Релігійно-інформаційна служба України

Митрополит Андрей Шептицький (29 липня 1865 — 1 листопада 1944) — це не лише про історію Української Греко-Католицької Церкви, яку він очолював у 1901-1944 рр., розбудову Галичини, чим він і його соратники активно займалися. Це також про формування розуміння цінностей як підвалин для побудови рідної Хати, про любов до ближнього і заповідь не вбий, про освіту і євангелізацію молоді, про екуменізм і віру в дії та багато іншого. “У постаті Митрополита Андрея Шептицького, у його гуманізмі та глибокій вірі в одвічні істини є те, чого ми, українці, зараз потребуємо, щоб не розгубитися, не озлобитися, але разом з тим розуміти, що ми воюємо і відстоюємо справедливу справу, яка є Божою справою”, – говорить Олег Турій, проректор Українського католицького університету, директор Інституту історії Церкви УКУ. На сторінках РІСУ за роки зібралося дуже багато матеріалів, присвячених Митрополиту Андрею, його епосі, людям і процесам, з ним пов’язаним. Шептицькіана на сторінках РІСУ

Сьогодні в УГКЦ відзначають 160-ліття Митрополита Андрея Шептицького З цієї нагоди у родинному селі Шептицьких Прилбичах на Яворівщині відбувається Архиєрейська Літургія, яку очолює Глава УГКЦ Блаженніший Святослав. Пряму трансляцію здійснює "Живе телебачення".

На Одещині затримали священика УПЦ МП, який знову переправляв ухилянта Правоохоронці затримали настоятеля Свято-Преображенського храму УПЦ МП Георгія Дороша — із села Маяки Біляївського району Одеської області, який допомагав втекти з України ухилянту із Запоріжжя. За даними джерел «Думської» в Держприкордонслужбі, автівку священнослужителя зупинили по дорогі з Біляївки в бік Молдови (Придністров'я). Духовника чекає чергове кримінальне переслідування за ст. 332 КК України (незаконне переправлення осіб через державний кордон України). Клірик УПЦ МП Дорош вже є фігурантом подібної справи. Був затриманий СБУ в січні 2025 року. Спочатку потрапив до СІЗО, а не так давно, за даними «Думської», вийшов під заставу в 900 тис. гривень. Обвинувачення стверджує, що священик взяв 6100 доларів США у двох чоловіків, які хотіли ухилитися від мобілізації і втекти до Придністров'я. Він ґрунтовно готував їх до втечі і навіть купував спорядження для перебування в холодній воді. Перетнути кордон втікачі мали взимку вплав через Кучурганське водосховище. Священику також пред'явили підозру за статтями КК, пов'язаними з глорифікацією дій РФ і запереченням збройної агресії, поширенням інформації про переміщення або розміщення ЗСУ. Детальніше

Сьогодні Україна вперше вшановує на національному рівні пам'ять закатованих, страчених і загиблих полонених. Дату 28 липня обрали через теракт Росії проти полонених бійців "Азову" в Оленівці Донецької області. Тоді, в ніч з 28 на 29 липня 2022-го Росія влаштувала масове убивство захисників Маріупольського гарнізону. Про це нагадали в "Азов медіа", передає LB.ua. "За пару днів до цього, до підготовленого тюремного барака, були переведені 198 бійців ОЗСП «Азов». Ввечері 28 липня наглядачі змусили всіх зайти всередину, натякали, що на полонених очікує смерть. Згодом поруч почала працювати ворожа артилерія, а приблизно о 23:45 у бараку пролунали два вибухи, які спричинили пожежу. 47 людей загинули відразу. Шестеро згодом стекли кров’ю. Понад 100 військовополонених отримали поранення. Кілька годин до них не допускали ні медиків з інших бараків, ні карети «швидкої». Тільки близько п’ятої ранку керівництво колонії дозволило евакуацію поранених", – йдеться у повідомленні. Окупанти намагалися звинуватити в теракті українські війська, але не допустили до місця злочину міжнародних експертів. Місія ООН з пошуку фактів стосовно теракту в Оленівці припинила існування в 2023-му. Україна наполягає на продовженні слідства. "Досі в російському полоні томляться тисячі українців і ми маємо пам’ятати про кожного та кожну з них. Наш сум — не мовчання, а дія. Бо пам’ять — це не лише про скорботу, а про відповідальність. Про обов’язок повернути своїх і не дозволити забути жодного. Про справедливе покарання катів, тому що без цього злочин буде повторюватися".

