Психолог для батьків

Відкрита онлайн-зустріч Самопошкодження у підлітків: що важливо розуміти батькам без паніки та звинувачень 📆 22 вересня, вівторок о 18:00 Для більшості батьків це одна з найстрашніших ситуацій. Помітити порізи, подряпини чи інші сліди самопошкодження - боляче, страшно і дуже тривожно. Перша реакція часто - шок, розгубленість або бажання негайно заборонити, контролювати чи покарати. Але саме в цей момент підлітку найбільше потрібні розуміння і підтримка. Що насправді стоїть за самопошкодженням? Чи означає це, що дитина хоче вкоротити собі віку? Як говорити з підлітком так, щоб не втратити контакт? На зустрічі розберемо: • що таке самопошкодження і чому воно виникає • чим воно відрізняється від суїцидальних намірів • які сигнали можуть помітити батьки раніше • як правильно реагувати, щоб не погіршити ситуацію • коли варто звернутися по допомогу до психолога або психіатра Ця розмова допоможе краще зрозуміти свою дитину, зберегти контакт і побачити, як підтримати її в момент, коли підтримка потрібна найбільше. ❓ Протягом ефіру буде можливість поставити свої питання. 🎤 Спікер(ка): Оксана Науменко - Дитячий психолог, консультант з дитячо-батьківських відносин, з досвідом роботи понад 20 років. Допомагає зменшити конфлікти, повернути контакт і стати для дитини опорою. Індивідуальні консультації та супровід, коли потрібен розбір саме вашої сімейної ситуації 🧷Зустріч буде проходити на платформі ZOOM ❣️Участь безкоштовна 📌 Додайте в календар, щоб не пропустити 👉 Посилання для участі публікуємо в день зустрічі в нашій спільноті: https://grp.in.ua/tg/health_me_ua

📎 Деталі нижче ⬇️

📆 Розклад зустрічей на тиждень 22 вересня, вівторок 🕒 18:00 - відкрита онлайн-зустріч Самопошкодження у підлітків: що важливо розуміти батькам без паніки та звинувачень 👤 Спікер(ка): Оксана Науменко — Дитячий психолог, консультант з дитячо-батьківських відносин, з досвідом роботи понад 20 років додати зустріч в календар 👉 Посилання для участі у відкритих зустрічах публікуємо в день події в нашій спільноті https://grp.in.ua/tg/health_me_ua ❣️ Участь у відкритих зустрічах безкоштовна!

Почався навчальний рік, і знову різко побільшало підлітків, які приходять у роботу. Я вкотре думаю про те, наскільки вони все-таки вразливі в цьому віці. Зовні це вже часто майже доросла людина: розумна, багато чого розуміє, може сперечатися, відстоювати свою думку, вимагати свободи, казати, що сама знає, як їй жити. І все це правда. Але правда й інше: всередині вони ще нестійкі. Їхній стан дуже залежить від того, що відбувається у стосунках. Від друзів, від першого кохання, від того, приймають їх чи ні, чи є поруч «свої». Але батьки при цьому нікуди не зникають, навіть коли підліток усім своїм виглядом демонструє, що вони йому вже не дуже потрібні. Навпаки, батьки в цей час часто залишаються тим самим фундаментом, від якого підліток має відштовхнутися. Щоб відділитися, почати розуміти, хто він сам, чого хоче, на що здатний, де його межі, а де чужі. І для цього важливо, щоб сам фундамент не хитався разом із ним. Щоб поруч залишався дорослий, який не розсипається від кожної підліткової бурі, не впадає одразу в контроль, не починає терміново рятувати, лякатися або тиснути. Який може витримати те, що підлітку зараз важко, і при цьому залишатися дорослим. Зараз приходить багато тривожних дітей. Дітей, які намагаються контролювати все навколо, бо інакше їм страшно, не справляються з навантаженням, живуть у такій емоційній напрузі, що іноді вже просто не знають, куди її подіти. У когось це переходить у самоушкодження як спосіб хоч ненадовго скинути напругу. У когось з’являються депресивні стани. У когось - думки про те, що вони не справляються, що нічого не має сенсу, що жити занадто важко. Я пишу це тому, що дорослі часто довго думають: це просто підлітковий вік, переросте, усі вони зараз такі. Не хоче говорити - і нехай. Лежить цілими днями - значить, ледачий. Постійно дратується - значить, характер. А іноді за цим уже стоїть не характер і не «важкий вік», а дитина, яка давно не справляється. Тому, якщо вас щось турбує у стані вашого підлітка, краще перевірити, поговорити, придивитися уважніше. За потреби - звернутися по допомогу. Набагато легше підтримати дитину тоді, коли вона тільки починає втрачати опору, ніж потім довго збирати її з дуже важкого стану.

