Центр інформаційного спротиву України

Олексій Петров Розумієте хлопці?! Якщо би так, як ви сьогодні, «грала» інша збірна України, яка вдягнена в піксель, то ви би вже не грали за цю країну. Бо країни би не було. За вас сьогодні вболівали всі. В маленькому бліндажі десь в посадці, яку і посадкою назвати вже не можна. Вболівали бійці в підвалі розбитого російською авіацією ще одного, вже Бог зна якого по рахунку українського села. Вболівали хлопці в шпиталях, напевне кажучи: «Ехххх… Були би у мене ноги, зіграв би не гірше»… Усі чомусь чекали, що ви вийдете, аби вмерти на футбольному полі. В переносному сенсі звичайно ж, але тим не менш. У вас є все. Молодість. Досвід гри в зіркових клубах. Можливості та комфорт, які дала країна. Ви можете бачити родину коли захочете та приймати душ тричі на день. У вас є білий унітаз та кондиціонер. Ви їздите не на сраних корчах, а не коштовних автівках. До речі… Ви на чому приїхали на гру? На комфортабельному автобусі із кондиціонером? Мммммм… А уявіть як воно влітку, в кузові тентованого «Кразу» їхати кудись. Довго їхати. Потім йти в броніку, шоломі та зі зброєю і б/к. Повзти довго. І потім тримати ту довбану посадку. Тримати попри все. Програти там, значить вмерти. І тут же в буквальному сенсі слова, вмерти. І уявіть, що хлопці тримаються, впʼятьох проти двадцяти. Сплять по три години на добу, і тримають позицію. Ділять одну пляшку води на усіх, і тримають… Така їх «гра». Такий задум на матч у цих хлопців! Відчуваєте різницю? У вас прапор України на формі і у них також! Але чомусь вони можуть. Через не можу. Через «йоб вашу мать». Стиснувши зуби. Вчепившись пальцями в землю. В мороз та шалену спеку. Днями. Тижнями. Місяцями. Роками… Можуть. А ви не можете. Не можете на сраних девʼяносто хвилин викластись на сто один відсоток, аби забити на один мʼяч більше, ніж суперник. Всього девʼяносто хвилин… А потім душ. Унітаз. Релакс. Відпочинок. Більшого від вас не вимагають. Або в наступних матчах, зробіть це… вийдіть на поле щоби піти з нього переможцем і тільки переможцем, або…

Дмитро "Калинчук" Вовнянко Україна перебуває на межі дефолту - про це повідомив "Рейтерс". Керівництво України має 1,5 місяці аби домовитися з власниками облігацій на 20 мільярдів зелених американських доларів. Бо 1 серпня завершується термін угоди з утримувачами міжнародних облігацій, яка дозврлила Україні відтермінувати платежі через вторгнення у 2022 році. Тобто 1 вересня утримувачі облагацій прийдуть до ЗЕкоманди і скажуть: "Позолоти ручку! А то будемо майно країни описувати". Далі - все сумно. Чи веде зі свого боку роботу з утримувачами цих облігацій Росія - здогадайтеся самі. Агов, влада! З приводу можливого дефолту саміт тисячоріччя буде? Чи в офісі Єрмака уже визначили що у фінансових проблемах України буде винний Захід (варіант - весь світ) бо він-зараза на шару багатомільйонні системи ППО не надає?

Юрій Луценко Величезне зібрання світових лідерів у швейцарських горах погодилося, що українські порти мають безперешкодно відправляти зерно, українська АЕС має контролюватися Україною, а полонені та вкрадені діти мають повернутися додому. Як ці благі наміри визначать кінець війни знає лише Єрмак. Позитив - Україна нагадала світу про війну. Негатив - розколотий світ не хоче практичними діями підтримати головне - вимогу виведення окупаційних військ. Підсумки самміту влучно сформулював Євген Магда - Альпи родили трьох мишей. Я би додав: і одну кротячу пастку. Бо головною новиною самміту, головною тезою виступу українських лідерів стала обіцянка провести наступний самміт вже з росіянами. Тобто, цей самміт мав на меті зняти самопроголошене Указом Зеленського табу на ці переновори. При цьому ми чуємо чергові пасажі про погані Мінські угоди і повне мовчання про Оман та Стамбул. Ба, більше - повне мовчання про умови цих майбутніх (а Президент запевнив - скорих) переговорів з агресором. Це мені нагадало документ дільничого від 1944 року, який я бачив в архіві Донецького ГУВС. « Обьезжая вверенную территорию на служебной кобыле, я услышал женские крики о помощи. Прибыв в район фермы, я обнаружил полуобнаженного бригадира Петрова сверху на аналогично одетой колхознице Собко. Последняя кричала о помощи, но движения ее рук и ного свидетельствовали об обратном. В связи с изложенным, постановляю: отказать в возбуждении уголовного дела»

