Релігійно-інформаційна служба України

Зберігати свою ідентичність не означає замкнутися у своїй конфесійній бульбашці, натомість діалог з іншими лише відкриває багатство християнства і дозволяє пізнати ближнього та не “ліпити” з нього ворога. Так вважає о. Костянтин Шевченко, настоятель української православної громади у Зальцбургу, Австрія. Він є родом з Херсону, колись тут належав як вірянин до УПЦ Київського Патріархату, священиком став вже у ПЦУ. Зараз служить у лоні митрополії Вселенського Патріархату в Австрії, де діє окремий адміністративний округ для православних українців. Наша розмова про цю зустріч про Папи Лева і Патріарха Варфоломія і їх декларацію, а також чому українці мають часто далекі від реальностей уявлення про католицько-православний діалог та чим живе громада православних українців у Зальцбургу. Читати повністю: Відкритість і діалог з іншими конфесіями не є зрадою православ’я, — вважає о. Костянтин Шевченко

7 грудня Церкви візантійської та латинської традицій вшановують пам’ять св. Амвросія, єпископа Медіолану (Мілану), проповідь та життєвий приклад котрого посприяли наверненню св. Августина, а догматичне вчення, висвітлене у його творах, увійшло до скарбниці як Західної, так Східної Церкви, випередивши його офіційне проголошення на Вселенських Соборах. Народився майбутній Отець Церкви 339 р. в аристократичній християнській родині. Його батько обіймав посаду префекта Іспанії, Галлії та Британії. Християнський дух та висока освіченість — те, що визначало життя сім’ї. 353 р. Марцеліна, сестра Амвросія, прийняла монаший постриг з рук Папи Ліберія. На юнака це вплинуло, але згодом. Спершу Амвросій будує світську кар’єру. Здобуває освіту ритора. 370 р. стає керівником провінції Лігурії з центром в Мілані. Тут він застав напружене протистояння між християнами, котрі прийняли постанови Нікейського Собору 325 р., та аріанами. Ситуація загострилася, коли 374 р. помер єпископ Медіолану Оксентій. Почалася боротьба між двома групами за єпископську катедру. Читати далі

Ми бачимо дух святого Миколая у наших захисниках, — Служба військового капеланства Сьогодні ми відзначаємо два свята, які, хоч і різні за характером, промовляють до нас про одне й те саме — про захист, жертовність і силу добра. Про це йдеться у вітанні до дня св. Миколая Чудотворця і Збройних Сил України від Служби військового капеланства ЗСУ. «День Збройних Сил України — це день, коли ми складаємо подяку нашим воїнам, що стоять на передовій свободи. Вони — щит і опора народу, ті, хто щодня доводить, що любов до Батьківщини сильніша за страх. Їхня відвага є живим свідченням біблійних слів: “Будь мужній і кріпися… бо Господь, Бог твій, буде з тобою скрізь, куди тільки підеш” (Іс. Нав. 1:9). А день святого Миколая Чудотворця нагадує нам про силу милосердя, яка здатна перемінити життя людини. Миколай був тим, хто чинив добро тихо, але потужно; тим, хто поєднав віру з ділом, молитву з милосердям, справедливість із любов’ю. Він вчив: той, хто рятує ближнього — стає співпрацівником Божої благодаті», — зазначають у СВК ЗСУ. Як вони зауважують, сьогодні ці два свята переплітаються в одному образі — образі воїна-захисника, який водночас є носієм справедливості і добра. Адже наші військові не лише воюють, а й рятують, допомагають, підтримують, проявляють людяність навіть у найтяжчі моменти. У їхніх вчинках ми бачимо дух Миколая — дух милосердя, яке діє. «Служба військового капеланства щиро дякує всім воїнам, які стоять за Україну, і молиться, щоб Господь огортав їх Своєю опікою, а святий Миколай — своїм заступництвом. Нехай він оберігає тих, хто на передовій, тих, хто в небі, на морі, в окопах, у шпиталях; нехай зміцнює серця їхніх родин і приносить світло надії кожній українській домівці. Нехай Божа сила укріплює наших захисників! Нехай святитель Миколай покриває Україну миром і добром! Слава Збройним Силам України! Слава Україні!»

