holding out for a hero

це знак якщо мені різко почав попадатися релігійний лор ....

деякі люди назвали це богохульництвом, бо це типу копіює позу марії, але для мене це такий кайф 🙏 взагалі не сильно йду в будь-які релігії, але я люблю думки людей і різну творчість коли люди беруть вже впізнаваний символ і можуть з нього зробити щось нове це просто шедевр

coming out: іноді мені подобається як люди зображують богохульництво, бо для мене це показує, що людина настільки обізнана в цій темі, що може інтерпретувати це в своєму сенсі 🙏 like give me more of that

ті хто жаліються на глави дейнеріс в пліп, я не знаю як вони це роблять коли існують глави тіріона 🫩🫩 he pisses me off so bad

мене завжди буде дивувати як сансу звинувачують в тому, що вона хотіла повернути вінтерфелл і бути королевою, ніби шоу не називається ГРА ПРЕСТОЛІВ і ніби не кожен персонаж намагався забрати трон собі??

my girl, no one understand her ☹️ her fate in the books is not better ((

дуже довго вирішувалася щоб прочитати "я (романтика)", хоча це доволі коротка повість, але нарешті прочитала. багато хто казав, що цей твір є незрозумілим і заплутаним. для мене з самого початку теж так на секунду здалося, але з тим як я читала далі це відчуття пропало. так, тут немає плавного переходу часу, тут не розказуються цілі біографії про персонажів, але все ж вловити сенс можна. для мене це більше як сповідь автора. враховуючи те, що микола хвильовий (фітільов) служив в армії аж 7 років, то те як він описує війну в творі є зрозумілим. війна це не настільки холодно і твердо як це описують в багатьох творах, це хаотично й незрозуміло, особливо для солдатів. і можливо моя інтерпретація не є правдивою й сенс був в іншому, мені здається, що персонаж матері в цьому творі був образом того, що залишилося близьким для головного героя. це людяність, це близькість і вірність. й той жест, що в кінці він вбив її — можливо він навіть не вбив реальну людину, а це було більш значення, що головний герой вбив в собі всю людяність яка супроводжувала його раніше. образ матері описується як образ марії, матері ісуса, чистий і невинний, а також який з'являється випадково і в різних моментах, що можна було б більше віднести до того, що головного героя вічно тягнули муки совісті. а коли нарешті ситуація досягла піку, він вирішив вбити в собі все, що залишилося. можливо і образ андрюши був його веселістю або справедливості що залишився у нього. тому що коли головний герой нарешті вирішився на розстріл, то андрюши більше не було видно. лікар це як його бездушність, яку він спочатку зневажав й боровся, але з часом віддався. дегенерат в ту ж колонку, але це вже більш жорстка особистість, яка показує, що він готовий виконувати накази без будь-якого каяття. твір справді хороший, хоч і короткий, але над ним можна роздумувати довго. розуміючи усю біографію хвильового, не дивно, що цей твір настільки хаотичний і можливо, для тих хто не розуміє, дивний.

моя улюблена цитата : "in seeking life, i created death" .

було справді шкода дивитися як віктор ставиться до свого ж створіння. я б не змогла так взагалі, бо для мене це було б щось моє, як дитина (( я його створила і я за нього відповідаю. але також розумію його з іншої сторони, бо зробити такий прорив в історії і його слова про те що "винахід вже здавався неможливим, я не знав що робити далі після цього" дуже зрозумілі. бо винахід здавався чимось на рівні фантастики, а думати про те, що буде потім не вистачало часу. спочатку думала, що божевілля віктора якось не дуже плавно відбулося, але з часом як йшов фільм мені здалося, що він почав ще більше і більше бути схожим на свого батька. він намагався перевершити його, але в висновку став ще гіршим за нього, не кращим. арка з створінням була дуже милою, я ледве не розплакалася, коли він почав вивчати як розмовляють інші люди, як він цінував кожну взаємодією зі старцем і як він вперше відчув, що до нього не ставляться з засудженням. тому було дуже сумно, коли старця майже вбили, а створіння недостатньо зрозуміли, від чого його просто вигнали, хоча він намагався лише допомогти (( іронічно, що "монстр" набрався людської природи швидше ніж деякі люди за все своє життя. смерть елізабет теж була доволі трагічною. скоріше всього, все своє життя вона повинна була підгинатися під стандарти і ідеали навколо. хоч і вільям був хорошим хлопцем, як мені принаймні здалося, але вона скоріше всього його не любила. а коли вона відчула, що може жити нарешті без рамок і з розумінням себе, це продлилося лише на кілька секунд (( остання сцена була дуже хорошою. це показує, що віктор нарешті визнав те, кого він створив і зрозумів, що він повинен відповідати за своє створіння. воно було його. віктор вперше показав себе як людина. а створіння пробачив і свого творця й себе. я справді сподіваюся, що він там десь мав хороший кінець. або його чекало життя в самотності, цього вже не дізнатися. #відгуки

ФРАНКЕНШТЕЙН / FRANKENSTEIN фентезі ; драма ; хоррор ; наукова фантастика перше, що я хочу сказати про цей фільм це те, що дивитися його було одним візуальним задоволенням. локації, образи й гра акторів була просто неперевершеною, просто нічого додати і відняти. але найбільше мене вразило те, як спочатку може здаватися хорошою ціллю перетворюється на щось жахливе. віктор хотів боротися зі смертю, бо його мати вмерла так неочікувано. він думав, що вона завжди буде поряд з ним, але життя розпоряджалося зовсім по іншому. (i kinda relate to him in that) мені навіть здавалося, що робота віктора справді буде феноменом і можливо його винаходом будуть користуватися. було б прекрасно, якщо б можна було побороти смерть, чи не так? але смерть це такий же природний процес як і народження. і не можна відібрати щось одне від іншого, бо вони взаємопов'язані.

