Сучукрлітр 🦄

Новини 💔 Вовкулаки збирають на ремонт авто Банка: https://send.monobank.ua/jar/BhGUUnrKx Валерія Савотіна допомагає зібрати на ремонт наземних дронів Банка: https://send.monobank.ua/jar/5TtriN4eLa

Вибачте, сьогодні новин та оглядів не буде, лише репости зборів. Я побачив фото з вокзалу в Дніпрі. Якщо можете, не відкривайте їх, будь ласка. Русня — кінчені терористи, абсолютні виблядки.

Повний текст радіодиктанту, якщо ви ще не бачили: https://suspilne.media/culture/1439735-list-akij-ne-zakincuetsa-opriludnili-tekst-radiodiktantu-2026-citati-ta-zvirati-z-originalom/

Затишний сучукрліт завітав у Сучукрлітр. Оце сиджу собі, нікого не чіпаю, обговорюю обкладинку моєї наступної книжки — тієї, що про банду книжкових блогерок. І тут прилітає сповіщення від пані Анастасії з каналу Owl's reading vibes: вона опитала своїх улюблених блогерів, що б вони порадили з сучасної української літератури для комфортного читання, рефлексії та тотальної насолоди від текстів. І в результаті в списку "Сучукрліт для гідного перезавантаження не обійшлося без згадки про мою книжку "Коньяку для містера Черчилля!" 😍 Такий приємний момент, аж соромно, що в "Розіграші" з книжковими блогерками станеться стільки нехорошого 🙈

Зима близько, є сенс придивитися до цікавого передзамовлення від "Видавництва". Збірка оповідань "Падав сніг на поріг" має дві версії: в одній затишне фентезі, в іншій — темне. Я звернув увагу через відомих уже авторок: Аліну Дихман, Ясю Білак, Лілію Кухарець, Наталю Кош. Можливо, вас теж зацікавить: https://vydavnytstvo.com/shop/bilyj_chornyj_bundle/

Після прочитання Дашею Астаф'євою радіодиктанту з української мови зникла літера "ї", -- стверджують британські вчені. Також дослідники-сейсмологи перевіряють чутки про звуки обертального руху у могилі Ірини Фаріон. Мовний омбудсмен уже попросив відповідні служби взяти під охорону літеру "ґ".

Хтось скаже, що плакати — це рекламні чи агітаційні малюнки, роздруковані на папері і розвішані по місту. Але насправді плакати — це реагувати на тексти Артура Дроня.

Вже ось-ось. Об 11:00 Радіодиктант національної єдності! ✍️ Трансляція на платформах Суспільного: ▪️ефір Українського Радіо та Радіо Культура; ▪️телеканал Суспільне Культура; ▪️YouTube-канал Українського Радіо; ▪️у застосунку suspilne.radio

Побачив у пані Юлі з каналу На запах книги чергову хвилю "сексистських войнушок" (Тредс мені досі не відновили, що, зрештою, позитивно впливає на мою менталку). Спочатку подумав: як шкода, що мій феміністичний трилер лише пішов у верстку. Зараз би анонс саме такої книжки, написаної чоловіком, але з численними жінками серед альф та бет і окремо читачкою чутливості щодо лесбійської теми, був дуже доречним. А потім зрозумів, що за кілька місяців хтось із наших метрів обов'язково ляпне ще щось таке. Як не Андрій, то Юрко, як не Юрко, то Сашко. Боюся, якийсь час актуальність такої книжки не зникне 🤷

