Юрій Сиротюк

«Кубань - це Україна…» «Крах імперії» Випуск 1️⃣8️⃣ запрошений гість - Микола Волгов, політолог, дослідник Північно-Західного Кавказу. Продовжуємо розмову про поневолені народи рф. Про те, як поставити хрест на російському імперіалізмі та знищити останню кочову імперію. Про перспективу визволення народів, щоб на зміну рф прийшов простір вільних держав: зі своєю культурою, мовою, нацією. Детальніше про Північно-Західний Кавказ і його слов'янську частину: ❌️ Кубань - це Україна? ❌️ Яка роль кубанського козацтва у війні? ❌️ Чи є конфлікт між козаками, які воюють за росію, і тих, хто не підтримує "рускій мір". ❌️ Реколонізація козаків мусульманськими народами. ❌️ рОСІЯ не змогла захистити від війни - яку реакцію це викликає у місцевих? ☝️Програма «Крах імперії» на ютубі 5 каналу виходить щотижня. 🇺🇦 Долучайтеся до перегляду, і до краху російської імперії! https://youtu.be/OIak76jq8J8?si=aagmj0LVzTT56V7M

На болотах все не так спокійно У рамках проєкту “Деколонізація росії”, який здійснює Недержавного аналітичного центру “Українські студії стратегічних досліджень” відбулась презентація Моніторингу конфліктогенних та дезінтеграційних факторів у російській федерації за перше півріччя 2024 року у приміщенні Українського кризового медіа-центру (Український Дім, вул. Хрещатик, 2, Київ, 01001). Мета дослідження — фіксація та визначення динаміки конфліктогенних та дезінтеграційних факторів, що сприятимуть деконструкції російської федерації та її зникнення як геополітичної реальності. Об’єктом моніторингу є інформаційне поле російської федерації, аналізуються найбільш популярні новини різних регіонів росії щомісяця, що дасть чіткіше уявлення про внутрішні процеси, які протікають на території держави-агресора та дозволить провести моніторинг конфліктогенних регіональних процесів. Проєкт проходить у партнерстві з ініціативою “Антиімперський блок народів”, а також громадською організацією “Український студент”. Завантажити моніторинг можна за посиланнями: Повна українська версія https://ussd.org.ua/2024/06/25/monitoryng-regionalnyh-proczesiv-u-rf-pershe-pivrichchya-2024/ Пдф файл https://ussd.org.ua/wp-content/uploads/2024/06/monitoryng_pivrichnyj_2024.pdf Скорочена українська версія https://ussd.org.ua/2024/06/26/monitoryng-regionalnyh-proczesiv-u-rf-pershe-pivrichchya-2024-osnovne/ Пдф файл https://ussd.org.ua/wp-content/uploads/2024/06/monitoryng_piivrichnyj_2024_skorochenyj_variant_red.pdf Full English version https://ussd.org.ua/wp-content/uploads/2024/06/monitoring-first-half-2024.pdf Pdf file https://ussd.org.ua/wp-content/uploads/2024/06/monitoring-first-half-2024.pdf Short English version https://ussd.org.ua/2024/06/26/monitor-regional-processes-in-russia-the-first-half-of-2024-extract Pdf file https://ussd.org.ua/wp-content/uploads/2024/06/monitoring-first-half-2024-extract.pdf Коротко про що говорили під час презентації. ▪ Михайло КУБЛІЙ, експерт НАЦ «Українські студії стратегічних досліджень», викладач НаУКМА, кандидат історичних наук як безпосередній керівник проекту розказав про методологію дослідження. Моніторинг відбувається за шістьма основними якісними параметрами, які розглядаються в контексті їх впливу/відповідності на посилення чи послаблення центральної влади. Тобто потенціалом до її дезінтеграції чи навпаки, цілісності. Також вимірюється рівень конфліктності. 1. Суспільно-політичний: місцеві політики, «варяги», політичні інститути, клани, процеси тощо. 2. Соціально-економічний: міжбюджетні стосунки, ділова активність, контроль за активами та грошовими потоками тощо. 3. Гуманітарний: мова, культура, освіта тощо, кіновиробництв. Заяви влади, інтелігенції, активістів щодо історичних , культурних питань. 4. Релігійний: відокремлення церкви від держави, участь у державній пропаганді/контрпропаганді, вплив на політичні, культурні процеси. 5. Національний – становище корінних народів, їхній вплив на ситуацію в регіоні, визвольна боротьба. 6. Екологічний – забруднення довкілля і викликані ним протести. 7. Військовий – вплив війни та мобілізації на суспільно-політичну ситуацію Всі показники в десяти ключових регіонах опрацьовані у формі графіків. ▪ Юрій СИРОТЮК, директор Недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень», народний депутат України VII скликання, молодший сержант 5-ї окремої штурмової бригади ЗСУ зазначив: «Найбільщий вплив на процеси в росії в першому півріччі 2024 року здійснює агресивна війна росії проти України (так званна СВО), переведення країни на воєні рейки, звуження громадських та національних прав. Головними суспільними конфліктогенним подіями на території РФ стали січневі протести в Башкортостані, весняні масштабні екологічні лиха, зокрема паводки в Оренбурзькій та Курганській областях, великі пожежі. Ситуація в росії продовжує поступово ускладнюватись, а центр продовжує втрачати контроль за ситуацією, зберігаючи, однак, інформаційну цензуру в країні та силові важелі впливу.

