядів калібру 122 мм. В той час як Сеул виявив щонайменше 10 тис. морських контейнерів, які були відправлені з Північної Кореї до РФ, в яких може бути до 4,8 млн артилерійських снарядів. 🛑Крім того, варто також виокремити можливу передачу балістичних ракет, котрі також конче потрібні РФ. Я зараз говорю про KN-23/24, котрі вже надходили до РФ, та про більш нові версії балістичного озброєння (Хвасон-5 — до 300 км, близько 200 одиниць, та Хвасон-6 — до 500 км, близько 400 одиниць). ➡️Політичний сторона. Якщо дивитися на політичний вектор такої зустрічі, той сформувався умовний "пазл", котрий вигідний обом сторонам. Для Московії важливими питаннями були: 🛑"М'який вплив" на КНР. На каналі вже є публікації про візит Путіна до Піднебесної та про енергетичне васальство РФ. В цілому Кремль намагається диверсифікувати шляхи допомоги, адже як показав досвід, Китай — далеко не надійний союзник, а навпаки завжди тримає ніж за спиною (ситуація з нафтопроводом "Сила Сибірі-2", зниження цін на газ, проблеми з санкціями від Штатів). Окремо відзначу "здачу територій" — передачу Китаю прикордонної річки Туманна, щоб Пекін отримав доступ до Японського моря в обмін на технології та устаткування для ВПК, котре йде сірим експортом з Піднебесної. Й щоб не думати, що це "одноразова акція" від Путіна, згадаємо 2023 рік, коли КНР оголосила Владивосток транзитним портом для внутрішньої торгівлі. 🛑Чергові погрози Заходу, особливо Штатам, Японії та Південній Кореї. Очевидно, що Московія також намагається користуватися давньою стратегією: чим більше конфліктів та ризику ескалації, тим краще. Принцип простий — надання коштів та технологій з боку РФ = розвиток військового потенціалу КНДР, що є прямою загрозою для ПК (Південної Кореї), Штатів та Японії, котрі вимушені витрачати додаткові ресурси у відповідь, тим самим розпорошуючи увагу та зменшуючи допомогу Україні. 👤Окремо додам, що протидіяти таким домовленостям доволі важко, оскільки "пригрозити санкціями" або ж прямо впливати на процеси взаємопідтримки ні ми, ні Захід не можемо. ➡️Однак скрутність становища Путіна вже видно неозброєним оком, й у довготривалій перспективі Україна нівелює такий "козир", як поставки боєприпасів, поступовою модернізацією та переходом на західні зразки озброєння. ➡️Дозвіл на ураження прифронтових областей РФ дає можливість знищувати склади з боєприпасами та логістику, без якої снаряди не матимуть практичної користі. 🚀Conflict Capital |Підтримати

🇦🇪 «М’яка сила» РФ в ОАЕ або як росіяни використовують відкриття освітнього закладу для посилення впливу в регіоні Нещодавно команді OsintFlow вдалося здобути листи міністра науки і вищої освіти РФ, Фалькова Валерия Николавича, які він надсилав міністру промисловості та передових технологій Об’єднаних Арабських Еміратів, Султану бен Ахмед аль-Джаберу, який за сумісництвом є Managing Director & group CEO of Abu Dhabi National Oil Company (ADNOC) та член ради директорів Masdar. У офіційних зверненнях РФ, які ми сьогодні частково публікуємо, висвітлюються питання щодо сприяння реалізації проєкту «Российский университет» в м. Абу Дабі. Нагадаємо, що про цей проєкт офіційні російські ресурси й різні медіа писали ще у 2023 році. Чому нас це зацікавило? Не є таємницею, що росіяни поширюють свій вплив та вербують як іноземних студентів, які навчаються в російських університетах, так і російськомовне населення за межами РФ. 🗣 Нагадаємо, що в березні аналітики з The Royal United Services Institute (RUSI) публікували велике дослідження, яке висвітлювало як ГРУ РФ перебудовує механізми вербування і підготовки військ спеціального призначення, а також відновлює агентуру за межами РФ. Аналітики зазачали у звіті, що основні зусилля спрямовані на іноземних студентів, які навчаються в російських університетах, а 161-й центр підготовки спеціалістів ГРУ (РФ) має бюджет, виділений на виплату стипендій студентам з Балкан, Африки та інших регіонів, де залишилися обміни з російськими навчальними закладами. Ці стипендії покривають витрати на навчання та життя і, очевидно, використовуються як засіб найму. Оскільки ці особи часто належать до еліт зацікавлених країн, вони самі по собі є цінним джерелом розвідувальної інформації. 🗣 Окрім офіційного листування нам вдалося здобути цікавий файл, автор якого, Шахрай Сергей Михайлович (перший проректор «Университета МГУ – ППИ» в Шэньчжэне», російський державний та політичний діяч, дійсний державний радник Російської Федерації 1 класу) висвітлює концепцію та реалізацію проєкту «Российско-эмиратский университет» (далі-Проєкт) на основі свого досвіду роботи в першому спільному російсько-китайському університеті, питаннями створення якого опікувався тоді ще Голова Державної думи Федеральних зборів Російської Федерації, а згодом директор СВР РФ, усім нам добре відомий – Нарышкин Сергей Евгеньевич. Ділимося з вами ключовими тезами концепції реалізації проєкту «м’ягкої сили» в ОАЕ від Сергея Шахрая 🛑Для ефективної реалізації проєкту та у зв’язку із накладеними санкціями на РФ необхідно засновувати керуючу компанію у формі автономної некомерційної організації (АНО) в ОАЕ, яка дозволить забезпечити неурядовий та недержавний статус кампуса, але зберігає його повну підконтрольність з боку уповноважених державою органів. Формат АНО дозволяє залучати як гроші приватних інвесторів, так і бюджетні кошти, а найосновніше дозволяють створювати структури в країнах перебування без санкційних наслідків. 🛑Модель університету МГУ-ППІ в Шеньчжені, коли єдине джерело фінансування – влада міста, неможливо реалізувати та взагалі є політично небезпечною. Як відмітив автор: «хто платить, той усе вирішує». Мабуть, у гру «м’яка сила» у варіанті китайсько-російського партнерства можна гратися удвох 😉 і Китай у цій грі давно, так би мовити, «обманює небо, щоб переплисти море». 🛑Формат «установи прикриття» – неурядовий, недержавний університет. Засновники – російська АНО (можливо, з участю російських та зарубіжних юридичних і фізичних осіб, які працюють у приймаючій країні). 🛑Гібридна модель фінансування Проєкту з кількох джерел (наприклад, внесок держави та бізнесу країни перебування, пожертвування російських громадян, які проживають за кордоном та російських компаній, що там працюють (можливо не безпосередньо, а через афілійовані з ними структури, або цільові фонди). 🛑Аудиторія – еліта ОАЕ (3-7%) та 400 тис. російськомовних, які проживають на Близькому Сході. 🚀 Підписатися | Пошук росіян | Сайт |Зв'язок та співпраця ➡️Patreon | Donatello | Buy Me a Coffee