Із цією книжкою в мене склалися дивні стосунки на відстані. Я встиг прочитати кілька сторінок , коли дружина взяла з собою в Англію. Потім вона приїхала до мене з Англії, а я потрапив до лікарні. Потім я прочитав ще кілька сторінок і забув книжку вдома, коли їхав у відрядження. Потім я терміново їхав на лікування за кордон і мені було не до вибору книжок, добре, що взяв Кіндл і що було біля Кіндла. І зрештою я зрозумів, що треба електронку, бо я хочу дочитати. Саме так, я хотів дочитати, і це мені каже, що детективна лінія в книжці, усупереч деяким відгукам є. Так, вона не класична, тут нема оцього "кліку", коли сходиться кубік рубіка в голові Шерлока чи Пуаро. Так, її переважує "службова" частина роману. Але це однозначно детектив, в якого є логічно пов'язані між собою загадка і розгадка. Але, звісно, ця історія — лише привід зануритися в світ телешоу і його закулісся. Мені здається, з цією задачею авторка впоралася на 10 з 10. Навіть мені з роками журналістського бекграунду було цікаво, хоча з журналістами таких проєктів ми часто крутилися десь поруч. Але що мені подюбилося навіть більше — персонажі. Живі, натуральні, реалістичні, чесні, промальовані з усіма зморшками на лобі, затертими тату на плечах і тріщинкми чи тріщинами на характерах і долях. Від головної героїні Майї (яку назвали чи не на честь естонського слова "дім", але при цьому дому як такого в неї нема) до найбільш епізодичних усі мають власний голос, обличчя, рельєф і роль в історії. Чи то пак історіях: детективній, службовій і зрештою історії самотності серед людей. Нема "редфлегів" і "грінфлегів", є люди, зі слабкостями та помилками. Як у житті. Мабуть, це специфіка мого сприйняття: якщо у книжці є цікава мені історія і є живі персонажі, особливо живі персонажі, які живо спілкуються, мають життєву мотивацію і життєво співдіють — це моя книжка. Навіть якщо заявлений на корінці детектив виявляється лише третьою за важливістю лінією в книжці. Зрештою, у мене в Ордені Лева та ключа — таке саме. І я дуже спожіваюся, що свій "службовий роман" зі Львовом та історії своїх персонажів я розповів не гірше.

Сандерсон-шмандерсон. Я, здається, єдиний сьогодні, хто напише не про його книжку. Звісно, я усвідомлюю, що завершення публікації його трилогії українською — це подія. Нічого не маю проти. Але я Сучукрлітр, тому згадаю книжку, про яку, сподіваюся, всі говоритимуть уже незабаром. Бо авторка її пише як дихає, а шматочок чудової історії пана Мюріца можна було й раніше прочитати в антології втпускників Літосвіти, яку видало видавництво Віхола. Тепер же ця історія, за якою бігають тіні еласмотерія, Летиції Кур'яти, Віллі Вонки, а особливо Чоловіка на ім'я Уве. виходить цілою книжкою в Лабораторії. Я дуже тішуся, бо полюбив стиль Ірини Міщанчук ще рік тому, коли ми разом як фіналісти конкурсу морської прози вийшли у "Морському збірнику". Її тексти насичені, густі, трішки химерні і при цьому дуже людяні. Трошки розпитав авторку про шановного пана Мюріца. Цитую Ірину:

"Пан Мюріц існує два роки, відтоді, як його відібрало шановне журі конкурсу до антології Літосвіти. Він народився з трьох «Мюріц» підряд, які мені написала у повідомленні родичка. Мовляв, я зараз коло озера Мюріц, тут ще заповідник Мюріц і готель «Мюріц». У мені наче щось клацнуло. Персонаж вигадався миттєво. Справа в тім, що я давно мріяла написати історію про дивака-діда, але все якось не ліпилося. І аж коли у нього отак зненацька зʼявилось імʼя, він набув реальних обрисів і потихеньку почав чудити в моїх нотатках)) Я завжди мріяла пожити отак, як він: на пагорбі з видом на озеро, «якому не сказали, що воно не море». І таки домріялася, бо зараз живу на горі, а з вікна бачу море. З цим видом половину книги написала. Усі його гастрономічні уподобання: кава, кориця (цинамонові булочки у книзі), інжир — теж від мене, ця частина історії — чистий автофікшин, мої власні уподобання.

А передзамовити книжку можна тут: https://laboratory.ua/products/kyshenkovyj-svit-pana-myuritsa

Едуард Насиров, кулінарний та книжковий блогер, про книжку «Коньяку для Містера Черчилля!". Нижче — відгук Едуарда, на картинці цитати з книжки, які йому запам'яталися.