Варто відмітити наростання економічних проблем, які посилюються західними санкціями. Після потрапляння під санкції з 13 червня біржова торгівля доларом та євро у Росії припинена. Російський рубль перестав бути вільноконвертованою валютою. Також Мінфін США заявив, що готовий ввести будь-які санкції проти іноземних банків за операції з російськими фінансовими організаціями, серед них зі «Сбєрбанком» та ВТБ. Паралельно з цим введені нові санкції у сфері IT. З 12 вересня у Росію заборонено експорт, продаж, постачання зі США, а також через треті країни послуг у сфері ІТ-консультування та проєктування, ІТ-підтримки та хмарних секторів для програмного забезпечення будь-якій особі у росії.». ▪ Юрій ОЛІЙНИК, керівник дослідницьких програм НАЦ «Українські студії стратегічних досліджень», кандидат політичних наук, підсумував результати дослідження: «Важливою подією всеросійського рівня стали так звані вибори путіна у березні 2024 року, які потягнули за собою «перезавантаження влади» на федеральному та регіональному рівнях, урядові зміни, відставка частини очільників субʼєктів Федерації. Відсторонено міністра оборони Сєргєя Шойгу, якого призначено секретарем Ради безпеки рф (замість Ніколая Патрушева-старшого). Найімовірніше ця відставка є покаранням за невдале ведення війни. Ще однією тенденцією, що прослідковується в новинах є те, що російський режим стикається з неспроможністю воювати без загальної мобілізації і через це масово вербуються найманці з Африки та Азії. Також у червні ряд регіонів в десятки разів збільшують виплати з місцевих бюджетів на підтримку “добровольців”. Однак влада боїться повної мобілізації і масових протестів після цього. На регіональному рівні найбільш конфліктними стають регіони північного Кавказу, зокрема Дагестан. Високий рівень протесаної активності в Якутії та Башкортостані». Недержавний аналітичний центр «Українські студії стратегічних досліджень» у 2024 році проводить низку дослідницьких проєктів щодо розвалу росії та національних інтересів України у світі. Детальніше дивіться на наших ресурсах https://linktr.ee/nac.ussd Підтримати діяльність НАЦ «УССД» можна за реквізитами: https://send.monobank.ua/jar/9B5D37fB7w 5375 4112 0091 5481 PayPal: [email protected] (Yuriy Syrotyuk) Над моніторингом працювали Юрій Сиротюк Юрій Олійник Михайло Кублій Микола Волгов Михайло Александров Андрій Михайліченко Карина Коняєва Ольга Яковець Анатолій Максимов Дарія Шаповал Ірина Євдоченко Ярослав Ніцой Михайло Цирульник Іван Янюк Олена Маковецька Марта Колеснік Гришина Юлія Недашківська Анна Переклад на англійську – Олександр Чупак

26.06.2024 в рамках проєкту “Деколонізація росії” Недержавний аналітичний центр “Українські студії стратегічних досліджень” проведе презентацію результатів Моніторингу регіональних процесів у рф за перше півріччя 2024 року. ЧАС: 13:30 МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: Пресцентр Українського кризового медіа-центру (Український дім Україна, Київ, вул. Хрещатик, 2) Мета моніторингу – фіксація та визначення динаміки конфліктогенних та дезінтеграційних факторів, що сприятимуть деконструкції російської федерації як імперського утворення. Дослідники фіксують динаміку співвідношення централістських та відцентрових рухів в суспільно-політичному житті. Прогнозуються потенційні точки напруги в окремих регіонах, особливо серед неросійських поневолених народів. Презентація буде транслюватися на ФБ-сторінці УССД (https://www.facebook.com/nac.ussd) та ФБ-сторінці Українського кризового медіа-центру (https://www.facebook.com/UCMCF/) та їхньому youtube-каналі (https://www.youtube.com/user/UACrisisMediaCenter).