Нарешті! Повна легалізація! Дві таблички "Україна". Тепер ми другі після Сан-Марино! До речі, у Боснії і Герцеговини три президенти, які керують, але почергово... У нас третій не проглядається... А в Сан-Марино --- два і правлять одночасно... О.Бригинець До речі, ви в курсі, що в нас тепер дві України й, відповідно, два президенти? Це вже поза всіма межами протокольними й непротокольними. Звичайний завгосп, який за Конституцією та законодавством не лише не є владою, але й не держслужбовець, а керівник патронатної служби, на міжнародних форумах представлений, як навіть не віцепрезидент, а якийсь співпрезидент! Будь-які представники делегацій за протоколом можуть знаходитися лише й виключно позаду голови делегації. Те, що тут бачимо, було б можливо лише, якби в якійсь країні був узаконений біумвірат із двома офіційними та рівноправними правителями. Співголовуюча на конференції президентка Швейцарії сидить одна від своєї країни, її помічники за спиною. Ззаду за Зєрмаком також укрделегація, зокрема, перший віце-прем'єр Юлія Свириденко. В парламентсько-президентській республіці це одна з найвищих посадових осіб країни і вище за самого президента. А в усіх поїздках вона нарівні із Зарівною виконує обов'язки тривіальної помічниці завгоспа... Ви багато побачили обурень від наших ЛСД з приводу такої демонстративної трансформації влади вже навіть не в офісно-президентську, а в єрмаківську республіку? Значить, усіх усе влаштовує? Ну-ну. І довго протягне країна з такими перверзіями? Т.Чорновіл

⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️

Леусенко Олег Пеня повертається! Уславляйте боневтіка, зебобіки! Платіжки за світло українцям доставлять найближчими днями. Після того, як споживач отримає квитанцію, впродовж 5 робочих днів він має її оплатити. Якщо ні, то будуть нараховувати пеню 👏 Так і треба навчати шлунків.

Усі ресурси вести війну є в держави. Не в державі – а в державИ. Потрібні люди в горно війни – держава має пів мільйона офіцерського складу запасу та в відставці, включно з непосильно роздутим штатом чинних і колишніх силовиків, митників, поліціянтів, податківців і правоохоронців усіх рівнів. Усі вони вже приведені до присяги на вірність державі й десятиліттями сиділи на державному утриманні, аби (в цьому й суть підготовленого офіцерства) стати на її захист, коли прийде час. Час прийшов. І дивно, що держава воює не офіцерським складом (заприсяженим, навченим і фінансованим багато років), а цивільним, світським, неготовим населенням. Потрібні гроші для ведення війни – держава має невичерпні ресурси, судячи з е-декларацій чиновників, їхніх статків, доходів, активів. Грошей у країні – досита. Бюджетні потоки обчислюються 9-ма нулями. Треба лише їх переспрямувати на прямі потреби війни. Потрібні швидкі й оперативні рішення – держава має унікальну на європейському континенті повноту безперешкодної влади без опозиції, без системи балансів і противаг, без звітності, без прозорості, без коаліційності прийняття рішень, без процедур перевірки, аудиту й ревізії. Що ще треба? Міцніше за все замикають ворота, які нікуди не ведуть. Остап Дроздов

Ганна Семеренко Просто кращі з кращих, неймовірна дрім-тім з якою ми просто приречені на успіх. От хіба може щось піти не так?