Вітер у голові
رفتن به کانال در Telegram
книжки, меми, кіно, кіт авторський канал @gans1313 про письменництво й дотичне
نمایش بیشتر1 442
مشترکین
اطلاعاتی وجود ندارد24 ساعت
-47 روز
-630 روز
در حال بارگذاری داده‌ها
کانال‌های مشابه
هیچ داده‌ای
مشکلی وجود دارد؟ لطفاً صفحه را تازه کنید یا با مدیر پشتیبانی ما تماس بگیرید.
ابر برچسب‌ها
اشارات ورودی و خروجی
---
---
---
---
---
---
جذب مشترکین
اکتبر '26اکتبر '26
اکتبر '26
+14
در 4 کانال‌ها
سپتامبر '26
+25
در 4 کانال‌ها
Get PRO
اوت '26
+231
در 6 کانال‌ها
Get PRO
ژوئیه '26
+17
در 3 کانال‌ها
Get PRO
ژوئن '26
+39
در 4 کانال‌ها
Get PRO
مه '26
+261
در 4 کانال‌ها
Get PRO
آوریل '26
+469
در 6 کانال‌ها
Get PRO
مارس '26
+398
در 5 کانال‌ها
Get PRO
فوریه '26
+109
در 1 کانال‌ها
Get PRO
ژانویه '26
+45
در 2 کانال‌ها
Get PRO
دسامبر '25
+413
در 7 کانال‌ها
Get PRO
نوامبر '25
+85
در 1 کانال‌ها
Get PRO
اکتبر '25
+34
در 4 کانال‌ها
Get PRO
سپتامبر '25
+93
در 2 کانال‌ها
Get PRO
اوت '25
+380
در 6 کانال‌ها
Get PRO
ژوئیه '250
در 6 کانال‌ها
Get PRO
ژوئن '25
+116
در 1 کانال‌ها
| تاریخ | رشد مشترکین | اشارات | کانال‌ها | |
| 29 اکتبر | 0 | |||
| 28 اکتبر | +1 | |||
| 27 اکتبر | 0 | |||
| 26 اکتبر | 0 | |||
| 25 اکتبر | 0 | |||
| 24 اکتبر | 0 | |||
| 23 اکتبر | 0 | |||
| 22 اکتبر | 0 | |||
| 21 اکتبر | 0 | |||
| 20 اکتبر | +2 | |||
| 19 اکتبر | 0 | |||
| 18 اکتبر | +1 | |||
| 17 اکتبر | +1 | |||
| 16 اکتبر | 0 | |||
| 15 اکتبر | 0 | |||
| 14 اکتبر | 0 | |||
| 13 اکتبر | 0 | |||
| 12 اکتبر | 0 | |||
| 11 اکتبر | +1 | |||
| 10 اکتبر | 0 | |||
| 09 اکتبر | 0 | |||
| 08 اکتبر | +1 | |||
| 07 اکتبر | 0 | |||
| 06 اکتبر | 0 | |||
| 05 اکتبر | +1 | |||
| 04 اکتبر | +1 | |||
| 03 اکتبر | +1 | |||
| 02 اکتبر | +2 | |||
| 01 اکتبر | +2 |
پست‌های کانال
Repost from Книжковий восьминіг🐙
+3
Запускаю великий збір-розіграш на притулок моєї мами «Дім котів»🤍
Буде аж 8 переможців, які отримують по 5, 6, 10 книжок! І тут ще не просто книжки, наприклад Завірюха з оверлеями, а Земля молодих та І з тіні ти вийдеш — з автографами авторок.
Як взяти участь?
Будь-який донат від 50 гривень на банку робить вас учасником розіграшу. Чим більше донатів — тим більше шансів.
Якщо донатите з іншого банку, залишайте у коментарях до платежу свій номер чи посилання на соцмережі, аби я змогла з вами звʼязатися у разі виграшу.
