Оксен Лісовий | Міністр освіти і науки України

Це означає, що вони зможуть представляти інтереси студентів, надавати зворотний зв'язок адміністрації щодо рішень, які стосуються навчання та студентського життя, ініціювати власні проєкти й об'єднання, долучатися до обговорення змін, сприяти працевлаштуванню випускників, співпрацювати з іншими студентськими спільнотами. Вважаю, що участь у студентському самоврядуванні — це один із перших досвідів реальної участі в ухваленні спільних рішень. Саме тут молода людина вчиться висловлювати свою позицію, чути інших, домовлятися, брати на себе відповідальність і бачити, що її голос та ініціативи можуть впливати на середовище навколо. Переконаний, що освіта виходить далеко за межі аудиторій. Дуже багато важливих навичок ми набуваємо саме через участь у житті своїх спільнот. Саме там з'являються однодумці, формується звичка брати відповідальність і розуміння того, що зміни починаються з власної ініціативи. І це не менш важливий результат освіти, ніж професійні знання. Завдання держави — готувати не лише кваліфікованих фахівців, а й відповідальних і небайдужих громадян, які готові брати на себе відповідальність, об'єднуватися навколо спільних цілей і діяти.

Професійна освіта змінюється не лише завдяки новому обладнанню чи оновленим освітнім програмам. Не менш важливо, щоб у цих змінах з'являлося більше місця для голосу самих студентів. Саме тому МОН затвердило Примірне положення про студентське самоврядування в закладах професійної освіти. Це інструмент, який допоможе зробити студентське самоврядування реальною практикою в кожному професійному коледжі, а не винятком, що залежить від традицій чи ініціативи окремих людей. Фактично ми впроваджуємо в професійній освіті ті механізми участі, які вже давно працюють у закладах вищої та фахової передвищої освіти. Студенти отримують не лише майданчик для організації заходів, а й інституційну суб'єктність — можливість бути голосом своєї спільноти та партнером у розвитку закладу.

Важливо, що це не буде просто додавання кількох профільних дисциплін до звичної програми. Понад третину навчального часу становитимуть компоненти, пов'язані з обраною сферою діяльності, а ще понад 11% — дисципліни за вибором самих учнів. Частка профільного навчання зростатиме поступово: перший рік буде адаптаційним, а впродовж наступних років учні поглиблюватимуть знання та практичні навички. Ці зміни запрацюють із вересня 2027 року разом із запуском профільної старшої школи. Ми маємо відійти від уявлення, що професійна освіта — це план Б. Завдання старшої школи — не підвести всіх дітей до одного рішення, а дати їм достатньо можливостей, щоб зробити власний усвідомлений вибір майбутнього.

МОН затвердило Типову освітню програму профільної середньої освіти за професійним спрямуванням. За цим рішенням стоїть доволі проста логіка. Сьогодні, якщо учень продовжує навчання у старшій школі, це здебільшого сприймається як вибір академічної траєкторії з подальшим вступом до університету. Але старша школа має давати більше можливостей для вибору. Саме тому поряд з академічним спрямуванням з'явиться повноцінне професійне. Учні так само здобуватимуть повну загальну середню освіту, але водночас зможуть знайомитися з різними професійними напрямами, набувати практичних навичок і краще розуміти, який шлях хочуть обрати після завершення старшої школи — продовжити навчання в коледжі, університеті чи обрати іншу освітню траєкторію. Для цього передбачено 10 профілів: аграрний, будівельний, транспортно-логістичний, ІТ, медичний, бізнесу та адміністрування, освітньо-гуманітарний, гостинності та організації подій, послуг краси та дизайну.

Раніше в межах програми МОН уже залучило 451 млн доларів на підтримку освіти. Завдяки цьому понад 240 тисяч учителів пройшли навчання для впровадження НУШ, майже 780 тис. учнів отримали нові підручники, понад 18 тисяч дітей були забезпечені безоплатним підвезенням до школи, а понад 12 тис. учнів і педагогів отримали доступ до безпечних укриттів. Дякую команді міністерства, Світовому банку, уряду Японії та всім нашим партнерам за довіру і спільну роботу.

Команда МОН залучає додаткові 286 млн доларів США для української освіти у межах програми LEARN. Програма реалізується через фінансовий інструмент Program-for-Results, який передбачає надання коштів після досягнення погоджених результатів. Відповідно до угоди, нове фінансування буде залучено після виконання конкретних зобов’язань. Отримані кошти будуть спрямовані на ключові потреби освітньої системи та ті напрями, де підтримка сьогодні потрібна найбільше. Для мене це не лише про фінансування. Це про довіру до команди МОН і до України загалом. Про нашу здатність виконувати взяті на себе зобов’язання, впроваджувати зміни та показувати результат навіть під час повномасштабної війни.

