ZALIZNYAK

❗️На командира "Хартії" Ігоря Оболєнського було скоєно спробу замаху. Нападник і його спільник затримані — повідомив Зеленський

Ого снюханий Зелупідзе комкор Хартії

ПРЕЙД РАЗОМ ІЗ НАМИ ПРЕЙД У КОЖНОМУ З НАС!

Наша ціль - щоб Прейд був у кожному підрозділі

Пан Без масок впорядковує традиції Прейду

В Одесі комбат 9ї бригади СБС загнав цілу роту солдат будувати собі будинок. При цьому він їх постійно бив, використовував електрошокер, а також погрожував згвалтувати резиновим членом, який вивісив на дверях свого кабінету замість таблички з прізвищем. З бригади кожен день намагались втікати люди. Тих з них, кого вдавалось піймати кидали на яму, де за них брались ось такі бойові гомосєки. Тут постає питання - де було в той час керівництво бригади? Але достатньо подивитись на фотографію і життєвий шлях цього керівництва, щоб будь-які питання відпали. Нургудін Рустам Амірович почав службу у 128 баті ТРО, це де у 2022 році були оформлені всі київські мажори(саме з цієї бригади виріс метросексуальний Ахіллес), і звісно ж у якості рядового бійця ніде не воював. У 2023 він почав робити блискавичну кар'єру, яка у грудні 2025 привела його на пост комбрига. Всі дотичні до того як відбувається справжнє кар'єрне зростання у нашій армії можуть самі порівняти швидкість підвищень зі своїми власними. Не секрет, що більшість реальних добровольців 2022 року так і залишились на посаді "солдат-лох" чи "сержант-роботяга". Після війни подібні "офіцери" будуть намагатись пролазити в політику користуючись своїми "здобутками". Більшість людей же не знає, що їх основний здобуток — безкоштовно побудовані маєтки.

А в Прейде у нас принято не только под сапогом ходить, но и мочу с него пить

Эти даже ниже в ранге опущеной порвоты чем матросы золозняки и карасевоблы

Полишимо в спокої ржаку про "ключові стейкхолдери мобілізаційного питання" (видно що людина сипе баззвордами по приколу), перейдемо до суті. Кинута кістка на порадіти ухилянтському скоту. Про що взагалі мова? В тилу більше не залишилося людей, що готові йти добровільно. Люди вже з важкими хворобами доповзають до СБС. Залишилися ті, кого треба нагнути, бо вони з принципу ніколи не підуть самі. Він просто собі медом намазав, що він "розбереться з ТЦК". Це не щира відповідь, що не лежить в плоскості вирішення реальних проблем комплектації. Я вибачаюсь, мені похуй на тих, кого пиздять коли пакують. Я просто хочу, щоб підар не міг давити ділянку в місто, де я родився та виріс. Для цього потрібні люди, хоч на дрони, хоч кудись блядь. Він жодного разу не зрезонував на мої потреби. Які балаклави, бодікамери, друже, ти що, хворий? Треба хоча б зрозуміти, як МОУ збирається мобілізовувати людей.

Очередной ноунейм из сетки пробитых петухов didn'tsuckов paintitgayов, выдавил нешаблонную соплю из носа

У друга Банкетного зараз загострення словесного поносу. Прошу вибачення

А в мене і в жопі дірка, і замість ока дірка. Я авторитетніший експерт, ніж Сталкер

Хряк полежав в 22му році під Бучою, як і пан матрос Пилипняк по тупості отримав нову дірку в жопі, а тепер дохуя військовий експерт

Але будьте уважні та обережні, свинота навіть за лайки неугодних коментарів банить

Хоча яка може бути думка в пробитої кошерної свиноти

Треба спитати його думку чому у сучасних українських правих і соросят один і той жеж кінцевий бенефіціар

Льоша Свинаренко, третій пункт зайвий. Сучасні українські праві - це полк ПРЕЙД

Сьогодні приснився страшний сон Запаморочення. Важке, сморідне повітря тисне на груди. Відкриваю очі й не бачу ані зброї, ані побратимів. Я лежу в грязюці, на прогнилому дерев’яному кориті, а довкола рохкає й реве худоба. Я — звичайний, нікчемний свинопас. На мені — брудна, обдерта бутафорія, що лише віддалено нагадує одяг воїна. Навколо стоять якісь люди. Вони тицяють у мене пальцями й гигочуть. — Дивіться на цього «героя»! — кричить хтось із натовпу, пирскаючи сміхом. — Який із нього кшатрій?! Звичайний свинопас і ряжений вояка! Жодного бою, жодного подвигу, а пихи — на цілий полк! Я намагаюся намацати рукою бодай ніж, але руки слабкі, а в очах пече. Одне око взагалі майже не бачить і запливло огидною плівкою. — А поранення звідки, «великий кшатрій»? — вищать із натовпу під регіт свиней. — Чи це не тоді, як тобі твій ЛГБТ-партнер прямо в око спустив?! Сором і безсилля стискають горло. Ніякого духу кшатрія, ніякого бойового шляху, ніяких поранень у боях, ніякого прапора. Лише гнойова купа, корито, доля свинопаса та ганебний регіт довкола. Рвучко вихоплюю повітря ротом і підхоплююся. Холодний піт заливає чоло. Серце калатає десь у скронях, наче кулемет. Темрява кімнати повільно повертає реальність. Повертаю голову вбік. Поруч, спокійно й рівно дихаючи, лежить мій вірний партнер, справжній кшатрій Євген Вобла. Важкий, глибокий видих полегшення. Я не свинопас. Це був лише кошмар. Лише клятий нічний кошмар.