Прийняття закону 12414 створило небезпечну соціальну напругу, підірвало довіру народу до влади, - Глава УГКЦ Боротьба з корупцією — наш європейський вибір, вимога Героїв Небесної сотні, Майдану, Революції гідності, яка заклала моральні основи для розвитку сучасної Української держави. Про це сказав Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав. Предстоятель УГКЦ висловив жаль щодо ухвалення цього тижня закону 12414, який обмежує — а можливо, й скасовує — незалежність інституцій, покликаних боротися з корупцією. «Корупція, — наголошує він, — це злочин проти України, це моральна диверсія проти нашої держави, її обороноздатності та стійкості народу. Це рішення сколихнуло сумління християн і відповідальних громадян. Воно створило небезпечну соціальну напругу, підірвало довіру народу до влади, а міжнародних партнерів — до України». Блаженніший Святослав від імені Церкви закликав і суспільство, і державних мужів до діалогу, взаємного слухання і співпраці: «Ми не маємо права допустити внутрішнього протистояння. Не можемо дати ворогові шанс зсередини підірвати обороноздатність нашої Батьківщини».

27 липня Церкви візантійської традиції відзначають як день святого великомученика й цілителя Пантелеймона. Також цього святого вшановують римо-католики, англікани, орієнтальні Церкви. Як лікар за професією, він вважається покровителем медиків, на його честь називають медичні центри та освячують каплиці в лікувальних закладах, а хворі просять його про допомогу, незалежно від важкості їхньої недуги. На іконах святого часто зображають зі скринькою ліків. Без звернення до св. Пантелеймона не обходяться молитви за хворих, по храмах служать Акафіст до нього, згадки про нього містяться в чинах на освячення води та єлеопомазання. Але, як і для будь-якого іншого популярного “помічного” святого, завжди існує небезпека виродження його сприйняття у своєрідний культ, що нагадує почитання відомих у Старому Завіті домашніх божків — терафів. У випадку св. Пантелеймона така спокуса особливо велика. Йому навіть вигадувати ніякої “спеціалізації” не потрібно. Далі детальніше

Успіння святої Анни вшановують сьогодні На честь батьків Пресвятої Богородиці (богоотців) Йоакима і Анни в літургійному календарі Церков візантійської традиції є кілька свят, одне з яких – Успіння св. Анни – відзначається 25 липня. Про життя св. Анни, матері Богородиці, дізнаємося з апокрифічного “Протоєвангелія Якова” (сер. ІІ ст.). Сама назва твору вказує на те, що він розповідатиме про події, які передували євангельським. І хоч він не належить до канону Святого Письма, нічим йому не суперечить, а доповнює. Початок розповіді в ньому стосується праведного і дуже багатого чоловіка Йоакима, котрий приносив Богові подвійні дари. Одного разу йому заборонили це зробити, бо він “не створив потомства Ізраїлю”. Бездітність у ті часи вважалася прокляттям, адже неплідна пара не могла привести у світ обіцяного пророками Месію. Зажурений Йоаким на знайшов розради і в Писаннях, помітивши, що праведники на їхніх сторінках завжди давали потомство. Він віддалився у пустелю на сорок днів і ночей, де молився, постив та очікував, “аж поки не зійде до нього Господь”. Його дружина Анна тим часом теж побивалася і через відсутність дітей, і через зникнення чоловіка, і через гіркі слова служниці. На додачу вона помітила в саду на лавровому дереві гніздо горобця. Це стало поштовхом до молитви та виливання у ній свого горя Богові: “Я стала прокляттям у Ізраїлевих синів, і з осміянням мене відлучили від храму. Горе мені, кому я подібна? Не подібна я до птахів небесних, бо й птахи небесні мають потомство у Тебе, Господи”. Коли Анна ще скаржилася перед Богом на свою відкинутість, їй з’явився ангел і сказав: “Господь прислухався до молитви твоєї, ти зачнеш і народиш, і про потомство твоє говоритимуть у всьому світі”. Далі детальніше

