☁️ Анастасія Король LIVE

сходила на масаж. заснула. і хочу порефлексувати про розмову з подругою сьогодні. вона лікар, але вже давно вийшла за межі сприйняття тіла окремо від психіки. я виразила свою думку, що зараз українцям катастрофічно необхідний спокій. масштаб дій для цього у кожного свій буде. хтось обере переїхати (як я наприклад), хтось відмовиться від залу на користь денного сну, хтось змінить роботу на менш стресову. але вектор точно у нас всіх один. мінімізація зовнішнього та внутрішнього стресу там, де вплив та влада ще у наших руках. подруга поділилась, що була на зустрічі з психіатрами, які відкрито кажуть, що антидепресанти показані зараз майже всім українцям в звʼязку з астенією (виснаження нервової системи). і я погоджуюсь тут теж на 100%. неможливо дбати про себе повноцінно, коли тіло та нервова система на нулі. поки не настав понеділок, подумайте, як в новому тижні ви могли би організувати собі більше спокою: - замінити масаж з лікувального на релакс - вранці замість телефону взяти паперову книгу - видалити канали новин - поїхати на захід виспатись - поспати на обід - записатись до психіатра - прийняти ванну з магнієм - прокинутись без будильника - лягти вперше, коли позіхнули і тд. подбайте про себе ❤️

що я читаю в червні? 🌤️📚 1. атомні звички. здається, що її читали всі, крім мене. книга, на мій погляд, має мало сенсу, якщо людина поки не знає хто вона? бо ключова думка книги: «зміни повинні починатися з рівня особистості». інакше будь-яка звичка буде закинута дуже швидко. і проблема таких книг в тому, що вони подають цю ідею як щось, що можна вирішити за один вечір: «а якою людиною я хочу бути?». мені книга заходить, бо я знаю ким я є і ким я не є. на це пішло 6 років психотерапії і 1,5 роки аналізу власного типу особистості. 2. для стосунків потрібні двоє. книга сучасного українського психотерапевта. вже першого розділу достатньо для того, щоб нарешті звернутись до терапевта. автор нагадує про те, що якщо ми не мали успішного досвіду монади (самостійного життя, де ми самі ним керуємо та розраховуємо тільки на себе), то додавання до цього факту партнера та дітей буде погіршувати наш власний стан. і це нормально, що шлюб, який людина бере одразу з батьківського дому — в 80% випадків розвалюється. 3. опівнічна бібліотека. чудова художня книга з елементами фантастики (для мене метафори) про ефект метелика. особливо корисна для тих, хто постійно шкодує про свої вчинки в минулому і думає, що якби зробив тоді інакше, то точно було б все ідеально. читається легко. 4. дофамінове покоління. книга про те, чому дешеве задоволення приносить стільки болю. я зараз для Психосканер 3.0 готувала глибокий матеріал про вплив матері та її першої самої ранньої взаємодії з дитиною на все подальше життя. діти, яких не змогла в силу власних дитячих травм полюбити мама з перших днів – є найбільш вразливою категорією для глибоких сильних залежностей. але всі ми так чи інакше стали жертвами капіталістичного обману, який обіцяв, що чим більше благ у нас буде, тим щасливіше майбутнє ми проживемо. і розчарування в цьому показало, що поки ми гнались за зовнішнім – всередині ставало тільки порожніше. вважаю, що такі книги варто перечитувати хоча би раз в квартал, щоб розуміти, що повністю забрати залежність неможливо. але можна усвідомлювати свої стани і приймати більш люблячі рішення.

Чому я видалила Instagram та threads? І чи помітила я щось одразу? Тут міг би бути довгий пост про швидкий дофамін, дофамінову дієту, турботу про себе. Але хочеться в пʼятницю розказати все простіше. Так захотіла 😅 Літо для того, щоб відчувати себе. Чим я власне і займаюсь. В якийсь момент запитала себе:

а я хочу сидіти в соціальних мережах чи це просто звичка, навіть якщо я зараз там не працюю?

