>_OLDFAG Mobile

By WolfRAM_DX

By WolfRAM_DX

Вже десь більше місяця граю тільки в Покемонів. Відволікаюсь лише на ігри з друзями по вихідним. Ця гра є квінтесенцією всього того, що я ненавиджу в JRPG іграх і одночасно я від неї дико кайфую. Просто це ідеальна грінділка в якій можна вбити час в громадському транспорті. І їй богу, я би в таке не грав якби не ностальгія по Покемонах, в дитинстві дико фанатів від них. Мінусів в гри хватає, зараз я не буду їх перечислювати, бо давно до них звик. Але і плюсів достатньо, в неї цікаво грати навіть якщо не дивився аніме, бо цікаво виконана прогресія. Качаєш команду, відкриваєш нові атаки, колекціонуєш Покемонів, як в метроїдваніях проходиш в раніше закриті місця. Був би я піздюком мені би цієї гри хватило для повного щастя.

Став лайк якщо чекав на емулятор Zeebo, щоб пограти в Екшн героя 3д: Дикого пса.

Хот тейк: Java версія Героя Спарти найгірший спосіб познайомитися з грою. В той час коли у 3D версіях повноцінна бойова система з можливістю ставити блок, джава версія пропонує однокнопочну бойовку з дрочкою клавіші 5. Та й в цілому керування персонажом якесь дерев'яне, мені ніколи не подобалось. Тут намагалися поєднати платформер з видом збоку та ізометрію з видом зверху, але в результаті добре не вийшло на то, ні інше. Хоча, саме ідея динамічної зміни перспективи цікава. В таких іграх як Астерікс і Обелікс: Місія Клеопатра та Універ монстрів це реалізовано більш вдало.

Хот тейк: Java версія Героя Спарти найгірший спосіб познайомитися з грою. В той час коли у 3D версіях повноцінна бойова система з можливістю ставити блок, джава версія пропонує однокнопочну бойовку з дрочкою клавіші 5. Та й в цілому керування персонажом якесь дерев'яне, мені ніколи не подобалось. Тут намагалися поєднати платформер з видом збоку та ізометрію з видом зверху, але в результаті добре не вийшло на то, ні інше. Хоча, саме ідея динамічної зміни перспективи цікава. В таких іграх як Астерікс і Обелікс: Місія Клеопатра та Універ монстрів це реалізовано більш вдало.

Хот тейк: В Сталкер мобайл локацій Чорнобиля не більше ніж в Ліквідаторі ЧАЕС.

Пройшов ще Hysteria Project. Це такий хоррор з кутеєшками, де замість графіки живі актори зняті на камеру. В основному геймплей заключається в тому, щоб вгадувати в яку сторону бігти. Один шлях веде до смерті, інший - просуває по сюжету. На кінцівку це не впливає, вона тут одна, а гра проходиться всього лиш за хвилин 15, ну 20 якщо грати вперше. #iOS

Маловідомий рельсовий тир по мотивах третього Doom. Особисто мені дуже зайшло, попри те, що я не фанат цього жанру. Але, зручне керування гіроскопом та механіка коли можна ухилятися від ворожих фаєрболів мене заціпила. Реально фаново, пройшов з задоволенням.

Найшо таку гру для старих Іпхонів. Дуже інтересна концепція.

дум рпг по коням

#about Virus #J2ME Ще один клон Резіка, але цього разу явно надихалися першим фільмом по "Обителі зла". Як і Реаніматор, ця гра теж з видом зверху-збоку як в бітемапах але з вогнепальною зброєю, напів-відкритою картою, яку треба досліджувати та ігровим процесом який відповідає канонам жанру survival horror. Патронів та аптечок постійно бракує, а ближній бій хоч і присутній, але не завжди безпечний. Я бачив в описі на СЕклабі, що ця гра получала нагороду на якійсь там виставці чи премії. Ну, круто-круто звісно, тільки на теперішній час тут прихуїти можна з такої геніальної реалізації. І так, керування, тут воно не як у всіх. Персонаж не йде синхронно нажаттю навігаційних кнопок. Він завжди робить фіксованих декілька кроків, а єдиний спосіб його зупинити це нажати кнопку 5. Чи зручно це? Ходити босим по камінню зручніше. В грі де ти намагаєшся не попастись зомбям під руки таке рішення дуже дивне. Настільки, що я аж попросив хлопців з Ае-модса це виправити. І це виправили, але є нюанс. Чи стала гра від цього кращою? Та не особо. Дуже швидко ти починаєш розуміти, що граєш в симулятор постійних смертей та загрузок, тому що привичного по тій же серій Resident Evil сейв рума тут немає як такого, а вороги респавняться в любій кімнаті в рандомній кількості. В результаті гравець здебільшого відчуває себе не героєм жахастика, а швидше фільму для дорослих де 10 чорних хлопців окружають білу дівчину. Якби не ці два моменти гра була б хороша, потрібна атмосфера в ній присутня, сюжет ніби цікавий.

Поставили лайк і підписались, мене знову пробило купити numpad і грати в жава гейми з жава геймерами на притоні

Графіка з видом зверху в псевдо 3D, виглядає цікаво, але нічого особливого. Цілком приємна оку але в основному це скучні коридори. Напевно, теж одна з причин чому колись цю гру кидав. Керування сносне, звуків у грі мінімум - стрільба, удари, шипіння вмираючих ворогів. На один раз піде, гра коротка. Попадається цікава зброя, тиру самонавідного сюрикена чи що воно таке, коротше дрон йобаний. З босами битися цікаво, просто затикати не вийде. 6 з 10

Blade Trinity #J2ME Веслі Снайпс проти бімбо унітазів Так би я описав цю гру в двох словах, бо звичайні вампіри в ній представлені у вигляді хтивих дівок з розпусними цицьками. Але давайте про саму гру. Я постійно закидав її ще на першому рівні, бо нас заставляють бігати з голими кулаками і робити фістінг мусорам з пісталєтами в якомусь коридорному лабіринті. Але, цього разу я гру поняв. На кожному рівні Блейда чекає апгрейд у вигляді нової зброї, що вносить певне різноманіття в геймплей бо кожен новий ворог має слабкість до певного типу знаряддя для вбивств. На початку кожного рівня нас зустрічає один героїв фільму та дає Блейду завдання

Редактор (потрібна остання версія Python), запускається за допомогою файлу editor.py Редактор працює лише з модифікованою збіркою. Як користуватися: створюєш папку, переміщуєш туди всі ресурси, крім класів, і відкриваєш її за допомогою редактора.