Ті, хто слідкує за ситуацією з Булгаковим не могли не помітити вчорашньої заяви спілки письменників України. Більшовики, нарешті набралися сміливості і вирішили продемонструвати наскільки вони в тренді та підтримати осуд письменника, зробивши це майстерно.
«Булгаков, по суті, є одним із предтеч цього горезвісного «русского міра», і це яскраво відбито в його небезпечних книжках, де він оспівав і возвеличив не лише царат і монархію, а й нелюдську жорстокість, яка притаманна росіянам і є основною рисою російської нації. Його зневажливе пихате ставлення до України викликає тільки щирий гнів і відчуття огиди», - говориться в заяві секретаріату спілки.
Мужні люди в цьому секретаріаті. Правда, їх ніхто не знає і все що в них є – отриманий ще за совка статус. Немає ані книжок, ані тиражів, ані відомих імен. Ще раз спілка – суть совок, відмерлий анахронізм, який годує крихтами купку невідомих графоманов. Як там у Булгакова…
«В половине одиннадцатого часа того вечера, когда Берлиоз погиб на Патриарших, в Грибоедове наверху была освещена только одна комната, и в ней томились двенадцать литераторов, собравшихся на заседание и ожидавших Михаила Александровича. Сидящие на стульях, и на столах, и даже на двух подоконниках в комнате правления МАССОЛИТа серьезно страдали от духоты. Ни одна свежая струя не проникала в открытые окна. Москва отдавала накопленный за день в асфальте жар, и ясно было, что ночь не принесет облегчения. Пахло луком из подвала теткиного дома, где работала ресторанная кухня, и всем хотелось пить, все нервничали и сердились».
Не вміючи писати книжки, секретаріат розважається гавканням на тих, до кого дотягнутися немає ані сил, ані спроможності. Раніше, зауважу там
клеймили Подерв’янського. Це такі швондєри від літератури - пристосуванці з дурним смаком.
Зараз час проїхатися по Булгакову. Тільки що ж ви такі сміливі тільки зараз гавкати почали? Звідки стільки сили взялося? Унюхали тренд, вирішили стати святіше папи Римського? Що ж ви раніше не пропонували музей закрити, а війни дочекалися? Булгаков же не зараз став «одним із предтеч», але ви сиділи як миші, рота не розкривали, почитували Булгакова та, о боже, навіть цитували його в своїх безкінечно нудних
інтерв’ю.
Ще донедавна ви
закликали на свій літературний фестиваль в Ірпені, зазначаючи
«…А в сусідній Бучі проводив літні канікули Михайло Булгаков. І це лише дрібка того, що ми можемо вам розказати».
Вам не подобається «Біла гвардія» і ви знайшли самий антиукраїнський шмат втіснувши його в свою заяву. Але рік тому ви
передрукували на своєму сайті матеріал радіо «Свобода», де зокрема говориться:
«Не слід забувати й те, що перший текст роману Булгакова, де він найбільш правдиво писав про ці події, був значно зцензурований білогвардійськими емігрантськими видавництвами у Берліні та Парижі, де «Біла гвардія» вперше вийшла друком, і подальші видання роману найімовірніше копіювали цю емігрантську цензуру. Повний текст роману було видрукувано в Росії лише кілька разів наприкінці 80-х та на початку 90-х років минулого століття, і з цього, справжнього авторського варіанту, ми бачимо події у Києві 1918 року дещо під іншим кутом зору».
Я невпевнений, що музей продовжить своє життя. Нажаль. Звісно, якщо він буде закритий, то не тому, що цього вимагає спілка. Але сама спілка буде вважати саме так. І звичайно, знову все буде по-булгаковськи, тільки плясати буде не МАССОЛИТ, а нікому невідома спілка письменників України.
«И ровно в полночь в первом из них что-то грохнуло, зазвенело, посыпалось, запрыгало. И тотчас тоненький мужской голос отчаянно закричал под музыку: «Аллилуйя!!» это ударил знаменитый Грибоедовский джаз. Покрытые испариной лица как будто засветились, показалось, что ожили на потолке нарисованные лошади, в лампах как будто прибавили свету, и вдруг, как бы сорвавшись с цепи, заплясали оба зала, а за ними заплясала и веранда».