Я поставила амбітну ціль у 70к, тому що притулок переживає не найкращі часи. У нас понад 250 котів: хворих, старих, кошенят,
евакуйованих прифронтових зон. Щодня на лікування, корм та стаціонар йде по кілька тисяч гривень, а взимку ці витрати лише ростуть, як і наші борги💔
Тому я вас дуже прошу поширити цей збір і закинути будь-який посильний донат🤍
Монобанка тут ❤️
| 2 |  «Обірвень», Максим Давигора
Темпора 2026
Є щось особливо сумне в недописаних історіях і в героях, яких ти вигадав, але так і не довів до фіналу. Вони ніби залишаються десь посеред дороги, чекаючи, поки ти нарешті повернешся й розповіси, що з ними сталося. А що, як вони втомляться чекати?
Олег колись мріяв стати письменником і писати дитячі казки. Але щось постійно не складалося, історії залишалися незавершеними, а мрія поступово перетворилася на ще один привід для розчарування. Зрештою він викидає свої рукописи у Дніпро й влаштовується працювати в редакцію, де починає вигадувати для сайту фейкові новини про всіляку міську чортівню. Люди в них вірять і навіть більше – починають розповідати власні історії про дивні вогні, потвор і різну нечисть, яку нібито бачили на власні очі.
А далі все стає ще дивнішим. Парк Нивки, загадкова печера(яка справді існує), підземелля, якісь лицарі, менестрелі й ціле товариство людей, якими заправляє таємничий Король. І поступово межа між вигадкою та реальністю починає розмиватися – причому не лише для головного героя, а й для читача.
За відчуттями це якась химерна суміш «Аліси в Дивокраї», міських легенд та абсурдного фентезі. Тут вистачає гротеску, іронії, дивакуватих персонажів, а події часом розгортаються за якимись зовсім божевільними правилами. При цьому написано все доволі жваво і з гумором.
Хоча найбільше ця історія все ж про пам’ять. Про те, як наші спогади формують нас, навіть якщо ми воліли б ніколи до них не повертатися. Про старі образи, невдачі й спокусу одного дня просто взяти та позбутися всього цього болю. Забути, викреслити й нарешті стати щасливим. Тільки от чи залишимося ми після цього собою? Адже іноді саме те, що найбільше боліло, зробило нас тими, ким ми є зараз.
Цікава й по-своєму щемка історія, у якій за всім цим химерним балаганом ховається розповідь про нездійснені мрії, від яких ми нібито давно відмовилися, хоча десь глибоко всередині вони все одно продовжують жити й чекати свого часу. Мені сподобалось. | 790 |
| 3 |  Ну що ж, поясню куди я пропав на два тижні. А пояснення дуже просте - Кідрук🙃
Ох, йой... Сам собі не вірю. Нарешті в мене дійшли до Колонії (а точніше - вуха, бо слухав аудіо на Абук).
Що я можу сказати? Це прям дуже епічно і грандіозно. Та шо там, сам як автор, можу тільки уявити скільки часу, зусиль і праці треба було вкласти, щоб створити настільки величезний, продуманий і деталізований світ. Із купою персонажів, технічних деталей, історій і всього-всього іншого. Мені аж страшно робиться, коли я уявляю масштаби цієї роботи. Я тут не можу значно простіший текст звести докупи, розібратися з кількома сюжетними лініями, а тут таке! Просто віддаю величезний респект Кідруку, це потужно.
Але взагалі, чого я так довго добирався до Колонії? Чесно кажучи, я не збирався її читати. Прикол в тому, що в мене було певне упередження стосовно Кідрука. Колись давно, ще на початках, я читав Бота і він мені щось не дуже зайшов. Потім пробував Жорстоке небо, але там взагалі щось не склалося, навіть не дочитав. Потім ще мені якось потрапили до рук Навіжені його, чи то в Перу, чи ще десь. Ну це взагалі було щось зовсім "пу пу пу..." І от після цього я вже реально не розумів, чого всі фанатіють від Кідрука і так його нахвалюють. Мені це здавалося якимось масовим помішательством 😁
Але дуже багато людей, яких я поважаю і чиїй думці довіряю, постійно радили мені: прочитай Колонію, прочитай Колонію... Ну і я таки здався🫠 І таки ці люди були праві, воно справді того вартувало.
