𝙴𝙶𝙾

Я тут на диплом таке роблю...) Приходьте 18го на захист в НАОМА

Хлопчик Молодий я і багато взяв, Світ і життя збагнув зарано. Душа моя ще просить ласки, Я ще дитина — і коли дорослим став? Я прагну друга, як колись, Коли був наївним ідеалістом, І хочу, щоб мене хтось зрозумів. Я ще хлопчик, і моя мрія — панна. Я непрактичний, І мене лякає женщина. Я — несталий, І життя моє — білий круг. Чекайте — завтра я Арлекіном встану, І задзвенять маленькі дзвоники на шиї. Життя мене обігнало, А я зостаюсь романтиком, І кожна моя дрібниця — трагедія, І кожна мрія моя — огонь ворожий, І кожна щирість — помилка, І стремління — рабство. Так попадаю в неволю я — Створюючи для себе волю, І вільний раб — ім’я моє. І не дивуйтесь моїй сміливості, Бо її змінює замішання. Геніальність змінюється бездарністю, І сльози друга — то моя доброзичливість. Я не знаю своїх доріг, Я творю, В мені твориться світ, І його не було б без мене. І коли пройде ніч — Я знову ваш, Я — звичайний, Підпалений жертвенним вогнем, Віддавший волю свою на творіння. І скільки ночей тих буде — я не знаю, І скільки днів. Сам я не належу нікому, І ніщо не належить мені. Я ще маленький хлопчик, І не дивуйтесь силі моїй. Три сивих волосинки я теж маю в голові. (с) Семенко Михайль

Довелось створити нову! Посилання на сторінку в фб

Як хочеться лаятись. Як б**** я стосуюсь цього обмеження?! 🤬🤬🤬🤬 Самий мєм, що воно написано Українською, для Укр. акаунту, з збором гео-данних з України. АААААААА😡

Blackout? Ні, дякую, картини чекати не будуть. +1 до корисних функцій лампи з павербанком

Унікальність і неповторність в лист А5. Оригінальна акварель. Оформлена

Якби ви могли надіслати листа собі в минуле, щоб ви сказали? Я от скільки думаю, ніц не приходить до голови. Все що в житті трапляється воно завжди послідовне і вчасно. Я скоріше пишу собі листів в майбутнє Притому, що я ніколи їх після не читаю, це допомагає мені нагадати собі зараз, де я, і куди я дійсно хочу рухатись Це сильно підкреслює силу свідомості, зберігає момент І вам раджу не оминати папір, і записувати цілі і плани

Оформлені листівки

Пам’ятаєш місто маленьке на далекій, глухій провінції, де не чути трамвайного дзенькоту, де любов переллята за вінця. Пам’ятаєш —маленький цирк і мене – укротительку звірів. Не забути хвилин цих, невимовно болючих і щирих… Пам’ятаєш – притих партер, (за першим дзвоником другий) Й ти об ноги мої тер Шкіри своєї смуги. Пригадай золоті сни, Мій німий, смугастий любовнику, Пригадай після виступу ніч, Таку страшну й молитовну. Я у клітці. Тиша густа. Лапа твоя на моє стегно. (там і зараз, біля живота Хрестик, синьо-таємний). Пам’ятаєш у цирку була Молода й запальна тигриця. Я її укротить не змогла — І пішла, бо коритись – не личить. Пам’ятаєш – виступ останній І анонси – "новий укротитель". Ти відчув те прилюдне прощання І дивився очима розбитими. Грав Джордані, як завжди, тустеп І од музики злий і напругий Ти об мене з розпукою тер Шкіри своєї смуги. Ми провели закляту гру (як згадаю – жахаюсь сама). Навіть ворог мій – комік Штрулеп В хвилюванні пальці ламав. Було тихо в людській юрбі. Наче й публіка чула кров. Після нашого виступу вбивсь Молодий акробат Гро. Я забула далеке місто І малесенький цирк на провінції. Але в пам’яті ти кігтистий, — І любов переллята за вінця. Велике місто. І в зоосаді мужчина коханий сказав —"Глянь, он красивий тигр" — І так розпачливо, і так тьмяно Я закричала: "Ти!" Ти впізнав і твої вуста, (Я відчула, мій Зеро, я знаю), Як останнього вечора, так Тричі сказали – "Рай-я". То була золота гроза, Нині складаю вірші я. Директор зоосаду писав: — "Тигр хворий. Здоров’я гіршає". «Згадка» Раїса Троянкер