259
Подписчики
Нет данных24 часа
+57 дней
+1530 дней
Загрузка данных...
Похожие каналы
Облако тегов
Нет данных
Возникли проблемы? Пожалуйста, обновите страницу или обратитесь к нашему support-менеджеру .
Входящие и исходящие упоминания
---
---
---
---
---
---
Привлечение подписчиков
ноябрь '24
ноябрь '24
+3
в 0 каналах
октябрь '24
+4
в 0 каналах
Get PRO
сентябрь '24
+21
в 0 каналах
Get PRO
август '24
+2
в 0 каналах
Get PRO
июль '24
+247
в 1 каналах
| Дата | Привлечение подписчиков | Упоминания | Каналы | |
| 10 ноября | +1 | |||
| 09 ноября | 0 | |||
| 08 ноября | 0 | |||
| 07 ноября | 0 | |||
| 06 ноября | +1 | |||
| 05 ноября | 0 | |||
| 04 ноября | 0 | |||
| 03 ноября | 0 | |||
| 02 ноября | 0 | |||
| 01 ноября | +1 |
Посты канала
Розплатився щедро по рахунках,
У архів здаю минулі справи.
Зваблива чаруюча чаклунка
Варить нам на двох ранкову каву.
Аромат туманного світанку,
Мороку п'янкого післясмак.
Посмішка пірне у філіжанку,
Погляд проникає до мурах.
Червоніє тихо змяте ліжко –
Не потрібна пристрасті спокута.
Ніби безтурботна, сита кішка,
Там на нас чекає знов спокуса,
Тягнеться пахуче, мов олія,
Час завмер, не зрушиться нікуди.
Я цілую тихо її шию,
У долоні ляжуть важко груди.
Знов тіла вирішують стосунки:
Погляд, рух – важлива кожна річ.
Лагідної осені, чаклунко.
Начаруй нам знов казкову ніч.
Вересень 2024
| 2 |  +5Вчора вітали Андріївський узвіз з днем народження. | 223 |
| 3 |  14 років.
Це не салют, моя хороша, – це ракети:
Твій день народження сьогодні ось такий.
Буяють в небі вибухів букети,
Сусід регоче: Вбий їх! Вбий їх! Вбий!
У сховищі теж можна святкувати:
Чим глибше кинеш, швидше проросте.
В обійми заховає сонна мати,
А торт святковий їде – то святе.
Задуй свічки, скажи своє бажання –
Його обов'язково чує Небо.
Нехай летять ракети уостаннє,
Нехай всі вибухи влаштовують у себе.
З тобою кожен день є тихим святом,
Роблю все, щоб щасливою була.
Я дуже радий бути твоїм татом.
Пишаюсь та люблю тебе, мала.
2 вересня | 241 |
| 4 |  Гуд морнінг, шановне панство. Пропоную шось несерйозне до ранкової кави)
***
Я обожнюю пити вино у компанії з музою
Розливаючи ягідну кров у долоні зі скла
Я її вже третину століття безжалісно юзаю
Та дивуюсь постійно, чому вона ще не втікла.
На підлозі, за стіл – вона каже, що їй без різниці.
Головне, щоб вином та натхненням був вкритий ландшафт.
Дегустуємо різні країни на присмак традицій
Та фіксуємо посмішки в творчий хмільний брудершафт.
Викладаємо карти на стіл, щоби грати в відкриту:
Сподівання, страхи та надії – я йду з козирів.
Ти підказуєш рими до болю, що зміг пережити
І ми п'ємо за тих, завдяки кому все пережив.
Увімкнеш на ютубі за давньою звичкою Цоя,
Поспіваємо трохи та включимо потім Кузьму.
– Ти коли зрозумієш, що слово твоє – твоя зброя?
– Говори-говори – а я поки вина ще візьму.
Моя втомлена муза у кріслі куняє поволі:
– І, до речі, нам треба придумати новий сюжет.
Напиши щось епічне, що будуть вивчати у школі –
Про нещасну любов через спільний маленький бюджет.
Серпень 2024 | 252 |
| 5 |  Зі святом, друзі! 💪
****
За кожними рамками — інша безмежність
Побачиш її, коли сумнів розвієш
Бо в тебе є сила — твоя Незалежність
Це віра, що буде все так, як ти мрієш
У світі є Ти — є твоя протилежність
Назви як завгодно — баланс, рівновага
Бо бути собою — Твоя Незалежність
А в інших — Своя. Тут важлива повага.
Айтішник з Одеси, шахтар з Аризони —
Відмінні культури, своя приналежність
Але поважати сусідські кордони —
Це значить цінити свою Незалежність.
У коді твоєму важлива частина:
Свобода жадана, козацька, могутня.
