Червоний куток

ℹ️ Наразі в КП «Київський метрополітен» виник гострий дефіцит фахівців робітничих професій — ЦТС з посиланням на КП «Київський метрополітен».

Зокрема машиністів електропоїздів – 83 вакансії, електромеханіків – 48, токарів і слюсарів за відповідними напрямами – 161. Причиною збільшення кількості вакансій є частково вимушена міграція, специфіка професій і мобілізаційна робота у зв’язку з воєнним станом... Враховуючи поточну кадрову ситуацію, найближчим часом будуть змінені графіки руху поїздів на всіх лініях підземки. Інтервали між поїздами будуть збільшені орієнтовно на одну хвилину в між «пік» та на 45 секунд у «пікові» години.

Я ніколи в житті не бачив та не можу знайти аналогів будь-де настільки нетерпимим та токсичним мізантропам, що ненавидять усе живе на світі, якими є свідоміти. Як їх усіх ще не розірвало від ненависті до всіх і кожного, хто їм чимось не догодив (тобто майже всіх людей, що не вписуються у їхню ідеологію)?

Пекло життя в капіталістичному суспільстві складається з тисячі дрібниць, що самі собою іноді здаються незначними. Маленька платня, тяжкі умови праці, "маячні роботи", мудаки-начальники, мудаки-політики, байдужість та ворожість людей у системі суцільної конкуренції — це все навпростець НЕ ВРАЖАЄ, не справляє такого ефекту, як громадянські війни та масові розстріли. Але насправді все разом це призводить до екзистенціальної кризи, бо коли метою суспільства є примноження капіталу, то людським потребам тут просто немає місця. Жахливе існування раба — це не тільки та, мабуть, не стільки голод та насильство — це приголомшливе відчуття необхідності все життя працювати заради оновлення фізичного стану, аби працювати далі та безглуздості такого існування. І всі жертви, що їх кладуть на вівтар соціальної революції — це жертви заради спроб позбутися такого існування, повернути людині життя заради людини, а не задля задоволення зовнішнього економічного примусу. Але це складно усвідомити.

С твоим днём, родной Киев. Обещаем сделать всё, чтобы однажды всё стало хорошо.

Ось така хитра й підступна совєцька русня — спочатку заснувала відділ україніки в Академії наук УКРАЇНСЬКОЇ РСР, а потім спалила. "Чтоб никто не догадался!" (с)

Хлопчик: Зеленський нелегітимний після 20 травня 2024 року Чоловік: українська держава нелегітимна після невиконання рішень референдуму 2000 року

Сам сфоткал. Детский магазин сладостей.

Якщо помріяти про кращі часи (хоч і не варто цим занадто бавитись), то мені, як киянинові, здається, що новий корпус музею так званого "голодомору", що зараз будується, можна й не зносити (хоча сам музей, звісно, повинно бути ліквідовано, "свічку" знесено, а задля висвітлення проблеми голоду 1930-х років відкрито інший музей в іншому місці), а перепрофілювати, наприклад, у Музей оборони Києва часів Великої Вітчизняної війни. Тим паче, поруч на Алеї Слави поховано генералів Кирпоноса, Тупікова та інших героїв, що воювали саме за Київ. Тема ВВВ мені здається такою, що не втрачає актуальність із плином часу, а лише розширюється, постають нові відомості та факти, суперечки та обговорення лише розпалюються. То була війна всесвітньо-історичного масштабу, війна соціалізму проти фашизму, війна народів Радянського Союзу за право на існування, а Україна та українці посідали ледь не центральне місце в усьому цьому як географічно, так і в сенсі подій та соціальних процесів. Тема ж Києва у ВВВ, як на мене, теж заслуговує на окремий музей. Бабин Яр, зруйнування Хрещатика та Успенського собору — це те, що відомо всім. Київ дав критично важливий час на підготовку оборони Москви (Гудеріан вважав критичною помилкою наказ Гітлера брати Київ, а не наступати на Москву якнайшвидше). Київський укріплений район був першим, що начали будувати у складі "лінії Сталіна", а Київський військовий округ був ледь не найважливішим у воєнній доктрині міжвоєнного СРСР, до 1939 року та приєднання колишніх польських територій. У музеї можна висвітлити життя киян у довоєнні часи, під час окупації та після визволення міста, зробити дещо краєзнавчий ухил — що також вельми важливо у пояснюванні того, які справжні соціальні процеси відбувалися в СРСР та зокрема в Україні. Разом із музеем з Батьківщиною-матір'ю, музеем Партизанської слави, музеями "Битва за Київ 1943 р." та "Букринський плацдарм" та відновленими й музеєфікованими ДОТами це все складатиме необхідний комплекс пам'яті про Велику Вітчизняну війну. Кияни серед моїх підписників, як вам така ідея?