Перше, що мене вразило - це просто колосальна різниця між ранніми текстами Кідрука, які я читав, і Колонією. Неймовірний ріст його як автора. І стилістично, і в плані роботи з текстом, в тому, як він вибудовує персонажів, їхні характери, конфлікти, арки. Як поступово розкриває світ і знайомить із ним читача. Це зоооовсім інший рівень. Хоча, мабуть, це й через те, що я не читав його попередніх романів і думаю там було вже теж краще ніж в Навіжених, просто я пропустив цей його період.
Не обійшлося без нюансів, звісно. В романі дуже багато технічних деталей, пояснень, усіляких винаходів, лору і особливостей світобудови. Кідрук вводить усе це в текст іноді досить вміло, а деколи й не дуже. Деколи було таке враження, що дивишся фільм, там екшн всякий, двіжуха, а тут - оп, пауза і виходить вчений в халаті і окулярах до дошки і починає лекцію на декілька хвилин) Трохи це спочатку вибивало з занурення. Особливо на початку, де бували прям величенькі такі інфодампи. Хоча, мабуть, інакше тут просто ніяк. Такий текст просто потребує багатьох пояснень та інфи.
Трохи спочатку довелося продиратися крізь усе це, але потім пішло набагато легше. Коли вже знайомишся з персонажами, починаєш орієнтуватися в цьому світі, технічних пояснень теж стає менше, а на перший план виходить те, що Кідрук вміє робити справді круто - сюжет. Це він уміє, без питань. Купа цікавих персонажів, інтриг, конфліктів, поворотів. За масштабом і тим, як усе це вибудувано, воно нагадує Мартіна з його Грою престолів, тільки в далекому майбутньому. Реально круто за цим спостерігати, особливо коли бачиш, як усі ці окремі історії поступово складаються в одну величезну картину.
Коротше, мені дійсно сподобалося. Я втягнувся і 44 години аудіо пролетіли доволі швидко) Колапс вже маю, скоро теж буду слухати)
До зв'язку👀 | 267 |
| 4 |  +8Трохи фоток із вчорашньої презентації «Брунатних історій». Було файно❤️
Прийшло багато людей і вдалося так приємно поспілкувались, що сиділи б іще годину - аж поки нас не вигнали б із книгарні 😄
Поговорили про оповідання, різні жанри, про те, звідки беруться ідеї для текстів. Загалом вийшло дуже тепло, невимушено й по-домашньому.
Дякую Ірині Червінській за цікаву розмову, дівчатам з Книгарні Є - за організацію, а всім, хто прийшов - за цей вечір ♥️ | 378 |
| 5 |  +2ось таку картину подарували вчора на презентації 🔥
це намальовано на дереві, як я розумію (для цього є якась спеціальна назва?), книжкове місто - будинки як корінці книг. це просто вау! дуже гарно зроблено, навіть не передати
величезне дякую пані Ірині за таку неймовірну красу ♥️ | 372 |
| 6 |  Орден Лева та Ключа
Всеволод Поліщук
Наші дні. У Львові стається кілька загадкових смертей і головний герой Радецький, колишній ресторанний піарник, а тепер журналіст, поступово втягується в розслідування. І далі все закручується навколо таємних орденів, гербів, ключів, «Перехресних стежок», кулінарних містифікацій та дивних містичних збігів.