я буду завжди дотримуватися думки, що більшість людей які шиперять мемберів між собою або фетишизують такі стосунки, або просто не можуть терпіти, якщо їхній айдол з кимось іншим, тому вони типу замінюють свої ревнощі на цього айдола. тому коли на горизонті з'являється інша жінка, яка буквально поглянула на їхнього айдола, то люди це сприймають як загрозу. шкода, що к-поп дуже сильно базований на парасоціальних стосунках. це одна з причин чому я більше не можу настільки активно взаємодіяти з спільнотою. гидотно на це дивитися, враховуючи, що це реальні люди.

завжди буде смішно як к-поп фани постійно фетишизують стосунки між мемберами всередині груп і шиперять їх, але якщо хоча б якомусь відео назвеш дуо айдола і айдолки хорошим або буквально вставиш їх в одне відео, то починається: "вони як брат і сестра 🥺🥺", а може це вже фетишизація не працює? я спікаю про випадок коли зараз з'являються чутки, що сону і воньон зустрічаються, я ці чутки взагалі не підтримую і мені просто подобається їхнє дуо, але мені чесно набридло оце в коментарях: "actually sunoo belongs to sunghoon!", ви буквально підтримуєте ту ж культуру шипінгу, тільки тепер ще й фетишизуєте геїв 🫩🫩 дратує, коли реальні люди, які скоріше всього працюють лише заради фансервісу або їхні взаємодії є платонічними — починають бути розвагою для людей, ніби це якісь персонажі. при тому що за шипінг двох чоловіків ніхто ніколи не отримує хейт і для людей це нормально, припускати орієнтацію базуючись на поведінці або навіть на зовнішності)) це ще й стереотипи. але згадую той же випадок з вінтер і чонгуком де з'явилися чутки про це — вінтер отримала стільки гейту, поки чоловік отримав легку критику.

люблю вигадувати сюжет, персонажів, конфлікт, світ, а не люблю.... писати....

проклинаю себе кожен раз коли в мене з'являються нові ідеї для замальовок, Я ЩЕ МИНУЛІ НЕ ДОПИСАЛА. є навіть ще одна замальовка, якої тут навіть немає, але я теж її досі не дописала, проте в мене вже є ідея для нової 🙂‍↕️🙂‍↕️

а ще, я колись бачила дуже дивний коментар, що ніби том став таким злим тому що в дитинстві у нього був досвід сексуального домагання... і це так дивно?? чому взагалі треба вигадувати речі для злих персонажів та і тим паче такі гидотні?? мене завжди дратувало як люди не можуть прийняти злих персонажів. так, ви можете любити їх, не любити їх, розуміти їхні вчинки, але придумувати зовсім іншу версію або інші обставини щоб виправдати персонажа?? не всі злодії повинні мати причину щоб бути злодієм. тому тим паче не потрібне це виправдання, бо він був таким з дитинства і його шлях йшов так, як це передбачалося. він хотів влади, контролю і залежності людей від нього, а не якісь вчинки змусили його встати на цей шлях. і при чому таке буває дуже часто. рейніра з пліп буквально названа жорстокою і це її звання, але люди роблять з неї ангела щоб потім любити саме цю версію, але прибирають її реальну версію. я навіть не зовсім люблю її, але мені шкода це бачити. ніхто не може бути просто evil, без людей які не прийдуть і не будуть вигадувати щось, щоб їх виправдати. let characters be evil

я фанатка "гаррі поттер" з дитинства і в дитинстві стабільно перечитувала книги, а зараз стабільно передивляюся фільми (бо всі книги залишилися в окупації 🙂‍↕️) and I HAD ENOUGH. мене жахливо дратує яким люди роблять тома реддла. куди не заходиш — том має якісь супер пупер хороші риси, або він супер топ коханець, або професор. і стосовно останнього, коли том подавався щоб бути професором — він ВЖЕ виглядав по зміїному, тож все, почався необоротний процес з горокраксами. він, скоріше всього, хотів бути професором щоб підлаштувати дітей до себе і щоб вони були жерцями смерті, не тому що він справді мав хороші наміри 🫩🫩 часто говориться, що всі просто в захваті від нього були і я не заперечую, що він скоріше всього грав свою роль, але я майже на 100% впевнена, що з часом він почав втрачати будь-які емоції і навіть ввічливість вже не була його річчю. а про коханця то взагалі... кожен раз коли я це бачу, мені хочеться нагадати людям історію народження тома реддла. він був буквально створений тільки завдяки зіллю любові, тому і не міг любити ніколи. том, напевне, мав такий синдром найголовнішого і найкращого, що він ніколи і не зустрічався, кожен би був недостойним для нього навіть для виду. і я знаю про восьму книжку, де описується, що у нього є дочка (якщо не помиляюся) від белатріс. але боже, наскільки це не підходить його характеру. тут знову ж, я не зовсім пам'ятаю сюжету, але я на всі 200% впевнена, що дитина тома була створена також як і він, завдяки зіллю. том не був би аб'юзивним чи люблячим в стосунках, просто тому що стосунки це не для нього. в нього взагалі не було цілі в коханні, одруженні і так далі. він міг би одружитися з кимось і отримати владу, так, але він це не вибрав. це показує, що йому це було нецікаво. він не був би ніжним до інших людей. а якщо і був, то це був би його кроки в плані до більшого. вся його чарівна і невинна поведінка, яку описують люди які знали його коли він був молодим — тільки грало роль в його плані і не було чисто його бажанням, щоб бути добрим. крик душі, вибачте 🙏

*