24 липня Церкви Володимирового Хрещення відзначають пам’ять святих мучеників Бориса і Гліба, у хрещені названих Романом і Давидом. Знаємо про цих святих насправді дуже мало. Наявні дані, які містяться в руських джерелах кін. ХІ – поч. ХІІ ст., скандинавській сазі про Еймунда ХІІІ ст., разом з окремими фактами з Хроніки католицького єпископа Тітмара Мерзебурзького за 1012–1018 рр. – період, коли орієнтовно загинули Борис і Гліб, часто вступають у протиріччя. На поверхні залишається повчальний наратив не без політичного забарвлення. А літургійні тексти, здебільшого оминаючи ці пастки, розставлені у Житіях, виводять на перший план Христа, котрий прославився у святих своїх, незалежно від того, в який спосіб ця святість реалізувалася. Борис і Гліб стають емблематичною засторогою проти згубності роздору та заступниками за свій народ всупереч намаганням північних сусідів їх привласнити. Далі детальніше

Росіяни за «шкідництво» усунули від керівництва колишнього єпископа УПЦ МП з Криму Колишнього єпископа УПЦ МП єпископа Калініка (Чернишева) РПЦ відсторонила за «шкідництво» від керівних посад РПЦ. Вищий загальноцерковний суд визнав, що він допустив серйозні порушення в управлінні монастирями — від фінансової недбалості до «суттєвої матеріальної шкоди». Це той самий архимандрит Каллінік, який у 2014 році отримав грамоту від начальника кримського ополчення М.М. Шеремета – «за активну участь та особисту мужність». Нагадаємо, 29 січня 2016 року Синод УПЦ МП призначив Калініка єпископом Бахчисарайським, вікарієм Сімферопольської єпархії. У грудні 2019 року у Миколаївському соборі у Ніжині його таємно хіротонізував митрополит Онуфрій Березовський.

Як і що роблять «агенти ФСБ у рясах» у країнах Євросоюзу, начебто відомо і зрозуміло. Але цілісного структурного аналізу цієї діяльності, що охопив би більшість країн ЄС та чітко окреслив принципи та способи дії агентури як на церковне, так і на політичне середовище, поки не здійснено. Одним з кроків до такої праці стала міжнародна науково-практична конференція «Релігійна політика як зброя гібридної війни: напрями реалізації та механізми протидії», яку організували Науково-дослідний інститут українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Офіс генерального прокурора, Державна служба з етнополітики і свободи совісті та Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України. Особливо плідно попрацювали учасники сесії «Діяльність РПЦ за кордоном: мережа церков як центрів поширення російської пропаганди та деструктивної роботи». Читати повністю: Когнітивна війна: чому Росії вдається впливати на мільйони людей у Європі

19 липня Церкви візантійської традиції відзначають день пам’яті преподобної Макрини, відомої як сестри святих Василія Великого, Григорія Ниського та Петра Севастійського. Титул преподобної до Макрини можна застосувати опосередковано. Її життя виходить далеко за межі поширених у Мінеях розповідей про те, як жінка/ чоловік вступили до монастиря, молилися, постили, працювали, подолали спокуси й відійшли у мирі. Це вказує на те, що святість — не рамки, у які потрібно увігнати людину, а самобутній шлях, який починається з голосу Бога, що пролунав у її серці. Про особливості Макрининого шляху до святості маємо доволі повні свідчення завдяки її брату Григорію, єпископу м. Нисси. Вони викладені у його творах “Про спосіб і уклад життя сестри Макрини”, “Життя св. Макрини” та “Діалог про душу і воскресіння”, який ведуть Григорій і Макрина по смерті їхнього брата св. Василія Великого. Детальніше