І хоч формально це детектив, та для мене це радше така собі прогулянка Львовом, замаскована під розслідування. Автор тут часом поводиться як дуже досвідчений гід: веде вас вузькими вуличками, показує якусь деталь на фасаді й одразу витягує з неї цілу історію. А ви стоїте й думаєте: справді це було чи чергова байка? Хоча, можливо, Львів – саме таке місто, де межа між правдою і вигадкою вже давно стерлася.
Недарма в тексті часто згадується Умберто Еко. Бо тут теж є щось від інтелектуального детективу з історичними вставками, семіотикою та рясними посиланнями на масову культуру. І намішано всього тут справді багато: історія міста, геральдика, архітектура, журналістика, ресторації, література та галицька кухня та міські легенди. Подано це теж доволі цікаво – не лише через неформальні розмови на вулицях, а й через переписки в месенджерах, меми, пошукові запити в гуглі та спілкування з чатом гпт.
Постійно виринають згадки про сучасних письменників, акторів, музикантів і політиків. Від Клопотенка з Фреймут до Семківа з Джозефін Джексон, від Паліндрома й «Один в каное» до гуртів 1914 та «Мертвого півня». Місцями це справді виглядає як зріз нашої сучасної культурної епохи, запакований у дещо похмурий львівський нуар із присмаком сирника. За всі ці відсилання – окрема подяка.
І сам Радецький мені теж сподобався. Він простий і справжній. Із купою болячок, комплексів та почуттям провини. Розслідуючи цю справу, він водночас ходить колами навколо власних неправильних рішень і ніяк не може забути колишню дружину, з якою йому доводиться співпрацювати. І якраз ця особиста лінія добре заземлює всю історію, додаючи їй чогось щемкого й дуже людяного.
Під кінець ця заплутана темна історія доволі несподівано переходить у гостросоціальні теми: переселенців, «правильних» українців і ще щирих галичан. І тоді Львів у книзі постає ще дещо іншим – темнішим, нервовішим і втомленішим. Містом, яке зараз дуже швидко змінюється, бо війна посунула людей, мови, звички, страхи й уявлення про те, хто тут «свій», а хто «чужий».
Класна історія для тих, хто хоче зануритися в трохи нуарний осінній Львів, поблукати його темними вуличками й дізнатися про це місто щось нове. Або ж засумніватися в тому, що вже знали раніше. | 644 |
| 7 |  А тим часом ми з Іриною Червінською, чиє оповідання також увійшло у збірку, проведемо презентацію «Брунатних історій» в Книгарні Є Калуш 🍂
«Брунатні історії» — це затишна збірка оповідань про осінь як стан душі, час змін і внутрішнього вибору. Це абсолютно різні історії, які хрустять сторінками, мов сухе осіннє листя під ногами. Вони зігріють, затягнуть у свої таємниці й залишать по собі неповторний посмак дрібки осінньої магії.
У цій книзі реальність межує з чарівним, буденне — з містичним, а прості розповіді розкривають важливі сенси. Кожен з авторів створив свою неповторну історію — зі щирими почуттями, прикрашену жовто-багряними барвами осіннього листя, туманними ранками та приправлену особистим.
Поговоримо про книгу, про те, як народжуються тексти і почуємо їх з перших уст 📖
📅 6 жовтня
🕕 18:00
📍 Книгарня «Є», Площа Героїв, 28
Приходьте самі або з друзями.
Запрошуємо всіх! 🧡 | 462 |
| 8 | дуже класна ініціатива ⬆️. сам візьму участь і вас закликаю | 266 |
| 9 | Мене засмучує гучність негативу, гучні обговорення недоліків книжок і те, що позитивні моменти отримують значно менше уваги.
Тому в жовтні я проводжу марафон читацьких відгуків на книжки українських авторів та авторок, які вам сподобалися.
Розкажіть про них, закохайте в них і отримайте призи — серед усіх, хто залишить відгуки розігруємо:
▪️на сайті Yakaboo — сертифікат на 500 грн
▪️ на сайті «Книгарні «Є» — сертифікат на 500 грн
▪️ на сайті Readeat — книжку бажанку у межах 600 грн
▪️ на сайті видавництва «Віхола» — 5 книжок-бажанок від видавництва.
