Лев Троцький і неофолк

"Крос червоноармійців", 1937 р. О. Дейнека Ескіз розпису стелі Театру Червоної Армії. Не секрет, що Дейнека був шанувальником спорту, духовної та фізичної сили та краси. Масштаб, ракурс та асоціації з античністю в роботі ніби обожнюють спортсменів.

НЕ ЗАБУДЕМО ЗЛОЧИНІВ СОВЄТСЬКИХ РЕВІЗІОНІСТІВ Наприкінці 1960-х років під час бойових акцій загонів ПКК (Комуністичної партії Кампучії) Радянський Союз підтримав королівський уряд Камбоджі у його діях щодо придушення комуністичного повстання. В одному зі своїх виступів Сіанук сказав: «Голова Ради міністрів СРСР Олексій Косигін оголосив, що він офіційно підтримує нашу Камбоджу. <…> Росія запропонувала надати нам додаткову військову допомогу для боротьби з «червоними кхмерами». У 1968 році Радянський Союз надав королівському уряду Камбоджі військову допомогу на суму 5,8 мільйона доларів.

На початку Другої світової війни ЦК Комуністичної партії Індокитаю висловився проти військових зусиль антинімецької коаліції Франції, Великобританії та США. Хо Ші Мін сподівався, що перемога фашистської Німеччини призведе до розвалу французької колоніальної імперії і у В'єтнаму з'явиться можливість здобути державну незалежність. Керівництво КПІК також покладало надії на мілітарну Японію, яка вела війну із західними державами під паназіатськими гаслами боротьби жовтої раси з білою. Лише після нападу Німеччини на СРСР ЦК КПІК переглянув своє ставлення до війни, яка тепер характеризувалася як антифашистська, і ухвалив рішення про початок «збройної боротьби проти колоніалізму та фашизму у всіх трьох країнах Індокитаю». — Олег Самородній, "Пол Пот. Камбоджа – імперія на кістках?"

"Ніхто не може змінювати устрій держави. Це неможливо. Узурпатори були суворо покарані впродовж минулих століть румунської історії. Ніхто не має права скинути Великі Національні Збори." — Ніколае Чаушеску, по Владимир Шевелев. Чаушеску и «золотая эра» Румынии. (страница 5 из 5).

Ти за Традицію чи Модерн?

Історик Геннадій Єфіменко знайшов цікавий документ. Фрагмент - на скріні. 1920 рік. УНР ще існує, боротьба триває, ще армія остаточно не склала зброю, готується всеукраїнське повстання проти російських більшовиків, але голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський, який сам перебуває в еміграції у Відні, відмовляє їй у підтримці і озвучує прийняття "радянської влади і диктатури трудового народу", тобто принципи Комінтерну.