Історії українських козаків.

Часів Яр, Донецька область. Кадри відбиття спроби потужного механізованого штурму українських позицій російськими окупантами. Підрозділи ЗСУ знищили понад 10 одиниць ворожої техніки, а воїни бойової бригади Національної поліції "Лють" ліквідували близько півсотні російських штурмовиків. Поділися постом та не забуть про👍

Мечеть Валіде-Султан — зруйнована мечеть у місті Хотин.🕌🕌🕌 Нині збереглася тільки частина мінарету висотою 6 м і підвальні приміщення мечеті. Мечеть була споруджена з місцевого каменю, який турки добували, закладаючи в скелях порохові заряди. Товщина стін становила від 60 см до 1 метра. На південній стіні культової споруди вчені розкопали нішу, що раніше була частиною міхрабу. Згідно зі збереженими османськими джерелами, мечеть була збудована на пожертвування валіде-султан, матері султана Ахмеда ІІІ, що правив у 1703—1730 роках. Поряд з мечеттю знаходилося мусульманське кладовище, на якому ховали воїнів турецького гарнізону та чиновників османської адміністрації. На цьому ж кладовищі був похований Абді-паша, під керівництвом якого велася реконструкція фортеці. Мармуровий саркофаг Абді-паші був зруйнований російськими солдатами в 1739 році після захоплення фортеці. Про це повідомив службовець арсеналу: «Під час захоплення фортеці росіянами дах і підлога мечеті були зруйновані, а саркофаг Абді-паші був розбитий». За словами цього ж службовця, в фортеці була своя бібліотека, основу якої складала збірка великого візира Насух-паші. Сам візир в 1614 році був страчений за наказом султана Ахмеда I через звинувачення у хабарництві. Після захоплення фортеці бібліотека була вивезена в росію. Пізніше деяку частину книг турки змогли викупити. Вивчаючи старовинні плани фортеці, археологи помітили, що на них зображена в'їзна вежа. Нині цієї вежі не існує. Було вирішено перевірити, чи існувала вона насправді чи є плодом уяви художників. Завдяки проведеним розкопкам, вдалося знайти фундаменти вежі, знищеної під час російсько-турецьких воєн. Крім того, була знайдена турецька кераміка, кам'яні та чавунні ядра, монети, предмети побуту. У 1788 році Хотинська фортеця була захоплена військам Австрії, і протягом п'яти років там розміщувався військовий гарнізон. У цей час у будівлі мечеті жили австрійські офіцери. У 1793 році фортеця була повернена Османській імперії. Під час чергової російсько-турецької війни 1806—1812 років місто та фортеця відійшли до росії. Хотин був повітовим центром Бессарабської губернії. На кілька десятиліть фортеця стала прикордонним форпостом російської армії, а будівлю мечеті використовували як продовольчий склад. Пізніше російські війська були виведені з фортеці. Будинки приходили в занепад і руйнувалися. Мінарет мечеті було підірвано радянськими військами в 1941 році, оскільки з нього добре проглядалася дорога, яка веде на Кам'янець-Подільський. Після війни камінь зруйнованої будівлі культової споруди розтягували місцеві жителі, використовуючи його для господарських потреб. Поділися постом та не забуть про👍

Чернігів, Антонієві печери.📖🇺🇦 У 1069 році в Болдині гори, що біля Чернігова, прийшов засновник Києво-Печерської лаври святий монах Антоній. Йому дуже сподобалася ця місцина і він викопав там печеру для усамітнення та читання молитов. В дохристиянську пору тут був храм бога Перуна та священний дубовий гай. Тому це місце вважалося святим. За легендою, коли в 12 столітті на місто напали татари, то монахи поховалися в печери. То татари не знайшли їх, бо ченці безслідно зникли. Можливо, то були перші характерники. Поділися постом та не забуть про👍

Як до січовиків приймали.🔥💪⚔️ Прийом до лав козаків на Запорізькій Січі був цікавим та багатоступеневим процесом, який мав свої традиції та ритуали. Не кожен охочий міг стати козаком, оскільки важливим було не лише фізична витривалість, а й моральні якості та відданість ідеалам свободи та братерства. Спершу новачок мав прибути до Січі та пройти випробувальний термін. Він мав показати свою здатність до військової справи, витривалість та готовність до суворого життя. Часто новачків спочатку приймали як слуг або підмайстрів, де вони могли навчатися військовій майстерності та побутовим навичкам під керівництвом досвідчених козаків. Цікавим фактом є те, що претендент мусив пройти своєрідний тест на хоробрість і витримку. Його могли послати на розвідувальні завдання або навіть на першу бойову операцію. Це дозволяло старшим козакам оцінити його вміння та готовність до служби. Важливою частиною прийому було також спільне рішення всього куреня, до якого бажаючий мав намір приєднатися. Козаки обговорювали кандидата і, якщо його визнавали гідним, проводили спеціальний обряд посвяти. Новачок присягав на вірність козацькому братству, після чого його приймали в товариство. Цікаво, що козаки часто використовували символічні обряди, такі як пиття спільної чарки, що символізувало братерство та єдність. Після посвяти новий козак отримував право носити зброю та брати участь у всіх справах Січі. Таким чином, процес прийому до козацьких лав був серйозним і багатоетапним, що забезпечувало відбір найкращих і найвідданіших воїнів, здатних захищати рідну землю та підтримувати козацькі традиції. Поділися постом та не забуть про👍

