Релігійно-інформаційна служба України

Європейські Церкви виступили із заявою проти «русского мира» на конференції в Гельсінкі У Гельсінкі 1–3 грудня 2025 року відбулася міжнародна конференція «Resisting Empire, Promoting Peace: Churches Confront the ‘Russian World’ Ideology», під час якої церковні лідери Європи ухвалили спільну заяву із різкою критикою ідеології «русского мира» та закликом до християн протистояти її поширенню. Учасники засідання КЄЦ детально окреслили богословські викривлення, на яких тримається ідеологія «русского мира». У заяві наголошується, що: - ствердження, ніби смерть солдата автоматично очищує його від гріхів та розглядається як акт жертви, — є єрессю; - опис російського вторгнення в Україну як «священної війни» — є єрессю; - зображення Росії як «держави-катехона», тобто сили, яка нібито стримує світове зло, — є єрессю. У документі зазначено: «Ідеологія “русского мира” є спотворенням Євангелія у його самій основі та проповідує ненависть і війну замість любові до Христа та миру». У заяві КЄЦ підкреслено, що «русский мир» є політико-релігійною доктриною, яка: - сакралізує насильство; - заперечує право народів на самовизначення; - намагається надати агресії проти України духовного виправдання; - формує ідеологічні наративи, несумісні з історичною та біблійною традицією християнства. Організатори наголосили, що сакралізація війни, обожнення держави та надання політичним рішенням статусу «божественного мандату» суперечить суті християнської віри. Детальніше

Володимир Зеленський сьогодні зустрінеться з Папою Левом XIV Про це повідомив прес-секретар президента Сергій Нікіфоров. Зустріч відбудеться після візиту глави держави до Брюсселя. Нагадаємо, у понеділок, 8 грудня, Володимир Зеленський прибув із робочим візитом до Брюсселя. Там він провів зустріч із генеральним секретарем НАТО Марком Рютте, а також спільні перемовини з президентами Європейської ради Антоніу Коштою та Європейської комісії Урсулою фон дер Ляєн.

Анонс: у Львові розкажуть про історію Євангелія, на якому присягають президенти України Львівський музей історії релігії запрошує 11 грудня (початок о 13.00) на публічну лекцію «Пересопницьке Євангеліє: національна святиня та оберіг» Олександра Булиги – історика, старшого наукового співробітника Рівненського обласного краєзнавчого музею. Познайомитись із пам'яткою староукраїнської мови та мистецтва XVI ст. можна в Львівському музеї історії релігії на виставці «Спочатку було слово». Факсимільну копію Пересопницького Євангеліє надав для виставки Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Це один з перших українських перекладів біблійного, канонічного тексту на староукраїнську літературну мову, здійснений 1556–1561 рр. Михайлом Василевичем із Сянока та архимандритом Пересопницького монастиря Григорієм у с. Двірці та у Пересопниці на Волині. Як розповів РІСУ науковець Олександр Булига, він запрошує перенестися у середину XVI століття на Волинь, де під впливом ренесансних ідей, у монастирській тиші створюється перший рукописний переклад головного християнського твору українською книжною мовою, який став відомим як Пересопницьке Євангеліє.

Священик УПЦ МП Сергій Кузнецов у день Збройних сил України, привітав "усіх кому вдалося втекти від людоловів ТЦК!". Про це він написав у себе на ФБ. "Низько вклоняємося справжнім героям, які не злякалися погроз та не покорилися сатанинським вимогам, не взяли до рук зброї та не пішли воювати проти своїх братів, бо ми є один народ з однією вірою!", написав він За його словами, у лавах Збройних сил України служать десятки тисяч наших парафіян, тисячі дітей священнослужителів, а також самі священники Української Православної Церкви. "Дуже співчуваємо та молимось, нехай Господь додасть їм розуму та сміливості боятися Бога більш ніж тимчасових правителів. Бажаємо всім хто на фронті повернутися додому живими! Матерям дочекатися своїх синів, а жінкам чоловіків", — зазначив священнослужитель Московського Патріархату.

