△ Це шо Сунь Цзи?

Друзі тут би збір закрити

Все понятно. Федорова не вернуть бо він заважає президенту заробляти. Хоть весь рік мітингуйте

Однією з причин відставки Михайла Федорова з посади міністра оборони міг стати конфлікт навколо розподілу державних замовлень на виробництво далекобійних дронів Fire Point — УП Fire Point очікувала отримати близько 80% державного замовлення на безпілотники дальністю понад 250 км, однак фактично отримала лише 25%.

“Авжеж, Штілєрман (власник і засновник компанії – ред.) міг піти скаржитись до президента”, – цитує видання свого співрозмовника.

❗️Нагадуємо що є дійсним попередження стосовно високої загрози застосування балістики з багатьох напрямків, ДУЖЕ ВАЖЛИВО РЕАГУВАТИ НА ТРИВОГИ. Дякую.

Шановне панство, оголошуємо великий обʼєднаний збір! 💸 Підрозділи ПС потребують вашої допомоги: - підрозділ ППО - технічний склад - група нпрг Список майна буде в коментарях. Деякі позиції дуже термінові, тож будемо поступово знімати гроші та знижувати ціль банки. 🎯Ціль: 217 000 грн 🔗Посилання на Банку: https://send.monobank.ua/jar/6EK9HGbLCg 💳Номер картки Банки: 4874100030819042 📱PayPal: raitosora13@gmail.com Дякуємо кожному та кожній хто допомагає війську, ви неймовірні, разом ми сильніші 🫶 Соняшник 🌻 | Чат 🦅| Бот 🤖 Instagram 📱 | TT 📱| WhatsApp 📱

🇺🇦 В Україні розпочався аудит військових частин, за підсумками якого пропонують розформувати частину найгірших бригад Більше читайте у новині👆 #Україна 👀 Підписатись на Мілітарний

Запускав дрони по Херсону: у Києві за держзраду судять громадянина України Станіслава Сташевського, який воював в армії РФ За даними слідства, після окупації Криму він переїхав туди, в січні 2023 року отримав російський паспорт і вступив у парті. “Єдина Росія”. У березні наступного року підписав контракт із міністерством оборони РФ, його включили до мобілізаційного резерву на три роки. У листопаді 2024-го Сташевського призначили оператором відділення безпілотних літальних апаратів. На новій посаді він воював, зокрема, на окупованій території Херсонщини. У жовтні 2025 року українське слідство повідомило Сташевському про підозру у державній зраді, його оголосили у розшук, а суд заочно обрав йому запобіжний захід – тримання під вартою. А восени його затримали литовські прикордонники – Сташевський намагався виїхати в Євросоюз як український біженець.

Навесні 2014 року 72 ОМБр перебувала на сході України в очікуванні бойових завдань. Сили 2-го батальону бригади були розташовані довкола Маріуполя. 9 травня російсько-сепаратиські угруповання здійснили спробу захоплення міського управління міліції. Саме 2-й батальйон 72 ОМБр отримав наказ зайти у місто на бронетехніці для посилення підрозділів, які відбивали штурм терористів, і звільнити заручників. Командиром 2-го батальйону на той час був майор Михайло Драпатий. Ситуація ускладнювалась тим, що по вулицях міста були встановлені барикади й загородження. Драпатий їхав у першій БМП й віддав наказ продовжити рух вперед, внаслідок чого бронемашина буквально перелетіла через барикаду. Ці кадри ви звісно бачили усі. Зрештою Маріуполь повністю повернувся під контроль української влади. Влітку того ж року батальйон Драпатого потрапив у повне оточення в Луганській області біля селища Ізварине. Майор взяв на себе відповідальність, пішов на прорив і успішно вивів понад 260 бійців та 30 одиниць техніки з "Ізваринського котла". Вже під час повномасштабної війни Драпатий очолював оперативне угруповання “Херсон”. Відомий як один із командирів, що керували звільненням правобережжя Херсонської області у 2022 році. Наші знайомі військові описують Драпатого як "толкову й порядну" людину. Й наступний випадок це тільки підтверджує. У листопаді 2024 року Михайла Драпатого призначили командувачем Сухопутних військ Збройних Сил України. 1 червня 2025 року сталася трагедія в одному з навчальних підрозділів Сухопутних військ на Дніпропетровщині. Російські війська завдали ракетного удару по розташуванню, вбивши щонайменше 12 військових. Ще понад 60 дістали поранення. На тлі тих подій Драпатий написав рапорт про відставку:

Це усвідомлений крок, продиктований моїм особистим відчуттям відповідальності за трагедію на 239-му полігоні, внаслідок якої загинули наші воїни. Поведінка бійців має значення, але головна відповідальність — завжди на командуванні

— написав тоді Драпатий. На посаді Головнокомандувача ЗСУ достойна людина, якій ми бажаємо успіхів, натхнення та перемоги над російським окупантом

мда їбать його в рот це жоско

❗️ Олександра Сирського звільнено з посади головнокомандувача ЗСУ. Новим головнокомандувачем стане Михайло Драпатий, заявив Зеленський у зверненні.

Провів зустріч з самим собою. Дуже змістовний діалог. Подякував самому собі за потужні рішення. Працюємо далі!

заміна старого покоління генералітету, яке виросло в мирному часі, по методичкам які лишились від срср, на покоління яке виросло на війні, методичках нато, і де не де особисто приймало участь у війні з росією це мені здається те, чого потребує країна, якщо пан президент верховний головнокомандуючий збройних сил України зможе реалізувати цю історію, то я буду задоволеним, але по суті моє задоволення в даному контексті не важливе, бо важливе лише те, наскільки на користь це піде Україні у цій війні, дай бог піде, і я в це вірю

Дуже змістовна розмова з дуже змістовною розмовою. Дуже змістовно обговорили дуже змістовну розмову, під час якої дуже змістовно обговорили дуже змістовну розмову, на якій уже було дуже змістовно обговорено дуже змістовну розмову. Дякую за змістовність.

Вище на каналі у Баклажана цікаві публікації, все не репощу, бо багато. Зверну увагу на наступне:

За невдачу і погані показники (наприклад, високі втрати) командуючих одразу знімали зі зниженням в посаді і надаванням другого шансу, щоб проявити себе.

Мабуть, повна протилежність тому, що є у нас.