У Львові для релігійних журналістів відбувся тренінг на теми війни і капеланства Громадська організація «Елеос-Україна» у співпраці з Релігійно-інформаційною службою України провела 3 грудня в Українському католицькому університеті тренінг для релігійних журналістів на теми служіння Церкви у війську. Йшлося також про сферу медицини, про висвітлення чутливих питань та як громади, капелани і медіа можуть підтримати людей у кризі. Своїм досвідом ділилися громадські активісти, капелани та журналісти. У заході взяли участь комунікаційники громадських організацій та церковних пресслужб різних конфесій. «Війна — це не стільки про героїзм, скільки про втрату людського життя. Не всі історії з’являються в медіа, але кожне життя має цінність, адже з цих життів і твориться Україна», — поділилася Наталя Гейман, представниця ГО «Елеос-Україна». Далі детальніше

Святого Миколая, знаного як Чудотворця, архиєпископа міста Мир в Ликії, вшановують 6 грудня Церкви різних традицій, в день, коли традиція приписує його кончину. Миколай є одним з найбільш шанованих святих християнського світу. Поголос про діла Миколая Чудотворця, котрий рятує від бід та приносить подарунки, йде далеко попереду знань про те, ким же був насправді святий Миколай. Зацікавленість, у першу чергу, ділами святого Миколая, а не деталями його життя, – риса характерна не лише для сучасності, а й для IV століття, у якому жив святий. Тому запис “Діянь” святого з'явився вже незадовго після смерті Миколая, а от до написання першого житія знадобилось ще пів тисячоліття. Далі детальніша

Святого преподобного й богоносного Саву Освященного вшановують 5 грудня Церкви візантійської та латинської традиції. Святий Сава є засновником монастиря, у якому був створений найвпливовіший у візантійському світі збірник богослужбових монаших правил - Типікон. До сьогодні в основі церковних богослужбових правил православних і греко-католиків лежить устав, створений у цьому монастирі. Святий Сава народився 439 р. в Каппадокії, в побожній християнській сім’ї воєначальника Йоана та його дружини Софії. Коли Саві сповнилось п’ять років, його батько в службових справах був змушений переїхати в Олександрію. Зі собою він узяв дружину, а хлопчика залишили на виховання дядькові Єрмею. Життя у цій родині було дещо напружене, тому незабаром Сава втік до іншого дядька, Григорія, який жив в іншому селі, неподалік. Між дядьками виникла суперечка (бо кожен накидав оком на майно Савиного батька), тоді восьмирічний хлопець пішов до кеновійного монастиря у Флавіані біля Кесарії. Читати детальніше: Житіє Святого Сави

Різниця між святим Миколаєм Чудотворцем та Санта Клаусом є, і вона суттєва "Найперше, різниця в тому, що святий Миколай був реальною історичною особою, живою людиною, святителем, архієпископом Мир Лікійських, який жив в кінці ІІІ – першій половині IV століття. За своє життя він звершив дуже багато добрих справ: зцілював і допомагав людям, рятував голодуючих і несправедливо засуджених, завжди простягав руку допомоги бідним і нужденним. Завдяки своїм добрим ділам та милосердю він був прославлений і канонізований Церквою Христовою. І вже багато віків християни мають в особі святого Миколая Чудотворця небесного заступника, скорого помічника, духовного цілителя. День вшанування пам’яті святого – 6 грудня. Водночас, відомий нам персонаж Санта Клауса як життєрадісного дідуся з мішком подарунків, який подорожує на санях з оленями, є вигаданим, казковим, і походить із західнохристиянської культури. Санта Клаус – різдвяний персонаж, а отже він «приносить подарунки» на Різдво, 25 грудня", — зазначають в ПЦУ.

