Я з України

Український науково-популярний фільм від Хмаринка Science "Подорож на край Всесвіту" 👇👇👇 https://youtu.be/XKzjUKc8aBA?si=X4rYeH9Q_LHOSIbN https://youtu.be/XKzjUKc8aBA?si=X4rYeH9Q_LHOSIbN

“Прийде ще час, коли затужиш ти за мною, прийде ще час, коли згадаєш наші дні…” – від цього танго у далекому 1937 році шаленіли усі львів’яни - її наспівували усюди. Ця пісня виявилась одною із перших українськомовних танцювальних хітів. До цього часу українською співали переважно фольклорні або ж стрілецькі пісні. Хто ж автор цієї пісні? Це - Богдан Весоловський, сценічний псевдонім "Бонді". Майбутній композитор народився 30 травня 1915 року у Відні. Але після Першої світової його батьки переїхали до Стрия. Там талант юнака відкрився майже одразу: ще навчаючись у Стрійській гімназії Богдан з друзями створив капелу “Ревелірс”, яка грала у клубах і на святах. У 1933 році Богдан хоча й вступив до Львівського університету на правове відділення, але заниматись музикою не полишив. У 30-х прогресивна молодь Львова ходила на «репрезентативні балі» та дансинги. Щоправда, на музичних вечорах грала переважно польська музика. Проте у 1934-му пятеро львівських україномовних музикантів зібралися разом і вирішили, що ситуацію треба змінювати. Так зявився «Ябцьо-джаз» — перший український джазовий ансамбль, який набув шаленої популярності у тогочасному Львові. На жаль, із окупацією срср Західної України через принципову проукраїнську позицію Богдану Весоловському довелось іммігрувати. Спочатку до Австрії, а потім вже до Канади. У Канаді на композитора чекали перші контракти, за якими видали понад 100 платівок, та щира любов канадських українців. Крім того, Богдан Весоловський успішно займає високі державні посади та працює у редакції канадського радіо. Проте відвідати рідну землю композитору випаде лише один раз - у 1968 році. До 109-ої річниці із дня народження Богдана Весоловського ми пропонуємо послухати його неперевершений хіт "Прийде ще час" у виконанні Pavlo Ilnytskyy у рамках проекту VESOLOVSKY PROJECT.

Символічний спадок Скоропадського у Збройних Силах України За часів гетьманування Павла Скоропадського у формі одягу українських військ було запроваджено чимало символів, які у наші часи знайшли гідне місце на одностроях Збройних Сил України. У 1918 році проєкти цих символів розроблялися з урахуванням наших історичних традицій. Авіаційний тризуб Одним із найбільш масових символів доби Української Держави, який нині вживається у Збройних Силах України, став тризуб на нарукавних знаках військовослужбовців Повітряних Сил. Ці шеврони у вигляді трикутника одразу кидаються в очі, і не лише через особливу форму, а й завдяки незвичайному зображенню національного символу. Історія цього тризуба досить цікава. Його зображення було виявлено ще у 1990-х роках у Центральному державному історичному архіві України серед невеличкої кількості дивом збережених документів командування авіації військ Центральної Ради та Української Держави. Малюнок тризуба знаходиться у справі з матеріалами 6-го Полтавського авіаційного дивізіону. До нього є красномовний супровід за підписом інспектора авіації Харківського району УНР (аналог сучасного командування «Схід» Повітряних Сил ЗСУ) полковника Гаусмана, датований 9 вересня 1918 року: «пересилаючи при цьому зразок опізнавальних знаків на площинах [крилах – Ред.] аеропланів авіаційних частин ввіреного мені району, наказую на нових аеропланах, які не мають опізнавальних знаків, накладати знак – зображення тризуба Української Держави чорним кольором…». На старих літаках тимчасово планувалось зберігати давнішні опізнавальні знаки – з російської армії. Цей лист за підписом полковника Гаусмана є подвійно унікальним. По-перше, це перший офіційний наказ про зображення державних знаків на українській військовій техніці. По-друге, у ньому йдеться про «зображення тризуба Української Держави», водночас сам його малюнок – незвичний. Отже, можливо, в оточенні гетьмана Павла Скоропадського взагалі планували змінити форму тризуба, запровадженого Центральною Радою, а ми про це не знаємо? Але це питання – поле для нових досліджень істориків. У наші дні міста Харків, Полтава та Луцьк вже неодмінно асоціюються з вітчизняною військовою авіацією. Тут знаходяться уславлені частини Повітряних Сил Збройних Сил України, які успішно громлять російських окупантів. І символічно, що навесні цього року було засновано відзнаку начальника Харківського національного університету Повітряних Сил, в основі якої – цей легендарний авіаційний тризуб та інша символіка, притаманна УНР. Тому, якщо ви на вулиці побачите військовослужбовців з трикутним шевроном, на якому зображений незвичний тризуб, знайте – це відлуння традицій Української Держави гетьмана Павла Скоропадського. Автор: Ярослав Тинченко, історик, заступник директора з наукової роботи Національного військово-історичного музею України. Джерело: https://tyzhden.ua/ Автор висловлює подяку за допомогу у підготовці матеріалу начальнику відділу довідкового апарату ЦДАВО України Ользі Редько.

