Space Seekers

Гадкий «Лидс». В сезон, когда все уставшие, с языками на плечах, вернулся в АПЛ – и заставил всех бегать как никогда. Они с отрывом лучшие в АПЛ по набеганным километрам, рывкам на 25 км/ч, самые интенсивные. Из 37 матчей их перебегали только в пяти. Значительное преимущество было только у двоих: «Лестера» и «Брайтона». Главное, что «Лидс» не тупо много бегает. Все отлажено: вместе, слажено и когда надо (почти всегда!)

Те, що команда прекрасно готова фізично - це робота над м‘язами і витривалістю. Але що змушує гравця захотіти або не захотіти пробігти ривок на 25 км/год ? Психологія. (с) Брендан Роджерс

🇮🇹Коротко про кожного з творців успіху «Інтера» в цьому сезоні: • Хандановіч. Капітан-бригадир, досвід, характер. Освоїв гру ногами на топ-рівні в немолодому віці, затащив самотужки провальну кінцівку з «Наполі» карколомними сейвами і як ніхто iнший серед «нерадзуррі» заслужив сукупно за 10 років хоча б одне Скудетто. На цій мажорній ноті є сенс стати дублером висхідної зірки і передати естафету спадкоємцю. • Де Врей. Утвердився в статусі елітного цз, ввійшов до топ-5 (а можливо й топ-3) найкращих цз світу. • Бастоні. Молодий діамант, який прогресує не по днях, а по годинах. Його гра в пас стала запорукою варіативності: діагоналі, контроль, вихід з-під тиску - італійський Куман. • Шкріньяр. Переживав проблеми на одному з етапів, сів у запас, але потім працею вигриз своє місце в старті й нікому вже не віддав. Забив три важливих голи після кутових. • Брозовіч. Гульвіса, який став лідером роздягальні. Марцело став для Конте Пірло на мінімалках. Метроном, який контролює опорну зону і старається прогресувати в інших аспектах. • Барелла. На рівні з Лукаку напевно MVP сезону серіалу. Тут треба окремий текст писати. • Еріксен. Тут хочеться аж знак оклику поставити. В найважчий момент, коли вже всі змирилися з його відходом у січні, трапилося диво. Кріс влився в команду. Не знаю чи надовго, але компроміс був вигідний всім. • Хакімі. Очікувано став ключовим, але теж переживав важку адаптацію на старті. Це проявлялось у швидкості, яка кудись пропадала, а також у розумінні вимог до системи. Добре, що чилійці + Лаутаро допомогли інтергруватися, бо завжди приємно працювати в колі людей, з якими споріднює етнос/культура. • Перішич. Після треблу з «Баварією» повернутися й прийняти для себе незвичайне амплуа латераля може не кожен. Івану теж спершу легко не було, але наполегливість й праця = один з лідерів за кіл-стю зіграних хвилин в складі «нерадзуррі» цього сезону. • Лукаку. Як і у випадку з Бареллою немає сенсу розписувати багато. Ромелу тепер входить у топ-3 найкращих форвардів світу. • Лаутаро. Так, він би міг реалізовувати і краще. Проте і так робить багато. Чудовий напарник для свого габаритного товариша. • Дарміан. Від людини, яку звуть Дарміан перед початком сезону багато не очікуєш. Але вміння Конте витискати максимум з посередніх гравців давно відоме. Маттео чимось нагадує Мозеса в тому сенсі, що у відповідній системі гарно розкривається. Плюс продовжив династію «МЮ» в «Інтері»😂 • Санчес. Як і Дарміан, теж класний гравець ротації. Важливий його позитив для роздягальні.