Саме середовище аполітичних суб’єктів, людей культури дуже сприятливе для агентурної роботи. Оперні співаки, власники культурних салонів і клубів, художники завжди були сприятливим середовищем дій російської агентури. Не гребує Росія й залученням відвертого криміналітету за гроші для виконання брудної роботи. Посилено працює й запасна гілка агентурної мережі. Легендовані під священників РПЦ, користуючись захистом свободи віросповідання, проводять активну підривну діяльність в Європі. Представники Служби «внєшнєй развєдкі та Фєдєральной Служби Бєзопасності» в рясах є потужною ланкою у таємній війні, яку Росія веде в Європі. Лише за останній час на поверхню спливло декілька гучних випадків злочинної діяльності агентів в рясах, які не вдалося приховати. Так Болгарська влада вислала з країни представника РПЦ в Софії «архімандрита» Вассіана Змєєва за шпигунську діяльність та «реалізацію різних елементів гібридної стратегії РФ з цілеспрямованого впливу на суспільно-політичні процеси Болгарії на користь російських геополітичних інтересів». РПЦ у відповідь звинуватила болгарську владу в сатанізмі. Натомість болгарський прем’єр-міністр Ніколай Денков влучно відповів: «Російські священники не були вислані, тільки люди, які працювали проти національних інтересів Болгарії». На початку 2024 року Естонія не продовжила посвідку на проживання главі Естонської православної церкви Євгену (Валерію Решетнікову), зобов’язавши останнього до 6 лютого залишити межі країни. У травні 2024 року естонський парламент засудив дії РПЦ з виправдання та підтримки війни в Україні та оголосив діяльність інституції як таку, що приховує загрози громадському та конституційному порядку в Естонії. Також естонський парламент закликав усі держави і міжнародну громадськість перешкоджати ворожій діяльності РПЦ з надання зловісного впливу. Наразі чутлива тема свободи віросповідань залишається для російської резидентури чудовим прикриттям для своєї діяльності. Діяльності не лише інформаційно-диверсійної. Європейські розвідки мають мати перед очами гіркий досвід України, в якій мережа РПЦ стала місцем не лише відвертої підривної та колаборантської діяльності, але й активним рекрутинговим центром, місцем накопичення зброї, збором та передачею чутливої інформації. Ще однією лінією роботи є інфільтрація європейського політикуму і соціуму власною агентурою. Попри відомі історії з агентурною діяльністю депутата Європарламенту від Латвії Татьяни Жданок та виявлення російського шпигуна – консультанта двох парламентарів від партії Альтернатива для Німеччини Владіміра Сєргєєнка, Росія намагається інфільтрувати своїми агентами навіть організації, які, приміром, декларують себе як проукраїнські. Розвал будь-якої скоординованої діяльності у середовищі поневолених Росією народів чи криклива епатажна нав’язлива позірно проукраїнська позиція – метою якої є відвернути прихильність Заходу – теж у полі зору російської агентури. Проте льодоруб і полоній як інструмент російської розвідувальної роботи приходить на передній план. Кажуть таку роботу особисто курує і координує російський шпигун Владімір. І отримує від цього неабияке задоволення. Ну, а ціль цієї роботи прекрасно викладена в словах його скомороха Дмітрія Мєдвєдєва: «Вони бояться передачі нашої зброї ворогам західного світу? Потрібно передати їм всі можливі види озброєнь. Вони бояться анархії і спалаху злочинності в великих містах? Треба допомогти в дезорганізації їх муніципальної влади! Вони бояться соціальних вибухів. Давайте влаштуємо їх. Треба вкидати в їх медіасферу всі самі зловісні нічні жахи, використовувати всі їхні фантомні болі… Вони кричать про використовування нами фейкових новин? Давайте перетворимо їх життя в суцільний безумний жах, в якому вони не зможуть відрізнити дику вигадку від реалій, інфертальне зло від життєвої рутини. І жодних правил щодо ворога…». Слова екс-очільника Росії і найближчого соратника Путіна – це не просто марення божевільного, Росія, схоже, оголосила Європі війну без правил.