Сьогодні починається новий навчальний рік. І цього дня мені особливо гостро думається про те, в яких умовах уже не перший рік навчаються наші діти. Росія бомбить українські міста й школи. Уроки переривають повітряні тривоги. Замість того щоб просто сидіти за партами, сперечатися на перервах, готуватися до контрольної чи репетирувати шкільний концерт, діти змушені знати, де найближче укриття і що робити під час небезпеки. Мені дуже хочеться, щоб усе це колись залишилося для них у минулому. Щоб наші діти знову знали гучні шкільні свята, концерти просто неба, переповнені подвір’я, сміх, метушню, звичайне хвилювання перед першим вересня. Щоб навчання було складним через математику, фізику чи англійську, а не через необхідність серед уроку спускатися в укриття. Думаю, це біль не лише батьків. Це біль усіх дорослих в Україні, які сьогодні, кожен на своєму місці, намагаються зберегти для дітей нормальне життя і можливість мати майбутнє. І все ж літо закінчилося, починається ще один навчальний рік. Діти ростуть, зустрічаються з однокласниками, закохуються, сваряться і миряться, обирають предмети, думають про професії. Старшокласники поступово будують плани на майбутнє, готуються вступати й обирають свій шлях. Студенти продовжують опановувати професії, які одного дня стануть частиною їхнього дорослого життя. Нехай попри все у цьому році в наших дітей буде якомога більше саме такого життя: друзів, цікавості,сміху, шкільних історій. Відчуття, що попереду є майбутнє і його можна планувати. Нехай цей навчальний рік буде для наших дітей настільки безпечним, наскільки це сьогодні можливо. Нехай їм трапляються вчителі, поруч із якими хочеться думати, запитувати й дізнаватися нове. Нехай у батьків вистачає сил підтримувати дітей і водночас берегти себе. А в учителів - сил залишатися поруч із дітьми в цих ненормально складних умовах. І найбільше сьогодні хочеться побажати одного: здоров’я, безпеки й миру нашим дітям, нашим учителям, батькам - усім нам. З початком нового навчального року. 💛💙

Останніми днями я помітила одну закономірність. До мене приходили різні діти, різного віку, з різних сімей. Але всі вони, самі того не знаючи, говорили про одне й те саме. Один хлопчик дуже боїться нічних обстрілів. Ми говорили про те, що могло б допомогти йому трохи легше переживати ці моменти. Він не сказав: «Нехай перестануть літати шахеди». Не сказав: «Я хочу перестати боятися». 🔺Він сказав зовсім інше: «Мені було б легше, якби тато в цей момент був зі мною в діалозі». Через кілька днів на консультацію прийшла дівчина, яка живе в Німеччині. На канікули вона приїхала додому, до Миколаєва. Під час обстрілу вона залишилася сама в квартирі. Ми говорили про те, що з нею тоді відбувалося. Вона теж не сказала: «Мені потрібно навчитися не боятися». 🔺Вона сказала: «Мені було дуже страшно, що я була вдома сама». Пізніше вона зателефонувала подрузі й просто розмовляла з нею, доки їй не стало легше. Мене дуже зачепило, що ці діти, не знаючи одне одного, говорять практично про одне й те саме. Коли навколо стає небезпечно, дитина не просить прибрати небезпеку. ✅ Вона просить не залишати її наодинці зі своїм страхом. Мені здається, дорослі дуже часто припускаються однієї помилки. Вони думають, що мають терміново заспокоїти дитину. Починають пояснювати, що все буде добре. Переконують, що боятися не потрібно. Відволікають, або роблять вигляд, що нічого страшного не відбувається. Але страх не зникає від того, що його намагаються скасувати. І в ситуації, коли небезпека реальна, він узагалі не повинен зникати. Страх - це нормальна реакція живої людини на загрозу. Питання зовсім в іншому - чи залишається дитина з цим страхом наодинці? Психіка влаштована дивовижним чином. 📌Коли поруч є людина, яка помічає твій стан, не сперечається з ним, не висміює його, не вимагає негайно взяти себе в руки, переживання змінюється. Підтримка не забирає страх, вона забирає самотність усередині страху. Мабуть, саме тому діти так рідко просять неможливого. Вони не вимагають від нас зупинити війну. Вони не чекають, що ми зробимо світ безпечним. Вони чекають чогось набагато людянішого: щоб у той момент, коли страшно, поруч опинився хтось, чия присутність ніби говорить: «Я бачу, як тобі зараз страшно. І тобі не доведеться проживати це наодинці». ❤️