І відповідь відчула одразу: «не хочу». Можна було б усвідомлено туди не заходити і тд. Але враховуючи, що блог – це і робота, то я точно б відповідала на повідомлення. І читала блоги колег, університетів і тд. Тому я вирішила піти на справжні канікули. Чи помітила я якусь різницю за 3 дні? Так. Ще в перший. День довший. Екранний час мій був 1,5-2 години в середньому в день. А тепер проста математика: 24 год - 9 год сон - 2 год душ/їжа/рутина - 2 год син - 1 год побут - 2 год чоловік - 5 год робота та навчання і лишалось для себе на все про все 3-4 години. Тобто 40-50% справді вільного часу йшло на соціальні мережі. Але порахувала вже після того, як видалила) Телеграм і досі залишається місцем, де я тільки створюю, спілкуюсь, але нічого не споживаю. Як ваше літо? Показати книги, які читаю зараз? 🔥

Роздуми про нашу тягу до психопатів та нарцисів. Нашу = українських жінок.

Ну що ж. Подивилась. Подушню перед сном. Фільм Диявол носить Прада 2 — це жива ілюстрація того, що буває, якщо нічого не міняти у психіці. У Енді так і не зʼявилось стабільної самооцінки і здорової агресії, тільки пасивна. Вона продовжувала рятувати всіх підряд, крім себе. Біле пальто про яке їй всі кажуть, вона в свої 40+ по фільму заперечує та моралізує. Тінь абсолютно витіснена. Мазохістам взагалі важко хоча б якось змінити сценарій без допомоги та освіти про свій тип особистості. Загалом у фільмі показали ВТОМЛЕНУ ПСИХІКУ, ригідну, не гнучку. З першого касту там тільки у Найджела ще хоча би трохи залишилось живої частини. Емілі, Міранда, Енді і її друзі (крім жінки з галереєю) — всі вони знаходяться в супротиві до реальності, до своїх можливостей та обмежень, до того, що все закінчується і вчасно потрібно вміти завершувати один етап і перелаштовуватись на інший. А також, у всіх криза ідентичності. Дуже тонко проілюстровано підтримку фантазії. Як сказав Найджел:

«Ми просто продовжуємо робити вигляд, що Подіум все ще існує таким, яким ми його створювали».

А ще, додам про мазохіста: Мазохіст — це садист, який направив всю свою агресію на себе. Тобто вони з Мірандою однакові і різні одночасно. Про що Міранда неодноразово їй підкреслює, все таки психопати та нарциси вміють помічати слабкості та тіні інших 😈 Хто дивився, як вам? Який розбір цікавіше — Майкла чи Prada? 👇

В перерві між фільмами, залишу свіже враження про «Майкл». Фільм про шлях, про талант, про сепарацію, автономію. Але, нажаль, не про реальність. Як і Богемна Рапсодія його завершили ДО того, як травма зруйнувала особистість. При чому Майкл та Фредді обоє мали маніакальний тип особистості, але один в ядрі, інший як маску. Бажання зробити розбір Майкла, –як навіть дуже світлі талановиті успішні люди можуть не помітити, як травма керує їх життя прямо в труну 💔 Зараз почнеться друга частина Диявол носить Прада, тут якраз все простіше та примітивніше, але не менше життєво.

Як виглядає жінка, до якої з Європи повернулась свекруха ❤️ Не могла потрапити на ці фільми, бо була останні 2 місяці сама з сином, роботою, навчанням, ну ви зрозуміли 😁 І тут останні 2 сеанси підряд у зручному залі саме в той день, коли мама Рая вдома 🤌🏻🤞🏻 Можливо навіть в соцмережі повернусь, з розборами цих кінокартин. Але це зараз в мені говорять 10 годин сну 🤣🤣🤣 В Психосканер точно коментар залишу 🤝

Невротична психіка вміє робити все поступово. Крок за кроком. Колись я вважала це «нудним» і хотіла жити «в потоці», бо рамки мене обмежували. Насправді, саме кордони (обмеження), які ставила мені професія, чоловік, терапевти, обставини — допомогли мені підзібрати свою психіку. Багато людей не вміють адекватно і обʼєктивно оцінювати реальність: - час - обставини - наслідки - ресурси - компетенції Це межовий коридор, де є багато драйву, амбіцій, фантазій, але дуже погана оцінка реальності. Так от. З цього тижня я додала в життя пілатес. Колись я би планувала його одразу після переїзду. Як і зустрічі з друзями, кіно, театри, роботу, лікарів, адаптацію сина і тд. Звичайне сплановане рутинне життя — це те найкраще, що наше покоління може організувати собі. Поступове додавання в життя нового та важливого. Регулярність замість наскоку. Маленькі реальні зміни замість великих фантазій. Відпочинок сьогодні замість хвороби через місяць. Але за реальне справжнє наповнене змістом життя доведеться завжди заплатити. Чим? Фантазіями. Про швидко. Про масштабно. Про тут і зараз. Про все і одразу. Про постійний рай і ідеальних людей. І ще — перейти від хаосу до системи, від страху до правильних дій, від тривоги до спокою ми не можемо без Іншого. Хто покаже нам, як ми самі себе плутаємо в трьох соснах знову і знову. На фото я і моє нове хобі. Скільки років пройшло, але я знову і знову повертаюсь або до пілатесу, або до йоги. Це те, що потрібно тривожному мозку.