І доки її передові загони – розвідувально-диверсійні мережі – не об’єдналися, скажімо, зі сплячими мережами ІДІЛ, бандами нелегальних мігрантів і не очолили війну всіх проти всіх, Захід має вдатися до превентивного удару, незалежно, під чим ховаються погони диверсанта: під рясою РПЦ, чи під декольте оперної співачки… https://abn.org.ua/uk/analityka/studenty-svyashhennyky-ta-inoagenty-novyj-nabir-tayemnoyi-armiyi-putina/

“Студенти”. Священники та іноагенти. Новий набір таємної армії Путіна Про продовження таємної війни Путіна проти Європи у матеріалі ABNcorrespondence трьома мовами. Текст українською нижче. Низка диверсійних актів на оборонних підприємствах Європи, вбивства, саботажі, підкуп політичних еліт та масштабна підривна робота Росії на території Європи змусили європейські країни істотно почистити російську таємну армію, масово виславши із країн агентів спецслужб, які працювали під дипломатичним прикриттям. ABNcorrespondence писали про це у матеріалі «Таємна війна Росії в Європі» https://abn.org.ua/uk/analityka/yurij-syrotyuk-tayemna-vijna-rosiyi-v-yevropi/. Ліквідація керівної ланки дещо ускладнила, але не припинила диверсійної роботи російських спецслужб на території Європи. Росія не рахується з витратами, коли йдеться про посилення підривної роботи в Європі. Головний агент Владімір у кожному своєму спітчі намагається посіяти розкол всередині Європейського співтовариства, налаштувати населення європейських країн проти своїх еліт, загострити протистояння (підтримуючи країні течії), внести хаос. Після втрати керівної ланки управління розвідувально-диверсійними мережами, Росія кинулася посилено відновлювати роботу в середовищі «ворожих» країн. Довелося розконсервовувати мережу агентів глибокого впливу. У нещодавньому розслідуванні The Wall Street Journal: «Російські шпигуни по сусідству» йдеться про виявлення в Словенії глибоко законспірованої ланки високопрофесійних шпигунів високої ланки, які залегендовано діяли як пара емігрантів з Аргентини. Марія Роза Майєр Муньос (Анна Валеріївна Дульцева), за легендою управителька художньої онлайн-галереї з Аргентини, її чоловік Людвіг Гіш (Артем Вікторович Дульцев), керівник ІТ-стартапу. Подружжя володіло добре підготовленими документами, в їхньому будинку в Словенії виявили спеціальне програмне забезпечення для захищеного зв’язку з Москвою, яке не вдалося зламати ні європейським, ні американським фахівцям. В потаємному сховищі знаходилися сотні тисяч євро. Завданням «подружжя» було координувати відновлену шпигунську мережу, передавати завдання та кошти. Після того, як пара Дульцевих була виявлена і заарештована, в Європі масово почали зникати з радарів подібні подружжя емігрантів. Зручне географічне положення Словенії та слабкість контррозвідувальних органів цієї країни перетворили її на зручну базу для формування розвідувального спруту. Шенгенські правила безвізового і неконтрольованого пересування всередині Європи спрощують роботу російської агентури. Ще одну дивну аномалію словенські спецслужби виявили із аномальним напливом студентів, вихідців з Росії, в університети країни. Молоді люди віком 40-50 років стали масово поступати в вищі навчальні заклади. Росія дуже швидкими темпами «наводнила» Європу новими розвідувальними кадрами під виглядом біженців і нелегальних мігрантів. Дуже часто російські спецслужби вдаються до аутсорсингу, за гроші та з ідейних мотивів, наймаючи низькокваліфікованих агентів до виконання найрізноманітніших завдань. Середовище емігрантських «хароших русскіх» буквально кишить тими, хто зберігає контакти з російськими спецслужбами і готовий до виконання різноманітних завдань, від участі в інформаційно-психологічних операціях до реальних акцій диверсій та саботажу. «Втікачі», які вдома звикли жити на широку ногу, не оминають нагоди підзаробити, виконуючи дрібні доручення. При чому більшість з них реально вболівають за збереження Росії як імперії, виступаючи лише проти так званого режиму Путіна та інколи за позірну демократизацію «єдіной і недєлімой» країни. Тим паче, що всі російські емігранти добре знають наскільки довгими є руки російських спецслужб для знищення ворогів в Європі. Приклад Березовського, Литвиненка, Скрипалів дуже наочний, щоб у випадку прохання допомогти не Путіну, а країні, вони могли відмовити. Відтак саме з цих середовищ дуже часто можна почути про те, що «Україна вже програла», в «Україні нетерпимість і корупція», а «заперечення вєлікай русской культури» є неприйнятними.