Правила:
✅ Марафон триває з 1 по 31 жовтня включно
У марафоні беруть участь відгуки на дорослі (14+) книжки українських авторів та авторок виключно на сайтах Yakaboo, «Книгарні «Є», Readeat та видавництва «Віхола»
✅ Один і той самий відгук можна залишати на різних платформах
✅ Можна скопіювати відгук з блогу або з інших платформ
✅ Відгук має складатися мінімум з 3-4 повниз речень
❌Це марафон відгуків на книжки, які вам сподобалися, тому негативні відгуки участі брати не будуть
❌ Не приймаються відгуки, написані ШІ
Як проходить марафон
1️⃣ Ви публікуєте відгук, робите скрін і приносите його в коментарі до цьогодопису про марафон (буде закріплено)
3️⃣ Я додаю його в таблицю за посиланням
3️⃣ Ваш відгук отримує номер і бере участь у розіграші
Буду дуже-дуже вдячна за поширення! | 167 |
| 10 |  З Днем захисників і захисниць! 🇺🇦
Дякую за можливість писати це українською, жити і читати. Дякую всім, хто захищав і захищає ❤️
Якщо у вас є допоміжна банка, кидайте в коментарі. Якщо у вас є 10 гривень, не проходьте повз.
🔗 Збір на FPV русоріз
🔗 Збір Артура Дроня на пікапи
🔗 Збір Душніли для 28 і 58 ОМБр
Дякую, дякую, дякую! ❤️🙂 | 280 |
| 11 |  де підписати петицію?!😁
а ще ніколи не думав, що побачу в списку видатних львів'ян ще й цю пані)
читаю Орден Лева та Ключа. подобається | 777 |
| 12 |  пішла хвиля нових відгуків. цей - мій улюблений) | 358 |
| 13 |  +2Тим часом щось дуже дивне відбувається на сторінці безумовного шідевру.
В веб версії гудрідз зникло багато оцінок і оглядів.
В застосунку теж якісь дивні цифри. | 322 |
| 14 |  ходжу тепер на клуб по настолках. дуже нравиться.
до речі - Афіни перемогли | 284 |
| 15 |  Т-щастя - Артем Чапай
прослухано на Абук
Попри назву, це зовсім не світла книга. Навпаки - дуже сумна й болюча. Чомусь останнім часом мені трапляються саме такі. От і цей текст напрочуд близько підбирається до того місця всередині, куди зазвичай не хочеться зазирати. До страху перед майбутнім, до болю за втраченим нормальним життям, до спогадів про миттєвості щастя, які мали б гріти, але натомість тільки сильніше нагадують, що цього всього може більше ніколи не бути.
Це історія про недалеке майбутнє. Війна закінчилася капітуляцією. Окупація, «визволителі» і нова реальність, у якій колишнім військовим краще не світитися. Головний герой Віктор живе десь у селі біля лісу разом із собакою Хайку й ховається від людоловів, які шукають учасників опору. Він коле дрова, ходить лісом, тримається за побут і тіло як за останні уламки реальності.
А ще є технологія Trigger Happy - те саме Т-щастя. Шолом, який колись використовували на полі бою дронщики, а тепер він дозволяє повертатися у власні найщасливіші спогади й проживати їх знову. Знову і знову і знову…
Це трохи нагадало мені «Флешбек» Дена Сіммонса. Там теж була схожа ідея: світ летить у прірву, а люди замість майбутнього обирають наркотик, через який можна проживати минуле, бо там хоча б іноді було добре. Тільки у Чапая це значно ближче. Він дуже щемко та емоційно описує ці крихкі й такі цінні спогади про час, проведений із дружиною та донькою. Щасливі довоєнні спогади.