Вчора відбувся урок про захисні механізми, одна з багатьох практичних зустрічей в Психосканері. А я згадала, що витіснила показати шматочки життя, яке зараз проживаю. Привіт, захист. Мабуть був внутрішній конфлікт — чи варто. Я взагалі багато тримаю за кадром і досі вважаю це правильним рішенням для себе. Я інтроверт, і те, що я взагалі веду соціальні мережі — моя велика робота з цінностями, конфліктами, пошуком своїх форм. За менше ніж 2 місяці в Чернівцях я схудла вже на 6 кг. Цілі такої не було, але я знала, що тіло видихне. Зараз я живу найбільш дисциплінований період свого життя: - син - побут - 12 клієнтів - Психосканер 3.0 на 64 студента - сесія в університеті - навчання психоаналізу Але цей період також самий спокійний за останні 5 років. Я сплю завжди, коли хочу і 8-10 годин. З психіатром відновлюю нервову систему. Майже не вживаю кофеїн. Читаю паперові книги щодня. Гуляю щодня. Ходжу на масаж, манікюр, в кафе, скоро приїде мама чоловіка і додам ще театр та кіно. Все виглядає чудово. Але. Перед цим була велика криза. Виснаження. Втрата всіх сенсів. Відсутність задоволення. Куди я далі піду — не знаю. Зараз я живу, відчуваю, бачу, чую. Питань стало більше, а отже я в правильному напрямку.

Прокрастинація підготовки до іспиту нагадала, що у мене є канал 😁 А якщо чесно, то я завжди памʼятаю про вас. Роблю скріншоти з думкою «ось це було б класно розібрати», але поки це все в нотатках. Психосканер 3.0 стартував. Група сильна, активна. Завтра перша жива практика по захисним механізмам 🔥 Я все ще звикаю, що я тепер сама з сином живу і невідомо скільки так буде. Одна клієнтка спитала як я, бо пости у мене депресивні. Відповідаю всім: я чудово ❤️ Та й взагалі я ніколи не була дуже позитивним психологом 🤣 Аналітик жартує: «Анастасия, так напишите уже в шапке профиля, что вы депрессивный психолог для депрессивных клиентов» 😅 Інтегрую досвід еміграції. Син в прекрасному оточенні зараз, а це важливо для його віку. Я тепер дисципліновано ходжу на масаж, тричі в тиждень приймаю ванну, багато часу проводжу на сонці і сплю по 8-10 годин. Великий цикл завершився. Новий не почався. Колись я боялась таких етапів порожнечі. Коли ще немає вогню всередині і сильного драйву, бажання. Зараз насолоджуюсь кожним днем. Є інтерес, що далі. Але немає поспіху. Хочете покажу трохи лайфу? 🔥

Вперше за 1,5 місяці їдемо до чоловіка 🔥 На близькі стосунки на відстані (саме близькі, не функціональні) здатна тільки невротична та близько невротична психіка. Для межового рівня — це випробування, яке закінчується знеціненням обʼєкту та розщепленням всередині. Істериками, образами, накрутом. Років 8 тому, я памʼятаю, що мені важко було утримувати образ свого чоловіка як люблячого, надійного навіть 3-4 дні, коли він їхав кудись у відрядження. Коли він повертався, я могла бути без видимої причини ображена, холодна, колюча — він жартував, що

«ти ніби забуваєш, що я твій чоловік і мені треба знову чекати, щоб ти звикла».