Нині у Литві стартував перший Світовий Конгрес Антиімперського блоку народів. Вже більше 80 років бандерівці гуртують поневолені росією народи у боротьбі зі спільним ворогом. За перебігом Конгресу можна слідкувати на порталі ABNcorrespondence. Про те, чим займаються сучасні бандерівці і яка роль ОУН(б) у розмові з очільником ОУН(б) Олегом Медуницею в програмі «Крах імперії» на ютубі 5 каналу. https://youtu.be/MDhkc93rjzo?si=WldZ5ZVFjCtqLEoI

Цугцванг Путіна Про підсумки Глобального саміту і геополітичну пастку путіна в матеріалі на ABNcorrespondence трьома мовами Текст українською нижче. 93 країни світу узяли участь у ініційованому Україною Глобальному саміті миру, що вихідними пройшов у Швейцарії. Це майже половина із 195 існуючих країн у світі. 80 з учасників підписали заключне комюніке в українському варіанті. Угоду підтримали ще 4 з 8 присутніх на заході міжнародних організацій. І це попри шалений спротив, який чинив Кремль, попри знавіснілу пропаганду, човникову дипломатію з улесливими пропозиціями, перемішаними підкупом і погрозами. І тут не варто намагатися оцінювати ситуацію крізь призму вічної дилеми напівпорожньої чи напівповної склянки. Ще ніколи Україна не збирала такої потужної коаліції на свою користь. Коаліції, в якій на боці України весь євроатлантичний світ. Коаліції, яка засвідчила, що Росія і Китай не мають монополії говорити від так званого глобального півдня. Ба більше, на боці України виступили країни, які номінально виявляють інтерес до участі в БРІКСі. І попри маленьку частину учасників, які не підписали підсумкового комюніке, переважно це не зробили країни, які намагаються зіграти роль посередників у майбутньому мирному врегулюванні, це теж не позиція на боці Путіна, а радше «збоку». Учасники саміту чітко окреслили ситуацію як війну Росії проти України та підтвердили підтримку територіальної цілісності України у межах міжнародно визнаних кордонів, включно з територіальними водами. Саміт чітко заявив, що Запорізька АЕС повинна бути під повним суверенним контролем України, а будь-які загрози або використання ядерної зброї є недопустимими. Ще один удар в бік Путіна – вимога саміту вільного судноплавства та доступу до портів Чорного та Азовського моря та неприйнятність нападів на цивільну портову інфраструктуру та цивільні порти. Саміт закликає провести обмін військовополонених та повернення цивільних та дітей в Україну. Загалом саміт став майданчиком, на якому вироблялася консолідована позиція згідно міжнародного права щодо майбутніх переговорів між учасниками війни. Напередодні Путін у довжелезному спічі в порожнечу на зібранні перед стільцями, заповненими російськими дипломатами, намагався формувати інший полюс його бачення мирних ініціатив. Головною метою просторікувань російського диктатора було, щоб про нього не забули. Забити інформаційний простір його бравурними, а водночас нікчемними заявами, вчергове проїхатися по мізках західної аудиторії, зрештою, зіграти «в Чапаєва» у шаховій партії, яку він програє і кожен його наступний крок лише погіршує його положення. Попри орвелівський набір аргументів чому Україна повинна віддати п’яту частину своєї території без бою (і це при тому, що на третій рік війни взяття чергової посадки на Донбасі перетворюється у надважке завдання з величезними втратами) Путін буквально волає про необхідність переговорів. Його стратегічне положення погіршується щодня і не лише зовні країни. Західні санкції вже не повільно затягуються, а б’ють з усієї сили, а переведена на воєнні рейки економіка веде країну до краху. Постійне патякання Путіна про демократичний вибір на Донбасі і право на референдуми про відокремлення, роблять хитким його положення у 85 «старих» федеральних утвореннях. Бо якщо в російській демократії право на референдум мають мешканці Донбасу, то напевно таке ж право мають мати, приміром, башкири, татари, якути, буряти і сотні інших поневолених Росією народів і підкорених територій. Постійна позірна антиколоніальна риторика водночас підриває і підриватиме позиції Путіна і в постколоніальних країнах. Адже як можна підтримувати країну, яка є чемпіоном по кількості підкорених, поневолених і колонізованих народів. Намір Путіна сформувати іншу крайність мирних пропозицій очевидно провалився. Після чергового введення санкцій, від нього, як від чумного, відвертаються навіть традиційні союзники.