Ватикан в ООН: Українські діти повинні повернутися до своїх родин Святий Престол і надалі докладатиме зусиль, щоб українські діти та військовополонені повернулися до своїх родин. Про це йдеться в заяві Постійного представництва Святого Престолу при Організації Об'єднаних Націй з нагоди спеціальної надзвичайної сесії Генеральної Асамблеї 3 грудня. «Тривала війна в Україні, – зазначається в заяві, – з її глибокими й болючими наслідками призвела до руйнування колись жвавих міст і до потрясінь у житті дітей, які повинні виростати в мирному середовищі, не обтяженому війною». Представник Ватикану закликав до «негайного припинення вогню, що відкриє шлях до щирого і сміливого діалогу», щоб покласти край війні «не в невизначений момент у майбутньому, а зараз», оскільки «з кожним днем, що минає, кількість жертв зростає, руйнування розширюються, а ненависть поглиблюється». Святий Престол також просить країни, що зібралися в ООН, «відмовитися від пасивності та надати конкретну підтримку будь-якій ініціативі, яка може привести до справжніх переговорів і тривалого миру».

4 грудня у Патріаршому адміністративному центрі УГКЦ відбулася офіційна презентація медіапроекту «Страва Героя», ініційованого Департаментом військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ та реалізованого «Живим телебаченням». Проект покликаний вшанувати пам’ять загиблих захисників України, підтримати їхні родини та сприяти духовному й психологічному зціленню тих, хто постраждав від війни. У межах проекту родини загиблих, поранених, зниклих безвісти та військовослужбовців готують улюблені страви своїх Героїв і діляться особистими історіями, що відображають шлях боротьби, любові та внутрішньої сили. Серед запрошених на презентацію були учасники проєкту та їхні родини, представники УГКЦ, органів влади й депутатського корпусу, Київського міського центру допомоги захисникам України ім. В. Баранова, Служби військового капеланства ЗСУ, Служби військового капеланства Національної гвардії, громадських організацій, ветерани та родини «Азову», а також численні представники медіа. Ідейниця проекту Наталія Дубчак наголосила, що головна мета «Страви Героя» — вшанування пам’яті українських Героїв і підтримка родин загиблих захисників.

На Дніпровщині російський "шахед" важко поранив священика УПЦ МП та його дружину У результаті обстрілу РФ постраждав клірик Дніпропетровської єпархії УПЦ МП протоєрей Володимир Компанієць з дружиною. Росіяни скерували «Шахеди» по приватному будинку священнослужителя в місті Тернівка Павлоградського району на Дніпропетровщині. Протоєрей Володимир та його дружина перебувають в лікарні у важкому стані.

У Києві частину вулиці Лаврської перейменували на честь Івана Мазепи У Печерському районі Києва частину вулиці Лаврської, від площі Слави до вулиці Добровольчих батальйонів, перейменували на честь гетьмана Івана Мазепи, іншій частині вулиці, на відрізку від вулиці Добровольчих батальйонів до Наводницької площі, повернули історичну назву – вулиця Новонаводницька. Таке рішення у четвер, 4 грудня, на пленарному засіданні V сесії Київради ухвалили 72 депутати. Як зазначила ініціаторка перейменування, депутатка Київради Олеся Пинзеник, кияни виступали за зміну назви вулиці ще з 2022 року, підтримавши електронну петицію.

4 грудня — день пам’яті преподобного Йоана Дамаскина у Церков східної і західної традиції. Для Східної Церкви він важливий передусім тим, що зібрав і систематизував вчення Вселенських Соборів та окремих богословів попередніх століть, а також залишив по собі самобутню творчу спадщину з гомілій, трактатів та літургійних текстів. Життя і почитання Йоана Дамаскина, через брак достовірних даних, обросли легендами та здогадками. Самі святі, будучи зосереджені на Богові, не надто приділяли увагу власним персонам, а якщо це робили інші, то внаслідок бурхливих суспільних потрясінь біографічні дані втрачалися. “Найживучішими” виявилися якраз житійні та літургійні тексти, присвячені пам’яті таких святих. Тож зіставляючи їх між собою та з деякими згадками хроністів, можна відтворити певну картину. Ми можемо сказати, що народився він у другій половині VII ст. в Дамаску. На той час Сирією правила династія Омейядів. Дід і батько його були урядовцями при дворі халіфа, хоча й сповідували християнство. Далі детальніше