Але це був не жарт. Для моєї психіки зовсім не жарт. Так, я мала верхній межовий рівень, що дозволяло все таки утримувати контакт згодом, не робити дурниць, коли ми не разом. Якби не вивчення своєї психіки та терапії — я була би нещасна у стосунках як і всі жінки в моїй сімʼї. Сьогодні ввечері урок про рівні організації. В цьому потоці буде велике клінічне само інтервʼю. Про те, як допомогти собі бути більш цілісною в різних сферах свого життя. Які є виклики на кожному рівні. Це те, що МОЖНА ЗМІНЮВАТИ І НА ЩО МОЖНА ВПЛИВАТИ. А повірте, таких конструкцій в психіці небагато, на які реально можна впливати. Останній шанс зайти. Готові ще взяти 2 людей, хоч потік вже і закритий повністю, але відчуваю, що комусь точно треба було це прочитати. Посилання 🔗 https://anastasiiakorol.in.ua/psihoskaner Або пишіть @dimabezh, в нас цього разу жодної відмови від розтермінування, усім пішли назустріч.

Чому жінки 25-30+ зараз захлинаючись дивляться студентський серіал Off Campus? 🤤😁 1. Потяг до життя і втрата іскри всередині 😐 Головня героїня не просто хороша дівчинка, вона жива, а саме ближче 30 ми часто усвідомлюємо, що живемо не своїм шляхом. І якщо цим не займатись, то привіт депресивні стани, отже втрата якраз вогню та драйву всередині. 2. Бажання нарешті отримувати задоволення в сексі 💦 Парадокс. В університеті хороші дівчата або не займаються сексом або займаються їм, щоб задовільнити чоловіка, вразити, втримати, заслужити увагу, любов. Ближче 30-35 при роботі з психікою жінки потроху дають дозвіл собі саме отримувати задоволення. Досліджувати його в сексі. Але до цього віку вони вже часто глибоко в шлюбі і зʼявляється сум, що деяким фантазіям вже не збутись (наприклад секс на кафедрі з гарячим футболістом 😈). 3. Останній, але мабуть найбільш сумний пункт 😭 Жінки з певним психотипом, навіть будучи вже далеко за 40-50 все ще мріють про принца, про того, хто захистить, врятує, все вирішить. Тому всі романтичні фільми та книги їх «заколисують», дають змогу хоча би там розчинитись у своїй фантазії. Нажаль, в реальному житті часто такі жінки почувають себе глибоко самотніми та розчарованими, жертвами обставин і тд. І не знають як собі допомогти. В цьому серіалі героїня ще й має тип особистості, який дуже близький до нашого колективного 💔

Ночные откровения. Я сейчас на пороге решения, одного из самых сложных, а возможно и самого сложного в моей жизни. Оно связано с реализацией. Бессознательно я шла к нему последние несколько лет. В этом году тело напомнило: «а ты вообще помнишь, чего ты хотела?» Но страшно ппц. Я пока на стадии торга, которая иногда переходит в агрессию и печаль, но затем снова торг. Подробностей пока не будет, пока окончательно не отпущу старое и не приму новое. Даже перешла с терапевтом на кушетку (онлайн, мы работаем без камеры, я лежу как на кушетке в классическом психоанализе). И знаете, что самое сложное. Я приняла решение. Оно принято. Глубоко внутри. Вот только есть часть меня, которая все ещё соблазняет в другую сторону, искушает, предлагает куш. Но мы там уже были. Плавали. Знаем. Какую пользу вам может дать этот пост? Не забывайте, что в современном мире слышать себя и следовать за собой, учитывая ещё и то, что все мы родом из Украины и союза — архисложно и тревожно. Внутренние Прокуроры и Судьи имеют сейчас гораздо больше обличий и поводов нападать на нашего Внутреннего Ребёнка. И есть три кита, которые помогают в любом кризисе: Замедление и тишина Терапевт Качественные знания В моем случае — переезд в Украину в обычную привычную рутину, аналитик и психоанализ как знания. Ну еще добавила детективные романы, магниевые ванны, снижение потребляемого контента, минимум контакта, релакс массаж 3 часа в неделю и свежая простая еда. Алкоголь не пью уже несколько месяцев. Кофе убрала несколько недель как. Иногда могу эспрессо бахнуть. Но в целом. Сложные решения — они сложные. И если ими не заниматься, то они становятся только сложнее. А заниматься ими не хочется никому, не переживайте 😁😉

