Щоденник депресушника

​​День 348  Класно бути командиром. Є вільний час. Є час!! Я в шоці. До сих пір в шоці.  Хоча це явище тимчасове. Потім знову в ту саму колію. Хоча вже набридла та одноманітність.  Читаю по трошку. Кайф. Скучив за цим відпочинком.  Намагаюсь помічати гарне. Звик до розвалів, руїн. Згадую, що є і щось інше, гарне.  Далі буде.  #день348 - час

День 347  Знову вчусь нікуди не поспішати, відчувати час.  Сюди писати забуваю 🙈 Наче і час є, але психіка витісняє.  Був на курсі. Йду всередину себе. Там цікаво. Хоча і хочеться більше мовчати і бути з собою.  Зупиняюсь і розглядаю куди далі йти. Відчуття, що тут засидівся. Хочеться якогось розвитку, екологічного. Бо в армії буває по різному.  Далі буде.  #день347 - непоспішати #щоддеп

​​День 346 Дуже часто звучать в голові слова з пісні: «це твій шлях і він брехня, це не ти лиш зупинись».  Армія точно не мій шлях. Зараз в новій ролі. Ще літом було цікаво це спробувати. Як мені? Ніяк. Скоріше роблю тому, що треба робити. Один очевидний плюс: більше відпочинку.  Сумую дуже за сином. Зараз якось знову дуже сильно. Знову думаю про пройобане батьківство.  Вчора був на консультації у психолога. Хоча сама консультація не була в форматі стандартої психологічної консультації. Привіт, інші всесвіти і щось невідоме, загадкове і езотеричне.  Потроху прокидається творчість. Написав вірш.  Проект Тека вже готовий до старту. З першого лютого буде працювати реклама. Хочеться щоб він торкнувся багатьох душ. Ви бачили сирий варіант, зараз він мені дуже подобається.  Далі буде. Йду далі.  #день346 - йдуісумую #щоддеп

​​День 345  Куку Не думав вже пропадати. Навіть здалося, що вже увійшов в ритм. Зміна обстановки і знову випав. Треба було перепочити. Зараз намагаюсь ще хапати час для відпочинку.  Ще більше відчувається втома, коли даєш собі час відпочити.  Тільки тут нию про втому. В армії якщо ти не в окопах, тобі одразу задають питання: ти що сильно заєбався?  Іноді дійсно хочеться піти і відпочити на курорти. Нікого не чути і не бачити.  #день345 - втомився.

​​День 344  Втомився. 🥱 Зараз би не вилазити з під ковдри, спати їсти смачну їжу, гуляти в шортах. Робити або не робити нічого.  #день344 - втомився

​​День 343  Мені нікуди поспішати.  Зловив себе не просто на цій думці, відчув це.  Мені взагалі нікуди поспішати.  А то щось засуєтився.  Почав робити зайві рухи, дії. Навіщо? Щоби що?  Звичка. Увімкнув режим автопілота і не помітив. Вимикаю.  Фокус всередину. Я звик піклуватися про когось іншого. Тепер потрібно цю звичку випрацювати для себе. Так дивно це. Я завжди вважав себе егоїстом. А тут виявляється мені не вистачає турботи до самого себе. Не від когось, а від самого себе.  Буду повертатися в психологію. Хоче не так. В роботу з людьми і консультування. Цікавить більше світ езотерики. Сказали б мені про це років пʼять тому, я би ржав, як кінь. Мене і зараз сама думка веселить. Разом з цим багато цікавості і бажання рухатися в невідомому напрямку.  Далі буде.  #день343 - фокус

