Подорожуючи Україною

✅ Колочава Мабуть, багато хто знає про музей просто неба у Пирогові. Так от, Колочава — це дещо схожа локація, але з враженнями помноженими приблизно на 1000 😮😮😮 Поясню 👇 Тутешні хатки так само знайомлять нас з життям і побутом наших предків. АЛЕ! спокійно, без зайвого шуму розливайок та колиб 🥴, з доглянутою компактною територією і такиииим свіжим гірським повітрям, що хочеться навіть просто так тут посидіти і відпочити душею. ✍️ Серед споруд розташувались: кузня, хата селянина-колочавця 19 сторіччя, драчівка (ручна пилорама), церковно-приходська школа, єврейська корчма та бужня (синагога), хатина вівчаря, будинок шустера (чоботаря), хата бондаря (столяра), хата сабова (шевця), водяний млин 19 сторіччя, будинок бірова (старости), хатина ткача, жандармерія. Також розташована чеська вузько-колійка з паровозом, вагоном-кінозалом, вагоном-конторою, дрезиною та швидкою допомогою. А навколо Карпаааатиии 😍 Зазирнувши всюди, ви ніби занурюєтесь у буденні справи і мистецькі та культурні цінності гуцульщини з головою, бо, повірте, все навколо цьому сприяє на 100%. Це все про скансен «Старе Село». ...а трошки від’їхавши подалі по цьому ж селу, ви переміститесь трохи ближче до сучасності. Але все одно не в сьогодення. Так, ви можете завітати «Старої школи». Це музей, що розміщується в шкільній будівлі 1879 року і об’єднує дві школи-музеї: радянської та чеської. «Червоний» період передає атмосферу навчання дітей у другій половині 20 сторіччя. «Чеська школа» відображає умови навчання дітей за часів чеської влади 1930-х років. Школа, яка пропрацювала лише 7 років, відтворена за спогадами колишніх учнів. Ще ближче до сучасності 👉👉👉 💥 У Колочаві збереглися укріплення лінії Арпада. Їх будували у 40-му році угорці, щоб зупинити наступ на Закарпаття радянських військ. Мені вдалося потрапити в один з ДОТів з гідом. Але ви можете також і самостійно все оглянути з вулиці. Оборонна лінія, до речі, так і не знадобилася. Радянські війська дізнались про неї і просто обійшли. Зате по всій Колочаві зараз розкидані так звані «зуби дракона». 😎 Все-все, тепер точно повертаємось у наш час, де ви мали б вже зголодніти після такої прогулянки. Я б і сам, якщо чесно, вирушив би з вами зараз до місцевої форелевої ферми, де ви можете і зловити рибу і її ж з’їїїїїсти та залишитись на ніч 😴 Насправді, в Колочаву дуже добре приїжджати на декілька днів і неспішно прогулюватись, дивитись навколо і вбирати в себе місцевий гуцульський колорит.

✅ Ділове 🤓 Географічний центр Європи — гіпотетична точка на земній поверхні, що залежить від обраної методики обчислень, від способу визначення кордонів Європи та також від того, чи належать віддалені острови до переліку крайніх територій Європи, чи ні. Чи здивую я вас, враховуючи цю інформацію, якщо скажу, що не лише Україна заявляє, що на її території розміщено географічний центр Європи? 😎 🌎 Насправді, таких країн налічується 6: Естонія, білорусь, Литва, Польща, Словаччина та Угорщина. 🇺🇦 В Україні обчислювання виконувалися аж у 1885–1887 географами з Імператорсько-Королівського військово-географічного інституту у Відні, після чого в урочищі Круглий неподалік села Ділове в Рахівському районі встановили кам'яний знак з координатами 47°57′ пн. ш. 24°11′ сх. д. Знак з сучасною стелою поряд знаходиться попри гірську дорогу, тож будьте уважні і не пропустіть.

✅ Мукачево 🏰 От що, а обирати місця для побудови закарпатських замків точно вміли. Якщо приблизно у 11 сторіччі вулканічна гора, на якій знаходиться замок Паланок, була функціонально вигідна, то зараз вигоду створюють вже туристи, милуючись неповторною панорамою з 68-метрової висоти 👀 Сам же ж замок, напевно, і не став би перлиною Закарпаття, якби не піклування про свій комфорт та безпеку династії Ракоці. Спочатку у 1633 році Юрій І Ракоці укріпив свої володіння і зробив твердиню своєю резиденцією. Після смерті князя, вже його дружина Жужанна Лорантффі продовжила розбудову, і спорудила ще дві тераси — Середню і Нижню, а також зовнішнє оборонне кільце. Та спокій родини порушили політичні ігри про австрійців другого чоловіка невістки Юрія І Ракоці — Ілони Зріні, яка володіла замком на момент його облоги у 1685. Але назад дороги вже не було, і Ілона якраз і запам’яталась сміливою обороною перед тим, як все ж здати неприступні мури ворогам і відправитися на суд до Австрії. Проте, у 1704 династія Ракоці все ж повертається до своїх володінь з мечем у руках сина Ілони — Ференца ІІ, на хвилі угорської національно-визвольної боротьби. Він вже думав, що нарешті все буде спокійно і знов взявся реставрувати замок, та у 1711 — знов на порозі австрійці. І це вже було остаточне прощавай для Ракоці 👋 Відтоді замок Паланок втрачає своє оборонне значення і стає політичною в'язницею Австрійської імперії, згодом казармою, а за «совків» — школою механізаторів сільського господарства, керівників колгоспів. Другий найцікавіший об’єкт, на мою думку, у Мукачево трохи...кхм…кхм… майже на 900 років молодший за замок. Але так з першого погляду і не скажеш, що місцева ратуша побудована у 1904 році. Можливо, то неоготичний стиль, можливо такий, наче, іграшковий дах з вежечками — вона просто як з казки. І дарує це відчуття всьому центру міста, до якого якраз повернулась обличчям. А, ще не розповів вам про тутешні скульптури 🗿 Одна з них — велика рідкість взагалі — людині, яку увіковічили ще за життя. Це місцевий сажотрус — Берталон Товт, який майже 50 років прочищав труби та каміни мешканцям міста 😶‍🌫️ Інших — більше. Це місцеві гуси. В образі гуся-мандрівника або гуся-фотографа. Загалом їх більше десятка по місту. Тож, Welcome 🤗

✅ Ужгород Трохи поїздивши, можу з впевненістю сказати, що велика вода додає містам якогось особливого шарму. Якими б цікавими і красивими вони не були, як наприклад Львів чи Франківськ, це грає велику роль. В Ужгороді я це особливо відчув 😎 Не в сезон ритм тут здався доволі неквапливим, якщо порівнювати з вищезгаданим Львовом, де вирує життя весь рік. Проте, біля річки Уж завжди людно. Річка або озеру в центрі — це завжди справжній магніт як для мешканців так і для туристів 🤩 Але подивитися тут все одно є на що. Загалом архітектура відрізняється від Галичини, а Ужгородський замок — це вишенька на торті 🔝 Власний торт, до речі, у Ужгорода теж є, але про це згодом... 🏰 Кам’яна фортифікаційна споруда «народилась» у кінці 10 сторіччя і гідно тримала удар. Проте, поява нових видів озброєнь вимагала удосконалення. I наприкінці вже 16 сторіччя почалось укріплення замку. У плані він був неправильним чотирикутником — це зумовлено рельєфом Замкової гори. З трьох боків споруду оточував рів завглибшки 8–10 метрів, через який до в'їзної брами було перекинуто підйомний міст. Товщина зовнішньої кріпосної стіни досягла від 2,5–3 метрів і до 10-метрової висоти. Але на початку 1704 року під час повстання слабоозброєних селян, ці всі укріплення, хоч і з боєм, але здалися. Вже за певний час Ужгородський замок перейшов у розпорядження австрійської корони. Австрійці вивозять звідси всі коштовності та розміщають у фортеці військовий гарнізон. ☦️ До кінця 70-хх років XVIII століття Ужгородський замок остаточно втратив оборонне значення та був переданий греко-католицькій єпархії. З 1947 року ж тут було відкрито музей, який і сьогодні наповнений доволі насиченою експозицією. ✝️ На тій же вулиці, що і замок, з 18 сторіччя розмістився розкішний Хресто-воздвиженський кафедральний греко-католицький собор. 🕎 Також неподалік — ще одна релігійна споруда — синагога 1904 року заснування. Щоправда, зараз будівля, у дещо незвичному мавританському стилі, використовується у якості філармонії. 🍰 Як і обіцяв, повернемось до смачненького на десерт. Власник кондитерської «Shtefanyo V&V» вирішив, що набагато приємніше гуляти містом, поласувавши тортом з унікальним рецептом з використанням печеного безе з фундуком і, ви знаєте, спрацювало ще й як. Торт навіть удостоївся міні-скульптури поруч з біологічним факультетом УжНУ. Тож, як бачите, не лише сакурами приваблює місто на Ужі 😉

✅ Великі лази Давайте поговоримо про музику 🎶 Точніше, про видатного композитора Нандора Плотені. Який є уродженцем цього села і однозначно однією з найвідоміших постатей у Європі. Скрипка малого Нандора захоплювала, зокрема, вуха італійців, французів та навіть до Єгипта донеслась мелодія, коли вони гастролювали з наставником хлопця Еде Ремені. 🔜 У 20 років Плотені вже познайомився з Ференцом Лістом, а також товаришував з Ваґнером, Берліозом та Рубінштейном. У 26 вже був першою скрипкою Національного театру в Будапешті. Париж і Прага також раділи його регулярним виступам. Врешті-решт, за високі заслуги у музичній сфері імператор Франц Йосиф I подарував Нандору Плотені дворянський титул і він повернувся додому, щоб у свої 52, у 1896 році побудувати власний палац у Великих Лазах. 🏰 Сама будівля суто неокласична та досі оточена залишками англійського парку. Разом з поважним статусом та вже не надто молодим віком, дійсно, музика залишилась, як хобі — просто пограти вдома в компанії тих самих друзів: Брамса і Ремені. Або влаштувати благодійний концерт 🎻 І настав час подумати про бізнес. Тож, граф побудував спиртзавод, млин і організував виноградарське господарство. Загальна площа володінь Плотені дорівнювала близько 250 гектарам 😮 Більшість людей з села почали працювати на його об’єктах. Селяни здавали частину врожаю на спиртзавод і, окрім оплати, отримували назад ще справедливу частину продукту у вигляді горілки, знаменитої на всю Європу «Лазівської сливовиці». Також закордон експортувались і вина 🍷 Всі були задоволені. Тим паче, враховуючи доброту дворянської родини та готовність в разі потреби допомогти простим селянам. Після смерті Нандора, виробництво працювало й далі і збагачувало цей край та людей, які тут жили. 🤬 До приходу совєтів, звісно. «Розкуркулення» дісталось і до Закарпаття, тож один з синів графа, Вільям, по суті, залишився ні з чим і заробляв на життя, ремонтуючи годинники, адже не встиг вчасно втекти. Хоча б, додумалися «червоні» налагодити виробництво, а не вирубувати виноградники та нищити заводи. Зі спиртом обережніше все ж, ніж з храмами, так. Нині в палаці розташований Ужгородський районний центр дитячої творчості, отже можна сказати, що справа Плотені живе і, можливо, скоро Великі Лази подарують світу ще багато блискучих артистів 🇺🇦