а) Вальцман, б) Порошенко, в)порохоботи, г) Маруся Звіробій і Софія Федина, д) Порошенко і Зеленський є)Сашко Лірник, ж) Ви всі.(з цієї фрази починати "аналітику", але можна використати її як шикарну логічну кінцівку "аналітики". 13. Якби не Порошенко, то ми б....(вставити після цієї фрази опис перемоги на Жовтих Водах, Бородіно і Курської битви) 14. ... хто не згоден - той: а)порохобот, б) зрадник, в)запроданець, г) Вальцман *(список можна продовжити, бо має щось бути і "від автора". Тут політ творчої фантазії не забороняється. Кількість до 120 знаків) 15. Ну і на завершення потужний акорд - "Слава Україні!" Не дякуйте. Сашко Лірник

Колись в совіцькій школі в програмі були Толстой, Чернишевський, горький і решта «русскіх пісатєлєй». Я був відмінником і дійсно читав це. Але відчуття було як в лайні купався. Таке воно все чуже було і залишався неприємний осад і огидна депресивна «тоска». Безпросвітне брудне життя, ненависть один до одного, злість. І все це присмачено куполамі золотимі і фанатичним «трьохперстним знамєнієм.» Нє, канєшно шось було наче хороше. Але це нагадувало схід сонця над помийницею. От щось таке. Чужа ментальність, чужі цінності. Все нудне і противне. Один тільки Гоголь рятував. І то його «український цикл». А всі ті шинелі-мьортвиє душі не зміг навіть до середини дочитати. Все решта «русской літєратури»- людиноненависницька мура. Достоєвського не зміг і двох сторінок, Бєлінського навіть не відкривав. Толстого мучив довго. Потім ходив як прибитий. Чорнуха і є чорнуха. Вся та література як творчість душевно хворих. Одна муму чого вартує. Або як дід побив онука мало не до смерті, а потім пригостив яблуком. Або дитина з‘їла сливу, а її лякають смертю. Чи «сєльодкою в харю тикають». Чи там «дєрєвня Нєєлово» Або із новішого - як піонери шпіонів ловили, чи щось таке. Естетика грабунків, бидла, катувань і вбивств в підсумку. Тепер сприймається як творчість шизофреніків і душогубів. Господи, ну за що це нам було? До речі нічого там не змінилося. Згадався скетч сучасного хлопця-якута (відео бачив з Казахстану). Він розказав як американські колонізатори убивали індіанців. А потім каже: «Дід мій був якут. Батько був якут. А тепер я - Сєргєєвіч… Краще б вони нас убили.» А ще згадав анекдот про «щаслівоє совєцкоє дєццтво», коли вихователька в дитсадочу розказує діткам як добре живеться в ссср. А дітки послухали і розплакались - хочемо в ссср. І на все життя запам‘ятав останній урок в школі. Це була українська література. І вчителька сказала нам, що ми вже випускники і вже не боїться, що хтось донесе на неї. І весь урок читала нам уривки із заборонених українських письменників. Аж дихання спирало від тої краси українського слова. Я провідую цю стареньку вчительку і дарую їй мої книги. А вона каже що читає і пишається мною. ▪️▪️ Я тут регулярно читаю дописи "аналітиків" в стрічці. Не спеціально. Воно само вилазить. Вже довгий час. Мене переповнює співчуття до цих трудівників агітпропу, бо не можу стримати щирих сліз, спостерігаючи за їхніми потугами в намаганні написати щось нове, розумне і цікаве. Вирішив допомогти. Я ж добрий. Я казкар і Вчитель. Тому зробив для "аналітиків" спеціальну "методичку", чи "козу", як у студентів було заведено. Ну щоб додатково не мучитись і просто підставляти потрібні слова і отримати готовий текст. Хоч до виборів, хоч для підтримання інтересу до своєї політсили. Отже "коза": 1......."баріга"..., ....., "клятий Порошенко".(вставляти через речення) 2..... "мародер"..., ...., "клятий Порошенко.(вставляти через два речення) 3. ... "Вальцман"...."Вальцман",...(вставляти після коми) 4. У всьому винні Порошенко і Вальцман.(це закінчена фраза, що не потребує додаткових слів і просто вставляється врізнобій в тексті. Головне щоб виглядало симетрично). 5. ... "порохоботи"..., "зрадники".... Порох.(вставляти на початку, в середині і в кінці. Слідкувати щоб відстань в тексті була однакова між цими фразами.) 6. Ми не винні, це все Порошенко! (теж закінчена фраза, яка вставляється одразу після фрази №4). 7. Якби не Порошенко, то....(далі йде опис щасливого майбутнього життя в Раю із журналу свідків Єгови "Сторожова Вежа"- з будь-якого номеру,) 8. "Зеленський-син Порошенка" 9."Порошенко-син Зеленського" 10. "Ворог не в Кремлі- ворог: а) Порошенко, б) Порох, в) ви всі. 11. ...вас відірвали від корита... клятий барига нас не пустив...корито...корито..от якби нас до корита,то ми б...ко..ко ..ко... 12. Мої кальсони мокрі. Мені туди напісяв: