creators.prjctr | boyko-yuskevych week

Вартісне №2: Barmaleys Studio Українська команда, що базується у Києві, що взяла за спеціалізацію — дизайн для закладів харчування. І оформла половину закладів, які ви любите, або полюбили б. Так працює фокус — станьте в чомусь (хай зовсім невеликому) найкращими і у вас все буде дуже і дуже добре. Підписуйтесь на Бармалеїв

А нашій спільноті саме час дізнатись більше про Times New Roman. У 1931 році редактор британської газети The Times зіштовхнувся з проблемою: інформації ставало все більше, а кількість шпальт збільшувати він не хотів. Тож він вирішив замінити шрифт на такий, що буде вужчий за стандарт, читатиметься в дрібних кеглях, економитиме місце і не втрачати виразності на дешевому газетному папері. В той же час впливовий типограф Стенлі Морісон регулярно публікував газету за низьку якість шрифтів у друці. Тож, коли The Times вирішила запросити його до розробки нового шрифту. Так із критики народилась співпраця, а з неї — Times New Roman, шрифт, який перестрибнув далеко за межі газети й став глобальним стандартом. Іронія в тому, що The Times припинила використовувати Times New Roman ще у 1972 році. А решта світу досі тримається за нього, ніби це останній шрифт на Землі. Завдяки популяризації від Microsoft, цим шрифтом нині друкують книги, використовують для документації, а Білий Дім робить його стандартом благопристойності. Ласкаво вітаємо у минулому. І ні, Times New Roman не перекладається як Нові Римські Часи. Times — газета. New — бо все старе колись було новим. Roman — антиква. — Доречі, скоро у Продж повертаєтсья легендарний курс Typo Logo, тож слідкуйте за оновленнями 😘

Times New Roman — новий-старий стандарт Білого Дому. Держсекретар США Марко Рубіо наказав дипломатам повернути Times New Roman у всі офіційні документи. «Щоб відновити пристойність і професіоналізм» та скасувати ще одну «марксистську» практику — шрифт Calibri, прийнятий за стандарт попередньою адміністрацією. Що ж, в усіх підручниках по зламу світових порядків, сказано, що це треба робити красиво.

У Лондоні на набережній Кінгстон з'явився різдвяний банер, та місцеві чомусь не занурились у свято ❄️ Замість світлого дива вийшов ШІ хорор з курособаками та перекрученими обличчями в дусі Лавкрафта чи Ґігера. Місцеві одночасно сміялися і скаржились — та, зрештою, твір тихенько зняли. ШІ захопить світ? Можливо. Але дурні з ШІ точно все зіпсують. PS. щоб завершити на позитивній ноті, редакція віддає голос симпатій Сніговичку⛄️

Royal Albert Hall оновив айдентику Така проста і працююча ідея — в основу логотипу покладено форму гігантського куполу будівлі, збудованої ще у 1871 році. Відтінок червого кольору взяли з картини художниці Christabel Blackburn, яка висить у залі. Майстерклас від агенції Brandpie — інколи достатньо одного вдалого і ніби очевидного прийому, щоби айдентика запрацювала. — Якщо хочете глибше зануритись у створення бренд айдентики — приднуйтесь на Graphic Design Medium, що стартує 15 грудня. Доречі, прямо зараз студенти курсу працюють над цікавим проєктом для іншої культурної інституції — Франківського Драмтеатру ❤️

Метод Казана — тепер книжка ❤️ Засновник Projector Саша Трегуб написав книжку про творчість. Щоб створювати було легше. Щоб правок було менше. Щоб критика не мучила. Щоб самозванець не навіював. Щоб отримувати радість від творенння. Щоб створювати нове навіть коли дуже страшно. Коротше кажучи, спільното, ця книжка для нас ✨ Передзамовлення — https://www.metodkazana.com/ Читаємо і створюємо попри страх.

Pantone оголосив, що головним кольором 2026 року стає Cloud Dancer — PANTONE 11-4201 — ніжний, «повітряний» білий відтінок. За задумом Pantone, цей білий символізує спокій, чистоту, простір для оновлення — своєрідну «паузу» в наповненому шумом світі. Це перший випадок, коли за 26 років існування програми «Колір року» Pantone обрав саме білий відтінок — що підкреслює прагнення до мінімалізму й ретритної естетики. — Коментар редакції: здається, світ настільки... мммм... як би це сказати... збожеволів, що запит на спокій і мінімалізм, висловлюють навіть кольори. Спокійних вам і безпечних вихідних 🤍

Сьогодні 9 років нашим друзям зі Spiilka. Вважаємо, що нам всім із ними пощастило. А їх внесок в український дизайн оцінимо пізніше — ще не час підводити підсумки 😘 — Хочете привітати, не зволікайте. Скажіть добре слово. І кидайте добрий донат на Спілчин збір на 95й і 3й.

Увага, найпопулярніше відео у Бібліотеці 2025 🔮 Це леція Метод Казана від батька засновника Проджа Саші Трегуба. Про те, як жити і діяти творчо, та побудувати систему, де натхнення і результати ідуть пліч о пліч. Метод складається з чотирьох категорій: 1️⃣ Вогонь — енергія, що рухає вас вперед і надає творчі сили. 2️⃣ Казан — сховище смаку, де ви збираєте, сортуєте і фільтруєте інгредієнти досвіду. 3️⃣ Ефір Ідей — простір креативності, де з існуючих інгредієнтів утворюються нові ідеї. 4️⃣ Ідеальне Рішення — зона відбору найкращий ідей, що одночасно цінні і для автора і для аудиторії. Рецепт простий — прокачуєте Вогонь, Казан, Ефір і Ідеальне Рішення та набуваєте неймовірної творчої впевненості. Годинна версія Метода Казана доступна в нашій Бібліотеці безкоштовно. А в кінці лекції ви знайдете невеличкий секрет, про який всі дізнаються вже наступного тижня... Enjoy ✨🍛

Проджекторянки і Проджекторяне, хто брав участь у цьогорічному Літеропаді? Кидайте в коментарі свої роботи. Відберемо найкращі і зробимо окремий пост. ✨ На скріні — робота Андрія Шевченка.

Каліграфія Олексія Чекаля у новій книзі німецького видавництва Slanted — Yearbook Lettering #2. ❤️

Вартісне #1 — кейс 12.matcha від Base Design. Стиль формується не логотипом, графічною системою. Зернистий зелений — ясна, та водночас не банальна відсилка до самого продукту. Круто, що рішення водночас і зрозуміле до неможливості і графічно витончене. Впізнавані градієнти формують базу стилю. А делікатна робота зі шрифтом доповнює систему. — Base Design — це міжнародна мережа креативних студій, заснована у 1993-му в Брюсселі з офісами також у Нью-Йорку, Женеві, Мельбурні. — Вартісне — це рубрика, де будемо підсвічувати дизайнерів і кейси, за якими варто слідкувати.

Курсова робота Неллі Шарабарової на курсі Motion Design. Доречі, залишилось декілька місць на Motion Design, що стартує 10 грудня. Вривайтесь зараз, поки діють умови чорної п'ятниці 🖤 Детально про курс

Новий шрифт від випускника професіума у Проджі, дизайнера Taktika Agency — Валіка Ткаченка. Легіт (Lehit Font) — українське слово, що означає легкий вітерець. У переносному значенні вживається для позначення ледве відчутного шуму чи шелесту, схожого на подих вітру. Шрифт доступний для придбання на MyFonts — не соромтесь і купуйте 🇺🇦

Ми віримо, що спільнота Проджа має знати про Михайла Бойчука значно більше. Тому не обмежились лише парою швидких дописів. Ми про нього — створили книжку ✨ Для цього сколаборували з мистецтвознавицею Іриною Магдиш: разом провели дослідження, зібрали найважливіші роботи і ідеї. Та дуууже красиво видали у партнерстві нашого Projector Publishing з чудовою Фундацією ЗМІN. Тепер ви можете дізнатись про творчість класика українського мистецтва і дизайну 20 століття в якісному книжковому форматі. Ми, чесно кажучи, дуже собою задоволені. А вам бажаємо вивчати і своє, і чуже, і ставати обізнаними світовими дизайнерами ❤️ Замовити книжку

Ви ж знаєте Академію мистецтв імені Бойчука? Може навіть там навчались, чи навчаєтесь зараз. Та можете не знати, що ж це за Михайло Бойчук, на честь якого названо цілу академію. А про нього варто знати. Михайло Бойчук — український художник-монументаліст, реформатор і один із найважливіших авторів українського модернізму початку ХХ століття. Можна сказати, один з прабатьків нашого дизайну. Він заснував напрям бойчукізму —що поєднував візантійські традиції, українську ікону, народну естетику та модерністське бачення. Бойчук мріяв сформувати унікальний український стиль, що не копіював би світові зразки. У 1937 його розстріляли в СРСР разом з учнями, а більшість робіт знищили — бо система не терпіла незалежного мислення. ↓

Google — новий Берлін. Тобто... Google — новий Pinterest. Ну добре, не важливо, хто там новий, а хто старий. Головне те, що тепер у застосунку Google Images з'являться рекомендації і альбоми пов'язаних зображень для колекціонування референсів. Запуск стартує у США, а далі все як завжди. Вам же було мало однієї апки для візуальних мудбордів?

Давайте відверто. Чорна пʼятниця — не наша історія. Бо хайп і знижки — не про цінність. Це як грати зі шрифтами і постійно програвати. А ми у Проджі віримо у продукти, створені з любові. Тому ми зробили все неправильно і даємо не знижки, а можливість отримати велику цінність. Дуже велику. До 30 листопада візьміть курс, який вам справді потрібен і отримайте рік доступу одразу до десяти курсів Проджа у режимі глядача. Можливо, це краще, ніж всі чорні п’ятниці разом взяті ✨ Деталі за посиланням

Хвилинка гордості за наших студентів Юлія Коцюба, випускниця курсу Animated Films Direction, отримала відзнаку Спілки кінокритиків України за фільм «Моя Шафа» із альманаху "What I love", створений в рамках курсу Projector під кураторством Олега Маламужа. Раніше ми ділилися тизером до фільму. Це особиста історія про спроби знайти опору в буденних речах, коли навколо — тривога, а всередині — страх та відчай. За цей час стрічка побувала на низці українських та міжнародних фестивалів, принесла першу перемогу Юлії, і рухається далі. Авторка каже:

Мені здається, що поки в місті, де щодня лунають тривоги й тривають обстріли, у підвальних укриттях проводять фестивалі й дивляться кіно — нас неможливо зламати. Ми продовжуємо творити, дивитися, відчувати. Життя триває. І переможе.

Радіємо за Юлію та пишаємося 💙

Як це, бути графічною дизайнеркою у 1920-х? Розкажемо на прикладі Франциска Барух — німецько-ізраїльської дизайнерки XX століття. Мисткиня почала свій шлях у Берліні, коли їй було 17. Навчалася у школі мистецтв і ремесел, де вивчала декорування, ілюстрацію та графіку. Через два роки виграла конкурс за дизайн різдвяних тарілок для прусського королівського дому — і це був лише початок кар’єри. Далі Барух захоплюється типографікою та створює літери для пасхальної Агади, а згодом розробляє власний шрифт Stam, натхненний манускриптами XV–XVI століть. У 1933-му мисткиня поїхала шукати кращої долі до Тель-Авів, проте дорогою втратила майже усі збереження. А в новому місті виявилось, що її професія абсолютно не затребувана, тож Барух пішла на курси з декорування вікон, щоб знайти хоча б якусь роботу. Як би складно не було, Барух все одно горіла дизайном і завжди поверталася до нього. Як результат — у 47 років вона спроектувала обкладинку першого ізраїльського паспорта та емблему міста Jerusalem.