2️⃣Затвердження Методики розрахунку вартості освітніх послуг у сфері професійної освіти. Фактично це створює інструмент для переходу до нової моделі фінансування професійних коледжів. Органи місцевого самоврядування отримують можливість визначати пріоритетні для регіону професії та спрямовувати додатковий ресурс на їхню підготовку. Для закладів це означає зрозуміліші правила фінансування. Для громад — можливість інвестувати у ті спеціальності, які потрібні місцевому ринку праці. Для роботодавців — більше можливостей впливати на підготовку спеціалістів, яких вони потребують. Послідовно впроваджуємо положення нового Закону України «Про професійну освіту» і створюємо систему, у якій управлінські рішення, фінансування та підготовка кадрів працюють на спільний результат.

Більше можливостей для громад формувати власну кадрову політику, більше впливу роботодавців на підготовку спеціалістів і гнучке фінансування закладів професійної освіти. На засіданні уряду ухвалили два рішення, які посилюють зв’язок між професійною освітою та потребами регіональних ринків праці. 1️⃣ Затвердили нове Примірне положення про регіональні ради професійної освіти. Ми посилюємо роль бізнесу у формуванні освітньої політики на рівні області. Саме регіональні ради аналізуватимуть потреби ринку праці, напрацьовуватимуть пропозиції щодо розвитку мережі закладів професійної освіти, визначатимуть пріоритетні напрями підготовки кадрів для регіону. До складу рад увійдуть представники закладів освіти, бізнесу та місцевої влади. Це означає, що рішення щодо розвитку професійної освіти ухвалюватимуть з огляду на реальні потреби економіки та громад.

Більше можливостей для громад формувати власну кадрову політику, більше впливу роботодавців на підготовку спеціалістів і гнучке фінансування закладів професійної освіти. На засіданні уряду ухвалили два рішення, які посилюють зв’язок між професійною освітою та потребами регіональних ринків праці. 1️⃣ Затвердили нове Примірне положення про регіональні ради професійної освіти. Ми посилюємо роль бізнесу у формуванні освітньої політики на рівні області. Саме регіональні ради аналізуватимуть потреби ринку праці, напрацьовуватимуть пропозиції щодо розвитку мережі закладів професійної освіти, визначатимуть пріоритетні напрями підготовки кадрів для регіону. До складу рад увійдуть представники закладів освіти, бізнесу та місцевої влади. Це означає, що рішення щодо розвитку професійної освіти ухвалюватимуть з огляду на реальні потреби економіки та громад. Друге рішення — затвердження Методики розрахунку вартості освітніх послуг у сфері професійної освіти. Фактично це створює інструмент для переходу до нової моделі фінансування професійних коледжів. Органи місцевого самоврядування отримують можливість визначати пріоритетні для регіону професії та спрямовувати додатковий ресурс на їхню підготовку. Для закладів це означає зрозуміліші правила фінансування. Для громад — можливість інвестувати у ті спеціальності, які потрібні місцевому ринку праці. Для роботодавців — більше можливостей впливати на підготовку спеціалістів, яких вони потребують. Послідовно впроваджуємо положення нового Закону України «Про професійну освіту» і створюємо систему, у якій управлінські рішення, фінансування та підготовка кадрів працюють на спільний результат.

Чому під час війни ми продовжуємо інвестувати в освіту? Тому що освіта — це інвестиція в людський капітал, а людський капітал — найбільша цінність і головний ресурс країни. Майбутнє України залежить не лише від того, як ми вистоїмо сьогодні. Воно залежить і від того, хто через 5–10 років працюватиме в лікарнях, школах, на підприємствах, у лабораторіях, органах державного управління, секторі безпеки та оборони. Ми хочемо, щоб українські випускники обирали навчання в Україні. Щоб бачили тут можливості для розвитку та професійної реалізації. Щоб молоді люди, які сьогодні перебувають за кордоном, знали: українська освіта залишається якісною, сучасною та конкурентною. Про це сьогодні говорили під час конференції «Освіта нової України 2.0» зі старшокласниками, які стоять перед важливим вибором — де навчатися і як будувати свій професійний шлях. Освіта — це не лише про знання. Це середовище, у якому формується людина, її цінності, професійні зв'язки, досвід і відповідальність. Це спільноти, які згодом стають командами, що змінюють країну. Тому ми інвестуємо в освітнє середовище. За останні три роки вдалося залучити понад 1,4 млрд доларів міжнародної підтримки для розвитку освіти. Ці кошти спрямовують на модернізацію освітньої інфраструктури, створення сучасних просторів для навчання, лабораторій, майстерень, укриттів та оновлення обладнання. За ці три роки відкрито або оновлено понад 1 500 освітніх просторів. Триває реформа старшої профільної школи. У професійній освіті створюємо сучасні майстерні для підготовки фахівців, яких потребує економіка. У вищій освіті розвиваємо індивідуальні освітні траєкторії, грантову підтримку студентів, міжнародні партнерства та програми подвійних дипломів. Для нас важливо, щоб молоді люди сприймали українську освіту як сильний вибір. Не тому, що так склалися обставини, а тому, що вона дає якісну підготовку, сучасні можливості та розуміння контексту країни, у якій вони житимуть і працюватимуть. Дякую всім учасникам конференції за змістовну розмову. Окрема подяка прем’єр-міністерці України Юлії Свириденко за відвертий діалог із молоддю про економіку, ринок праці та перспективи, які відкриватимуться перед нинішніми випускниками в найближчі роки.