Усе, про що я говорю з батьками і про що пишу, зрештою зводиться до однієї великої теми: позиція дорослого поруч із підлітком, який дорослішає. 🔹Що означає залишатися дорослим, коли підліток чинить опір, злиться, закривається або вимагає повної свободи? 🔹Як не намагатися весь час його скеровувати, але й не відмовлятися від своєї дорослої ролі? ⛳️Коли ми говоримо про мовчання підлітка, ми говоримо не лише про те, як його розговорити. Ми говоримо про здатність дорослого витримати момент, коли дитина ще не готова говорити. Не заповнювати власну тривогу запитаннями й поясненнями. Зберегти контакт, не втручаючись у простір підлітка й не зникаючи зі стосунків. ⛳️Коли ми говоримо про селфхарм, ми говоримо не лише про порізи. Ми говоримо про те, як побачити за цією поведінкою стан, з яким підліток поки що не вміє впоратися. Як дати йому відчуття безпеки. Якої допомоги потребує сім’я. Які рішення має приймати дорослий. ⛳️Коли ми говоримо про домашні обов’язки, ми говоримо не лише про сміття чи невимитий посуд. Ми говоримо про те, як влаштована сімейна система. Чому участь підлітка в житті родини - це не покарання, а його місце серед інших. Не гостя, а члена сім’ї, який теж має свою частку спільного життя. У всіх цих ситуаціях підлітку одночасно потрібні простір для дорослішання і дорослий, який залишається на своєму місці. Дорослий, який: 🌱не вимагає слухняності лише для того, щоб підтвердити свій авторитет; 🌱не перетворює розуміння на вседозволеність; 🌱не плутає близькість із контролем; 🌱не зникає зі стосунків, коли стикається з опором; 🌱не намагається позбавити підлітка всіх труднощів, а допомагає йому поступово ставати людиною, яка зможе впоратися з власним життям. Тому інколи набагато важливіше не шукати чергову «правильну фразу», а спочатку запитати себе: ❓Що насправді відбувається між мною і моєю дитино? ❓І за що в цій ситуації відповідаю саме я як дорослий? Саме з цього запитання починають змінюватися стосунки. І якщо після якогось мого тексту вам стає важливіше зрозуміти, що відбувається між вами та вашою дитиною, значить, цей текст був написаний недарма.

📚 Друзі, я підготувала міні-курс для батьків підлітків, які їдуть або вже поїхали вчитися за кордон. ⛳️ Це курс про те, що часто починається вже після переїзду: втому, закритість, різкість, спад у навчанні, віддалення від батьків і складну адаптацію до нового життя. Особливо непросто, коли дитина в одній країні, а ви в іншій. Хочеться допомогти, але не завжди зрозуміло, як саме: підтримати, не натиснути, не загубити контакт і вчасно помітити, якщо дитині справді важко. У курсі я розбираю, що відбувається з підлітком після переїзду і як батькам допомогти йому адаптуватися спокійніше. Детальніше про курс за посиланням 👇

📹 Запис зустрічі: Батьківський стрес і здоров`я дитини: як стан дорослих впливає на сон, поведінку та самопочуття дитини Дивіться запис тут 👉 https://grp.in.ua/v?id=b0067dc1-76c7-4cbf-9ffb-720d59bb9212&ui=tg 🎤 Спікер(ка): Оксана Науменко - Дитячий психолог, консультант з дитячо-батьківських відносин, з досвідом роботи понад 20 років. Допомагає зменшити конфлікти, повернути контакт і стати для дитини опорою. Індивідуальні консультації та супровід, коли потрібен розбір саме вашої сімейної ситуації ℹ️ Соцмережа спікера 👉 Оксана Науменко 📌 Щоб не загубити — можна зберегти собі. Якщо відгукнулось — можете передати тим, кому це зараз важливо.

Відкрита онлайн-зустріч Батьківський стрес і здоров`я дитини: як стан дорослих впливає на сон, поведінку та самопочуття дитини 📆 14 липня, вівторок о 18:00 Коли у дитини з’являються зміни в сні, апетиті, поведінці або самопочутті, перше, що ми зазвичай шукаємо - це фізична причина. Харчування, навантаження, режим, гаджети, здоров’я. Але є ще один фактор, який часто недооцінюють - емоційний стан дорослих поруч із дитиною. Стрес, тривога, виснаження батьків не завжди проговорюються в родині, але вони можуть впливати на дитину через щоденну взаємодію. Чому стан батьків може відображатися в поведінці дитини? Як саме діти реагують на стрес дорослих у різному віці? І як це враховувати, коли ми оцінюємо здоров’я дитини? На зустрічі розглянемо: • як емоційний стан дорослих впливає на сон, апетит і поведінку дитини • чому дитячі симптоми іноді пов’язані не лише з фізичним здоров’ям • як проявляється стрес дорослих у дітей різного віку • які сигнали варто помічати • як знизити вплив власного стресу на дитину в побуті Ця зустріч для батьків, які хочуть краще розуміти зв’язок між своїм станом і станом дитини. ❓ Протягом ефіру буде можливість поставити свої питання. 🎤 Спікер(ка): Оксана Науменко - Дитячий психолог, консультант з дитячо-батьківських відносин, з досвідом роботи понад 20 років. Допомагає зменшити конфлікти, повернути контакт і стати для дитини опорою. Індивідуальні консультації та супровід, коли потрібен розбір саме вашої сімейної ситуації 🧷Зустріч буде проходити на платформі ZOOM ❣️Участь безкоштовна 📌 Додайте в календар, щоб не пропустити 👉 Посилання для участі публікуємо в день зустрічі в нашій спільноті: https://t.me/health_me_ua

📎 Деталі нижче ⬇️