І б'ється красива та вільна країна
Щоб мали нащадки щасливе майбутнє. | 196 |
| 6 |  Вже стало доброю традицією творчо співпрацювати з Mirом 🫡
Дякую тобі за твій талант та за те, що ти десь там робиш.
Велика шана та вдячність всім нашим героям💛💙 | 218 |
| 7 |  Ці хвилі настільки прозорі, ласкаві та дивні
Що хочеться їх усім тілом гарячим торкнутися.
Ми кинемо в море монетки – багато, по гривні,
Щоб точно в наступному році сюди повернутися.
Щоб точно сюди повернулися ті, хто втомилися –
Хто зараз тримає в безпеці це небо та море,
Лягли у солоні обійми та сонцем умилися,
Щоб зникло з душі усе втомлене, болісне, хворе.
Пісок береже таємниці курортних романів
Та бачать цнотливі зірки ці тілесні сузір'я,
Які вибухали вогнем емоційних вулканів,
Щоб тихо піти та зустріти нове надвечір'я.
Тікає кумедно від хвильок маля голопузе
Та мушлі несе для бабусі в маленькій каструльці.
Нам ноги печуть поцілунком гігантські медузи,
Немов би з підводного космосу дивні прибульці.
Ми пишемо часто життя у робочі чернетки,
Які через деякий час вже читати не варто.
– Манюня, чого ж ти не кинула в море монетки?
– Бо це не надійно. Пізніше закину на карту.
Серпень 2024 | 293 |
| 8 |  Дякую, Mir, за голос та душу, які даруєш віршам, та Яні за відеоряд.
Велика шана та вдячність всім нашим героям💛💙 | 228 |
| 9 |  Все мовчки — смуток, розпач, гнів.
Сивіли скроні.
Я дев'ятсот безкрайніх днів
Не бачив доню.
Коли твоя частинка десь,
Буває важко.
В степу співає вітерець:
Вертайся, пташко.
Шумить вокзал, мов старий ліс
Та сонця вохра.
І від дитячих, сука, сліз
Сорочка мокра.
Навколо сомн чиїхось доль,
Кричать мобільні.
Та кожен грає свою роль
В своєму фільмі.
Сердéнько, йой! Твоє биття
Немов востаннє!
Я проводжав мале дитя –
Зустрів вже пані.
Шепне душа: Запам'ятай
Дзвінок від доні
«Ще трошки, тато! Зачекай –
Ми на кордоні».
*
*
*
Фіксує пам'ять весь маршрут
В одній хвилині.
«Ось-ось вже, тато! Ми вже тут.
Ми в Україні!». | 295 |
| 10 |  Завтра зустрічаю доньку, яку бачив в останнє 12.02.2022.
2 роки, 5 місяців, 19 днів.
Рівно 900 днів.
На фото зліва - остання зустріч, справа - сьогодні)
Їде. Чекаю. | 218 |
| 11 | Перекладаю вірші, написані колись російською.
«Азову»
***
Ми актори в чиїмсь серіалі.
Ми герої для вас? Не проти.
Всі кричали, що ми зі сталі,
Та забули, що ми — із плоті.
Наші language, язык та мова
Все тихіше в цехах розбитих.
Хтось почує бійців "Азова"?
Заберіть побратимів вбитих.
Так, не зуби у нас, а бивні,
Але поміч нам зараз треба.
Без води ми немов в катівні
Та благали дощу у неба.
Ми пустили в цей грунт коріння,
Ми зрослися з цим злим металом.
І ми знищимо ці створіння
З кровожерним людським оскалом.
Стоїмо та ждемó підмогу,
Непохитні, незламні, тихі.
Напишіть хтось на вайбер Богу:
Може, Він знає звідси вихід?
Розкладаються наші браття.
От чого ми такі вмирущі?..
Затискаю в кулак розп'яття,
Відправляю в політ їх душі.
Ми не пустимо в дім заразу,
Ми колись вже вам дали слово:
Бути вірними нам наказу,
Залишатися ввік "Азовом".
Ми не знаємо, що в фіналі.
До "двохсотих" ідуть "трьохсоті".
Всі кричали, що ми зі сталі,
Та забули, що ми із плоті.
Липень 2024
Перша редакція:
Мы актёры в живом сериале.
Мы герои для вас? Не против.
Все кричали, что мы из стали,
Но забыли, что мы из плоти.
Нам сейчас и язык, и мова
Пригодятся – ау, земляне!
Кто-то слышит парней с «Азова»?
Заберите всех тех, кто ранен!
Да, у нас не клыки, а бивни.
Наша крепость сейчас – темница.
Нам ещё бы дождаться ливня,
Чтоб воды просто всласть напиться.