​​День 342  Бісять алкоголіки. На жаль, це велика проблема тут. Не знаю, що з цим робити. Зараз людей позбавляють премій. Не думаю, що це вирішує це питання. З однієї сторони я розумію, що люди просто не витримують і таким чином тікають в іншу реальність. З другої сторони, я ніколи не буду це толерувати. Я всіма фібрами не люблю алкоголіків. Так, це особиста історія.  Я не ідеальний в цьому плані. Чи бухав я? Тю, звісно. Мене приносили додому друзі, я прокидався на вокзалі і ще багато веселих історій. Більшість з цих історій до 21 року.  Було і було.  Те що відбувається тут, вже бісить. Наболіло… Вчора покупався. Другий раз в цьому році. Кайф.  Ніколи не думав, що буду душ сприймати, як щось неймовірне. Так, це я навіть в окопах не сиджу.  Не встигаю дивитись навчання по військовій психології. Та і бажання пропало, після того, як зрозумів, що не світить посада психолога. Для неї потрібно підписати контракт на 5 років. Ні, дякую.  Поки тримаю фокус на іншій психології. Те друге навчання заходить і подобається. Я бачу зміни, які відбуваються всередині і навколо мене.  Ще десь тиждень і у мене будуть вихідні. Останні були в тому році. Вже хочеться суші 🍱 і якихось балабасів.  Далі буде.  #день342 - бісять #щоддеп

​​День 341  Ці сторінки є і були для мене важливі. Це одна із причин мого одужання. Дякую собі за сміливість, вам що були поруч.  Починаю думати за цей рік, навіть більше.  Знаю, що не дотримав слова і не писав кожен день. Це і на краще. Перший раз не став себе ламати заради цілі. Перший раз зробив прислухаючись до себе. Кайф.  Більше намагаюсь бути з собою.  Перестав їсти під телефон. При чому не було такої цілі, само відпало. Менше гортаю соцмережі.  Скоро буде можливість у відпустку. Хочу відпочити, але не хочу йти зимою. Навіщо не розумію. Ні сонця, ні тепла, ні бажання виходити з дому. Я і так з підвалів не вилажу, змінити шило на мило, такий собі варіант. Хоча відпочинок дійсно потрібен.  Ще хочу святкова день народження не в армії. А це теж літом. Так, що скоріш за все буду чекати літа і сподіватись, що тоді вийде.  Є ще один хитрий варіант, але він дуже хитрий. Не вірю, що він прокатить.  Далі буде.  #день341 - мріїпровідпустку

​​День 340 Втомився писати сюди писати.  Є думки, почуття, якими не хочеться ділитися.  Чи принаймні не тут.  Вчора вирубила психосоматика. Цілий день чхав. Це моя стандартна схема, коли треба відпочити, організм вирубає. Відпочив тільки ввечері. Сьогодні вже все добре.  Не вистачає усамітнення, прогулянки по природі чи навіть денного світла.  Думки про бізнес. Є вже певні ідеї. Хоча це зовсім не моя тема. Можливо роль інвестора. Побачимо, поки тільки думки, мрії, плани.  Далі буде.  #день340 - втомився #щоддеп

​​День 339  Я тут, хоча і пропадаю на декілька днів. Навчання почалося. Приємно бачити цивільні обличчя, говорити про щось інше крім курортів. Сумую за цим життям.  Знову думаю про психологію. Піти на військову психологію, мабуть було помилкою. Хоча не знаю, почну дивитись курс скажу точніше.  Думки про бізнес після звільнення. Досі не уявляю, що це буде. Буде 100%. Як і повернення в психологію. Дуже ймовірно. Хоча ще рік назад я від однієї думки плювався.  Побачимо.  Намагаюсь більше відпочивати. Добре, що є люди, які мене приземлюють. Є звичка літати в фантазіях.  Скоро відпущу свою пташку (проект) на волю. Немає очікувань, якогось результату. Є цікавість, як воно буде.  Далі буде 100%.  #день339 - щоддеп