УПЦ МП використовує дії влади щодо неї для антиукраїнської пропаганди у світі, — експерт Попри зовнішній тиск, громади УПЦ МП не лише не зникають, а навіть посилюються, розбудовуються і займаються пропагандою в Україні та світі. Це зауважує в ефірі на Радіо Київ 98 FM, культуролог і богослов Денис Таргонський. “Храми будуються, громади процвітають. Вони зайняли позицію, яка виглядає як "війна за православ’я", позиціонуючи себе як мучеників за віру. Така риторика є дуже сильною й надихає людей, бо створює образ зовнішнього ворога”, — наголошує науковець. За його словами, він знає ситуацію зі середини як колишній семінарист і викладач УПЦ. На думку Таргонського, керівництво УПЦ МП активно використовує кризу як інструмент впливу всередині України і за її межами. “Їхня задача — це на зовнішньому політичному рівні виставити Україну як державу, яка є "нацистська" і переслідує наших віросповідників і за національним принципом. Всередині України ця пропаганда дуже сильно діє. 99,9 % парафіян УПЦ МП впевнені, що пророцтва старців збуваються, старці попереджали, що так буде. І завдяки цій пропаганді, ці люди впевненні, що не Росія напала на Україну, а Україна на православ'я”. Експерт також звертає увагу, що: “єрархи мають чітке фінансування, політичні зв’язки, підтримку вірян. Вони не бояться змін, адже мають "дах" у владі. Архиєрей не діє самостійно — всі рішення ухвалюються централізовано. Структура не змінилася з 2014 року і далі слідує своїй ідеологічній лінії”. Особливої уваги Таргонський приділяє питанню священиків, які, усвідомлюючи ситуацію, залишаються в структурі УПЦ МП через інституційні ризики: “Перехід до нової конфесії часто означає для них втрату громади, храму, засобів існування. Тоді як в УПЦ існує жива підтримка — як фінансова, так і адміністративна”. Формальні зміни, проголошені на Соборі в Феофанії у 2022 році, за словами Таргонського, не мають ніякого сенсу: “Це була поверхова спроба створити вигляд незалежності від Москви. Документально нічого не змінилося, а в богослужбовому житті навіть згадки про Україну майже відсутні”.

На Хмельниччині судили фермера, який облив ворота храму УПЦ МП червоною сумішшю На Хмельниччині голова фермерського господарства Михайло Блонський отримав усне зауваження від суду за свій вчинок, який прирівнюється до дрібного хуліганства. У червні цього року поліція склала адмінпротокол на фермера за статтею 173 Кодексу про адміністративні правопорушення («Дрібне хуліганство»). Зокрема, 21 травня 2025 року Блонський розлив невідому речовину червоного кольору на ворота Свято-Михайлівської церкви УПЦ МП, чим порушив громадський порядок. У суді фермер визнав вину і пояснив свою поведінку: з 2014 року разом із іншими активними громадянами бере участь у становленні та укріпленні Православної Церкви України на території Хмельницької області. А саме – після отримання Україною Томоса та визнання Православної Церкви України він проводить заходи щодо переходу жителів громад Хмельниччини із УПЦ МП до ПЦУ, у тому числі щодо передачі культових споруд та храмів ПЦУ. За свої дії неодноразово одержував погрози від прихильників Московської Церкви. 21 травня 2025 року фермер прибув до Хмельницького і взяв участь у акції-протесту біля Свято-Михайлівської церкви УПЦ МП, направленій проти приїзду очільника Української Православної Церкви Московського Патріархату митрополита Онуфрія. Чоловік підтвердив, що розлив червону суміш на тротуар та огорожу храму з метою «демонстративно закликати мешканців міста, які відвідують храми Московського Патріархату, до «пробудження» та мотивувати їх до припинення діяльності УПЦ МП на території Хмельниччини». Суд, хоч і визнав винним фермера у дрібному хуліганстві, проте врахував його щире каяття та політично-воєнну ситуацію в Україні і призначив найм’якше покарання – усне зауваження.

На тимчасово захопленій території Запорізької області окупаційна влада розбудовує мережу Російської Православної Церкви, зокрема почали будівництво храмів РПЦ у межах так званої Бердянської єпархії. Про повідомили в Центрі національного спротиву. "У Запорізькій області окупанти розгортають нову фазу ідеологічної експансії — будівництво храмів підконтрольної російської православної церкви в межах так званої Бердянської єпархії", — йдеться в повідомленні. За даними окупаційної влади, йдеться нібито про церкви, монастирі та храми на території Кам'янсько-Дніпровського району, Мелітопольського району та Енергодару. Раніше повідомлялося, що російська окупаційна влада планує вивезення німецького органу з римо-католицького костелу Різдва Пресвятої Діви Марії в тимчасово захопленому Бердянську Запорізької області.