Зачаття Пресвятої Богородиці Православні Церкви світу і католики візантійського обряду святкують 9 грудня. Відомості про Зачаття Пресвятої Богородиці Церква черпає з апокрифічного Євангелія Якова. З нього довідуємось, що батьки Богородиці – Йоаким та Анна — довгий час були бездітними, що вважалось ганьбою серед народу. Адже за переданням кожна праведна людина мала би дати потомство Ізраїлю. Через це Йоаким, попри всі свої багатства, був зневажений перед народом і не міг першим принести дари Богові. В пошуках відповіді від Бога Йоаким йде постити на сорок днів і ночей в пустелю, водночас з тим й Анна молиться вдома про дарування дитя, яке вона посвятить Господеві. Бог відповідає на молитву Анни та Йоакима і через ангела повідомляє, що вони зачнуть дитя, яке буде прославлене серед усіх народів. Йоаким з великою радістю вертається додому, роздаючи народу і священикам чисельні дари, а через дев’ять місяців Анна народжує дівчинку, якій дає ім’я Марія. Читати далі

Патріарх Варфоломій вшанував 60-ту річницю взаємного зняття анафем 1054 року та закликав до справжньої єдності У неділю, 7 грудня 2025 року, Вселенський Патріарх Варфоломій очолив Літургію, під час якої виголосив Доксологію (подяку) з нагоди 60-ї річниці зняття 1054 анафеми Папою Римським Павлом VI та Вселенським Патріархом Афінагором 7 грудня 1965 року. Анафеми 1054 року призвели до Великого розколу між Східною (Православною) та Західною (Католицькою) Церквами. "Зняття" анафем у 1965 році було радше символічним кроком, що не відновило повного єднання Церков. У своєму зверненні Вселенський Патріарх згадав нещодавній офіційний візит Папи Лева XIV на Фанар та їх спільне паломництво до Нікеї, присвячене 1700-річчю Першого Вселенського Собору 325 року. Він продовжив: «У тому ж дусі ми знову збираємось сьогодні, щоб вшанувати та відсвяткувати шістдесяту річницю взаємного зняття анафем 1054 років покійним Папою Павлом VI та покійним Вселенським Патріархом Афінагором 7 грудня 1965 року. У період зростаючої поляризації в усьому світі, цей крок до єдності заслуговує на особливу увагу. У своїй Спільній Декларації вони висловили рішучий крок до нових стосунків між нашими Церквами-сестрами — не через «образливі слова, необґрунтовані звинувачення та осудливі жести», а через «очищення сердець, відкидання історичних помилок і рішучу волю досягти спільного розуміння та вираження апостольської віри». Патріарх Варфоломій підкреслив, що зняття анафеми було відчутним знаком нового початку та дало вирішальний імпульс для діалогу любові. Результатом цього стало створеня Змішаної міжнародної комісії богословського діалогу. Він засудив прояви байдужості до справи єдності. "Ми сьогодні не повинні відмовлятися від мети єдності. Плекаймо повагу, шану, а насамперед взаємну любов, щоб кожна зустріч стала обміном духовних дарів і кроком до єдності", - наголосив Вселенський Патріарх.

Вифлеємський вогонь миру вже доправили до Львова та Києва. Урочиста передача Вифлеємського вогню Миру скаутам із різних країн світу відбулася в австрійському Лінці. До церемонії долучилася й делегація пластунів, яка передала вогонь до Відня, а звідти – в Україну. Естафету прийняли залізничники, які й доставили Вифлеємський вогонь до Львова та Києва. "Майже 40 років пластуни продовжують в Україні скаутську традицію — передають Вогонь з Вифлеєму. Цьогоріч вже впʼяте в різні куточки країни його доставлять потягами Укрзалізниці. Завдяки залізничним маршрутам Вифлеємський вогонь швидко та безпечно дістається у різні куточки країни, щоб об’єднати й зігріти безліч сердець. Вокзали Укрзалізниці щороку стають місцем зустрічі світла: сюди привозять перші лампадки, звідси пластуни вирушають далі, а пасажири беруть Вогонь у свої домівки — як символ миру, віри та підтримки одне одного. З року в рік Вифлеємський вогонь нагадує нам про важливість єдності та підтримки", - йдеться у дописі Укрзалізниці.