​​День 338  Хочеться змін і в тому чим займаюсь. Мені стає тісно. Навіть з тим рахунком, що мене підвищили. Не відчуваю тут на своєму місці. Точніше останнім часом більше думаю про те, де я більш корисний, щоб наблизити перемогу. Думаю про це.  Спостерігаю за своїм станом. Більше відпочиваю. Хоча багато чого хочеться і зробити. Якщо зараз навчусь це робити в обмежений час, то після дембеля зможу набагато. Чи це так здається?  Завтра починається ще другий курс, перший почався у пʼятницю. Це я так відпочиваю 😂 Про смерть давно не думав. Десь місяць 😀 Зараз більше ловлю в собі бажання жити. Депресії зараз зі мною нудно, тому її зараз поруч і немає.  Є просто втома і бажання базових речей: сну, душу, домашньої їжі.  Все буде, тільки трохи пізніше.  Далі буде.  #день338 - трохи пізніше.

​​День 337  Режим тиші. Треба і хочеться побути з собою. Мені себе не вистачає.  #день337 - режимтиші

​​День 336  Куку, я тут. Нікуди не пропав. Якось не було бажання писати. Та і я сил не було.  Був на консультації. Кайф. Це саме те шо я шукав. Я колись думав, що все про себе знаю. Може тому певний час тупік? Цікаво помічати свої патерни, які довго ігнорував. Все таки цікава мені психологія, як мінімум для пізнання себе. А може повернусь в цю професію? Точно, не в класичне консультування. Є більш швидкі методи самодопомоги.  Вступаю в клуб розлучених. Поки не офіційно, але це просто формальність. Ніколи не планував цього. Думав раз і на все життя. На жаль, не так. Сумно. Хоча і не все ще усвідомив. Не зрозумів, як це бути одному?  Беру час, щоб стати більш цілісним.  Сьогодні перший раз покупався в цьому році. Я би сказав освіжився. Хоч і купався в гарячій воді.  Кайф.  #день336 - сумнокайфцілісним

​​День 335  Хвилююсь. За хлопців. За тих, хто став близьким.  Знову легке безсоння. Вчора навіть пігулки не допомогли. Ну як, вони допомогли, але пізніше.  Це так дратує. Не хочу на друге коло. 🔁 Не хочу знову приймати ліки. Не хочу і не буду.  Завтра йду консультацію. Поговорю про це. До речі, грошей з мене не захотіла взяти. Я просто задонатив релевантну суму.  Можливо десь підсвідомо чекаю своєї черги йти на курорт. Хоча знаю, що ті хто приймають ці рішення, мене не хочуть відправляти.  Ще облом з проектом. Думав в цьому місяці запускати на нього рекламу. Дзуськи. Із-за того, що мене переміщають на керівну посаду, офіційно через ФОП, я працювати не можу. Фігня повна.  З гарного: замовив душ. Буду купатись. Ще в новому році не купався. Сам собі не організуєш, ніхто цього не зробить. Плюс армії, що вона повертає мені відповідальність за своє піклування про себе.  До речі, завжди вважав себе егоїстом. Зараз аналізую свої відносини з близькими, друзями і так далі і так вже не здається.  #день335 - про себе

​​День 334  Сумую.  Просто сумую.  Без рефлексії.  #день334 - сумно

​​День 333  Мені завжди стає легше говорити відкрито. Не люблю недомовок.  Щоденник допомагає в цьому. Хоча є речі, про які ще говорити не готовий тут.  Сьогодні був на групі підтримки. Кайф бачити близьких людей.  Часто насолоджуюсь від самого себе. Просто лежати і бути з собою. Спостерігати відчуття в тілі. Намагатися не думати ні про що. Просто бути тут і зараз. Це теж лікує.  Із-за того, що мене переводять на іншу посаду, можливо накривається мій проект. Чекаю відповіді від бухгалтера, чи зможу продавати свої проекти через ФОП. Якщо ні, то хз що робити. Запустити рекламу і безкоштовно віддати? Як варіант. А можливо просто чекати. Не дуже моя тема😂 Прийняв той факт, що демобілізації не буде. Змирився з цим.  Тепер фокус уваги, переміщується більше в армію. Хоча куди більше? Я уже всередині.  Що далі? Побачимо.  #день333 - зсобою