Українська дипломатія недооцінювала релігійний чинник, але ситуація змінюється, — експерт У релігійній політиці України дедалі чіткіше усвідомлюється сила впливу Церкви — як у міжнародному, так і у внутрішньому контексті. Про це сказав проректор Українського католицького університету та директор Інституту історії Церкви д-р Олег Турій під час ефіру “Живого телебачення”, коментуючи прохання Зеленського на зустрічі з Папою про беатифікацію Митрополита Андрея Шептицького. На думку історика, на початку каденції у владних структурах не завжди було розуміння важливості релігії як елементу суспільно-політичної дипломатії. “Тільки після того, коли стало очевидним, що на політику американського уряду, президентів мають великий вплив релігійні чинники, зокрема, протестантські Церкви, наша влада зрозуміла, що насправді ми маємо набагато потужніший ресурс. Ми маємо цілісні структури, зокрема, Української Греко-Католицької Церкви по цілому світі і в Північній Америці зокрема”, — сказав Турій. Він наголосив, що релігійний чинник був раніше недооціненим у стратегіях дипломатії та інформаційної політики. Ситуація змінюється, і ознакою цього є риторика президента Зеленського, зокрема у зверненнях до міжнародної аудиторії. “Це означає, що він інтенсивно вчиться, а люди, які виробляють меседжі, — проінформовані. Це позитивний сигнал”, — додав він. Олег Турій пригадав, яку роль відіграла державна влада і президент Петро Порошенко в отриманні Томоса Православною Церквою України. За словами Турія, не варто перебільшувати можливості впливу нинішньої української влади на Католицьку Церкву, але не виключає, що справа беатифікації митрополита Андрея Шептицького буде просуватися трохи швидше. “Такий додатковий жест, сигнал про те, що з точки зору держави це є справа, що об’єднує суспільство, мені здається, що це дуже важливо”, — наголосив проректор УКУ д-р Олег Турій.

15 липня Латинська Церква відзначає пам’ять святого Бонавентури, Вчителя Церкви, монаха-францисканця, котрий життям і діяльністю наголосив для свого Чину на необхідності освіти й науки. Цінність цих речей, зокрема на шляху людини до Бога, була не завжди і не всюди очевидною. Не становив винятку і Орден Братів Менших (міноритів), заснований 1209 р. св. Франциском Ассизьким, особливостями життя послідовників котрого стали вбогість, простота, аскетизм, постійні переходи з місця на місце, служіння ближнім. Окрема вітка цього Ордену, звана спіритуалами, виступала за крайню строгість у дотриманні цих ідеалів. А освіту, науку, священиче служіння, над важливістю яких задумувалися наступники св. Франциска, вважали відходом від первісної його духовності. За таких умов і намагався достукатися до свідомості передусім своїх співбратів, а відтак і до всієї християнської Європи св. Бонавентура (в миру — Джованні Фіданца). Далі детальніше

У день святого Володимира Глава УГКЦ закликає українців оновити хресні обітниці як шлях духовного і національного відновлення Блаженніший Святослав, Глава Української Греко-Католицької Церкви, звернувся до вірних із закликом 15 липня, у день пам’яті св. Володимира Великого, оновити хресні обітниці як акт глибокої духовної єдності з Богом та джерело сили для сучасної України. «У Хрещенні і Миропомазанні ми народжуємося наново — з води і Святого Духа. Це не просто релігійний обряд, а подія, яка змінює саму природу людини. Ми стаємо Божими дітьми, входимо в нове життя у Христі», — зазначив Предстоятель УГКЦ. Блаженніший Святослав нагадав, що в момент Хрещення, яке зазвичай відбувається у дитячому віці, хресні батьки від імені охрещуваного укладають завіт з Богом. Це — обіцянка служити Христові, зректися зла і жити згідно з Євангелієм. «Ми охрестилися в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, і Господь прийняв нас у Своє божественне синівство. Ми стали Його, а Він — нашим. Це взаємна приналежність лежить в основі нашої християнської ідентичності», — наголосив Глава Церкви.

