Afemina

Збір+розіграш книжки Дріє Ля Рошеля "Жиль"! Справжні чоловіки доводять свій авантюризм не словами, а діями. Хлопці з "Авангарду" долають російську нечисть в найбільш важких ділянках фронту. Допоможемо їм донатом, аби захистити від ворожих FPV! Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/AcV95biN9G Номер банки: 5375 4112 1795 2287 Для участі в зборі треба закинути на банку 200 грн і вказати або свій тг, або інстаграм (в коментарі під допис теж можна, але тільки в коментарі на каналі!). Дякую всім причетним! Поїхали!

Друзі, терміни піджимають важливий збір! Допоможіть донатами та репостами🙏

Людям властиво ображатися на світ та його несправедливість, на неможливість здійснення бажань. Але правда в тому, що людина у більшості випадків отримує те, чого бажала, не усвідомлюючи цього. Тому що це відбувається переважно таким чином, що не веде до задоволення від факту отримання бажаного. Чому? Справа в тому, що наші мрії та бажання несуть дуже екзальтований характер і вищий ступінь ідеалізації. Якщо людина хоче, наприклад, багатства, вона уявляє шаблонний набір образів, які асоціюються з цим благом, але які часто не мають реального підґрунтя. І мрія ця є лише уявним смакування факту потенційного володіння цим об'єктом. І чим сильніше бажання, тим ймовірніше, що отримане людиною благо буде майже ідентичним з мріями, однак лише по формі. Проблема полягає в тому, що ми потрапляємо до пастки ілюзії, що наявність певного блага зробить нас щасливими. Але щасливими нас робить саме шлях до цього блага, про що ми задумуємось дуже рідко. А тому світ геть не переймається цим і дає людині шлях найменшого спротиву і найімовірнішого досягнення мети. Людина може отримати величезне багатство, але ціною інших аспектів свого життя, бо якщо енергія має зосередитись в одному місці, з іншого вона витікає. Наведу приклад з власного досвіду. На початку навчального року мого 4 курсу я була геть втомлена, адже після напруженого попереднього року працювала і влітку зовсім не встигла відпочити. Ні фізично, ні психологічно, ні емоційно не була готова до навчання. Весь перший тиждень я не ходила на пари, а моїм єдиним бажанням було просто провести місяць в ізоляції від світу, читати цілими днями книги і вечорами бездумно блукати вулицями. І що ви думаєте? Я отримала буквально те, чого так хотіла, але ще й у п'ятикратному розмірі! Як? А дуже просто. Того ранку, коли я таки вирішила з'явитись в академії і, як завжди, спізнювалась на пари, на пішоходному переході мене збила автівка. Місяць я провела в лікарні з забороною на книги і телефон, бо не можна було напружувати очі, зате після того, як мене виписали, я весь семестр провела вдома. Мене ніхто не турбував, я могла читати і прогулюватись досхочу. Але вже по завершенню першого місяця вдома мені це все остогидло і до цього не приносило того задоволення, про яке я мріяла. Бо мене тепер турбували потенційні наслідки отриманої травми і владнання глобальних життєвих питань, що постали після події. Цей епізод фундаментально вплинув на мене. Я відчула силу бажання і якою може бути його ціна. Мені дуже пощастило, що моє бажання було доволі незначним і багато енергії не потребувало, бо ціну за щось більше уявляти навіть не хочеться. Після цього я дуже обережно ставлюсь до своїх бажань і окрім уявлення самого об'єкту хотіння зосереджую увагу на шляху його досягнення. Якщо я не маю розуміння, як цього досягнути, то подумки промовляю неприйнятні шляхи. Щоб світ знав, що я обираю довгий, але безпечний шлях. Я не кажу, що не треба мріяти. Тільки великі мрії й ведуть нас життям. Але як тільки ви починаєте конкретизувати об'єкт свого хотіння і зосереджувати на ньому свою енергію, в цей же момент відбувається запуск процесу його отримання. І якщо ви вчасно не почнете пов'язувати бажаний об'єкт з прийнятним для вас шляхом його досягнення, ціна вас, як мінімум, засмутить, якщо не відніме у вас можливість бути щасливим.

Доволі часто помічаю одну проблему, яка заважає предметно обговорювати те чи інше питання - нездатність розрізнити глобальне та окреме. Коли стверджується велика проблема, що стосується всієї системи, відразу хтось починає захищати окремі винятки, мовляв, не ображайте, не всі такі. Але і навпаки, коли зосереджуєшся на розгляді окремого аспекту та його недоцільності, знайдуться люди, які будуть уводити розмову в безпредметні обговорення ефективності всієї системи (часто в теорії). В першому випадку стає неможливим констатувати несправність наявного стану речей, адже винятки нібито доводять, що все нормально. І часто самі винятки сприймають ствердження про проблему системи як особисту образу, скеровуючи обговорення з рівня предмету до рівня "є хороші люди, є погані". Наприклад, хтось каже, що українська професура не відповідає своєму статусу і породжує проблеми в науці та вищий освіті. Інший обов'язково відповість, що не всі професори такі і не можна всіх під один рівняти. Але якщо ти не можеш констатувати всеохопність проблеми, визнати її безвідносно до винятків, то ти не знайдеш її рішення. У другому випадку відбувається відмова від контексту, який породив окрему проблему. Нібито констатація проблематичності конкретного факту говорить про твоє неприйняття системи в цілому. При чому уявлення про цілу систему рідко стосується її реального прояву. Наприклад, хтось скаже, що податок на бездітність в Україні не є адекватним рішенням ні демографічного питання, ні економічних проблем. Інший почне наводити в приклад країни Заходу, де такий податок є, чи загалом говорити про те, для чого потрібні податки і чому нові збори це ок. Подібні "аргументи" не включають в себе пояснення контексту як України (чому для нас це не ок), так і наведених країн (чому у них це ок і які наслідки цього), що знову унеможливулює конкретну розмову про предмет невдоволення. І таким чином відбувається ходіння по колу, адже все зводиться до пояснення суті проблеми. Вочевидь, марне, бо розуміння від таких типажів рідко досягнеш.