День 332  Добрий вечір.  Як і у 2014 мене рятують книги. Добре, що знову можу читати. Зараз вже вистачає концентрації.  Це чудовий спосіб піти з цієї реальності і блукати іншими світами, ідеями і фантазіями.  Прочитав першу книгу в цьому році. Точніше дочитав ту, що почав в минулому. Ще друга на підході. Той рік багато починав, але не завершував. Сподіваюсь доберуся до всіх. Є в мене звичка читати декілька книг одночасно.  В мене пройшов період прийняття, що в армії надовго, а у деяких починається. Може воно заразне?  Все одно думаю про своє місце в армії. Залишатись тут чи йти? І навіщо?  Питання на подумати.  Далі буде.  #день322 - читаю

​​День 331 Привіт, безсоння. Чого прийшло? Я не скучив, ні на краплинку.  Навіщо завітало в гості? Що хочеш мені показати? Нащо натякнути? Ну чого мовчиш? Не біси мене. Не грай зі мною.  Так, я тебе боюсь. Минулого разу з тебе все почалося. Я не хочу повторювати пройдений матеріал.  Другий день підряд. Та на хіба воно мені потрібно? Потім сидіти днем і гальмувати. Бісить. І пігулки вже пити пізно, не прокинусь.  Єдине питання: навіщо? Щоб що? Для чого?  Із гарного:  Читаю книгу «Людина на перехресті» Побратима поклали на лікування Склав план тренувань  Усвідомлюю, який я молодець  Далі буде.  Спроба заснути #6363893938 День331 - навіщо?

​​День 330 Вихідний. Намагаюсь не гаяти час. Точніше чергувати відпочинок з корисними справами.  Є в мене таке штука, що я люблю свободу, але мало користуюсь нею. І от зараз, коли її майже немає, я хапаюсь за кожний її шматочок.  Дивлюсь курс по штучному інтелекту. За цим майбутнє і хочу бути в темі.  Є думки піти на курс військової психології. Тільки не зрозумів навіщо воно мені потрібно. Я ж наче зав’язав з психологією. Повернення? Не думаю, що це гарна ідея. Можливо страх йти в нове? Скоріш за все так. Ще не усвідомлюю це нове. Яке воно? Не можу намацати.  Ще бісить, що не маю відповіді на питання: чим буду займатися далі? Чим? Як? Взагалі тиша на ці питання всередині мене. Відчуваю себе підлітком, який не може обрати в який університет йти навчатися. Саша, 32 рочки.  Є особиста перемога. Змусив піти на лікування товариша. Люблю його. Два тижні розмов, мого бубнежа і перемога. Йому 54, не хочу, щоб його відправили на курорт. Він там вже був. Можливо, про того батька я завжди мріяв.  Ще зʼявилася ідея для нового проекту. Він простий. Можливо з реалізацією буде легше і швидше.  Далі буде.  Обіймаю 🤗  #день330 - 32рочки

День 329 Я сподіваюсь не спрацює ця штука, як зустрінеш так і проведеш. Хоча і пройшов тихо і спокійно.  Останнім часом в мене до себе лише одне: хто я? Екзистенціальне. Без усіх ролей, обгорток чи ярликів. Що залишиться в сухому залишку? Що я за фрукт? Що я?  Раніше прикривався ролями. Зараз не хочу. Ось сиджу і думаю. Лежу і думаю. Ось. Без релігійних чи наукових пояснень. Хто?  Дуже цікаво і взагалі незрозуміло. Я?  У відповідь тиша.  Чисто святкове питання 🤣😅😂 Ніякого грузняка чисто повсякденне питання 🙃 Розважаюсь, як можу.  #день329 - безгрузняка