27 SHADOW STRIKE
Открыть в Telegram
Бойова робота дронів і артилерії в єдиній зв’язці тіньової 27-ї. Історії реальних воїнів, та погляд на війну через техніку і людей.
БольшеСтрана не указанаКатегория не указана
6 344
Подписчики
-1224 часа
+197 дней
+1430 день
Архив постов
6 342
У мирному житті він знав кожен гвинтик у двигуні мотоцикла, а сьогодні обслуговує «іграшки» значно більшого калібру. Володимир - 28-річний уродженець мальовничого міста на Сумщині, солдат 27-ї окремої артилерійської бригади імені кошового отамана Петра Калнишевського. Його історія - це не про плакати з гаслами, а про впертість, випадок і надійний тил, який відмовився їхати за кордон.
«Яка війна? У нас ХХІ століття!»
До 24 лютого 2022-го Володимир працював на «Новій пошті». Про те, що велика війна можлива, не вірив до останнього. Аргумент був залізобетонний: світ занадто цивілізований для такого дикунства.
Ілюзії розвіялися вранці, коли він побачив російські колони прямо у рідному місті на Сумщині.
«Тоді вже не треба було аналітики чи новин. Просто дивишся у вікно - і все розумієш», - згадує Володимир.
Попри те, що на роботі реально було оформити бронювання, чоловік про це навіть не заїкнувся. Натомість зібрав речі й пішов до військкомату, не чекаючи на повістку.
Шлях у військо був насиченим: навчальний центр, відрядження до Великої Британії, шліфування навичок. А далі - курйозний момент розподілу. Коли друзів Володимира розбирали по підрозділах, він чомусь залишався «не при справах».
«Всіх уже розібрали, я один стою, наче останній безробітний на біржі праці, - сміється боєць. - Аж тут підходять рекрути з 27-ї бригади. Запитали, звідки я. Почули, що з Сумщини — і все, питання знялося. На особовій справі з’явилася позначка "27". Про цей вибір жодного разу не пошкодував».
У підрозділі Володимир отримав позивний «Жук». Це не через любов до комах - таке прізвище мали його родичі, тож позивний став своєрідним продовженням сімейної історії.
Сам же Володимир до війни мав цікаве, але копітке хобі: обожнював рибалку та «копирсання» в мототехніці. У рідному місті всі знали: якщо зачхав мотор - вези до Володі.
«Чи допомагають навички ремонту мотоциклів з гарматою? - перепитує Володимир. - Знаєте, тут деталі трохи завеликі. Мені більше до вподоби дрібна механіка, де все пальцями відчуваєш. Але якщо треба щось підкрутити в нашій нинішній "машині", то руки пам’ятають».
Разом із батареєю Володимир пройшов найгарячіші напрямки, але найяскравішим спогадом залишається звільнення Херсона. Там артилеристам довелося попрацювати на совість.
«Було дуже спекотно в усіх сенсах. Ми тоді без роботи не сиділи - буквально "викурювали" окупантів з міста. Відчуття причетності до звільнення українських територій, не передати жодними словами».
Найбільша мотивація солдата - вдома. Дружина та двоє дітей навідріз відмовилися евакуюватися за кордон. Поставили ультиматум: «Без тата нікуди не поїдемо».
«Це і додає сил, і тримає в тонусі, - зізнається "Жук". - Знаєш, що вони тут, на рідній землі, чекають саме на тебе. Заради цього й працюємо».
Сьогодні майстер-номер обслуги гармати продовжує свою справу. І хоча масштаб гайок змінився, мета залишилася незмінною - зробити так, щоб у його рідному містечку більше ніколи не бачили ворожих колон.
6 342
Завдяки професійній роботі наших перехоплювачів на Сумщині знищується підарська дрочь🫡
6 342
+6
На цих фото - воїни 27 ОАБР, які щодня тримають стрій заради майбутнього України. У їхніх очах - впевненість, досвід і готовність діяти. Вони не шукають гучних слів. Вони просто роблять свою справу -професійно, злагоджено й до кінця.
Кожен із них - це сила підрозділу. Це характер, загартований випробуваннями. Це відповідальність за побратимів і за кожен метр рідної землі.
Поки вони стоять - стоїть і Україна.
Поки вони дивляться вперед - у нас є майбутнє.
Уже доступно! Исследование Telegram 2025 — ключевые инсайты года 
