дешёвые сигареты.
уютный уголок среди мёртвых бульваров. — t.me/anonaskbot?start=mensonge — adm (vante)
Больше205
Подписчики
Нет данных24 часа
Нет данных7 дней
Нет данных30 дней
- Подписчики
- Просмотры постов
- ER - коэффициент вовлеченности
Загрузка данных...
Прирост подписчиков
Загрузка данных...
Repost from N/a
я буду швами твоих шрамов, я буду причиной твоей жизни.
мені однаково, чи буду
я жить в Україні, чи ні.
чи хто згадає, чи забуде
мене в снігу на чужині —
однаковісінько мені.
в неволі виріс між чужими,
і, неоплаканий своїми,
в неволі, плачучи, умру,
і все з собою заберу —
малого сліду не покину
на нашій славній Україні,
на нашій — не своїй землі.
і не пом'яне батько з сином,
не скаже синові: — молись.
молися, синку: за Вкраїну
його замучили колись. —
мені однаково, чи буде
той син молитися, чи ні...
та не однаково мені,
як Україну злії люди
присплять, лукаві, і в огні
її, окраденую, збудять...
ох, не однаково мені.
Repost from N/a
і сьогодні я знову прокинуся серед знайомого сценарію
ні, я більше не побачу маму у сльозах зі словами «війна почалась», не заплачу разом з нею та не буду боятися відходити від телевізора. проте я побачу звернення свого президента, а після цього, скоріш за все, звук сирени, якій я вдячна. чому? тому що вона допомагає мені не зникнути, завжди каже коли загроза очікує (а вона уже за кутком, готова знову прийти за лічені години)
цей рік я провела серед сліз, панічних атак, хвилювань за близьку людину з Луганську, яка зникла на 5 місяців, звуку літаків та тони новин, які лякали, бо ніколи не дізнаєшся що в голові у ідіотів
кожен день сповнений ненависті до істот, які вирішили що у них є право на те, щоб забирати життя мого народу. всі вони грають у ляльковий театр, думають що світ це також гра, де правила будують ці ж істоти. уявляєте? ніби дорослі, проте такі смішні!
і ні, я не плачу та не жаліюсь. час був важким, проте чудовим. чому? тому що у безпеці. у мене є все, а у багатьох - нічого. немає речей, домівки, грошей, сім‘ї, життя та тіла
тому що їхні маріонетки більше не такі, як потрібно. безкорисні, зламані, не цікаві, а чуже - завжди краще
-
кожен з нас цінний, кожен наближує нас до перемоги. хтось змагається на фронті, в той час як інші розповсюджують інформацію, донатять, волонтерять, допомагають постраждалим.
і ми отримаємо те, чого бажаємо, бо у нас є речі, яких немає у росіян - волі, щирості та віри. тож давайте й далі вірити в те, що обов’язково почуємо слова «Україна перемогла у довготривалій війні з росією!».
Вистоїмо, поборемо, відсвяткуємо
Слава Україні. Смерть ворогам.
Repost from лепестки воспоминаний.
в темпе бешеного танго мы теряем орбиты. только мы, тут никого и наши двери закрыты.