Журнал ЗДЕСЬ

#freevizir #СВОБОДУ #РЕПРЕСІЇ

Я аморфный нытик и тютя, который не может вытянуть язык из жопы. Ищу властную женщину, которая заставит вылизать ей ступни, пройтись по каждом пальчике язычком, просунуть его под ноготь. Я готов целовать ваши коленки, ваши ручки, готов отдаться ПОЛНОСТЬЮ во власть вашей Превосходительству. Я СУЩЕСТВУЮ ЧТОБЫ ИСПОЛНЯТЬ ВАШУ ВОЛЮ! Для меня не будет ничего лучшего в жизни кроме того, как быть вашим пёсиком. Взамен прошу только жильё, еду и женское тепло!

Ищу госпожу 👠 Я раб (пёсик)🐶15 лет... Буду слушаться ,могу быть не пошлым🥺 Люблю унижения , мучение (запрет на оргазм.. или связывание яиц..) БУДУ РАБОМ , НАДОЛГО 🐶🙏

зробив манекюр такий зі своїм інтернет псевдонімом , як вам?

Прошу поддержать меня

Проголосуйте за вариант нет

извините, я очень стеснительный и не знаю как правильно вести себя с женщинами, то есть как правильно слова подбирать и так далее. но я очень хороший, неглупый и милый, мне нужно немножко женского внимания. если здесь есть женщины, то напишите мне и выебите

В день Нової Ери всі жінки будуть належати всім чоловікам.

якщо Єгор почне говорити що мене били в школі – не вірте йому. #mrproнебилившколі

прошу підтримати голосування і проголосувати Так, так званий ,,гарбузик" символ фашизму що подається під соусом тіпо приколу якоби

повернувся в телеграм щоб привітати всіх з першим днем весни та підтримати Назарія Костишина в боротьбі. зараз проти Назарія гуртуються люди дуже різних поглядів, як нацисти, що прямо і публічно погрожують йому розправою (нічого нового)), так і анархісти. ще на мій великий подив проти Назарія почав висловлюватися Сашко Науменко, це зовсім неочікуваності. Сашко, одумайся, Назарій нам точно не ворог...

🤫🧏

Усі розуміють, що на фронті кується нова еліта України. Це і є клас хоробрих (Гегель), який має перезапускати державу. Очевидно, що герої війни на фронті вже поділяються на майбутні страти: чисті воїни, командири, винахідники, творці, стратеги, господарники. Є серед них і стан ідеологів, що формується. Там складається філософія війни. По суті, на фронтах народжується новий інститут філософії, яким він має бути (а не збіговиськом синьооких зрадників). Осмисливши метафізику війни, нашої священної української війни, за ідеали всесвітнього Світла, можна справедливо і відповідально знайти в оновленому суспільстві — в народі як армії, як у війську духу та тіла — місце для всіх типів. Головне — починати зверху та перевіряти доблесть та гідність смертю. Це найкраща з ієрархій — тут не виходить обдурити, зробити вигляд, здаватися, а не бути. На війні проявляється саме буття, проступаючи крізь життя. Лише реорганізацією війська на екзистенційній основі досягається перемога. Це не щось технічне. Перемога - це завжди і перш за все перемога духу. Але все піде нанівець, якщо не буде перемоги у тилу. Нам потрібна нова філософія тилу. Повернувшись із фронту, наші герої опиняться не в тому суспільстві, у якому мали б опинитися. Це станеться у будь-якому разі, але відповідальні за тил мають зараз особливу місію: змінити свідомість суспільства, щоб воно було готове прийняти нову еліту. Із народом великої проблеми не буде. Але влада повинна зрозуміти, що доля держави залежить від того, до якого суспільства повернуться з перемогою українські солдати. Якою буде сама ця держава. Зрозуміло, що не тою, якою була і навіть не тою, якою є зараз. Іншою.

ОНИ Хмуро было в Париже, Желтел по садам песок, С женщиной шёл я рыжей С самом начале, ad hoc... Птицы вечерние пели, Нервно звучали, вразброд. Было все это в апреле, «Рыжая, стой! Дай рот!» Вонью несло помады, Пудрою, плюс алкоголь, Были мы жизни рады, Что как зубная боль... Помню, у Пантеона Я ей спустил чулок, Гладил рукою лоно, Молод и одинок... Птицы уже молчали, Вне фонарей, в тени, Долго друг друга мяли Я, и она, они... Нет, не цвели каштаны... Или уже цвели? Зубов твоих, о капканы! Глаз твоих, о нули!