🇺🇦Доводилося чути не раз думку, що з дуету Мбаппе/Холанд, років так через 10-15 саме француз більш буде достойним потрапити в умовний зал слави. Звісно зараз ще не час для таких глобальних висновків, але на користь Кіліана прозвучав аргумент, що змусив мене задуматися: мовляв, у нього є не лише фізичне домінування над іншими, а й інтелектуальне. Всі його дії за межами поля виважені, розумні, точні. Кар‘єру він будує осмислено і в цьому плані дуже схожий на свого кумира (а нині й товариша) легенду баскетбола Леброна. І зараз я не хочу порівнювати Мбаппе й Холанда. Я хочу порівняти Трубіна й Луніна. Безперечно, у останнього блискучі можливості вже відкриті + він досяг певного рівня. Проте саме Трубін мені видається більш перспективним. Толя зараз найдорожчий воротар згідно Transfermarkt, i серед причин його успіху я б теж виділив інтелектуальне домінування. Анатолій не жаліє себе й не цурається працювати ввечері 31 грудня, не жалкує витрачати час на вивчення англ мови (а не джойстик), а також читає науково-популярну літературу. Це не означає, що його підхід до життя правильний. Але чомусь мені здається, що його шлях більш схожий на Леброна чи Мбаппе. Толік є зараз головним проспектом серед воротарів Європи. Жарти чи що - найдорожчий кіпер світу серед 2001 року народження.

У свій хороший день - «Лаціо» є найкращою контратакувальною командою в Європі. Вчора «Мілан» відчув на собі всю підступність прийомів римлян. Правильне розташування всіх гравців при відборі м‘яча, швидкий вертикальний пас, злагоджена робота «вісімок», Альберто й СМС-а, з латералями. Завдяки швидкому голу, лаціале отримали комфортний сценарій і тероризували у швидких атаках міланців. І ось зараз Стефано Піолі ризикує завершити так, як прогнозували йому скептики (серед яких був і я) перед початком сезону. Піолі виявився хорошим адаптивним тренером, який і так зробив достатньо: подарував надію, вперше за довгі роки поставив «Мілан» хоч на якийсь фундамент, налагодив приємний пресинг і об‘єднав колектив, забезпечивши дружню атмосферу. Після років унилого гімна, фанати «Мілану» відчули відлигу. 9-го травня у нього є шанс вибити Юве з топ-4, але незалежно від результату цього матчу, «россонері» не завадило б розпочати проект з нуля. Думаю, в телефоній книжці номер Ральфа ще не видалили.

Мама Міа, що вміє робити «Сассуоло». Думаю, це трейлер як може грати «Шахтар» з Роберто де Дзербі. Блискучий вихід з-під тиску. Лише цікаво чи зможе Маркос Антоніо зіграти опорника так як це робить Локателлі 👏

Моурінью канєшно красавчик. Спровокував своє звільнення у той день, коли всі будуть зайняті обговоренням Суперліги. І ні в кого не буде часу/бажання «перемивати» його ганебну каденцію. Ну а що: красиво піти - далеко не останній скіл, який може знадобитися в житті.

Якщо оцінювати роботу Луїша Каштру за два сезони, то це точно не провал. Одне чемпіонство, півфінал ЛЄ, конкурентно спроможна гра в ЛЧ (Гладбах посміявся). Незважаючи на локальні успіхи, саме гра з німцями показала всю парадоксальну суперечливість цього «Шахтаря». Він все ще хоче грати першим номером, але: 1) через зміну поколінь (віковий склад поступово омоложується) не готовий інтенсивно пресингувати; 2) примітивна безідейність, імпотенція в атаці (от це не чекав ніхто); Зрозуміло, що влітку Каштру піде з клубу. Чи правильно це ? Важко сказати. Напевно, так. Він міг не стати чемпіоном і отримати пробачення, якби були проблиски і ознаки потенціалу для росту. Але такого не спостерігається. Ахметов звісно має амбіцію запросити одну з перлин нової молодої хвилі тренерів Європи - Роберто де Дзербі. Його аргумент - серйозний оклад в контракті. Але чи варто де Дзербі їхати в Україну, коли в нього й так хороші перспективи всередині Італії ? Одним словом, «Шахтар» ще не вийшов з фази зміни поколінь.