«Щоденник Джексона»!

#вокзал_ранкове Вокзал… Десь посеред черги, стою за ранковою кавою… стою на тактике… Тут молодий хлопчина, в пікселі розпихує всих і до каси… — значить так! Дві кави,круасан, та води… На удальонке стоїть його дівчина… ( включив мачо)… Завʼязався діалог: — дружище! Тут мабудь черга? — Слишиш… Поки ви тут відпочиваєте, я за вас кров приливаю і втрачаю побратимів… (Мене зачіпило)… — друже… в новому пікселі і на вокзалі? — та я від початку війни на війні… — ті, хто від початку війни — вони себе так не поводять … по заду мене в черзі стоять також хлопці в засмалльцовому пікселі, один без ноги… Починає хлоп нервувати і психувати… Відвожу в сторону, проводжу бесіду з ним… Зʼясовується що місяць, як його мобілізували… Прийшов до черги і вибачився перед усіма… Мораль цього допису проста: — Людина, має бути людиною… — Військовий,має бути військовим… «І якби на те моя воля, написала б я скрізь курсивами: — Так багато на світі горя, люди, будьте взаємно красивими!»… Ліна Костенко

Питання , яке часто задають військовим: — За що ви боритесь? Відповідь,проста… Якщо ми перестанемо боротись, то ви все дізнаєтесь і більше скажу, відчуєте на собі…! Стоїмо! Честь!🫡

Ті хто зараз в Польщі. Ви кричите, що держава наша не така і дії її також не такі. Не такі, бо вам не зручно!!! Ану згадайте. Коли блокували кордони ви не стали навіть там на захист! А ми, по яйця в болоті, мерзнучи в окопах і переносячи аномальну спеку - СТОЇМО на захисті країни, та не кричим : — влада, ви нарушаєте наші права Конституції … Але ж для вас забавки це все, спір чи войнушка у дворі… Ви прикриваєтесь зараз донатами (хоча я вважаю, що це обовʼязок кожного свідомого українця) і тим, що працюєте, перераховуєте. Згадали про податки. Але той хто знає трохи банківську систему, то заробляють на цьому всі, окрім тих, хто на фронті. Ви донатите 5-20€ і вимагаєте те, від чого біжите … Звістно що не всі закордоном такі, але більше ніж нормальних… Ви спокійно відпочиваєте - гріючи свої дупи на сонці, розпиваючи пиво під музику ворога, дозволяєте собі гнати на політичні рішення, які приймаються щодо вас. Але вихід завжди є! З будь-якої ситуації. З цієї також. «Мамкині черешні», повертайтесь додому. Для кожного з вас є посади, є місце, є робота. Заробітня плата +/- та сама, як і роботах на які ви там повлаштовувались. Але давайте бути чесними. Вам пофіг на країну, от і все. Тому, ми маємо повне право вважати, що це не ваша країна. А владу тоді можна просити взагалі заборонити і лишати громадянства таких «патріотів». Нас 3-5 людей тримають посадки. Нашу землю. А вас за паспортами прийшло 300 мамкиних спартанців і ви ниєте, що вас там ображають. Ми закінчуємось… Але … Вам і на це пофіг…

Шлях, який тримає життя… Кожен день, шлях життя… За 24 годи, на цьому шляху більше сотні військових… Скалічені судьби, поранені душі… Але кожен з нас знає, заради чого він стоїть тут… Втомлені, депресивні, агресивні - але ж той же час рідні,кохані, такі свої … Стомлені, але не зламані … Побиті життям, але живі… Жертвуючи всим, заради всієї країни і всього людства… «Чужа душа — то, кажуть, темний ліс. А я кажу: не кожна, ой не кожна! Чужа душа — то тихе море сліз. Плювати в неї — гріх тяжкий, не можна». Ліна Костенко Не забувайте підтримувати тих, хто зараз здобуває свободу для вас, підтримуйте, станьте другом…! «Історії ж бо пишуть на столі. Ми ж пишем кров’ю на своїй землі». Ліна Костенко

#Мама.... Найдорожча людина в світі... Людина,яка знає тебе так-як ніхто за життя і не дізнається... Вона радіє твоїм перемогам,вона горює з твоїми помилками... Завдяки їй,ти з’явився на світ! Ти не знаєш як їй було важко при народженні,ти не пам’ятаєш-як ти був маленьким і вона раділа що ти в неї є,вона плакала-коли мріяла і думала,як тебе поставити на ноги... Як дати тобі освіту,як допомогти тобі поїхати на змагання,як вдягнути,як нагодувати тебе і твоїх братів та сестер,як ти проходиш службу в армії і приїхати до тебе на присягу,як знаходишся на війні і коли тебе поранило... Ти починаєш розуміти це тільки тоді,коли ти зустрічався з смертю,коли тобі виповнюється 30 років, коли ти сам батько,коли твоїй донці вже 5 рочків і ти хочеш щоб було більше дітей в тебе... «В своєму житті — Батьки роблять вклад,а потім отримують свої дивіденти»... Я вдячний мама тобі!!! Ти народила найкращих синів і донечек.... МАМА,ти завжди поряд... Ми Дуже Любимо Тебе!!!💙💛

Про тебе обов'язково хтось думає. Навіть якщо тобі здається, що весь світ забув твоє ім'я. Або навпаки. Кожен намагається твоє ім'я використовувати, втоптати в бруд, знищити. Це два можливі вектори життя. Сьогодні я зрозумів, що забудуть про тебе або знищать, завжди буде хтось-хто думає про тебе. Але ще важливіше, бути тим, хто думає про когось. Залишаючись вірним даного самому собі слова. Коли чужі люди стають не просто важливими, а потрібними. І нехай ти піщинка в океані людей. Гвинтик у великому механізмі. Я не підведу. Тому, що думали про мене. І навчили бути вдячним. P. S. Я вірю, що все буде добре. І ви вірте.

За цей час, за цю повномасштабну зрозумів 4ри важливі думки: 1.Люди приходять та йдуть — це життя… 2.Потрібно цінувати близьких, поки вони є поряд. 3.Щоб не сталось у житті - ніколи не показуйте свою слабкість, біль та тривогу… 4.Нікому не потрібні твої проблеми, окрім тебе самого… Історії ж бо пишуть на столі. Ми ж Пишем кров’ю на своїй землі. Ліна Костенко

MAY YOUR HAPPINESS BE THE SAME AS YOUR HEART

…..

За тих дітей, що бігають до школи, За матерів, змарнілих у труді, За рідні наші верби довгополі, За наші дні прекрасні й молоді. І тут ні сліз, ні відчаю не треба, І тут не треба страху і ниття, Живе лиш той, хто не живе для себе, Хто для других виборює життя!