віршовий вокзал (мпш читає)

Сидимо ми в залі , заходить якийсь молодий піздюк(а ми на місці прокурора) і Нікіта каже «Ну ви ж не прокурор» той улибається каже прокурор , сидіть на котах тренеруйтесь

ура робота

у темряві ниють будинки, я й сам нию в одному. одні зірки освітлюють ниви, а інші впдають додолу. квартири приречені спати, і я приречений теж. питання "ну ким мені стати? " - цікавить мене без меж. трава відсвітлює диво, я б сам хотів щось відсвітить. натомість, маю квартиру - у ній засинаю умить. у книжці просинаються думи, а з ними - душа вболіває моя. знаю, тепер, що думать - диво відсвітлюю я.

головний підсудний і присяжний цього дня

ДІМАСІК КАСПЕРОУ НА БАЗІ В ГОЛОСІЇВСЬКОМЦ

обрдряюща

хелл така штука