Ящер на ундервуді

В часи мого дитинства на телеку усі фільмі призначались геометричними фігурами. Зелений кружечок - для всіх. Жовтий трикутник - для 16 і старше. І червоний квадратик - для повнолітніх. Ми жартували, що це фільми де або багато вбивають людей, або навпаки - роблять. В США такі фільми позначають літерою Х. Саме так Тая Вест, який роками знімав ширпотреб, назвав свою авторську трилогію, де розповідає про сперму і кров стилізуючись то під техноколор "Золотого Голлівуду", то під категорію В у 1970-х, а то під Де Пальму в кращі роки. А я написав для колег з Сенсора гігантський довгочит, чому ця трилогія, попри візуальну привабливість сенсово нудна.

⚡Кабмін звільнив з посади очільницю Держкіно Марину Кудерчук.

Ніхуя собі

Передостанній допис по #кіноклуб "Форрест Гамп". У сцені, де Форрест Гамп виступає на антивоєнному мітингу, але звук його виступу зриває мент, героя Генкса не шевелить губами, а говорить промову. "Коли люди йдуть у В'єтнам, вони повертаються до своїх мам без ніг, а іноді не повертаються взагалі. Це погано. Це все що я можу розповісти про В'єтнамську війну". Ерік Рот зазначав, що він не міг написати нічого, щоб це не звучало пафосно, тому вони з Земекісом вирішили зробити ось такий трюк.

Майже завершуємо #кіноклуб по "Форресту Гампу". Форрест Гамп постійно зустрічається з різними важливими історичними та культурними діячами, а також перебуває в епіцентрі важливих подій. Так він вкладається у "фруктову кампанію", чим дає старт новій цифровій ері та появі корпорації Apple, а також випадково сприяє появі рок-н-роллу і скаржиться на ліхтарики в сусідньому вікні, чим розкриває Вотергейт. До речі, також повинна була бути сцена, де маленький Форрест розганяє бродячих псів, що напали на темношкірого, а потім виявляється, що він рятує життя доктору Мартіну Лютеру Кінгу. Однак Земекіс вирішив, що ця сцена ніяк не висвітлює постать доктора Мартіна Лютера Кінга. Іноді, щоб це виглядало реалістично, героя Тома Генкса поміщала в реальну кінохроніку. Так на реальному житті Джон Леннон приходить на найт-лайт шоу з Йоко Оно, але у фільмі замість неї садять Тома Генкса, а сам Леннон говорить цитатами з пісні Image. А коли Гампа президент Ліндон Джонс нагороджує Медаллю Пошани, насправді там нагороджували реального ветерана В'єтнамської війни Семюеля Девіса, який дійсно виніс свій взвод з-під обстрілу і був поранений в спину та сідницю. Кадри урагану, який приніс прибуток компанії "Бабба і Гампа" - це телехроніка реального урагану Х'юго, що бушував в Південній Кароліні у 1989 році.

Біжимо далі #кіноклуб "Форреста Гампа". Одна з центральний тем фільму - національна пробіжка Форреста Гампа мала також реальну історію. У 1981 році 16-річний Louis Michael Figueroa влаштував 60-ти денний марафон з Нью-Джерсі у Сан-Франциско, щоб привернути увагу суспільства до проблеми онкології. 10-річний брат його друга був в депресії через лейкемію. Щоб підбадьорити його, марафонець здійснив забіг. В інтерв'ю він якось прокоментував історію свого забігу: «Коли я втомлювався, я спав. Коли я зголоднів, я їв. Коли мені потрібно було піти у ванну кімнату, я пішов». Ця фраза надихнула сценариста Еріка Рота на створення цілої сюжетної лінії про забіг Гампа, який "просто біг", хоча всі навколо думали, що за цим стоїть мета. Пізніше Figueroa зробить ще два великих забігів, щоб привернути до проблеми СНІДу (ним хворів його брат) та сексуальних домагань (сам бігун пережив схоже в дитинстві).

Рухаємось #кіноклуб по "Форресту Гампу" далі. "Форрест Гамп" - це взагалі великий калейдоскоп з пасхалок до американської історії та культури, які почати незрозумілі чи малозрозумілі неамериканському глядачеві. Наприклад, Форрест Гамп говорить, що його назвали на честь предка, який носив білі одежі. Мова йде про Наталієля Бедфорда Форреста - генерала Конфедерації у Громадянську війну в США. Натаніель Форрест був алабамським плантатором та работорговцем. Під час війни він відзначився різанино полонених темношкірих солдат Федерації в форті Піллоу. У травні 1865 року решти його армії було розбито, а сам він здався в полон півничанам. Після війни він брав участь у створенні Ку-Клус-Клана, і навіть очолював його між 1867 та 1869 роками. Помер в 1873 році від нападу діареї. Що називається смерть, яку заслужив.

Далі розповідаю про "Форреста Гампа" у #кіноклуб. Звісно, що ніякої справжньої компанії "Бабба енд Гамп. Шрі компані" не існувало. Однак після прокату фільму відкрили рибний ресторан з такою назвою стилізований під фільм. Мережа настільки стала популярна, що станом на 2022 рік таких ресторанів уже 35 і вони не лише в США, а й Британії, Індонезії, Мексиці, Канаді, Катарі та Гонконзі (на фото саме він). До речі в гавайському ресторані колись офіціантом працював Кріс Пратт, саме тут його підмітила Рей Дон Чонг, що запропонувала йому першу акторську роль у короткометражці.

Рухаємось #кіноклуб про "Форреста Гампа" далі. Сцена де Дженні кидає в будинок свого дитинства каміння та туфлі, а потім падає і плаче повторює картину Едрю Ваєта "Світ Христини". На картині зображена сусідка Ваєта Христина, яка страждала поліємілітом і тому не могла ходити, однак повсяк час змушувала себе робити надлюдські зусилля. До речі в "Форресті Гампі" спершу Дженні мала не поскаржитись на насильство батька, а убити його, знявши трактор з ручніка. Однак, Земекіс вирішив, що глядачів не простять такої жорсткості Дженні. Щоправда є версія для DVD, на які збереглась саме ця сцена. Інша велика фанатська теорія про Дженні говорить, що вона померла від СНІДу, адже саме у 1980-х почали вперше друкувати статті про цю хворобу в наукових журналах. Однак у другому томі Грум проливає світло на її хворобу. Дженні померла від гепатиту С. Ця версія значно логічніша, адже це була поширена хвороба серед наркоманів під час героїнового буму 1970-х. Також Дженні говорить, що лікарі не можуть визначити, чим вона хвора. Гепатит С почали діагностувати лише у 1989 році.

Рухаємось #кіноклуб по "Форресту Гампу" далі. Ось на кого насправді сильно вплинула роль у "Форресті Гампі", так це на Гері Сініза, який зіграв лейтенанта Дена. Театральний актор, він після знімань у Земекіса зіграв ще двічі з Генксом у "Апполо-13" і "Зеленій милі", а також у "Місії на Марс" Браяна Де Пальми. У 1995 році Сініз отримав Золотий глобус за роль американського президента Гаррі Трумена у телефільмі "Трумен". Роль лейтенанта Дена настільки вплинула на Сінізі, що він після цього став опікуватись пораненими ветеранами ЗС США, а також організував рок-гурт "Бенд Лейтенанта Дена" з якими виступав перед військовими. Послухати їх можна ось тут, тут, а також тут.