Повний текст доповіді опублікований у відкритому доступі і кожен може з ним ознайомитись. У висновку був знятий з посад командуючий фронту генерал Соколовський. Варто зазначити, що Соколовський основні кар'єрні сходинки в своїй кар'єрі він провів на штабній роботі, працюючи в ген.штабі і будучи начальником штабу фронтового рівня. Західний Фронт став його першим призначенням на таку посаду, і все ж штабна робота і командування великими з'єднаннями це дві різні специфіки, і далеко не у всіх вдавалось і там і там показувати високі результати. Соколовський був дуже добрим штабним офіцером, який не зміг організувати командування фронтом і більшість питань віддав на відкуп своїм командармам. Він повернеться на штабну роботу, добре себе проявить, і після війни навіть стане начальником генерального штабу. Також були зняті начальник артилерії і начальник розвідки фронту, як ті, хто повністю провалили свої напрямки. Щодо генерала Гордова — там вийшла цікава ситуація. По-перше, на посаду командувача 33-ї армії він прийшов фактично з посади командувача Сталінградського фронту. Іншими словами, на той час його вже понизили на посаді до того рівня, на якому він раніше показував прийнятні результати, за те, що не виправдав очікувань керівництва. По-друге, як показав бойовий шлях Гордова, у ролі командувача армією він показував себе по-різному: у 1941-1942 роках він справлявся з обов'язками командарма досить добре для того, щоб йому довірили управління фронтом; в 1943-1944 у нього вийшла катастрофа, але потім він служив без особливих проступків до кінця війни. До чого це? До того, що він, мабуть, був із тих людей, які можуть добре проявити себе на певному рівні, працюючи під чуйним наглядом хорошого і компетентного начальника, а без контролю розпускаються. По висновкам того, що написано в доповіді може скластись враження, що Гордова треба було віддати під трибунал. З емоційної точки зору такі заклики можна зрозуміти. Окрім того, це було б абсолютно вірно з точки зору радянського права. Хтось додасть, що це було б ще справедливо. Але цим самим ми судимо процеси, що відбувались зовсім в іншому історичному вимірі. Правосуддя і справедливість на війні — віртуальні поняття, вони поступаються місцем доцільності в конкретний даний період. Як сказав Жуков Сталіну в 1944 році — черговий розстріл нікому не допоможе і нікого не оживить, зайвих Гінденбургів в РЧСА не було, дефіцит кадрів рівня командармів був неймовірно гострим. Генералу Гордову повезло, без пониження в званні його було призначено на аналогічну посаду в іншу армію. В доповіді комісії прямо було вказано, що для Гордова це останній шанс зберегти його звання і віцськову кар'єру. Згодом його направили командармом на 1-й Український Фронт, яким в той час командував Жуков. В доповіді вище так і сказано — «Сообщить товарищу Жукову о недостатках Гордова». І це спрацювало, командуючи до кінця війни однією з армій він відзначився в тільки з позитивної сторони, принаймні нарікань більше не мав, а в кінці війни отримав звання Героя Радянського Союзу. Це черговий приклад прагматичної кадрової політики по підвищенню рівня відповідальності командних кадрів РЧСА. В ході війни був випрацюваний ефективний системний підхід до кадрів. За невдачу і погані показники (наприклад, високі втрати) командуючих одразу знімали зі зниженням в посаді і надаванням другого шансу, щоб проявити себе. Далі командир або виправлявся і швидко повертався на відповідальну посаду, як той же Конев, який в майбутньому у висновку став одним з найвідоміших радянських воєнначальників другої світової, або йшов все далі на другорядні напрямки. В кінці кінців, комусь треба було служити на Закавказзі, Забайкаллі, Далекому Сході. В якості гарного прикладу можна згадати, що товарик Жуков зустрів початок війни на посту НГШ, а потім вилетів з нього як командир, що не виправдав очікувань. А РЧСА відчувала дефіцит командних кадрів. Так, некомпетентні втрачали посади і звання і йшли з діючої армії на периферію, а найбільш здатні і компетентні вершили історію перемоги в війні. В армії це створило атмосферу, коли нікому не була гарантована його посада, не інакше як по заслугам і результатам бойової роботи, які треба було регулярно підтверджувати, хоча звісно були і виключення. Кадрова політика за роки війни відчутно покращала, але повністю викорінити проблеми, пов'язані з протекціонізмом, не вдалося. Перше, що спадає на думку: армія довго не могла позбутися генерал-майора Тарасова, який був вихідцем з Прикордонних військ і користувався певним розташуванням наркома внутрішніх справ Берії. Його чотири рази призначали командувачем армії і чотири рази усунули, причому двічі — зі зниженням на посаді (якби він не загинув восени 1944 року, ситуація могла би продовжитися). Очевидно, що людина не витягувала посаду і обов'язки, як кажуть, але виштовхати з чинної армії виявилося неможливо. Це давало позитивний ефект, коли той же Горбатов знав, що може вступити в суперечку з Рокосовським, і в ставці головнокомандувача приймуть рішення, виходячи з об'єктивної ситуації, а не з принципу «ти дурак, а я начальник». Цей, на перший погляд, логічний і очевидний підхід для воюючої в довгій війні армії далеко не у всіх арміях реалізовувався і реалізовується, в наш час часто уступаючи місце низькосортним політичним інтригам і необдуманим рішенням, наслідки яких прямо шкодять обороноздатності.

Легіон | підтримка | зв'язок

Коли людина чия задача ібашить як в хойке, починає ібашить як в мен оф вор чи кол ту армс, в мене навіть слів немає, щоб описати цей ідіотизм. Внаслідок якого вочевидь гинуть люди, які могли ну хз, лишитись живими? І ця історія спостерігається не перший рік

Люди які думають що він якийсь там класний полководець і тд ідіоти

Завершуючи цю історію. Провівши власне розслідування ми можемо підтвердити, що обидві людини на відео є військовослужбовцями одного штурмового батальйону 425 ОШП "Скеля", що в момент полону знаходились на позиціях. 425 ОШП "Скеля" вийшов з офіційною комунікацією, де не зміг підтвердити того, що це було російське ІПСО. І основна позиція підрозділу "Війна не складається лише з перемог". Всі ми розуміємо, що на війні несуть втрати обидві сторони. Питання в тому чи задача конкретних військових, що потрапили в полон, була виправдана або ж несла тільки медійний ефект для підтримки ГК.