Зберігати свою ідентичність не означає замкнутися у своїй конфесійній бульбашці, натомість діалог з іншими лише відкриває багатство християнства і дозволяє пізнати ближнього та не “ліпити” з нього ворога. Так вважає о. Костянтин Шевченко, настоятель української православної громади у Зальцбургу, Австрія. Він є родом з Херсону, колись тут належав як вірянин до УПЦ Київського Патріархату, священиком став вже у ПЦУ. Зараз служить у лоні митрополії Вселенського Патріархату в Австрії, де діє окремий адміністративний округ для православних українців. Наша розмова про цю зустріч про Папи Лева і Патріарха Варфоломія і їх декларацію, а також чому українці мають часто далекі від реальностей уявлення про католицько-православний діалог та чим живе громада православних українців у Зальцбургу. Читати повністю: Відкритість і діалог з іншими конфесіями не є зрадою православ’я, — вважає о. Костянтин Шевченко

7 грудня Церкви візантійської та латинської традицій вшановують пам’ять св. Амвросія, єпископа Медіолану (Мілану), проповідь та життєвий приклад котрого посприяли наверненню св. Августина, а догматичне вчення, висвітлене у його творах, увійшло до скарбниці як Західної, так Східної Церкви, випередивши його офіційне проголошення на Вселенських Соборах. Народився майбутній Отець Церкви 339 р. в аристократичній християнській родині. Його батько обіймав посаду префекта Іспанії, Галлії та Британії. Християнський дух та висока освіченість — те, що визначало життя сім’ї. 353 р. Марцеліна, сестра Амвросія, прийняла монаший постриг з рук Папи Ліберія. На юнака це вплинуло, але згодом. Спершу Амвросій будує світську кар’єру. Здобуває освіту ритора. 370 р. стає керівником провінції Лігурії з центром в Мілані. Тут він застав напружене протистояння між християнами, котрі прийняли постанови Нікейського Собору 325 р., та аріанами. Ситуація загострилася, коли 374 р. помер єпископ Медіолану Оксентій. Почалася боротьба між двома групами за єпископську катедру. Читати далі

Ми бачимо дух святого Миколая у наших захисниках, — Служба військового капеланства Сьогодні ми відзначаємо два свята, які, хоч і різні за характером, промовляють до нас про одне й те саме — про захист, жертовність і силу добра. Про це йдеться у вітанні до дня св. Миколая Чудотворця і Збройних Сил України від Служби військового капеланства ЗСУ. «День Збройних Сил України — це день, коли ми складаємо подяку нашим воїнам, що стоять на передовій свободи. Вони — щит і опора народу, ті, хто щодня доводить, що любов до Батьківщини сильніша за страх. Їхня відвага є живим свідченням біблійних слів: “Будь мужній і кріпися… бо Господь, Бог твій, буде з тобою скрізь, куди тільки підеш” (Іс. Нав. 1:9). А день святого Миколая Чудотворця нагадує нам про силу милосердя, яка здатна перемінити життя людини. Миколай був тим, хто чинив добро тихо, але потужно; тим, хто поєднав віру з ділом, молитву з милосердям, справедливість із любов’ю. Він вчив: той, хто рятує ближнього — стає співпрацівником Божої благодаті», — зазначають у СВК ЗСУ. Як вони зауважують, сьогодні ці два свята переплітаються в одному образі — образі воїна-захисника, який водночас є носієм справедливості і добра. Адже наші військові не лише воюють, а й рятують, допомагають, підтримують, проявляють людяність навіть у найтяжчі моменти. У їхніх вчинках ми бачимо дух Миколая — дух милосердя, яке діє. «Служба військового капеланства щиро дякує всім воїнам, які стоять за Україну, і молиться, щоб Господь огортав їх Своєю опікою, а святий Миколай — своїм заступництвом. Нехай він оберігає тих, хто на передовій, тих, хто в небі, на морі, в окопах, у шпиталях; нехай зміцнює серця їхніх родин і приносить світло надії кожній українській домівці. Нехай Божа сила укріплює наших захисників! Нехай святитель Миколай покриває Україну миром і добром! Слава Збройним Силам України! Слава Україні!»

У Львові для релігійних журналістів відбувся тренінг на теми війни і капеланства Громадська організація «Елеос-Україна» у співпраці з Релігійно-інформаційною службою України провела 3 грудня в Українському католицькому університеті тренінг для релігійних журналістів на теми служіння Церкви у війську. Йшлося також про сферу медицини, про висвітлення чутливих питань та як громади, капелани і медіа можуть підтримати людей у кризі. Своїм досвідом ділилися громадські активісти, капелани та журналісти. У заході взяли участь комунікаційники громадських організацій та церковних пресслужб різних конфесій. «Війна — це не стільки про героїзм, скільки про втрату людського життя. Не всі історії з’являються в медіа, але кожне життя має цінність, адже з цих життів і твориться Україна», — поділилася Наталя Гейман, представниця ГО «Елеос-Україна». Далі детальніше