Ще це цікаво написано. Оповідь нелінійна, рвана, розсипана між першою, другою і третьою особою. Спершу це може трохи збивати, але потім розумієш, що інакше тут, мабуть, і не могло бути. Бо герой теж не цілісний. Він ніби розкладений на кілька версій себе: той, хто був до війни, той, хто воював, і той, хто тепер тільки згадує. Той, хто хоче просто зникнути в одному щасливому моменті й більше ніколи не повертатися.
Дійсно нелегка книга. Але тут є дещо дуже важливе - цей роман вкрай конкретно і правдиво нагадує усім нам, що може трапитися в найближчому майбутньому, яке зовсім не виглядає таким вже й вигаданим. | 297 |
| 16 |  Уявіть собі ШІ-людину Пономарьова, але написану адекватним чоловіком, який має етичні питання щодо сексу з андроїдом. А також письменницький талант.
Так-от, таке враження справило на мене оповідання Валентина Поспєлова "Станція", яке завершує збврку "Зимний".
"Зимний" — добірка еротичних оповідань авторів "Темпори". Тут дев'ять оповідань, два з яких я не раджу. Як на мене, Олександр Бабінський просто написав що-небудь приблизно по темі, лиш би відмахалися, там просто нема історії як такої, тож можете спокійно прогортати перше "оповідання". Також я не зміг дочитати Поллі та Тома Владислава Івченка через максимальну нелогічність тексту від самого початку. Скину зразок того, що відбило в мене бажання дочитувати, в коментарі.
Натомість сім інших оповідань — від просто цікавих до "я в шоці як це круто" . Особливо ж мене вразили два. По-перше, "Одержимі" Романа Буданова: як же, бляха, він круто будує все, від словосполучень через речення й абзаци і до всієї історії, просто неможливо відірватися. Так написав про фетиш, що я, ніколи до цього не схильний, ледве не став фанатом жіночих стоп. Повне занурення. Ну а друге власне "/Поспєлова, гарно написане, глибоке і особливо на контрасті з уривками з Пономарьова, які всі обговорюють.
А якщо брати саме еротичну частину, то (на мою скромну думку) її найефектніше втілили Олег Краюхін та Нік Орач. А от Павло Матюша ідеально вплів в еротичне оповідання тему війни, і це теж дуже круто.
Загалом рекомендую, 7 з 9 для міжавторської збірки дуже хороший показник. | 251 |
| 17 |  Діоніс і мене регулярно рятує після всілякої фігні | 393 |
| 18 |  +3Нарешті трохи відійшов від Форуму і покажу що привіз. Насправді, небагато цього разу. Намул, який давно хотів прочитати, а тут ще й була нагода підписати у Юлі. Дві нові книжки пана Поліщука - детектив Орден Лева та Ключа та історичний фудфікшн Коньяку для містера Черчилля! А одну книжку мені навіть дали на огляд, як блогеру. Я навіть не одразу допетрав про якого блогера йдеться, бо так мене ще не обзивали😁. Це - Обірвень Максима Давигори. Химерна історія про казкаря Олега (який збіг). Чи то міське фентезі в сучасному сетингу, чи щось в стилі Керрола. Як прочитаю - розкажу📸
Ще сьогодні останній день безкоштовної доставки з монобазару, тому хто хотів: маю ще декілька Брунатних і Вітрів - підпишу й відправлю.
А ще нагадую, що завтра останній день розіграшу класнючої книжечки. Дуже прикольна збірка містичних історій, яку передала мені моя подруга й письменниця Ірина Червінська, яка редагувала і її, а також і Брунатні історії. Ще маєте час взяти участь😍
Ну і фото Джокера для привернення уваги) | 410 |
| 19 |  сиджу в Поліщука на презентації і читаю в книзі про героя, що читав Поліщука.
який збіг 🌚 | 356 |
| 20 |  всі книжки Вітру на стенді продав. якийсь вже традиційний солдаут на кожному фестивалі) файно | 291 |