В эту землю пустили корни,
Мы срослись с этим злым металлом.
Нам весна эта стала чёрной
И зияет пустым оскалом.
Мы стоим, но мы ждём подмогу.
Не сочтите наш крик за прихоть.
Напишите на вайбер Богу:
Вдруг он знает отсюда выход?
Разлагаются наши братья,
Дожидаясь нас в мире лучшем.
Зажимаем в кулак распятье,
Отправляя в полёт их души.
Мы не пустим в свой дом заразу,
Мы когда-то вам дали слово.
Мы остались верны приказу,
Мы останемся ввек «Азовом».
Мы живые, но мы устали.
Мы надеемся, вы идёте.
Все кричали, что мы из стали,
Но забыли, что мы из плоти.
Май 2022 | 187 |
| 12 | Зачаруй мене як вмієш тільки ти,
Загорни-укутай у обійми.
Я прийшов до тебе не у прийми —
Тут перетинаються світи.
Потримай це серце у руках,
Наспівай йому про щастя та про спокій.
Погляд твій такий зеленоокий,
Мов маяк, підкаже вірний шлях.
Збережи малюнки моїх мрій,
Там є ми та наші поцілунки.
Покажи мені колись свої малюнки.
Як змішаємо, то знайдемо, де чий?
На плечáх тепло твоїх долонь
Мені гарно личить ця прикраса.
Я приношу в дім вино та м'ясо —
Ти розпалиш пóзором вогонь.
Ми впадемо в сонячні лани,
Вітер заспіває нам про волю.
Я візьму на руки твою долю
Та сховаю тихо від війни.
Липень 2024 | 172 |
| 13 | "Пригласи меня с войны на свидание" (2018)
"Запроси мене з війни на побачення" (2024)
Переклав давній вірш з російської, який, на жаль, став ще актуальнішим. Викладаю обидві редакції - цікаво почути думки.
Дякую канадському другові Сергію за філологічну допомогу при перекладі. Той випадок, коли відстань не головне)
Запроси мене з війни на побачення
Та вдягни оту сукню вишиту.
Це все має для мене значення —
Мотивує щомиті вижити.
Я жеврію від спраги та голоду,
Від жадання тваринного в домішку.
Ти побачиш нарешті бороду,
А під нею — щасливу посмішку.
Вже відвик — метушня ресторану.
Скатертина. Посуд не з пластику.
Ти красива, яскрава, кохана.
І ти поруч зі мною... Фантастика!
На війні кожна мить важлива,
Бо у неї життя вміщається.
Починаєш там вірити в диво —
І, буває, дива трапляються:
Раптом — раз! — ти сидиш навпроти,
Та вологою очі вкрилися.
Значить, Там, Нагорі, не проти,
Щоб з тобою ми знов зустрілися.
Запроси мене з війни на побачення
Це бажання — моя страховка.
Я у тебе прошу пробачення,
Бо ця сука-війна надовго.
Я вдихаю тебе у груди,
Я цілую тебе укотре.
Тут так мирно, гуляють люди —
Отже, там ми все робимо добре.
Ми надовго, хоч ми вмирущі.
Ми відходимо без поразки
У повітрі, на морі, на суші.
Дочекайся мене, будь ласка.
Липень 2024
Пригласи меня с войны на свидание.
Белый ужин... Что тут такого?
Так я точно вернусь с задания,
Чтобы вдруг не нарушить слово.
И я буду подстрижен, выбритым,
И одет хоть на час в гражданское.
Неуклюже (подросток вылитый!)
Закажу нам с тобой шампанское.
Непривычно так: скатерть белая,
И посуда - фарфор, не из пластика.
Ты красивая, яркая, спелая,
И ты рядом со мной... Фантастика!
На войне иногда рассудок,
Чтоб с ума не сойти, отключается.
Начинаешь там верить в чудо -
И они, чудеса, случаются:
Вдруг вот - раз! - ты сидишь напротив,
И до дрожи твой взгляд упоителен.
Значит, Там, Наверху, не против,
Чтоб друг друга мы снова увидели.
Пригласи меня с войны на свидание:
Пусть отключится чувство долга,
Пусть забудется осознание,
Что война ещё, сука, долго.
Наконец-то желания праздные -
Я обычный: не плох, не праведный.
Здесь так мирно, гуляют граждане -
Значит там мы всё делаем правильно.
Мы надолго - хоть мы не вечные.
Мы, сгорая, всё ярче светимся.
Все пути - то земные, то млечные:
Всё закончится - и мы встретимся.
12-10-2018 | 219 |
| 14 |  Спека краплинками поту стікає по шиї:
Літо полює, подібно голодному звіру.
Ти посміхаєшся в очі: «І що? Які дії?» –
Мовчки цілую твою оксамитову шкіру.
