Українська Комуна

Украïна все бiльше занурюється в темряву....

Сьогодні виповнюється 98 років від дня народження комісара підпільної антифашистської організації "Молода гвардія" Олега #Кошового. Зараз прикладу безсмертного подвигу молодогвардійців слідують їх нащадки і земляки, б'ють неофашистів на Донбасі. https://www.youtube.com/watch?v=scv2EZYMi90

6 червня 1895 року в мiстi Сновськ народився видатний син українського народу, радянський вiйськовий дiяч, визвольник Києва ЩОРС Микола Олександрович. Батько воєначальника був звичайним залізничником-машиністом. Навчався Микола в Київськiй військово-фельдшерській школі, закінчив Віленське військове училище (Полтава, 1916). Був учасником Першої світової війни, підпоручиком. На початку 1918 організував у м. Сновськ червоногвардiйський загін. Згодом, очолив об’єднаний загін Новозибківського повiту, який у складі 1-ї революцiйної армії воював з німецькими окупантами. Із травня 1918 займався формуванням червоних загонів з українців у Самарській і Симбірській губерніях. У вересні 1918 - командир Богунського полку, сформованого з партизанських загонів на залізничній ст. Унеча (нині місто Брянської обл., РФ). У жовтні 1918 очолив 2-гу бригаду 1-ї Української радянської дивiзії РСЧА i приймав участь у звiльненнi Чернiнгова та Фастова. У лютому 1919 - комендант звiльненого вiд вiйськ УНР м. Києва. З 6 березня по 15 серпня 1919 року Щорс командував 1-ю Українською радянською дивізією, яка в ході стрімкого наступу відбила у петлюрівців Житомир, Вінницю, Жмеринку, розбила головні сили УНР в районі Сарни - Рівне - Броди - Проскурів. Виступав рiзко проти заколоту Григор'єва. 30 серпня 1919 року, в бою проти 7-ї бригади 2-го корпусу Галицької армії біля села Белошіци (нині Коростенського району Житомирської області), перебуваючи на передньому краю Богунського полку, Щорс був вбитий за нез'ясованих обставин. Похований у м. Самара (нині місто в РФ).

1 червня 1944 року 12-ти річний київський школяр Костя Кравчук був нагороджений орденом Червоного Прапора. Під час окупації він врятував полкові прапори 968-го і 970-го стрілецьких полків Червоної Армії. Знамена передали Кості поранені червоноармійці перед самим захопленням Києва фашистами. Ми пам'ятаємо справжнiх героïв!

В ніч на 27 травня 1942 року, після розгрому в найближчих селах німецьких та угорських гарнізонів, кинуте окупантами місто Путивль було зайняте партизанським з'єднанням під командуванням С. А. Ковпака. Партизани були повними господарями міста протягом дня, звільнили ув'язнених із в'язниці, взяли трофеї, вивезли і частково роздали населенню ïжу з продовольчих складів. Слава справжнiм героям Украïни! Украïна буде знов звiльнена вiд фашистiв!

П'ять років тому, 20 травня Зеленський склав присягу, перемігши на виборах завдяки обіцянкам якнайшвидшого миру на Донбасі. Десять років тому, 25 травня 2014 року Порошенко виграв вибори з обіцянкою припинення вогню і початку діалогу з бунтівними регіонами. У єдині моменти, коли від волі українців щось залежало, вони переважною більшістю голосів показували, що хочуть миру і громадянської злагоди. Але щойно президенти отримували владу, - одразу починали рух у зворотному напрямку мандату, отриманому від громадян. У такому контексті для чинної влади відмова від виборів під приводом воєнного стану логічна, - якщо вибір виборця нічого не означає, навіщо потрібна така бутафорія демократії? Але українці не хочуть відмовлятися від демократії, вони хочуть прибрати бутафорію. Це можна зробити лише прийнявши всередині себе рішення про те, що ми живемо в концтаборі, який потрібно знищити, перебивши охорону.

16 травня 1905 року в селі Северинівка Подільської губернії (нині - в Придністров'ї) народився Петро Петрович Вершигора - видатний учасник радянського партизанського руху в роки Великої Вітчизняної війни, Герой Радянського Союзу, письменник, режисер, актор, лауреат Сталінської премії другого ступеня, генерал-майор. Слава справжнiм героям Украïни!

"Страна" поговорила с несколькими из украинцев, которые недавно нелегально перешел границу с Румынией через горы. На правах анонимности они поделились своими историями. По словам наших собеседников, весь путь у них занял шесть дней и пять ночей, а расстояние около 80 километров. Некоторые цитаты. «Большинство из тех, кого поймали, допустили одну большую ошибку. Если им удается зайти в приграничную буферную зону, они думают, что там украинских пограничников уже нет, но это не так — буферная зона охраняется больше всего. Также многие идут по лесным дорогам из-за того, что так проще. Дороги и тропы более ровные, и ты не так быстро устаешь. Люди боятся заблудиться, поэтому зачастую выбираю тропы, где их и ловят. Лесные дороги очень хорошо охраняются, и если вас кто-то заметит за несколько сотен метров, то за вами начнется настоящая охота. Идти нужно по максимально заросшей местности. Много времени и энергии занимает обход огромных вырубленных участков леса, которые обязательно нужно обходить, так как они контролируются квадрокоптерами, и на таких горных "залысинах" людей видно, как на ладони». «Пограничники используют квадрокоптеры с тепловизором, и ночью, когда многие думают, что их не видно, ночуют в спальных мешках, где их и находят. Мы же вырывали ямы под упавшими деревьями, чтобы ствол  дерева тебя полностью накрывал, ложились в спальные мешки и таким образом ночевали». «По дороге встретили парня из Харькова, который также, как и Иван, хотел попасть в Румынию. Сначала мы подумали, что это военный. Мы понаблюдали за ним минут 15-20, чтобы понять, как его обойти, но потом заметили, что он был обут в летние кроссовки и сразу поняли, что это не военный. Мы подошли к нему со словами: "Гражданин "уклонист", что вы здесь делаете?" Парень испугался, но мы сразу рассмеялись и сказали, что мы такие же "уклонисты", как и он». Подробнее рассказ беглецов читайте здесь: https://ctrana.one/news/464504-istorija-uklonistov-sbezhavshikh-iz-ukrainy-cherez-karpaty.html

З Днём Перемоги, товаришi! Нашi прадiди перемогли фашизм майже 80 рокiв тому, ми зможемо перемогти його i зараз! Слава непереможнiй Червонiй Армiï!

У Києві почався демонтаж композиції на честь Переяславської ради під Аркою "Дружби народів". Демонтаж може зайняти кілька днів, оскільки конструкція досить масивна. Її хочуть передати в музей авіації. Мінкульт пропонував знести і саму Арку, але КМДА поки що озирається на суспiльну думку i виступила проти. Нагадаємо, Переяславська рада - це були збори запорізького козацтва на чолі з гетьманом Богданом Хмельницьким в 1654 роцi, на яких було ухвалено рішення про возз'єднання земель, які були під контролем козаків, з Руссю і про повернення в підданство російському царю. Сьогодні, діючи за вказівкою ворогів єдиної слов'янської держави (Русь, Російська імперія, СРСР), маріонеткова влада зносить усі пам'ятники і символи, які доводять, що ми всі є єдиним народом, з єдиною системою цінностей, єдиним віросповіданням, єдиною історією, зі спільними перемогами, людьми, що розмовляють різними діалектами однієї мови. Сьогодні вони перемагають, але що буде завтра?