cookie

Мы используем файлы cookie для улучшения сервиса. Нажав кнопку «Принять все», вы соглашаетесь с использованием cookies.

avatar

дешёвые сигареты.

уютный уголок среди мёртвых бульваров. — t.me/anonaskbot?start=mensonge — adm (vante)

Больше
Украина27 844Русский319 066Категория не указана
Рекламные посты
205
Подписчики
Нет данных24 часа
Нет данных7 дней
Нет данных30 дней

Загрузка данных...

Прирост подписчиков

Загрузка данных...

ахуенно.
Показать все...
Фото недоступноПоказать в Telegram
   préféré de tes démons
Показать все...
ОХРЕНЕТЬ.
Показать все...
Фото недоступноПоказать в Telegram
⠀               Casino «Royale»
Показать все...
00:10
Видео недоступноПоказать в Telegram
4.56 KB
Repost from N/a
я буду швами твоих шрамов, я буду причиной твоей жизни.
Показать все...
мені однаково, чи буду я жить в Україні, чи ні. чи хто згадає, чи забуде мене в снігу на чужині — однаковісінько мені. в неволі виріс між чужими, і, неоплаканий своїми, в неволі, плачучи, умру, і все з собою заберу — малого сліду не покину на нашій славній Україні, на нашій — не своїй землі. і не пом'яне батько з сином, не скаже синові: — молись. молися, синку: за Вкраїну його замучили колись. — мені однаково, чи буде той син молитися, чи ні... та не однаково мені, як Україну злії люди присплять, лукаві, і в огні її, окраденую, збудять... ох, не однаково мені.
Показать все...
Repost from N/a
і сьогодні я знову прокинуся серед знайомого сценарію ні, я більше не побачу маму у сльозах зі словами «війна почалась», не заплачу разом з нею та не буду боятися відходити від телевізора. проте я побачу звернення свого президента, а після цього, скоріш за все, звук сирени, якій я вдячна. чому? тому що вона допомагає мені не зникнути, завжди каже коли загроза очікує (а вона уже за кутком, готова знову прийти за лічені години) цей рік я провела серед сліз, панічних атак, хвилювань за близьку людину з Луганську, яка зникла на 5 місяців, звуку літаків та тони новин, які лякали, бо ніколи не дізнаєшся що в голові у ідіотів кожен день сповнений ненависті до істот, які вирішили що у них є право на те, щоб забирати життя мого народу. всі вони грають у ляльковий театр, думають що світ це також гра, де правила будують ці ж істоти. уявляєте? ніби дорослі, проте такі смішні! і ні, я не плачу та не жаліюсь. час був важким, проте чудовим. чому? тому що у безпеці. у мене є все, а у багатьох - нічого. немає речей, домівки, грошей, сім‘ї, життя та тіла тому що їхні маріонетки більше не такі, як потрібно. безкорисні, зламані, не цікаві, а чуже - завжди краще - кожен з нас цінний, кожен наближує нас до перемоги. хтось змагається на фронті, в той час як інші розповсюджують інформацію, донатять, волонтерять, допомагають постраждалим. і ми отримаємо те, чого бажаємо, бо у нас є речі, яких немає у росіян - волі, щирості та віри. тож давайте й далі вірити в те, що обов’язково почуємо слова «Україна перемогла у довготривалій війні з росією!». Вистоїмо, поборемо, відсвяткуємо Слава Україні. Смерть ворогам.
Показать все...
24.02.2023
Показать все...
в темпе бешеного танго мы теряем орбиты. только мы, тут никого и наши двери закрыты.
Показать все...