Ти пахнеш дозрілим бажанням та стиглою вишнею –
Вулкан, що тихенько дрімає під попелом-втомою.
Я знаю, що ти вже ніколи не будеш колишньою:
Ми іноді ставимо крапку, лишаючись комою.
Блукають безсовісно пальці мої під тканиною.
Чи можна приборкати сонце гарячою ласкою?
Нарешті назвати тебе хоч у мріях Єдиною –
Беззахисність погляду марно ховати під маскою.
Смакую твоїм поцілунком з ранковою кавою.
Коли розмовляєте поглядом, дружите з тишею.
Яка ти? Бо вдень є зазви́чай ласкавою,
Але уночі вже – жагучою, спраглою, хижою.
Ти дражнишся селфі обновки – білизною нижньою,
Ти пишеш відверто «Сьогодні чекай на коханку».
Я знаю, що ти вже ніколи не будеш колишньою,
Завжди прокидаючись в серці моєму щоранку.
Липень 2024 | 233 |
| 15 |  Дякую, Mir, за голос, що подарував віршу. Чесно та сильно. | 223 |
| 16 |  Сьогодні вона зізналася мені, що більше не може спати зі мною в одному ліжку; що є той, з ким їй хочеться засинати, просинатися та проводити всі ранки, дні та вечори.
– Він теж не може бути завжди поруч через купу обставин, але поки є можливість, я буду ночувати з ним, – сумно сказала вона. Мене манить його холодна впевненість. Він виконує всі мої бажання! З ним я почуваюся щасливою.
Я дивився на неї: вона була втомленою, знесиленою та прекрасною.
– Хто він? – запитав я, – Я маю право знати.
– Так, звичайно. Кондиціонер. | 282 |
| 17 |  Нет текста... | 286 |
| 18 |  +92 тижні тому закінчився фестиваль "Країна мрій", у якому вперше за його 20-річну історію з'явилася Поетична Сцена. В ній прийняло участь понад 60 поетів та музикантів з усієї України.
Виступали поети з Києва, Одеси, Львова, Маріуполя, Донецька, Запоріжжя, Криму, Харкова.
Сцену відвідав батько загиблого українського поета Максима Кривцова. Він читав його вірші. Страшно, коли батько читає вірші загиблого сина
Кожен день лунали вірші з фронту - люди читали вірші героїв, які боронять Україну.
Останній день фестивалю поетичну майстерню відвідала Оксана Стоміна, дружина азовця, який понад два роки знаходиться у полоні. Вона пише йому Листи. Це їх історія у віршах, яку вона зберігає до його повернення.
Також виступали метри українського таланту - казкар Сашко Лірник та Брат Віталій Капранов.
Я як організатор поетичної сцени вдячний організаторам фестивалю Олегові Скрипці та його дружині Наталії за це триденне казкове Дійство, що дало тисячам відвідувачів насолодитися якісною творчістю. | 341 |
| 19 |  – Живи, живий, – закутуюся в ніч,
«Добраніч, донечко. Люблю тебе, Марія»
На відстані розмови – гарна річ:
Безцінна безоплатна терапія.
Живи, живий! Боятися не слід –
Не розплескай миттєвості коштовні.
Бо ти – це є могутній дивосвіт:
Все у тобі. Та йде з тобой назовні.
Живи, живий! Сьогодні гарний день.
Якщо ж не дуже – завтра буде краще.
Вдихни цей ранок посмішкой легень,
Виводь всіх демонів із внутрішньої хащі.
Не треба аж занадто перейматись,
Що не такий. Бо кожен – не такий.
Перемогти. Прожити. Подолати.
Живи, живий.
Живи, живий.
Живий...
Липень 2024 | 207 |
| 20 | Я колись заплету в її коси лаванду та зорі,
Щоби більше ніколи в житті її слід не губити.
Ми зустрілися втомлені, дуже побиті та хворі –
Нам потрібно було одне одного якось зустріти.
Наче хижі тварини відчули нарешті «свій» запах,
Це зірки повз роки нас вели в це фатальне знайомство.
І нам треба дойти крізь зневіру та втому у лапах,
Бо із нею я матиму сильне красиве потомство.
Ти залишиш на шкірі моїй персональні відмітини,
Ніби я твоя власність і світ має чітко це бачити.
Наші пальці сплітаються в дружні ласкаві відвідини,
Щоб теплом за цю тиху надію на щастя віддячити.
Ми знаходимо щастя та спокій в своїй непокорі,
Нам не хочеться просто «відбути» – нам треба «прожити».
Я колись заплету в її коси лаванду та зорі,
Щоби більше ніколи в житті її слід не губити.
Червень 2024 | 251 |