Святого Миколая, знаного як Чудотворця, архиєпископа міста Мир в Ликії, вшановують 6 грудня Церкви різних традицій, в день, коли традиція приписує його кончину. Миколай є одним з найбільш шанованих святих християнського світу. Поголос про діла Миколая Чудотворця, котрий рятує від бід та приносить подарунки, йде далеко попереду знань про те, ким же був насправді святий Миколай. Зацікавленість, у першу чергу, ділами святого Миколая, а не деталями його життя, – риса характерна не лише для сучасності, а й для IV століття, у якому жив святий. Тому запис “Діянь” святого з'явився вже незадовго після смерті Миколая, а от до написання першого житія знадобилось ще пів тисячоліття. Далі детальніша

Святого преподобного й богоносного Саву Освященного вшановують 5 грудня Церкви візантійської та латинської традиції. Святий Сава є засновником монастиря, у якому був створений найвпливовіший у візантійському світі збірник богослужбових монаших правил - Типікон. До сьогодні в основі церковних богослужбових правил православних і греко-католиків лежить устав, створений у цьому монастирі. Святий Сава народився 439 р. в Каппадокії, в побожній християнській сім’ї воєначальника Йоана та його дружини Софії. Коли Саві сповнилось п’ять років, його батько в службових справах був змушений переїхати в Олександрію. Зі собою він узяв дружину, а хлопчика залишили на виховання дядькові Єрмею. Життя у цій родині було дещо напружене, тому незабаром Сава втік до іншого дядька, Григорія, який жив в іншому селі, неподалік. Між дядьками виникла суперечка (бо кожен накидав оком на майно Савиного батька), тоді восьмирічний хлопець пішов до кеновійного монастиря у Флавіані біля Кесарії. Читати детальніше: Житіє Святого Сави

Різниця між святим Миколаєм Чудотворцем та Санта Клаусом є, і вона суттєва "Найперше, різниця в тому, що святий Миколай був реальною історичною особою, живою людиною, святителем, архієпископом Мир Лікійських, який жив в кінці ІІІ – першій половині IV століття. За своє життя він звершив дуже багато добрих справ: зцілював і допомагав людям, рятував голодуючих і несправедливо засуджених, завжди простягав руку допомоги бідним і нужденним. Завдяки своїм добрим ділам та милосердю він був прославлений і канонізований Церквою Христовою. І вже багато віків християни мають в особі святого Миколая Чудотворця небесного заступника, скорого помічника, духовного цілителя. День вшанування пам’яті святого – 6 грудня. Водночас, відомий нам персонаж Санта Клауса як життєрадісного дідуся з мішком подарунків, який подорожує на санях з оленями, є вигаданим, казковим, і походить із західнохристиянської культури. Санта Клаус – різдвяний персонаж, а отже він «приносить подарунки» на Різдво, 25 грудня", — зазначають в ПЦУ.

Ватикан в ООН: Українські діти повинні повернутися до своїх родин Святий Престол і надалі докладатиме зусиль, щоб українські діти та військовополонені повернулися до своїх родин. Про це йдеться в заяві Постійного представництва Святого Престолу при Організації Об'єднаних Націй з нагоди спеціальної надзвичайної сесії Генеральної Асамблеї 3 грудня. «Тривала війна в Україні, – зазначається в заяві, – з її глибокими й болючими наслідками призвела до руйнування колись жвавих міст і до потрясінь у житті дітей, які повинні виростати в мирному середовищі, не обтяженому війною». Представник Ватикану закликав до «негайного припинення вогню, що відкриє шлях до щирого і сміливого діалогу», щоб покласти край війні «не в невизначений момент у майбутньому, а зараз», оскільки «з кожним днем, що минає, кількість жертв зростає, руйнування розширюються, а ненависть поглиблюється». Святий Престол також просить країни, що зібралися в ООН, «відмовитися від пасивності та надати конкретну підтримку будь-якій ініціативі, яка може привести до справжніх переговорів і тривалого миру».