Ухвалили пакет рішень для підготовки закладів освіти до наступного осінньо-зимового періоду. Загалом понад 2,2 млрд грн буде спрямовано на посилення енергетичної стійкості шкіл, коледжів та університетів, підтримку їхньої критичної інфраструктури, відновлення пошкоджених об’єктів і забезпечення безперервності освітнього процесу. Що це означає? 🔹 Майже 500 млн грн отримають школи для посилення енергетичної стійкості. Кошти підуть на встановлення систем резервного живлення, акумуляторів, сонячних станцій та іншого обладнання, яке дасть змогу закладам працювати навіть під час знеструмлень. 🔹 417 млн грн спрямовуємо на підтримку закладів фахової передвищої освіти. З них 217 млн грн передбачено на покриття витрат комунальних послуг, ще 200 млн грн — на підготовку понад 80 найбільших коледжів до зими та посилення їхньої енергонезалежності. Це особливо важливо для студентів технічних спеціальностей, для яких якісна практична підготовка потребує роботи лабораторій, майстерень та спеціалізованого обладнання. 🔹 600 млн грн буде спрямовано на підвищення енергетичної незалежності університетів. Йдеться про встановлення когенераційних установок, сонячних електростанцій, систем накопичення енергії та інших рішень, які забезпечать роботу навчальних корпусів, гуртожитків, лабораторій та укриттів під час опалювального сезону. 🔹 Додатково понад 275 млн грн спрямовуємо закладам вищої освіти для оплати комунальних послуг та енергоносіїв. Це дасть змогу університетам стабільно проходити осінньо-зимовий період і спрямовувати більше власних ресурсів на розвиток та підтримку освітнього процесу. 🔹 Ще 500 млн грн буде спрямовано на відновлення та безпеку університетів. Кошти можна буде використати на ремонт пошкодженої інфраструктури, будівництво та модернізацію укриттів, а також закупівлю обладнання для автономної роботи закладів. Усі ці рішення мають спільну мету — забезпечити можливість для дітей, учнів і студентів навчатися очно там, де це дозволяє безпекова ситуація, а закладам освіти — стабільно працювати навіть в умовах енергетичних викликів.

Три роки тому ми поставили собі важливе запитання: чого саме мають навчатися українські школярі в умовах повномасштабної війни та нових безпекових викликів? Шукаючи відповідь на це запитання, ми вирішили переосмислили шкільний предмет, який багато хто знав, як ДПЮ чи основи медичних знань. Стало очевидно, що він більше не може зводитися до вивчення теорії або формального виконання програми. Він має давати те, що справді потрібно молодій людині: практичні навички, розуміння безпеки, здатність діяти у складних ситуаціях і брати відповідальність за себе та інших. Тому ми почали змінювати не окремі теми чи підручники, а саму філософію предмета. Сьогодні можна говорити про перший завершений цикл цієї трансформації. Учні, які два роки тому розпочали навчання в оновленому форматі, завершили повний курс «Захисту України» в 10–11 класах. Це модель, у якій практики більше, ніж теорії. Де є тактична медицина, робота з безпілотниками, навички безпеки, орієнтування, командна взаємодія. Де учні не просто отримують знання, а відпрацьовують навички, які можуть знадобитися в реальному житті. Сьогодні понад 406 тисяч старшокласників навчаються в 963 осередках «Захисту України» у всіх регіонах країни. З ними працюють понад 4 тисячі педагогів, серед яких багато ветеранів і ветеранок, які передають учням власний досвід та практичну експертизу. Утім, головний результат цієї реформи вимірюється не кількістю осередків чи учасників. Він у тому, що дедалі більше українських школярів отримують досвід навчання, який має безпосередній зв’язок із реальністю. Вчаться не лише знати, а й діяти. Не лише розуміти правила, а й застосовувати їх на практиці. Попереду ще багато роботи. Уже цього року плануємо збільшити охоплення старшокласників до 80%, продовжити розвиток мережі осередків та інвестувати в підготовку педагогів. На створення й оснащення осередків держава спрямовує додатково 500 млн грн, ще 28 млн грн — на професійний розвиток учителів. Дякую всім, хто долучився до цієї роботи: освітянам, військовим, ветеранам, експертам, волонтерам, народним депутатам, командам 12-ї бригади спеціального призначення «Азов», Військовій школі «Боривітер», Victory Drones, Демократична школа «Майбутні», ГО «Майстерня Політик» та багатьом іншим партнерам. Ця реформа стала можливою завдяки спільній роботі держави та громадянського суспільства. Наше завдання залишається незмінним: незалежно від того, де живе дитина, вона має отримати доступ до сучасної освіти, яка готує не лише до наступного етапу навчання, а й до життя.