«Ми втомлені, але не переможені»: єпископи УГКЦ звернулися до вірних Архиєрейський Синод Української Греко-Католицької Церкви в Україні звернувся до вірних із пастирським листом «В єдності сила народу», у якому закликає переживати Різдвяний піст як час духовної мобілізації та суспільної відповідальності. У документі єпископи наголошують, що Україна проходить через один із найважчих періодів, бо війна стала випробуванням не лише сили, а й внутрішньої стійкості народу. «На дванадцятому році війни та четвертому році її всеохопної фази ми відчуваємо втому, але не поразку. Час „передсвітанкових сутінків“ ставить перед нами виклик: чи здатні ми мобілізувати всі ресурси для звитяги. Досвід показує: здатні!», — йдеться у листі. Єрархи підкреслюють, що справжня сила народу народжується у внутрішній дисципліні. «Піст, молитва, милосердя до потребуючих, відмова від надмірностей і від спокуси егоїзму є школою свободи. Той, хто вміє володіти собою і здатний на свідому самопожертву, заслуговує на перемогу». Синод також закликає до очищення суспільства від апатії, інерції радянських моделей керування державою, армією, економікою. Адже перемога України потребує не лише зовнішньої підтримки, а передусім внутрішнього відновлення кожного. «Простування шляхом Христа є єдиним певним шляхом до перемоги. Справжню перемогу Україні принесуть не втручання союзників чи дипломатичні зусилля. Вона народиться тоді, коли кожен із нас складе посильну жертву — часу, сил, здібностей, зручностей, а за потреби й життя. Бо лише через особисте самообмеження ми створимо спільний ресурс, здатний стати непереможною силою», — наголошують владики.

Глава Православної Церкви Фінляндії: Ставлення до війни в Україні розділило нашу єрархію Архиєпископ Ілія (Матті Валлгрен), який очолює Православну Церкву Фінляндії, визнає, що повномасштабне російське вторгнення в Україну розділило Церкву. Одна з ліній розділу стосується росіян, які проживають у Фінляндії. За словами архиєпископа, деяких із них здивувало те, що керівництво церкви з початку війни стоїть на боці України. Крім парафіян, агресивна війна розділила керівництво Церкви, духовенство та інших працівників Церкви. На думку архиєпископа, проблема виникає, якщо люди, які діють у Церкві, не дотримуються спільної позиції Церкви щодо України. В такому випадку Росія може використати розбрат всередині Церкви у своїх спробах впливу. – Ми, фіни, часто буваємо наївні і легко довіряємо людям. Ми повинні бути пильними щодо людей і вміти розпізнавати ознаки спроб впливу, – каже Ілія. Архиєпископ розповідає, що він постійно контактує з поліцією безпеки Фінляндії Supo (Suojelupoliisi). Контакти пов'язані зі "спробами впливу Росії та загальною зміною геополітичної ситуації", але він не хоче розкривати їх деталі. За словами архиєпископа Ілії, Церква не повинна бути наївною.

3 грудня Латинська Церква відзначає пам’ять св. Франциска Ксав’єра, співзасновника Товариства Ісуса (єзуїтів), апостола Азії, котрий одним із перших навертав до Христа тамтешні народи, використовуючи їхню культуру. Епоха великих географічних відкриттів, висока освіченість, приналежність до Ордену єзуїтів, відомих своїм місійним характером, особиста непосидючість та полум’яне прагнення нести Добру Новину Ісуса Христа народам, які ще про неї не чули, зробили св. Франциска Ксав’єра тим, ким Церква знає його сьогодні. Народився він 1506 р. в аристократичній родині королівства Наварри. Після здобуття початкової освіти вдома вступив до Паризького університету, де вивчав філософію та богослов’я. Тут Франциск заприятелював зі св. Ігнатієм Лойолою. 1534 р. Франциск та Ігнатій ще з кількома однодумцями складають на Монмартрі довічні обіти вбогості, цнотливості та послуху, а 1537 р. стають священиками. Також вони засновують Товариство Ісуса, яке 1540 р. Папа Павло ІІІ офіційно затвердив. Далі детальніше