Коли починається терапевтичний процес насправді? Той, який дійсно допомагає нам зустрітись з собою. Інколи до цієї точки може пройти кілька років, а інколи людина вже готова. Є кілька критеріїв: 1. В людини з’являється запит до пізнання свого несвідомого. «А чи є щось, що я про себе не знаю?» «Можливо я зовсім не така, якою себе вважаю?» «Цікаво, що ще я можу про себе не знати?» 2. Людина починає бачити, що вона унікальне творіння, яка вона сама ще не пізнала. Чому ці два пункти важливі? Бо тоді ми бачимо, що людина починає виходити трохи далі за межі ставлення до себе як до функцій. Тільки коли людина починає сама вірити, що вона не набір функцій, навиків, сильних і слабких сторін. Що її щастя тільки у проживанні свого власного життя, яке майже завжди не вписується в стереотипи суспільства чи очікування батьків. Тоді починається справжня співпраця клієнт-терапевт. До навчань я вважаю це так само можна застосувати. Поки ви йдете вчитись, що змінити себе, покращити, комусь щось довести — ви тільки віддаляєтесь від себе. І ваша внутрішня Дівчинка знову залишається не почутою і не побаченою 💔

💌 Студенти Психосканер 3.0 – доступи в канал вже на пошті. Розподіл по кураторам також в цьому листі, уважно прочитайте. І для тих, хто ще думає показую графік живих онлайн уроків вже в найближчий місяць ⚡️🤌 Потім місяць канікул. Доступ до проекту +6 місяців після випускного, тобто до 1 лютого 2027 року. Хто ще не з нами – завтра старт! Хто вже в проекті – до зустрічі! 🔥 Це будуть незабутні 3 місяці у вашому житті!

Як би я описала справжню терапію? Тебе нарешті бачать. Тебе чують. Від тебе не відмахуються. Тебе не знецінюють. Твою думку поважають. Тобі допомагають знайти втрачену силу. Тебе і твій біль нарешті витримують. Ти нарешті розумієш чому ти така і чому так довго грала не свою роль. Чи буває швидкий ефект? Ні. Ми всі всередині як ранені собаки, спочатку не довіряємо, підозрюємо, тримаємо захисти напоготові, відмахуємось, чекаємо нападу. Більшість звикли, що фрустрація в терапії — це коли ви розумієте, що ви вже доросла і все у вашому житті наслідок ваших рішень, часто несвідомих. Але. Як терапевт зі стажем. І клієнт зі стажем. Скажу 👇 Найбільша фрустрація – це прийняти те хороше, що може дати вам терапевт. Повірити, що він бачить вас окейною не тому, що ви йому заплатили. Що ви йому цікаві не за гроші. Що виявляється вас завжди було достатньо. І ось тоді відгорювати, що це вам вдалось пережити аж в 20,30,40,50 років, а не в 1,5,10, коли це мало бути базою. За глибиною — приходьте. За критикою та знеціненням — це до інших тренерів. І інколи треба ще раз прожити знецінення й зверхність, щоб точно зрозуміти, що це не те, що ви шукаєте. Мої двері відкриті. Психосканер 3.0 це 3 місяці в здоровому оточенні, це не замінює терапію, але пришвидшує її на 1,5-2 роки. Бронюйте своє місце 👇 https://secure.wayforpay.com/button/b31d8dc6c1b90

Мовчать не тільки діти алкоголіків. Мовчать діти, яких трогали дорослі з сексуальним підтекстом. Мовчать діти, де тато не ночує вдома, а мама влаштовує йому скандали. Мовчать діти, де вдома гробова тиша, бо мама у депресії. Мовчать діти, де є гроші і де їх немає. Давайте чесно, всі ми звикли підтирати ластиком незручну правду. Забувати. Швидко пробачати. Міняти тему. Знаходити пояснення. Тікати в ілюзії та магію. Ігнорувати сигнали тіла. Ось тут найстрашніше. Бо ніхто ніколи не вчив дивитись у правду і щось з нею робити.

Класичний жарт, який зовсім не жарт: «Тю, та не було такого!» 💔

Це почалось не з вас. Але вами може закінчитись. Не для дітей. Для себе. Заходьте до нас в проект, в Психосканері ми вчимось бачити себе і людей такими, якими ми є насправді. 9 типів особистості. 9 способів любити. 9 причин для тривоги та страху. 9 шляхів до щастя, любові та багатства. Зрозумійте не тільки себе, але і близьких навколо. Це змінить ваше життя докорінно. Залишилось 10 місць. По всім питанням @dimabezh