У Києво-Печерській лаврі відбувся Архиєрейський Собор ПЦУ Під головуванням Митрополита Київського і всієї України Епіфанія 14 липня в Трапезному храмі святих Антонія і Феодосія Києво-Печерських Свято-Успенської Києво-Печерської лаври відбувся черговий щорічний Архиєрейський Собор Православної Церкви України. Участь у Соборі взяли 53 архиєреї ПЦУ, за винятком тих, хто був відсутній з поважних причин. На початку засідання учасники вшанували полеглих оборонців України та проспівали многоліття воїнам, які зараз захищають Батьківщину від російського агресора. Далі Предстоятель виголосив доповідь про діяльність ПЦУ від часу минулого Архиєрейського Собору (11 травня 2024 року), після чого відбулося обговорення питань порядку денного. У підсумку Архиєрейський Собор затвердив усі рішення, ухвалені Священним Синодом ПЦУ за період від попереднього засідання, схвалив діяльність Митрополита Київського і всієї України Епіфанія та Київської Митрополії УПЦ (ПЦУ) і засвідчив повну підтримку Предстоятелю. Також Собор підтримав викладені у доповіді Митрополита Епіфанія оцінки та пропозиції і взяв їх до уваги в подальшій праці з розбудови Помісної Церкви. Окрім того, вкотре було засвідчене бажання і готовність вести діалог, мета якого – досягнення єдності українського православ’я навколо Київського престолу на засадах Томоса про автокефалію. Водночас учасники Собору висловили глибокий жаль з приводу ультимативної відмови керівництва Митрополії Московського Патріархату в Україні від діалогу та засвідчили його успішність на рівні релігійних громад. Собор подякував православним громадам і духовенству, які за власним вільним рішенням впродовж цього року послідували Томосу про автокефалію і увійшли в родину Православної Церкви України, привітав ухвалення законодавчої заборони для релігійних організацій в Україні мати адміністративну підлеглість російським релігійним центрам та висловив сподівання на подальшу ефективну імплементацію відповідних законодавчих норм. Також Собор ухвалив запропонований Священним Синодом проєкт Послання з нагоди ювілею 1700-ліття Першого Вселенського собору та 1037-ї річниці Хрещення України-Руси.

"Якщо на центральній площі будь-якого міста України запитати людей "Яка Православна Церква є Українською? Православна Церква України чи Українська Православна Церква?" то більшість людей не зрозуміє суті запитання. Адже для пересічного громадянина, котрий не розбирається у цих тонкощах і Православна Церква України і Українська Православна Церква звучить абсолютно однаково..." Тоді яка? Читайте блог о. Іллі Істратова "Яка Православна Церква є українською?"

Патріарх Кирил назвав Путіна прикладом доброго християнина 🤢 Володимир Путін — «щиро віруюча», «церковна» людина, заявив глава РПЦ Патріарх Кирил. Він зазначив, що історична зміна, що відбулася в житті країни після гоніння на Церкву за радянських часів, виражається не лише у будівництві тисяч храмів, а й у православному віросповіданні глави держави. «Путін — не якийсь заїжджий парафіянин чи такий, що мімікрує під релігію більшості… Володимир Володимирович ніколи не соромиться ні до храму прийти, ні причаститися Святих Христових Тайн. Це важливо для всього народу як добрий приклад доброго християнина», - сказав предстоятель РПЦ під час Літургії у соборі Петропавлівської фортеці у Санкт-Петербурзі. Путін показово відвідує служби під час основних церковних свят. Зазвичай на Великдень він вирушає до храму Христа Спасителя, а на Різдво — до інших місць. Сам президент говорив, що «іноді» у нього виникає бажання «звернутися до Всевишнього і перехреститися» і іноді він навіть стає на коліна. Також Путін стверджував, що війна в Україні, де Росія втратила вже близько 1 млн осіб, у тому числі 250 тисяч убитих, була «угодна Богу». Протодиякон Андрій Кураєв зазначав, що «у Путіна суто піарівське ставлення до релігії: він на пару з Патріархом Кирилом вірить у такого Бога, який зручний для них і який призначив їх виконуючими його обов'язки тут, у Росії та на землі. Тобто це такий божок, який заздалегідь схвалює будь-які їхні дії».