✙ НТП ✙
Открыть в Telegram
Народність Традиція Православ'я нетиповий православний гумор чат каналу: @ntp_chat написати нам: @ntpfeedbackbot фб: https://facebook.com/nt.orthodox/ стікери: https://t.me/addstickers/ntp_zbirka
Больше4 409
Подписчики
Нет данных24 часа
-147 дней
-4030 дней
Архив постов
4 408
+1
Київський Псалтир 1474р., ф. 173.I, № 69, арк. 112 зв., в pdf сторінка 120.
В місяцеслові 25 вересня за старим стелим, тобто вчора, читаємо: "в той же день преставися преподобний отець наш Сергій", і далі тропар та кондак преподобному.
1474 рік, в Богоспасаємом граді Києві, при державі великого короля Казимира, як бачимо в кінцевому описі. Знову москалі нам щось нав'язали?
Скоро будуть вимагати скасування Володимира Великого, бо йому путін ставить пам'ятники.
Коли ненависть до Москви стає важливішою за любов до Києва, тоді український націоналізм перетворюється на українофобію.
В тои же преставися преподобныи отець нашь Сергїи. Тропарь.
Иже добродѣтели подвижникъ, яко въ истинну воинъ Христа Бога, на страсти велми подвизася въ жизни временнѣи, въ пѣниихъ, бдѣнїихъ же и пощенїихъ, образъ бывъ своимь учеником. Тѣмже и въ тя въселїся Пресвятыи Духъ, єже дѣиствїємь свѣтло украшенъ. Но яко имѣя дръзновенїє къ Святѣи Троици, поминаи стадо, єже събра, мудре, и не забываи, якоже обѣщася, чад своих, Сергїє преподобне отче нашь.
НТП
4 408
+2
про староросійську особливо смішно, бо в церковнослов'янській мові немає нічого ні старо- ні ново-російського, якщо не брати до уваги сучасну творчість типу молитов та акафістів, та самодіяльні зміни в богослужбових текстах, які протирічать правилас церковнослов'янської мови.
До речі, якою мовою молився преподобний Сергій Радонезький?
Часоcлов, 1423р., зберігається в бібліотеці Тройце-Сергієвої Лаври.
Бачимо таке написання слів: Ѿцѧ, бл҃гыхъ, всѧкыꙗ, Ѿцю, прии́деть, бѹ́деть, долгы, Ѿць, як і в київських Євангеліях XI ст.
НТП
4 408
Repost from N/a
+3
Святитель Іоан Златоуст. Проти Юдеїв. Про священство
Мова: Українська
Палітурка: Тверда
Стан: Нова
Рік видання: 2023
Видавець: УПЦ КП
Зміст
Про священство — шість слів.
Бесіда після рукоположення у пресвітера.
Проти аномеїв.
Роздуми проти юдеїв та язичників про те, що Ісус Христос є істинний Бог.
Проти юдеїв — вісім слів.
Слово про прокляття.
Слово на Новий рік.
Про Лазаря — сім слів.
Ціна: 650грн.
Замовити
4 408
+1
Ох же ці канони давно минулої епохи з яких намагаються зробити новий Закон. Канони звісно потрібні, бо Церква повинна якось функціонувати на землі, але Церква також повинна їх актуалізовувати, бо це не незмінні догмати. Інакше, коли велика частина застарілих канонів не виконується, то й авторитет усіх загалом канонів падає. А це погано, бо фактично перетворює церковне життя у безлад.
Можливо цей священник або ви заперечите. Але давайте подивимось на 54-те правило Трульського собору (692р.), де йдеться про цю заборону:
"Визначаємо відтепер, що одружений зі своєю двоюрідною сестрою, або батько і син з матір'ю і дочкою, або батько і син з двома дівами-сестрами, або мати і дочка з двома братами, або два брати з двома сестрами, підпадають під семирічну епітимію, зрозуміло, після їх усунення від протизаконнго життя".
Якщо канон це Закон 2.0 і його порушувати не можна, то чому отець каже, що розлучатися не потрібно? Адже канон чітко пише, що в такому разі потрібно накласти 7-річну епітимію після "усунення від протизаконнго життя", тобто після розлучення. Але, звісно, в такому разі відповіддю буде "ікономія".
Ще із цікавого: канон посилається на Старий Завіт (Лев. 18:6), але навіть там не йдеться про заборону одружуватися з братом чоловіка своєї сестри.
Такі справи.
НТП
4 408
ну чому у нас не так, як у німців, які змогли витравити усе національне. Чому українці співають в українських костюмах, мууууу, как в сєлє
4 408
Представники екс-УАПЦ виступили з критикою ПЦУ. Агенти кремля?
Ми хочемо зберегти автокефальну Церкву. Ми не прагнемо її знищення. Саме тому говоримо так прямо. Коли в домі пожежа, рятують не вороги дому. Рятують ті, хто хоче в ньому жити. Ми хочемо Церкву, а не пародію на Церкву. У ПЦУ було майже вісім років, щоб себе зарекомендувати. Не світлинами з урочистостей. Не коштовними облаченнями і панагіями. А кроками до світового визнання і до єднання українського православ’я. Цей час спливає. І ми не будемо вдавати, що цього не бачимо.