На жаль, результати міжнародного дослідження PISA-2022 показали, що понад 40% українських підлітків не досягають навіть базового рівня математичної грамотності. Для нас це сигнал не знижувати вимоги, а навпаки — підвищувати якість навчання та підтримувати учнів у здобутті потрібних знань і навичок. Водночас дослідження свідчать, що саме результати з української мови та математики найкраще прогнозують подальшу успішність студентів у закладах вищої освіти. Тому математика у вступних випробуваннях — це не бар’єр, а важливий інструмент оцінювання готовності до навчання. Особливо актуально це сьогодні, коли технології та штучний інтелект дедалі більше впливають на наше життя. У світі, де даних стає більше щодня, уміння критично мислити, аналізувати інформацію та працювати з цифрами стає важливою компетентністю для кожної людини. Тому я переконаний: математика має залишатися обов’язковим складником вступу до українських університетів.

Останніми днями триває дискусія щодо того, чи має математика залишатися обов’язковим складником НМТ. Моя позиція однозначна: так, має. І справа не в тому, що кожен випускник чи випускниця має стати математиком. Справа в тому, що математика формує навички, без яких складно уявити сучасну вищу освіту та професійну реалізацію. Це логічне мислення, уміння аналізувати інформацію, працювати з даними, знаходити закономірності та ухвалювати обґрунтовані рішення. Часто можна почути аргумент про надмірну складність тесту. Але важливо розуміти: зміст НМТ із математики не виходить за межі шкільної програми, а частина завдань відповідає рівню 5–7 класів. Для подолання порогового бала достатньо набрати лише 5 тестових балів. Тобто йдеться не про поглиблені знання, а про базову математичну грамотність.

Останніми днями триває дискусія щодо того, чи має математика залишатися обов’язковим складником НМТ. Моя позиція однозначна: так, має. І справа не в тому, що кожен випускник чи випускниця має стати математиком. Справа в тому, що математика формує навички, без яких складно уявити сучасну вищу освіту та професійну реалізацію. Це логічне мислення, уміння аналізувати інформацію, працювати з даними, знаходити закономірності та ухвалювати обґрунтовані рішення. Часто можна почути аргумент про надмірну складність тесту. Але важливо розуміти: зміст НМТ із математики не виходить за межі шкільної програми, а частина завдань відповідає рівню 5–7 класів. Для подолання порогового бала достатньо набрати лише 5 тестових балів. Тобто йдеться не про поглиблені знання, а про базову математичну грамотність. На жаль, результати міжнародного дослідження PISA-2022 показали, що понад 40% українських підлітків не досягають навіть базового рівня математичної грамотності. Для нас це сигнал не знижувати вимоги, а навпаки — підвищувати якість навчання та підтримувати учнів у здобутті потрібних знань і навичок. Водночас дослідження свідчать, що саме результати з української мови та математики найкраще прогнозують подальшу успішність студентів у закладах вищої освіти. Тому математика у вступних випробуваннях — це не бар’єр, а важливий інструмент оцінювання готовності до навчання. Особливо актуально це сьогодні, коли технології та штучний інтелект дедалі більше впливають на наше життя. У світі, де даних стає більше щодня, уміння критично мислити, аналізувати інформацію та працювати з цифрами стає важливою компетентністю для кожної людини. Тому я переконаний: математика має залишатися обов’язковим складником вступу до українських університетів.