Вчора забрала з пошти нові книги, серед яких була "Сльози і святі" Еміля Чорана від @shrapnel_publisher. Коли розпаковувала, нічого не помітила, а вранці на підлозі знайшлося послання, яке випало з книги. Ранкове нагадування для продуктивного дня.💫

Автор законопроекту відкликав його. І слава Богу. Але сам факт появи такої ініціативи не прибавляє довіри. https://t.me/ragnarockkyiv/69581

Я думала, вчорашня новина про "веселку над водою" мене вивела з себе. Але я помилялась. Зізнаюсь, що реально недооцінювала до кінця всратість нашої влади. Тема демографії, хоч і є однією з таких, що найчастіше обговорюється, але до сих пір не отримувала належної уваги від влади. Ах, так, мабуть депутати довго петрали до того, яким чином можна заробити на цій проблемі! Про демографію записують окремі ефіри чи постійно згадують у прив'язці до економічних проблем та обороноздатного потенціалу. Представники різних сфер вже вздовж і впоперек розглянули різноманітні варіанти вирішення цього питання, запропонувавши безліч рішень, які б стимулювали людей народжувати дітей. Але завжди тонкою червоною лінією йдеться про недовіру до держави та економічну нестабільність. І наші "слуги", вочевидь, вирішили їх посилити, проігнорувавши будь-які конструктивні пропозиції. Податок на бездітність у воюючій країні - це одне з найбезглуздіших рішень. Чергова спроба забрати у людей не лише гроші, а й право на особисте життя. Пани депутати в курсі взагалі, яка середня заробітна плата по містах? Які ціни на базовий прожитковий мінімум у вигляді продуктів, оренди квартири, комуналки? Скільки вартує догляд та виховання дитини? Я вже мовчу про те, що на фоні війни у багатьох жінок через стрес частіше загострюються гінекологічні проблеми, які аж ніяк не полегшать вагітність. Чоловічих проблем, впевнена, теж набереться. Сподіваюсь, що цей прояв тупості та жлобства нашого політиканства не отримає подальший розвиток, як і пропозиція "податку на розкіш" на дохід від 20к грн. від головної бюджетниці Роксолани Підласої. Інакше це просто якась політична диверсія і руйнація державності зсередини. Хоча, чому дивуватися, якщо головний збирач податків є російським агентом і вже давно вичавлює останні соки з народу?

Браття і сестри! Наша спільнота, що нині творить новітні плоди української ідеї була б купою лицемірів, якби ми не помагали фронтові. Для допомоги чесному Воїнству ми запускаємо шеврони власного дизайну "Козацька спадщина" *Всі виручені кошти підуть на теперішній збір на амуніцію та подальші донації фронту. •Ціна одного шеврону: 160₴ Для замовлення та уточнення інформації писати писати: @AnghartaBot Показуй всім вірність родові підтримкою Воїнства, не гай часу! Для всіх бажаючих задонатити на військо за невелику ціну: Тиць* [☧]Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ

Це вже навіть несмішно. Український інститут національної пам'яті і особисто Антон Дробович вже остаточно себе дискредитували як наукову інституцію та її очільника, що здатні працювати з дискурсом пам'яті. На головний орган ліволіберальної пропаганди УІНП поки не тягне, але цим людям точно вже не можна працювати у публічному полі з нашими історичними втратами і здобутками. Хоча, враховуючи всі ліволіберальні "нововведення" останніх воєнних років, може скластися підозра у тому, що наявний держапарат з сумнівною легітимністю поступово проявляє свій ідеологічний вектор і вирішив робити це через УІНП. ЗАТЕ ВЖЕ НЕ СОВОК! "Веселка над водою" - це таке майбуття нам малюють наші державні чини?

Мені тут в коментарях запропонували зробити листівку з Кобзарем. Власне, а чому ні? 🤔 Але це також чудовий привід дізнатися про ваших улюблених постатей, які я могла б використати для створення нових листівок чи іншої поліграфії. Тому пишіть у коментарях під цим постом тих діячів (з будь-якої сфери), яких ви вважаєте цікавими/важливими, які також цінуються у вашому оточенні і продукцію з зображенням яких ви потенційно придбали б (за донат).