Чому якість ухвалення рішень в армії загалом погіршується, а не покращується з кожним місяцем?
Чому наше керівництво не виправляє помилки та не масштабує успішний досвід, необхідний для перемоги у війні? Тому що для того, щоб давати правильні відповіді, наші керівники мають правильно формулювати питання.
Що основне питають комбриги з комбатів?
1. Чому втрачені позиції?
2. Що робиться для відновлення позицій?
3. Скільки залишилось людей у складі і чому їх ще не направляють?
Що основне питають генерали з комбригів?
1. Чому втрачені позиції?
2. Що робиться для відновлення позицій?
3. Хто буде відповідати за втрату слідчому ДБР?
Що основне питає Верховний головнокомандувач у генералів?
1. Чому втрачені позиції?
2. Що робиться для відновлення позицій?
3. Кого звільнити?
Така постановка питань в умовах загальної переваги ворога в кількості людей та озброєння дає такі результати:
1. Політизація управління військами та приховування інформації про реальну обстановку на усіх рівнях.
2. Залякування командирів та бійців десятками тисяч кримінальних справ та службових розслідувань, які спрямовані не на посилення дисципліни, а фактично слугують для перекладення відповідальності за об'єктивні проблеми ведення бойових дій, що унеможливлює їхнє виправлення.
3. Масове зняття з посад компетентних командирів, які беруть на себе відповідальність за ефективне знищення ворога, постійна кадрова чехарда.
4. Масове призначення на командні посади командирів, які підміняють відповідальність за результат відповідальністю за доповіді та звіти, і тому не здатні бути лідерами у бойових колективах.
5. Стрімка бюрократизація армії, безконтрольне зростання паперообігу, звітності, комісій у 2-3 рази з кожним роком, що серйозно ускладнює управління військами.
6. Знищення ініціативи командирів, відмова від тактичних маневрів, необгрунтовані втрати особового складу у боротьбі за невигідні позиції та за відновлення невигідних позицій.
7. Неможливість у таких умовах компенсувати перевагу ворога у кількості особового складу та озброєння якістю застосування наших військ, втрата рубежів оборони.
8. Втрата великої кількості людей, яка невиправдана обстановкою, та якої можна було б уникнути, тобто критичне зменшення обороноздатності держави.
Чому зміни в управлінні, організації, підготовці та застосуванні військ мають ключове значення?
Ми ніколи у війні не зможемо випереджати нашого ворога у кількості солдатів, снарядів, ракет, бомб, дронів - ми можемо випереджати ворога тільки у якості застосування, у якості знищення ворога та якості збереження своїх життів.
Які питання мають ставитись, щоб ми почали системні зміни та почали вигравати у війні?
Що основне мають питати комбриги в комбатів?
1. Скільки ми завдали втрат ворогу за добу, які зафіксовані на відео?
2. Які у нас безповоротні втрати за добу?
3. Чим я можу тобі допомогти, щоб завтра ти збільшив кількість втрат ворога та зменшив кількість своїх втрат?
Що основне мають питати генерали в комбригів?
1. Скільки ми завдали втрат ворогу за добу, які зафіксовані на відео?
2. Які у нас безповоротні втрати за добу?
3. Чим я можу вам допомогти, щоб завтра збільшити кількість втрат ворога та зменшити кількість своїх втрат?
Що основне має питати Верховний головнокомандувач у генералів:
1. Скільки ми завдали втрат ворогу за добу, які зафіксовані на відео?
2. Які у нас загальні безповоротні та санітарні втрати за добу, чи доцільні ці втрати на кожній позиції, де їх зазнали?
3. Чим я можу вам допомогти, щоб завтра ви збільшили кількість втрат ворога та зменшили кількість своїх втрат?
Так, це найосновніші питання. Є багато інших, але стратегія оборони має ґрунтуватись на цих трьох пріоритетах.
©️ Юрій Бутусов
Читати далі -
https://censor.net/ua/resonance/3499234/kombrygy_i_kombaty