Нова книга від українського письменника та гастрономічного журналіста є збіркою художніх кулінарно-історичних оповідань. В основі кожної розповіді лежать реальні факти та архівні матеріали, підкріплені рецептами, а персонажами у них виступають знакові особистості напряму чи опосередковано повʼязані із періодом Другої Світової Війни. Автор, заручившись підтримкою друзів, дослідив кулінарні звички, улюблені страви чи напої відомих людей, що допомагає подивитися на знакові постаті під незвичним кутом зору. До книги увійшли 11 історій - щемливі, іронічні, сумні, дотепні, теплі… деякі викликають сміх, а від інших навертаються сльози… написано легко, захопливо, а реальні рецепти, які можна повторити вдома, додають збірці ще й практичності. На сторінках читанки ви зустрінете Черчілля, Сталіна, Рузвельта, Оппенгеймера, Лема й навіть «нішевих» героїв, як то галицьку підприємицю Климентину Авдикович та митрополита Андрея Шептицького. Це художня література, що вдало балансує між історичними подіями, політикою, війною, кулінарією та фантазією письменника. Якщо виділити оповідання які мені «смакували» найбільше, то мабуть це будуть «Вегетаріанка», «Борщ на трьох», «Тривожна королева та непроханий король» та «8 мітболів на восьме травня». Окремо хочеться подякувати Всеволоду за таке тепле місце у збірці Львова та Галичини! ПС: певно хотілося б побачити цілу серію про різні історичні періоди. Моя оцінка 8,5/10 #татарин_читає

Дисклеймер: при мені краще не казати щось погане про "Танці з кістками" Сем'янківа. Для мене це найкращий трилер в історії України і найсильніше виписаний антигерой. Тому що він дуже реальний. Я мало що всіх персонажів книжки впізнаю серед своїх знайомих, то ще й тупо жахаюся, що Сева Доник — це практично я сам, якби буквально кілька разів у житті ухвалив трохи "зручніші для життя" рішення. Ця сірість і це відчуття безвиході, особливо у 2009-2013 роках, я бляха його спиною пам'ятаю. Я не голосував за "знакові книжки", як і писав раніше, мені дивно обирати без критеріїв і між настільки різними книжками, і взагалі, чому лише 35? Бо років незалежності стільки? Ну це дивна прив'язка до дат, цей же список і наступного року буде доступним, і коли буде 37... Але менше з тим, у мене намає сумнівів, що Танці з кістками — знакова книжка, перший точний зліпок цілого десятиліття і саме мого покоління (бо, скажімо, Забужко й Жадан — це трохи про інше). При всій повазі до Павлюка, набагато знаковіша за "Пітьму", наприклад, особисто для мене. Я й коли в доброму стані, на наїзди на Сем'янківа огризаюся, а зараз сезон мігреней та спазмів, тому краще не зачіпатися 🤯

Ну як вам вибір найбільш знакових книжок незалежності? Скільки збіглося з вашими варіантами?

Уже в суботу зустрічаємося в Тернополі на «Книгофесті Подоляни». Там презентую книжку «Коньяку для Містера Черчилля». 🍷 24 жовтня о 16:40 поговоримо з Оксаною Гаврилевською про гастрономічні вподобання відомих історичних постатей, їхні звички та слабкості — і про те, що каже про людину те, що опиняється в неї на столі. 📍 ТРЦ «Подоляни», вул. Текстильна, 28ч, Тернопіль (вхід вільний) Ласкаво просимо ♥️

Уже в суботу зустрічаємося в Тернополі на «Книгофесті Подоляни». Там презентую книжку «Коньяку для Містера Черчилля». 🍷 24 жовтня о 16:40 поговоримо з Оксаною Гаврилевською про гастрономічні вподобання відомих історичних постатей, їхні звички та слабкості — і про те, що може розповісти про людину те, що опиняється в неї на столі. 📍 ТРЦ «Подоляни», вул. Текстильна, 28ч, Тернопіль (вхід вільний) Ласкаво просимо ♥️

Ох нічого собі, до книжки української авторки, при чому початківиці, спеціально написав симфонію 😳 композитор В’ячеслав Корсак. Ця книжка — Червонило Ренати Луканинець, що вийде в Уроборосі. Якщо я правильно зрозумів, це альтернативна історія/історична драма. Прослухати симфонію цілком можна буде за QR-кодом, розміщеним у книжці, наразі невеличкі уривки доступні в ТГ-каналі видавництва. 📌 Передзамовлення книжки отут: https://ouroborosbooks.com.ua/products/chervonylo

До честі керівника Укрпошти, цього разу не відбріхується

Ох ти ж курва, яку срань підгледіла в Укрпошти Непозбувний книгочитун. Цікаво, чим відбрешеться Смілянський цього разу 🙈