Відео моменту прильоту ATACMS по ЗРК С-400 «Тріумф» Поділися постом та не забуть про👍

Про молодого джуру.🔥⚔️💪 Джура, молодий учень, який прагнув стати козаком, проходив складний та всеохопний процес навчання під наглядом досвідчених козаків. Виховання джури розпочиналося ще в підлітковому віці і включало як фізичну підготовку, так і моральне виховання. Досвідчені козаки брали на себе відповідальність за навчання молодих джур. Вони навчали їх витривалості, спритності та бойовим мистецтвам. Під час занять джури виконували різноманітні фізичні вправи, які включали біг, стрибки, плавання, їзду на конях та володіння холодною зброєю. Однією з ключових навичок, якої навчали джур, було володіння шаблею. Це включало вправи на швидкість, точність та силу удару. Крім шаблі, джур навчали користуватись луком і стрілами, мушкетами та іншою вогнепальною зброєю, яка була поширена серед козаків. Особлива увага приділялася стрільбі з лука та мушкету, бо це вимагало не лише фізичної сили, а й високої концентрації та влучності. Крім бойових навичок, джур навчали стратегії та тактики ведення бою. Вони брали участь у тренувальних маневрах, де вивчали різні методи атаки та оборони. Навчання включало також техніки виживання в польових умовах, що було надзвичайно важливо для козаків під час військових походів. Моральне виховання джури було не менш важливим. Його навчали шанувати козацькі традиції, бути вірним товаришам та готовим захищати свою землю. Джура повинен був засвоїти кодекс честі, який включав відвагу, самопожертву та непохитну відданість своїм побратимам. Таким чином, процес становлення джури включав як фізичне, так і духовне виховання, роблячи його готовим до всіх викликів, з якими він міг зустрітися в козацькому житті. Поділися постом та не забуть про👍

Система девшірме ⛓👎🔥 Набір християнських дітей для навчання на посади службовців палацу, адміністрації чи військового корпусу капикулу в Османській імперії, а також юнак призваний через такий набір. Склалася наприкінці XIV — на початку XV століть. Спеціальні уповноважені віднімали силоміць у християнських підданців Османської імперії хлопців 5—12 років. Обирали із знатних та шляхетних родин, вважаючи, що діти пастухів нерозвинуті, сільських старост — підлі та хитруваті. Це відбувалося 1 раз у 5 років, іноді частіше. Хлопцям наказували забути батьків та своє походження. Їх навертали в мусульманську віру. Для ліпшого входження у ісламське середовище хлопців передавали до турецьких родин або у спеціальні школи, де вони вчили турецьку мову, норми ісламу. З часом використовували у різних роботах: від помічників м'ясників до веслувальників на суднах. Після цього наставав етап привчення юнаків до послуху та фізичного загартування. У 18—20 років навчання завершувалися, молодиків спрямовували до палацу султана, в яничарський корпус. Поділися постом та не забуть про👍

Проте яничари відігравали важливу роль не лише на полі бою. Їхня чисельність і військова міць дозволяли їм впливати на політичне життя імперії. Вони брали активну участь у двірцевих переворотах, використовуючи свою силу для підтримки або усунення султанів. Яничари скидали тих правителів, які не відповідали їхнім інтересам, і ставили на трон інших, що сприяли їхнім привілеям. Їхній вплив на політику часто був вирішальним, і вони ставали важливим чинником у внутрішніх справах імперії. Наприклад, у 1622 році яничари скинули султана Османа II, що призвело до його вбивства. Це стало наслідком його спроби реформувати армію та обмежити владу яничар. Вони також відіграли ключову роль у кількох інших переворотах, забезпечуючи політичну стабільність або нестабільність у залежності від своїх потреб та амбіцій. Таким чином, яничари були не лише військовою елітою, але й значною політичною силою в Османській імперії. Їхній внесок у військові успіхи, а також вплив на політичне життя робить їх однією з найцікавіших та найвпливовіших груп в історії імперії. Поділися постом та не забуть про👍

Османські яничари.⚔️🔥💪 Яничари були елітними військовими частинами Османської імперії, які відіграли ключову роль у її військових успіхах та політичних інтригах. Вони належали до піхотних військ і складали основну ударну силу султанської армії. Особливістю набору в яничари була система "девширме" або "податку кров'ю", згідно з якою в імперію забирали юнаків християнського походження з підкорених територій, переважно Балкан. Ці хлопці, зазвичай віком від 8 до 18 років, відривалися від родин і відправлялися до Османської імперії, де проходили ісламізацію та військову муштру. Спочатку вони служили в османських родинах, де навчалися турецької мови, культури та релігії. Після цього молоді яничари потрапляли до спеціальних навчальних закладів, де проходили інтенсивну фізичну підготовку, навчання військовій справі та сувору дисципліну. Військова муштра яничар була надзвичайно суворою. Вони вивчали мистецтво бою, стрільбу з лука, володіння шаблею та мушкетом. Особлива увага приділялася фізичній витривалості та координації. Яничари носили спеціальну форму, яка відрізнялася від інших військ, і мали власні військові традиції та символіку. Поза військовими походами життя яничар було організоване та дисципліноване. Вони жили у казармах, де підтримували суворий порядок. Яничари не мали права одружуватися, що допомагало зосередитися на службі та уникати відволікаючих факторів. Вони також отримували регулярну платню, що робило їх одними з найкраще оплачуваних військових у тогочасній Європі. Поділися постом та не забуть про👍 👇👇👇