3 грудня – день пам’яті пророка Софонії. У його книзі традиційний для інших пророків образ Господнього дня, який настає, щоб покласти край усякій несправедливості, постає з новою силою та спрямований до язичницьких народів, до вибраного Богом Ізраїля та навіть до навколишнього середовища. «Я вигублю цілком усе з обличчя землі, — слово Господнє» (Соф. 1, 2). Книга пророка Софонії починається доволі традиційно для ізраїльського профетичного жанру. «Слово Господнє, що надійшло до Софонії, сина Куші, сина Гедалії, сина Амарії, сина Єзекії, за часів юдейського царя Йосії, сина Амона» (Соф. 1, 1). Тут і згадка Божого «мандату», і детальний родовід (аж чотири покоління), і точна вказівка на історичний період його пророкування. Вальтер Фогельс у «Міжнародному біблійному коментарі» вважає незвичним перелік чотирьох поколінь родоводу пророка і робить певні припущення щодо осіб у ньому. Далі детальніше

2 грудня Церкви візантійської традиції відзначають пам’ять старозавітного пророка Авакума, книга котрого вказує на віровідступництво вибраного народу, попереджає про навалу чужинців як його наслідок, але водночас потішає та дає надію. На відміну від більшості пророчих книг, які на початку містять короткі біографічні дані, Книга Авакума нічого не розповідає про його життя. Лише з її контексту можна припустити, що він пророкував у Єрусалимі в часи, коли у Південному Царстві панував найбільший моральний занепад — за правління царя Йоахина наприкінці VII ст. до Христа. Книга Авакума складається з трьох розділів. Форма, в якій ведеться розповідь, нагадує радше молитву чи літургійний гимн. З цього можна зробити висновок, що Авакум міг бути священиком у Єрусалимському храмі. Підтверджують це і подібні до псалмічних текстів вказівки щодо музичного виконання тієї чи іншої частини книги. Далі детальніше

2 грудня Українська Греко-Католицька Церква відзначає пам’ять одного з новомучеників ХХ ст., беатифікованих 2001 р. Папою Іваном Павлом ІІ, — священномученика Івана Слезюка. Під час найжорстокіших гонінь більшовицького режиму він очолив Станіславівську єпархію. Народився майбутній єпископ 14 січня 1896 р. у селі Живачів на Станіславівщині. У його родині Бога прославляли у двох обрядах: батько був греко-католиком, а мати — римо-католичкою. З раннього віку хлопець цікавився літургійним життям та читав духовну літературу. Далі детальніше

Церква Швеції розіслала своїм парафіям попередження з рекомендацією більше не запрошувати монахинь Свято-Єлисаветинського монастиря з Мінська. У застереженні, зокрема, йдеться про те, що доходи монастиря використовуються для підтримки російського вторгнення в Україну і що вони мають тісні контакти з російською військовою розвідкою ГРУ. Причиною стала інформація про зв’язки монастиря з російською державою та підтримку війни проти України. За оцінкою керівництва, з мінським монастирем співпрацювали до 20 парафій, переважно у форматі ярмарків, де монахині продавали вироби ручної роботи — рукавиці, ікони, матрьошки та сувеніри. В інформаційному повідомленні Церкви Швеції йдеться, що монахині «підтримують тісний контакт із ГРУ та підпорядковуються Московському Патріархатові під керівництвом Патріарха Кирила» і таким чином опосередковано підтримують російський режим. Парафія Тебю під Стокгольмом, яка запрошувала монахинь упродовж восьми років, вже вибачилася та заявила про розрив контактів «на час війни». Міністр міграції Швеції Юган Форссель заявив про можливий перегляд правил перебування в країні осіб, пов’язаних з інтересами російської держави. За його словами, «Швеція не зобов’язана виявляти гостинність до тих, хто підтримує російську агресію проти України».

В Одеській області знаходиться 416 церков, пов’язаних із Московським Патріархатом. Найбільше релігійних установ зосереджено в Одесі. Про це свідчать дані інтерактивної карти Opendatabot, яка відображає розташування релігійних установ та їхню належність за даними державних реєстрів. Найбільший кластер — 134 об’єкти — розташований безпосередньо в Одесі. Ще 90 церков — у південних районах, поблизу узбережжя. На заході області позначено 39 споруд, на півночі — 81 та ще 13 церков по інших громадах. На межі з Миколаївщиною діють ще 34 храми.