Але ще більшою проблемою для Путіна стало те, що намагаючись торгувати українським майбутнім (забороною на вступ у НАТО чи Євросоюз), він проґавив як Україна обросла реальними союзниками нині, уклавши уже 17 двохсторонніх безпекових угод. Не лише з 14 європейськими країнами, але й зі США, Канадою та Японією. Ці угоди насичені реальним змістом, реальною військовою, економічною, дипломатичною допомогою і підтримкою України в досягненні справедливого миру. В умовах, коли переслати рубль за кордон стає немислимою задачею, а з осені зі складного програмного забезпечення працюватимуть хіба дерев’яні рахівниці власного виробництва, китайський софт і піратські демокопії, в тривалих угодах з Україною, розрахованих щонайменше на десятиліття, йдеться не лише про дипломатичні фрази підтримки, а реальні танки, літаки, боєприпаси, розвіддані, фінанси, які поступатимуть прогнозовано, стабільно, не залежачи від необхідності досягнення консенсусу в кампанії з російськими пацюками. Путін максимально інтенсифікує війну в Україні, щоб якомога швидше урвати ще хоча б щось і відповзти зализувати рани. Бо при нинішній екстенсивності бойовищ за посадки, ресурсу вистачить ще максимум на рік-півтора. А далі діряве небо, і абсолютно демілітаризована країна. В цей самий час Україна демонструє, що готова до тривалого опору та планової системної підтримки союзників. Навіть на саміті миру окреслили максимально віддалену перспективу майбутніх перемовин за участю країни-агресора. Путін вустами своїх союзників твердив про можливі перемовини, «коли складуться відповідні обставини», намагаючись використати перерву з західним постачанням озброєнь і знавісніло атакуючи Україну, тепер волає про необхідність відміни санкцій і перемовини на основі реалій, що склалися. Бо розуміє, що кожен наступний крок лише ускладнюватиме його положення. Тим паче, що китайський товариш радше вибере спокійне очікування трупа російського союзника, що пропливе поруч, аніж устрягне в санкційний зашморг, що знищить експортно орієнтовану економіку і поставить хрест на перспективах світового лідерства в майбутньому. Відтак Україна і союзники спокійно чекають нових ходів Путіна, які в умовах цугцвангу лише погіршуватимуть його положення. Та й кроків цих обмаль. Злітати до дорогих товаришів в Північну Корею та Іран, по дорозі відвідавши Саху-Якутію (регіон, що одним з перших відділиться від імперії в результаті референдуму на основі статуту ООН без згоди домініона, все так, як сам говорив на зустрічі з власними дипломатами) та в стотисячне попроситися на поклон в Піднебесну, отримавши запевнення в підтримці і традиційне «дєнєг нєт, но ви дєржитєсь». Невідомо чи обком кремлівських старців довго терпітиме та спокійно споглядатиме, як руйнується все, нажите «тяжкою працею». Поразка грозить залишитися осиротілою, бо в російській традиції Акела, який промахнувся, довго не живе… https://abn.org.ua/uk/analityka/yurij-syrotyuk-czugczvang-putina/