4 грудня у Патріаршому адміністративному центрі УГКЦ відбулася офіційна презентація медіапроекту «Страва Героя», ініційованого Департаментом військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ та реалізованого «Живим телебаченням». Проект покликаний вшанувати пам’ять загиблих захисників України, підтримати їхні родини та сприяти духовному й психологічному зціленню тих, хто постраждав від війни. У межах проекту родини загиблих, поранених, зниклих безвісти та військовослужбовців готують улюблені страви своїх Героїв і діляться особистими історіями, що відображають шлях боротьби, любові та внутрішньої сили. Серед запрошених на презентацію були учасники проєкту та їхні родини, представники УГКЦ, органів влади й депутатського корпусу, Київського міського центру допомоги захисникам України ім. В. Баранова, Служби військового капеланства ЗСУ, Служби військового капеланства Національної гвардії, громадських організацій, ветерани та родини «Азову», а також численні представники медіа. Ідейниця проекту Наталія Дубчак наголосила, що головна мета «Страви Героя» — вшанування пам’яті українських Героїв і підтримка родин загиблих захисників.

На Дніпровщині російський "шахед" важко поранив священика УПЦ МП та його дружину У результаті обстрілу РФ постраждав клірик Дніпропетровської єпархії УПЦ МП протоєрей Володимир Компанієць з дружиною. Росіяни скерували «Шахеди» по приватному будинку священнослужителя в місті Тернівка Павлоградського району на Дніпропетровщині. Протоєрей Володимир та його дружина перебувають в лікарні у важкому стані.

У Києві частину вулиці Лаврської перейменували на честь Івана Мазепи У Печерському районі Києва частину вулиці Лаврської, від площі Слави до вулиці Добровольчих батальйонів, перейменували на честь гетьмана Івана Мазепи, іншій частині вулиці, на відрізку від вулиці Добровольчих батальйонів до Наводницької площі, повернули історичну назву – вулиця Новонаводницька. Таке рішення у четвер, 4 грудня, на пленарному засіданні V сесії Київради ухвалили 72 депутати. Як зазначила ініціаторка перейменування, депутатка Київради Олеся Пинзеник, кияни виступали за зміну назви вулиці ще з 2022 року, підтримавши електронну петицію.

4 грудня — день пам’яті преподобного Йоана Дамаскина у Церков східної і західної традиції. Для Східної Церкви він важливий передусім тим, що зібрав і систематизував вчення Вселенських Соборів та окремих богословів попередніх століть, а також залишив по собі самобутню творчу спадщину з гомілій, трактатів та літургійних текстів. Життя і почитання Йоана Дамаскина, через брак достовірних даних, обросли легендами та здогадками. Самі святі, будучи зосереджені на Богові, не надто приділяли увагу власним персонам, а якщо це робили інші, то внаслідок бурхливих суспільних потрясінь біографічні дані втрачалися. “Найживучішими” виявилися якраз житійні та літургійні тексти, присвячені пам’яті таких святих. Тож зіставляючи їх між собою та з деякими згадками хроністів, можна відтворити певну картину. Ми можемо сказати, що народився він у другій половині VII ст. в Дамаску. На той час Сирією правила династія Омейядів. Дід і батько його були урядовцями при дворі халіфа, хоча й сповідували християнство. Далі детальніше

«Ми втомлені, але не переможені»: єпископи УГКЦ звернулися до вірних Архиєрейський Синод Української Греко-Католицької Церкви в Україні звернувся до вірних із пастирським листом «В єдності сила народу», у якому закликає переживати Різдвяний піст як час духовної мобілізації та суспільної відповідальності. У документі єпископи наголошують, що Україна проходить через один із найважчих періодів, бо війна стала випробуванням не лише сили, а й внутрішньої стійкості народу. «На дванадцятому році війни та четвертому році її всеохопної фази ми відчуваємо втому, але не поразку. Час „передсвітанкових сутінків“ ставить перед нами виклик: чи здатні ми мобілізувати всі ресурси для звитяги. Досвід показує: здатні!», — йдеться у листі. Єрархи підкреслюють, що справжня сила народу народжується у внутрішній дисципліні. «Піст, молитва, милосердя до потребуючих, відмова від надмірностей і від спокуси егоїзму є школою свободи. Той, хто вміє володіти собою і здатний на свідому самопожертву, заслуговує на перемогу». Синод також закликає до очищення суспільства від апатії, інерції радянських моделей керування державою, армією, економікою. Адже перемога України потребує не лише зовнішньої підтримки, а передусім внутрішнього відновлення кожного. «Простування шляхом Христа є єдиним певним шляхом до перемоги. Справжню перемогу Україні принесуть не втручання союзників чи дипломатичні зусилля. Вона народиться тоді, коли кожен із нас складе посильну жертву — часу, сил, здібностей, зручностей, а за потреби й життя. Бо лише через особисте самообмеження ми створимо спільний ресурс, здатний стати непереможною силою», — наголошують владики.