ПЦУ має канонічну правоту, Томос і визнання Вселенського Патріархату. Але канонічна правота не дає індульгенції на зверхність. Ми неодноразово звертали увагу на зневажливу риторику, ярлики й демонстрацію вищості. Усе це звучить щодо тих, кого водночас закликають до єднання. Так не запрошують. Так зачиняють двері — і ще й дивуються, чому ніхто не заходить. Священники й громади УПЦ мають ухвалити найважче рішення у своєму житті. Їм потрібні довіра і повага. Приниження лише поглиблює їхній опір. І допомагає противникам об’єднання тримати людей у страху. Тому ми критикували риторику представників ПЦУ, зокрема митрополита Євстратія Зорі. Справжній церковний дипломат відчиняє двері. І не ображає тих, хто ще стоїть на порозі.Наталія Шевчук, голова Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія. Текст повністю: https://mefodiy.org.ua/czerkva-chy-parodiya-pozytsiya-fondu-shchodo-pczu-i-upc/ P.S. Ну про "молитви з аркуша" перегнули, молитвослів'я це не молитва своїми словами, ще й такі, які читаються рідше за "Трисвяте по Отче наш". Все решта в тексті в принципі досить справедливо.
4 408
Апостоли: в чеговий раз проявляють боязливість і малодушність
Учитель через секунду чисто по приколу:
Прислав "."
4 408
«Нехай спочатку запанують спокій і однодумність усередині самої православної пастви»
Лист преподобного Паїсія Святогорця від 23 січня 1969 року, адресований архімандриту Харалампію Василопулосу для публікації в газеті «Православна преса» («Ορθόδοξος Τύπος»), про помилкові дії (екуменізм) Константинопольського патріарха Афінагора (Спіру; 1886–1972).
«Шановний отче Харалампію!
Бачачи велике сум’яття, що відбувається в нашій Церкві через різні екуменічні рухи (прагнення до об’єднання), а також через контакти Вселенського Патріарха з папою, я вражений глибоким болем як Її чадо. Вважав за добре, окрім своїх молитов, послати й цю малу нитку (яка є в мене, бідного монаха), щоб і вона послужила для зшивання багаторазово розірваного одягу нашої Матері. Прошу у всіх прощення за дерзновення писати про те, в чому я не є ані святим, ані богословом.
Думаю, всі мене зрозуміють: те, що я пишу, — не що інше, як мій глибокий біль через ту лінію поведінки і ту світську любов, яку виявляє, на жаль, наш отець, пан Афінагор.
Як здається, він полюбив іншу, сучасну жінку, яка називається Папістською (Католицькою) церквою, тому що наша Православна Матір не справляє на нього жодного враження, будучи надто скромною. Ця любов, що прозвучала з Града (Константинополя), знайшла відгук у багатьох його чад, які живуть у містах. Утім, це і є дух нашого часу: щоб сім’я втрачала свій священний сенс від такого роду закоханостей, мета яких — розділення, а не союзи.
Саме з такою приблизно світською любов’ю наш Патріарх доходить до Рима. У той час як йому належало б виявити любов насамперед до нас, своїх чад, і до нашої Матері Церкви, він, на жаль, послав свою любов дуже далеко. Наслідком стало те, що він заспокоїв усіх світських людей цього світу, але абсолютно проігнорував і ввів у велику спокусу чад православ’я, які мають страх Божий.
Зі смутком мушу написати, що серед усіх екуменістів («прихильників об’єднання»), яких я зустрічав, я жодного разу не бачив, щоб вони мали хоча б краплю чи крихту духовності. Зате вони прекрасно вміють говорити про любов і єдність, хоча самі не з’єднані з Богом, тому що не полюбили Його.
Хотів би смиренно попросити всіх наших духовних провідників (патріархів і єпископів) не поспішати з об’єднанням, надавши цю справу авторитетним богословам. Також хочу сказати, що ті, хто нерозсудливо заявляють, нібито «православ’я має недоліки і потребує доповнення з боку Заходу» або «папа — великий святий», — такі люди завдають величезної шкоди Церкві. Подібні заяви ранять серця віруючих.
Давайте молити Бога, щоб Він просвітив усіх нас, включно з нашим Патріархом Афінагором. Нехай спочатку запанують спокій і однодумність усередині самої православної пастви. І лише якщо інославні щиро побажають прийняти Православний Догмат, тоді можна буде думати про якесь об’єднання.
Ще раз щиро прошу прощення у всіх за те, що дерзнув написати. Я простий монах, і моя справа — намагатися скинути із себе стару людину і допомагати Церкві молитвою. Але оскільки до моєї келії дійшли ці сумні звістки, мені стало дуже боляче, і я написав те, що відчував.
З великою повагою до всіх,
Паїсій, монах».
Взято з фб сторінки архієпископа Іони, грецький оригінал: https://www.impantokratoros.gr/geronpaisios-athinagoras.el.aspx
НТП
